Я, Віра Юріївна Костерова, народилася 30 серпня 1989 року в місті Дебальцеве Донецької області. Моя мама — Ніна Сергіївна, музичний працівник — з раннього дитинства виховувала в мені прагнення до правильності. Вже в дитячому саду в 3 роки я сперечалася з вихователькою, коли вона назвала помаранчевий олівець червоним. І вже тоді я досягла правоти! Незважаючи на деяку упертість, в цілому, я була спокійною, що не доставляє батькам проблем, посидючою дитиною. А прикладами для мене, як для молодшої в родині, завжди були і залишаються старші брати Сашко і Павлик і сестра Катерина.
У 1996 році я пішла в перший клас загальноосвітньої школи № 1, яку закінчила в 2006 році зі срібною медаллю. Деякі люди кажуть, що школа — досить нудне місце, куди не хотілося йти і було величезне бажання "загуляти" уроки. Це Ви не вчилися в моїй школі! У пам'яті назавжди залишилися всілякі шкільні конкурси, спортивнi заходи, КВК, ярмарки. Цi заходи допомагали навіть найледачому і нудьгуючому школяру проявляти ініціативу і йти щодня до школи з інтересом і радiстью. Видiлити когось з учителів не можу, тому що кожний з них давав нам не тільки знання, а й частинку душі, щоб кожен учень зміг стати Людиною. З 1998 року навчалася в Дебальцевської школі мистецтв за класом фортепіано, займалася вокалом у Дебальцевської Палаці піонерів, з 2003 по 2005 роки була членом Малої академії наук при Дебальцевської Палаці піонерів, захистивши наукові роботи з біології, психології та ономастиці. Брала участь у міських олімпіадах з української мови та літератури, математики, історії.
Саме завдяки шкільним рокам я зрозуміла, що в житті головним завданням є розвиток себе в усьому: науці, культурі та думках. Дуже важливо в шкільні роки брати участь у всіляких гуртках, секціях — це дасть можливість повністю розкрити себе і правильно оцінити свій потенціал для подальшого використання в майбутньому і професійній сфері.
Рішення поступити в Донецький національний технічний університет було частково суперечкою із самою собою — якщо «перетворюся» із «гуманітарія» в «технаря», то, значить, зможу здолати і інші перешкоди. І, здається, у мене виходить!
При словах «навчання в університеті» згадуються нескінченні листи ватману з безуспішними спробами накреслити такі складні, як тоді здавалося, завдання з нарисної геометрії, безсонні ночі, проведені в компанії настільної лампи і підручника з опору матеріалів, конспекти, лабораторні, практичні завдання та багато іншого . І, звичайно, величезна кількість друзів, знайомих, якi гордовито іменують себе Студентами і кожну сесію борються за це Звання!
Так, на обраній спеціальності «Обладнання хімічних виробництв і підприємств будівельних матеріалів» виявилося вчитися важко, але радісно і цікаво. Особливу подяку хотілося б висловити викладачеві вищої математики Ользі Павлівні Кірсанової — ця дивовижна людина залишилася в пам'яті не тільки як суворий і талановитий педагог, але і мудра людина, яка завжди могла допомогти життєвою порадою в будь‐якій ситуації. Восени 2010 року я була зарахована в магістратуру. Моїм науковим керівником став к.т.н. доцент кафедри «Машини і апарати хімічних виробництв» Андрій Анатолійович Топоров. Тема магістерської: «Підвищення безпеки охолоджувачів коксового газу» була однією з тем, запропонованої моїм керівником і обрана мною тому, що проблема високої аварійності охолоджувачів коксового газу значною мірою впливає не тільки на подальшу технологічну лінію заводу вторічногог продукту в коксохімії, але й є небезпечним фактором для безпеки працівників заводу та мешканців прилеглих до заводу територій.
У мої найближчі плани входить успішний захист магістерської роботи. Після закінчення навчання хочу знайти роботу за фахом, щоб приносити користь і отримувати задоволення від виконаної роботи, планую створити міцну сім'ю, мрію про подорожі.
А ще ... Мій 6‐річний племінник планує рятувати світ. Я вже доросла людина, але все ще теж планую робити краще навколишній світ — за допомогою отриманих знань, наполегливості, чіткості і позитивних емоцій!