Любчак Денис Сергійович

Факультет: Комп'ютерних інформаційних технологій і автоматики

Спеціальність: Автоматизоване управління технологічними процесами

Тема випускної роботи: Обґрунтування параметрів та дослідження системи автоматичного керування компресорною станцією пневмопостачання шахти

Науковий керівник: к.т.н., доц. каф. ГЕА Оголобченко Олександр Семенович

АВТОБІОГРАФІЯ

Дитинство

Я, Любчак Денис Сергійович, народився 20 березня 1989 року в місті Донецьку. Найбільший вклад в моє виховання і становлення мене як особистості зробили дві найдорожчі для мене людини: моя мама Любчак Світлана Василівна – провідний інженер по теплогазопостачанню Донецького залізничного проектного інституту і дідусь Любчак Василь Петрович – ударник соціалістичної праці, гірник очисного забою з тридцятирічним стажем. Я зростав рухливим, не завжди слухняним, допитливим дитям. Вже з дитинства я почав захоплюватися різного роду технікою і механізмами. Велика увага приділялася моєму дошкільному розвитку – мене вчили читати і рахувати, розучували зі мною напам'ять вірші, учили окремим словам англійської мови, тому в школу я пішов вже з певним багажем знань.

Школа

У 1996 році я пішов в перший клас загальноосвітньої школи I-III ступенів №120 міста Донецька. Шкільну програму я засвоював легко і швидко. Моїм улюбленим предметом була інформатика. Брав участь в шкільних олімпіадах з математики, фізики, англійської мови. Займав призові місця на районних олімпіадах з інформатики. Приймав активну участь в житті класу і школи, брав участь в різних заходах.

З дев'яти років я почав займатися велоспортом під керівництвом досвідченого, відмінно знаючого свою справу, тренера – Мельника Віктора Михайловича, який в даний час є тренером професійної команди з велоспорту «Індустріальний Союз Донбасу» («ІСД»). На все життя мені запам'яталась фраза, написана на плакаті, який висів в стінах нашого велоклуба: «Якщо не можеш перемогти себе, не сподівайся на перемогу над іншими!». Спорт, окрім фізичних якостей, допоміг мені розвинути в собі цілеспрямованість, відповідальність, дисциплінованість, наполегливість, уміння працювати в команді. Завдяки спорту я побував в багатьох містах України. Найбільш яскраві спогади пов'язані з перебуванням на тренувальних зборах в кримській Ялті. Наше спілкування з тренером не обмежувалось лише спортом, Віктор Михайлович виховував нас, давав життєві поради, багато з них я пам'ятаю до цих пір, вкладав в нас душу, за що я йому дуже вдячний.

У одинадцятому класі почав серйозно замислюватися про вступ у вищий учбовий заклад, став посилено займатися математикою і із спортом довелося «зав'язати», але не на довго… Я успішно здав рейтинги в Донецькому національному технічному університеті (ДонНТУ) і пройшов на бюджетне відділення на спеціальність «Автоматизоване управління технологічними процесами». У червні 2006 року з відзнакою закінчив школу.

Університет

Вибір спеціальності був багато в чому обумовлений моїм захопленням інформатикою, комп'ютерною технікою і програмуванням. В університеті було багато цікавого: нові знайомства, друзі, нові предмети, новий учбовий процес. Нам викладали безліч різноманітних дисциплін, направлених на навчання грамотних, кваліфікованих фахівців в своїй галузі. Деякі предмети давалися легко, деякі – не дуже. Найбільш узагальнюючим і систематизуючим всі отримані знання, я вважаю, курс «Автоматизація технологічних процесів». Я приймав активну участь в житті університету. З другого по п'ятий курс тренувався і виступав у складі збірної команди ДонНТУ по боксу.

Незабутні враження справила на мене виробнича практика після третього курсу, яку я проходив на шахті «Щегловская-Глибока» шахтоуправління «Донбас» підземним електрослюсарем ділянки АСУ ТП. На власному досвіді я відчув весь тягар, виснажливість і небезпеку шахтарської праці.

Під час навчання в університеті я брав участь в наукових конференціях, конкурсах студентських наукових робіт, маю публікації, дипломи (див. резюме). Всіма своїми науковими досягненнями я зобов'язаний своєму науковому керівнику Оголобченко Олександру Семеновичу, чудовому викладачу і людині. В даний час ми працюємо над кваліфікаційною магістерською роботою – «Обгрунтування параметрів та дослідження системи автоматичного керування компресорною станцією пневмопостачання шахти».

У 2010 році отримав диплом бакалавра з комп'ютерно-інтегрованих технологій і автоматизації з відзнакою. У цьому ж році закінчив військову кафедру при ДонНТУ. В даний час є офіцером запасу інженерно-технічного профілю, військове звання – молодший лейтенант.

Плани на майбутнє

Людина жива, доки у неї є цілі. Мій життєвий принцип: «Never give up» – ніколи не здаватися і постійно працювати над вдосконаленням своїх талантів. Моїм захопленням як і раніше є спорт. Зараз я займаюсь рукопашним боєм в спортивному клубі «Міраж-74». Основною моєю ціллю на найближче майбутнє є успішне написання і захист кваліфікаційної магістерської роботи. Після закінчення університету моя ціль – влаштуватися на гідну, високооплачувану роботу на керівну посаду. Планую влаштувати особисте життя, створити сім'ю. Хочеться побувати в інших країнах, подивитись світ.