АВТОБіОГРАФИЯ

Дитинство

Я народилася 6 квітня 1989 року в невеликому містечку Новогродівка Донецької області. Я була єдиною дитиною в сім'ї, тому завжди відчувала надмірну увагу і турботу батьків. Моя мама - Інна Миколаївна, завжди підтримувала мої починання, розділяла мої інтереси. Мій батько - Валерій Йосипович, займаючись моїм вихованням, вчив мене бути відповідальною, цінувати дружбу і поважати працю. Я була товариською дитиною, легко заводила нових друзів, з радістю ходила в садочок. У віці 6 років я вже непогано читала і горіла бажанням вчитися. Тому в 1995 році я впевненою ходою пішла до школи.

Школа та ліцей

Коли мої батьки обирали школу, де я буду навчатися, був зроблений акцент на вивченні іноземної мови. Тому я пішла в ЗОШ № 7, де набирали перший клас з поглибленим вивченням англійської мови.

Моя перша вчителька, Людмила Сидорівна, була в міру суворою, але в той же час дуже справедливою і розуміючою. Методика її викладання була дуже цікавою та оригінальною. Вона знаходила підхід до кожної дитини, заохочувала успішних учнів і намагалася зацікавити тих, хто не особливо хотів вчитися.

Крім навчання, мені подобалася музика. Мене особливо вражали концерти, які я часто дивилася по телевізору. Мої батьки помітили моє захоплення і вирішили віддати мене до музичної школи. Так у 1995 році я вступила до міської музичної школи № 2, клас фортепіано. Навчання мені давалося дуже важко, оскільки я навіть не вміла писати, а розбирати домашнє завдання, що записане рукою викладача, тим паче. Можна сказати, що завдяки мамі, якій доводилося вчитися разом зі мною, я закінчила перший клас. А далі стало легше і набагато цікавіше. Я часто виступала на звітних концертах, їздила на конкурси, отримувала грамоти. Музичну школу я закінчила в 2002 році з відзнакою. Зараз, коли я сідаю за інструмент, я вкладаю в музику більше душі, більше "відчуваю" музику і це дозволяє мені розслабитися, відволіктися від проблем.

У молодших класах мені подобалася математика. Я любила вирішувати нестандартні задачі, часто мені в цьому допомагали мої батьки. Тому під час вступу в старші класи мене визначили в клас з математичним ухилом. З року в рік я брала участь в олімпіадах з математики та фізики, займала призові місця.

Я дуже часто чула від старших знайомих про заклад з високим рівнем підготовки до вступу у ВНЗ. Це був ліцей "Надія". І мене зовсім не лякало те, що він знаходився в іншому місті і що прийдеться навчатися 6 днів на тиждень. Тому вже в 9му класі я визначилася, де буду закінчувати середню освіту і записалася на підготовчі курси в ліцей. Там ми займалися предметами, які були необхідні для вступу. І влітку 2004 року я вступила до Красноармійського міського ліцея "Надія" в технічну групу з поглибленим вивченням математики, фізики і креслення.

Моїм класним керівником була Павлуцька Ірина Аронівна. Вона запам'яталася мені енергійною і активною жінкою, яка ніколи не сиділа на місці. По можливості в будь-який вільний від навчання час вона організовувала різні подорожі, як по Україні, так і за кордон. Вона була у відмінній фізичній формі, і нас закликала не сидіти без діла і бути активними.

Навчання в ліцеї було одним з найбільш яскравих, цікавих та веселих періодів у житті. Ліцей багато в чому відрізнявся від школи. Перші три місяці навчання були важкими через велике навантаження. З часом я звикла рано вставати, їздити в Красноармійськ і навчається 6 днів на тиждень. Навантаження було великим, але це було того варте.

Крім навчання в ліцеї була насичене культурне життя. На всі свята ми готували яскраві заходи, їздили на екскурсії. У ліцеї дуже багато традицій: поїздки в Мерцаловський ліс на 1 вересня, святкування дня ліцею, проведення наукових конференцій, організація зустрічі випускників, походи до Криму і поїздки на Голубі озера на канікулах.

Під час навчання я захищала честь ліцею на міських олімпіадах з математики, займала призові місця. У цьому мені допомагала викладач Жук Наталія Євгеніївна. Вона дуже багато часу приділяла нашій підготовці, була найкращим другом і порадником. Педагогічний склад ліцею викликає у мене захоплення. Я дуже вдячна всім викладачам за все, що вони зробили для мене.

Два роки пролетіли дуже швидко. За мої старання та відмінне навчання я отримала золоту медаль. Настав час вибору університету та спеціальності. І вже наприкінці 11 класу визначилась, ким я хочу стати.

Університет

При виборі спеціальності мій вибір припав на Донецький національний технічний університет. Мене він приваблював своєю престижністю та високим рівнем освіти. Оскільки ліцеїсти мали шанс здати додаткове тестування, то я, як і більшість моїх одногрупники скористалася цією можливістю. Так вже в травні я знала, що буду зарахована на спеціальність "Телекомунікаційні системи та мережі". Мені найбільше сподобалася цей напрямок через його актуальність та швидкий розвиток сфери телекомунікацій.

Я легко втягнулася в студентське життя, подружилася зі своїми одногрупниками, легко знайшла спільну мову із сусідами в гуртожитку. Навчання мені давалася з легкістю, оскільки в мене був хороший багаж знань за плечима. У випадку, коли осилити предмет не вдавалося в поодинці, ми з одногрупниками часто збиралися разом для того, щоб розібратися і краще підготуватися до іспиту.

На другому курсі я поступила на факультет перепідготовки кадрів для отримання економічної освіти. Навчання за цією спеціальністю зовсім не становило для мене інтересу, хоча без знання економічних наук, основ правового забезпечення діяльності, побудови та управління бізнесом дуже важко знайти високооплачувану роботу та просуватися по кар'єрній сходці. Отримувати дві освіти дуже важко, але все-таки я змогла виділити достатньо часу навчанню і отримати диплом бакалавра за спеціальністю "Економіка підприємства".

Щоб відпочити від важких навчальних буднів, я часто вибиралася в поїздки. Особливо запам'яталися туристичні зльоти у Святогорському лісі, де кожна команда змагаючись у спорті, захищала честь свого факультету. На літніх канікулах профком надавав нам можливість оздоровитися на Чорному морі. Ці поїздки були незабутні. Під час зимових канікул я з друзями їздила в Карпатські гори кататися на лижах. І хоча мої спроби були не досить успішні, я все одно буду пам'ятати ту казкову красу гір, те найчистіше повітря і ті затишні дерев'яні будиночки, де ми жили з друзями. У моїй пам'яті надовго залишаться поїздки до Львову, Києва, Одеси.

На четвертому курсі необхідно було визначитися з темою магістерської роботи. Оскільки під час навчання мені подобалося займатися теорією ймовірності, то я вирішила у своїй роботі заглибитися в цю тему і розглянути самоподібність трафіку в сучасних мережах. Це питання нині дуже актуальне, особливо при проектуванні нових мереж, а також при управлінні вже існуючими. Тема моєї магістерської роботи "Моделювання трафіку в бездротових мережах з використанням самоподібних процесів". При формулюванні теми роботи та складанні приблизного її плану мені допомагала Воропаєва Вікторія Яківна - мій науковий керівник і наставник.

Плани на майбутнє

Я розумію, що не завжди відбувається так, як плануєш. Нажаль, часто трапляється зовсім по-іншому. Але все-таки чітко поставлена мета надає впевненості у житті та стимулює до роботи над собою.

На даному етапі я чітко розумію, чого хочу від життя. Я розставила пріоритети, обрала мету в житті. Роблю все для її досягнення, впевнено рухаючись до своєї мрії.

ВГОРУ