RUS | ENG || ДонНТУ __ Портал магістрів ДонНТУ
Магістр ДонНТУ Климко Олександра Ігорвівна

Климко Олександра Ігорівна

Факультет комп'ютерних наук і технологій

Кафедра прикладної математики та інформатики


Спеціальність: Економічна кібернетика


Науковий Керівник: Гізатулін Артем Махмутович

Матеріали до теми випускної роботи: Про автора

Реферат з теми випускної роботи

Нелінійні методи і моделі вартості інтелектуального капіталу

Мета й завдання роботи

Розробка  нового методу оцінки вартості інтелектуального капіталу на основі нелінійного моделювання та модель прийняття рішень щодо управління інтелектуальним капіталом на основі цього методу, адаптована до сучасних умов українського економічного середовища. Використання цих методів та моделей дозволить підвищити ефективність управління інтелектуальним капіталом, а також забезпечили додатковий фактор конкурентоспроможність організації на світовому ринку.

Завдання роботи:

Обґрунтування актуальності теми роботи

Аналіз останніх наукових джерел показав, що основні положення теорії оцінки інтелектуального капіталу на основі інструментів економіко-математичного моделювання не до кінця опрацьовані. Недоліки існуючих методів заважають їх впровадженню на реальних вітчизняних підприємствах, що знижує конкурентоспроможність останніх. Відсутність методології і адекватних практичних методів оцінки вартості інтелектуального капіталу на основі нелінійного моделювання визначили актуальність і тему магістерської роботи.

Особливості сучасного розвитку економіки призводять до того, що саме інтелектуальний капітал підприємства стає головним фактором у конкурентній боротьбі. Інтелектуальний капітал є нічим іншим, як різницею між ринковою вартістю підприємства та реальною вартістю його активів. Але зрозуміти з чого складається інтелектуальний капітал, як він змінюється у часі та як можна спрогнозувати змінення його у результаті конкретних дій набагато важче.
Існують більш ніж 40 методів оцінки вартості інтелектуального капіталу. Це каже про актуальність проблеми вимірювання інтелектуального капіталу та про відсутність єдиного погляду на цю проблему. Але під час управління підприємством саме наявність ефективного  методу вимірювання вартості інтелектуального капіталу може стати вирішальним під час прийняття рішень про напрями подальшого розвитку підприємства.

Запланована наукова новизна

Існуючі методи оцінки вартості інтелектуального капіталу у більшості своїй не враховують не лінійності розвитку економіки в цілому та підприємства зокрема. Новий нелінійний метод визначення вартості інтелектуального капіталу має наблизити наукові методи до реальних умов сучасних українських підприємств.

Запланована практична цінність

Для забезпечення стабільного функціонування підприємства необхідна постійна діяльність по створенню нових вартостей інтелектуального капіталу. Інтелектуальний капітал властивий не лише підприємствам що безпосередньо зв’язані з науковою діяльністю. Очевидно, що інтелектуальний капітал університету коштує набагато більше його основних фондів. Але якщо взяти до уваги, наприклад, рекламне агентство, то їх інтелектуальний капітал буде включений у продуктах авторського права, котрі вони розробляють. Навіть продуктовий магазин має інтелектуальний капітал, у цьому випадку можна говорити, наприклад, про те на скільки продавці знають асортимент товару.

Розробка методу оцінки вартості інтелектуального капіталу дозволить створити систему прийняття рішень на основі адекватного методу оцінки вартості інтелектуального капіталу. Прийняття більш зважених рішень під час управління підприємством призведе до зростання рентабельності ведення того чи іншого підприємства.

Огляд досліджень і розробок по темі:

глобальний (світовий)

Важлива роль у розробці теоретичних засад інтелектуального капіталу належить таким відомим  вченим, як К.Беккер, Д.Белл, П.Дракер, Л. Едвінссон, І. Роос, М.Кастельс, М. Мелоун, Р.Райх, Т.Сакайя, Т.Стюарт, М.Мелоун, П.Пільцер, О.Тоффлер, Л.Туроу, С.Хантінгтон, Т. Шульц, Ф.Фукуяма та ін.

національний

Українські вчені почали працювати над цим питанням в 90-х роках минулого століття. Значний вклад у розробку методологічних засад внесли Л.Абалкін, О. Ю. Амосов, Д. П. Богиня, , В.Врублевський, Н. Л. Гавкалова, В.Геєць, М. І. Долішний, О.І. Дацій, М. С. Дороніна, О. В Кендюхов, А. М. Колот, В. І. Куценко, О.В.Крисальний, О.Бутнік-Сіверський, Н. Д. Лук’янченко,  В. В. Онікієнко, О.М. Онищенко, П.Т. Cаблук, В.П. Ситник, А. А. Чухно, П.М. Цибульов.

за результатами пошуку серед матеріалів порталу магістрів ДонНТУ

були знайдені роботи Мандажи П. П., Грач Е.Г., у яких розглядалися проблеми оцінки вартості інтелектуального різноманітних підприємств та обґрунтування впливу вартості інтелектуального на вартість усього підприємства вцілому

Постановка завдання дослідження

Для оцінки результатів використання інтелектуального капіталу у створенні інноваційної продукції необхідно оцінити частку вартості інтелектуальної складової у загальній вартості цієї продукції, тобто оцінити вартість якості, вартість тих споживчих властивостей продукції, які були їй надано в процесі створення і які зробили продукцію інноваційної.

Графическая анимация GIF, количество кадров 7, циклов - бесконечность. Схема показвает соотношение между различными элементами, входящими в структуру интеллектуального капитала

Рисунок 1.1 - Узагальнена структура інтелектуального капіталу

Для управління інтелектуальним капіталом необхідно чітко розуміти його структуру. Вона представлена на рисунку 1.1. Таким чином, інтелектуальний капітал зачіпає практично всі елементи діяльності організації, формуючи важко піддається обліку частину її вартості, і ця частина все більше збільшується, тим самим, висуваючи на перший план питання управління інтелектуальними ресурсами організації.

Зважаючи на це стає актуальним виділення управління інтелектуальним капіталом в окрему функціональну стратегію. Питання підвищення кваліфікації та розкриття творчих здібностей персоналу, забезпечення належного технічного рівня його діяльності, напрямок і характер досліджень і удосконалень, управління зовнішніми зв'язками повинні розглядатися не в рамках окремих стратегій, а в своїй сукупності. У кінцевому рахунку, можна говорити про ключову роль інтелектуального капіталу для організації, оскільки будь-який прояв її діяльності - це, по суті, матеріальне втілення якогось знання [9].

Формування єдиної стратегії управління інтелектуальним капіталом та оптимізація управління його елементами дозволить збільшити синергетичний ефект від використання інтелектуальних ресурсів, і створить умови для більш глибокого розкриття потенціалу організації.

На сьогоднішній день існує декілька підходів до оцінки інтелектуальної власності. Підхід до оцінки вартості - загальний спосіб визначення вартості, в рамках якого використовуються один або більше методів оцінки.
Переваги при виборі того чи іншого підходу до оцінки залежить від наявності необхідної інформації, вимог покупців або власників об'єктів інтелектуальної власності, економічної ситуації на момент оцінки [17].

Ринковий підхід:

Витратний підхід:

Прибутковий підхід:

Більшість існуючих методів оціни вартості інтелектуального капіталу належать саме до класу лінійних методів, або мають у своїй основі лінійний погляд на інтелектуальну власність. Розглянемо які ж властивості лінійних методів і моделей дозволили їм набути широкого розповсюдження. Ці властивості найбільш зручно буде розглянути на прикладі конкретних методів. Для цього були відібрані два різних метода: метод прямої капіталізації та метод Леонтьєва. Саме ці методи найчастіше зустрічаються у літературі так чи інакше пов’язаній з інтелектуальною власністю [10].

Отже, найбільш докладно доцільно зупинитися на такому методі, як метод прямої капіталізації (Direct Capitalization Method - DCM).
Визначення методу прямої капіталізації стосовно оцінки нематеріальних активів: капіталізація (що означає поділ на відповідну ставку прибутковості) постійного або постійно мінливого економічного доходу за конкретний період часу.

Перший крок методу прямої капіталізації полягає у визначенні належної міри економічного доходу, яка повинна бути використана в ході оцінки або економічного аналізу. Так само, як і в методі капіталізації доходу, в аналізі на основі методу прямої капіталізації можуть бути використані численні альтернативні заходи економічного доходу.

Другий крок методу прямої капіталізації полягає в оцінці подальшого передбачуваного терміну прогнозу економічного доходу. Іншими словами, цей крок включає оцінку очікуваного подальшого строку корисного використання оцінюваного нематеріального активу. Визнається, що при використанні методу прямої капіталізації нема необхідності в розгляді подальшого строку корисного використання. Це просто неправильно.

Деякі аналітики також вважають, що пряма капіталізація може використовуватися тільки тоді, коли прогноз потоку економічного доходу може бути встановлений на необмежений термін. Іншими словами, пряма капіталізація може використовуватися тільки в тому випадку, коли очікуваний наступний строк корисного використання оцінюваного нематеріального активу дорівнює нескінченності, що не є вірним [15].

Тим не менш, вірно те, що метод прямої капіталізації може використовуватися тільки тоді, коли прогнозований потік доходу є ануїтет або перпетуітет. Ануїтет - це потік доходу, що є постійним (або змінюється з постійним темпом) протягом кінцевого періоду часу. Перпетуітет - це потік доходу, що є постійним (або змінюється з постійним темпом) протягом нескінченного періоду часу. Пряма капіталізація, безумовно, застосовна, коли прогнозований потік доходу є перпетуітетом - тобто, коли очікуваний залишковий строк корисного використання оцінюваного нематеріального активу нескінченний. Пряма капіталізація також застосовна, коли прогнозований потік доходу є ануїтетом - тобто, коли очікуваний наступний строк корисного використання оцінюваного нематеріального активу кінцевий (тобто, менше нескінченності).

Тому метод прямої капіталізації, насправді, вимагає аналізу та оцінки подальшого строку корисного використання. Якщо аналітик використовує ставку капіталізації перпетуітета в рамках методу прямої капіталізації, то аналітик імпліцитно виходить з нескінченного подальшого терміну використання оцінюваного нематеріального активу.

Третій крок методу прямої капіталізації зводиться до обгрунтування прогнозу економічного доходу. Для використання прямої капіталізації прогноз економічного доходу повинен бути [16]: постійним (тобто, однаковим у будь-якому періоді) при остаточному або нескінченній кількості періодів або постійно змінюватися (тобто, змінюються з постійним темпом в кожному періоді) при остаточному або нескінченній кількості періодів.

Якщо зміна в прогнозі доходу не відбувається з постійним темпом, то метод прямої капіталізації не може бути використаний. Наприклад, якщо прогноз доходу змінюється на різні відсотки в кожному періоді, то пряма капіталізація непридатна. Також, якщо прогноз доходу змінюється на постійну суму в доларах - але не на постійний відсоток - то пряма капіталізація не може бути використана. У таких випадках слід використовувати метод капіталізації доходу.

Четвертий крок методу прямої капіталізації полягає в оцінці відповідної ставки прямої капіталізації. Ставка прямої капіталізації використовується для приведення прогнозованого економічного доходу до поточної вартості. Як ми побачимо, ставка прямої капіталізації враховує показник темпу зростання. В залежності від показника темпу зростання темп зміни економічного доходу може бути позитивним, негативним або нульовим.

П'ятий крок методу прямої капіталізації полягає у встановленні показника вартості оцінюваного нематеріального активу. Показник вартості визначається за допомогою обчислення поточної вартості прогнозованого потоку економічного доходу за очікуваний термін отримання економічного доходу за обраною ставкою прямої капіталізації [18].

Складним моментом у цьому методі є вибір ставки капіталізації, яка істотно залежить від стабільності прибутку компанії. Якщо компанія має стабільний приріст прибутку, обирається нижча ставка капіталізації, що в свою чергу, призводить до зростання вартості інтелектуальної власності. І, навпаки, за нестабільних прибутків ставку капіталізації збільшують. Істотним недоліком методу капіталізації є те що його можна застосовувати лише у випадках, коли прибуток є стабільним або його можна спрогнозувати. Якщо неможливо визначити ставку капіталізації, цей метод не використовують [11].

Виходячи з методів розроблених Леонтьєвим Б.Б, Козирьовим А.Н. та Макаровим В.Л.[12, 13] вартість інтелектуальної власності можливо розрахувати як суму людського капіталу, структурного капіталу та клієнтського капіталу. Проте, проведення повноцінної оцінки утруднено, що пов’язано з відсутністю дійових методів визначення вартості компонент інтелектуального капіталу в різні періоди еволюції [14].

Таким чином обидва приведених метода неможливо використовувати в реальних умовах, або коло випадків, де їх використання можливе занадто вузьке для широкого їх використання. Також серед недоліків слід зазначити саму лінійну основу цих методів, бо вона не відповідає дійсному розвитку економіки в цілому та підприємства як її складової частини. Подібне спрощування призводить до значних похибок при точеному розрахунку та практично робить неможливим статистичне прогнозування подальшого розвитку інтелектуальної власності.

Однак, методи, що належать до класу лінійних більш прості у використанні і програмуванні. Також неможливо не зазначити, що в деяких вузьких секторах вони показують добрі результати.

Усі розглянуті нами раніше методи мають у своїй основі однобічний погляд на інтелектуальний капітал. Ці методи розглядають його або як продукт та розраховують його собівартість (затратні) або як капітал та розраховують прибуток від його використовування (дохідні). Більш комплексно до вимірювання вартості інтелектуального капіталу підходять порівняльні методи, але вони вимагають від власника підприємства пошуку та порівняння з якимсь аналогом, а це потребує великих затрат на аналітику ринку інтелектуального капіталу. Але найважливішим недоліком цих методів є те, що інтелектуальний продукт майже завжди штучний і ціниться як раз своєю унікальністю, тому використовування цих методів є неможливим у сучасних умовах. Підприємства потребують розробки методу, що комплексно підходить до інтелектуального капіталу підприємства.

Також слід зазначити, що нелінійність економічного середовища і наростаючі процеси глобалізації стали не тільки ключовим фактором, що робить значний вплив на конкурентоздатність окремих підприємств, але й одним з найбільш вражаючих наслідків становлення нової мережевої економіки.

Спільне використання інформаційних та комунікаційних технологій індукувало масштабні зміни в області ринкових стратегій, способів ведення бізнесу та виробничого потенціалу підприємств. Ці зміни мають двоїстий характер: з одного боку, глобалізація економіки сприяла створенню цілого спектру нових сприятливих можливостей для розвитку підприємств, з іншого боку, вона зроблена зовнішнє середовище останніх вкрай динамічною і невизначеною.

Описані процеси закономірно призвели до виникнення нових принципів економічної взаємодії, які в цілому можуть бути охарактеризовані як гіперконкуренції. Під гіперконкуренції звичайно розуміють інтенсивну конкуренцію в швидкозмінних умовах на певному ринку або в галузі економіки. Очевидно, що в умовах гіперконкуренції завдання нарощування здатності підприємства гнучко реагувати на зміни навколишнього середовища набуває пріоритетного значення. Тим не менш, методи, традиційно використовуються для вирішення цієї проблеми, не відповідають сформованим економічним реаліям.

Специфіка сучасних економічних процесів і самого середовища підприємств диктує необхідність розробки нових принципів економічної діяльності. Особливо перспективним у цьому плані видається підхід, заснований на активному використанні інтелектуального капіталу. Але експлуатація інтелектуального капіталу неможлива без комплексного методу, який враховує не лише внутрішні та зовнішні фактори, але й ефект, що створюється за рахунок синергії поєднання різних складових частин інтелектуального капіталу.

Висновок

Таким чином, формування єдиної стратегії управління інтелектуальним капіталом та оптимізація управління його елементами дозволить збільшити синергетичний ефект від використання інтелектуальних ресурсів, і створить умови для більш глибокого розкриття потенціалу організації.

Існуючи метод неможливо використовувати в реальних умовах, або коло випадків, де їх використання можливе занадто вузьке для широкого їх використання. Також серед недоліків слід зазначити саму лінійну основу цих методів, бо вона не відповідає дійсному розвитку економіки в цілому та підприємства як її складової частини. Подібне спрощування призводить до значних похибок при точеному розрахунку та практично робить неможливим статистичне прогнозування подальшого розвитку інтелектуальної власності.

Специфіка сучасних економічних процесів і самого середовища підприємств диктує необхідність розробки нових принципів економічної діяльності. Особливо перспективним у цьому плані видається підхід, заснований на активному використанні інтелектуального капіталу. Але експлуатація інтелектуального капіталу неможлива без комплексного методу, який враховує не лише внутрішні та зовнішні фактори, але й ефект, що створюється за рахунок синергії поєднання різних складових частин інтелектуального капіталу.

Модель управління інтелектуальним капіталом являє собою «механізм» відтворення знань, орієнтованих на ключові компетенції організації, на основі реалізації інноваційних процесів і юридичного захисту інновацій.

Перелік використаної літератури

  1. «Что такое интеллектуальный капитал?» [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.genon.ru/GetAnswer.aspx?qid=a24d0df0-5b9d-476d-9ee3-64df41a8f615
  2. Экономика Украины: стратегия и политика долгосрочного развития / / Под ред .. акад.НАН Украина В.М. Гейця. - М.: Ин-т економ.прогнозув, Феникс, 2003 .- 1008 с.
  3. Зинов В., Сафарян К. Интеллектуальный капитал как базовая характеристика стоимости бизнеса / / Интеллектуальная собственность - 2001, № 5-6.-С.23-25.
  4. Бутник-Северский О.Б. Интеллектуальный капитал: теоретический аспект / / Интеллектуальный капитал - 2002, № 1.-С.16-27.
  5. Маркова Н. С. Теоретико-методические основы формирования и развития интеллектуального капитала. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата экономических наук. Харьков.-2005.-20 с.
  6. Стрижак А.А. Формирование интеллектуального капитала предприятия. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата экономических наук. Харьков - 2004. - 20 с.
  7. Интеллектуальный капитал - стратегический потенциал организации: Учебное пособие. Под. Ред. д.э.н. проф .. Гапоненко А.Л., д.э.н. Орловой Т.М. - М.: Издательский Дом «Социальные отношения», 2003.-184 с.
  8. Ситник В.П., Бойко М.Ф., Бойчук А.Ф. и др. Методические рекомендации по трансформации научной продукции в объекты права интеллектуальной собственности и их капитализация - Киев.-2006.-68 с.
  9. Бобкова Е.В., Макаров П.Ю. Управление интеллектуальным капиталом в рамках функциональной стратегии предприятия / / Экономика региона и управление - 2007, № 18. - С. 18-19
  10. Саржан А.А. Интеллектуальная собственность: Учебное пособие. - М.: «Юго-Восток Лтд», 2007. - 651 с.
  11. Зинов В., Сфарун К. интелектуально капитал как базовая характеристика стоимости бизнеса / / Интеллектуальная собственность. - 2001 - № 5-6. - С. 23-25.
  12. Козырев А.Н., Макаров В.Л. Оценка стоимости нематериальных активов и интеллектуальной собственности. - М.: Интерреклама, 2003. - 352 с.
  13. Леонтьев Б.Б. Цена интеллекта Интеллектуальный капитал в российском бизнесе. - М.: акционер, 2002. - 200 с.
  14. Кузьмин А.И., Кузьмина Е. М. Анализ применимости основных методов оценки стоимости интеллектуального капитала для ИННОВАЦИОННОГО предприятия / / Экономическое пространство. - 2008. - № 15 - с. 178-184
  15. Эдвинссон Л., Мэлоун М. Интеллектуальный капитал. Определение истинной стоимости компании / / Новая постиндустриальная волна на Западе / Под редакцией В.Л. Иноземцева. М.: Academia, 1999.
  16. Оценка стоимости нематериальных активов и интеллектуальной собственности / Козырев А.Н., Макаров В.Л. - М.: Интерреклама, 2003. Мильнер Б.З. Управление знаниями: Эволюция и революция в организации. - М.: Инфра-М, 2003.
  17. «Методы оценки интеллектуальной собственности» [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.elitarium.ru/2006/08/24/metody_ocenki_intellektualnojj_sobstvennosti.html
  18. Интеллектуальные активы: идентификация, оценка, управление / / Интеллектуальная собственность. 2000. № 5. С.40-44.

Важливе зауваження: при написанні даного автореферату магістерська робота ще не закінчена. Остаточне завершення: грудень 2011 р. Повний текст і матеріали по темі можуть бути отримані у автора або наукового керівника після зазначеної дати.


Про автора