Факультет комп'ютерних наук і технологій
Кафедра комп'ютерної інженерії
Специальність: Системне програмування
Тема випускної роботи:
"Організація підсистеми діалогу в розподіленому паралельному моделюючому середовищі"
Керівник: Святний Володимир Андрійович
Ласкаво прошу на мою особисту сторінку. Пристигніть паски безпеки та присаджуйтеся зручніше, адже зараз ви будете читати мою біографію.
Дитинство
1989 рік у історії Радянського Союзу був сірим і важким. Перестройка… Горбачов… Всі би так і запам’ятали цей рік, якби не одна без сумніву знаменна подія у історії нашої стражденної держави і людства у цілому. 12 жовтня 1989 року у стольному місті Красноармійську у сім'ї зразкового радянського міліціянта Макогона Миколи Володимировича і вчительки музики Макогон Валентини Василівни на світ з’явилася чудова людина або просто цар усія Русі - Макогон Володимир Миколайович!
Усім відомо, що у особливому представленні я не потребую. Тому нема істотної необхідності приводити занадто сильну деталізацію своєї біографії. Але все ж таки я повинен писати різноманітні непотрібні речення. Це необхідно лише для того, щоб витримати регламент обсягу тексту в чотири тисячі символів.Як і більшість дітей, у 5 років я пішов до дитсадку. З дитинства я був впевнений у тому, що я народився для великих цілей. Можливо тому на новорічних ранках на мене вдягали костюм клоуна.
Школа
У 1996 році відбувся осінній призив до школи. І як це не дивно, мені не вдалося відкосити. Тому я пішов у перший клас загальноосвітньої школи №3 міста Красноармійська. Там я провів своє бурхливе дитинство. У початкових класах мені подобалося відвідувати секцію карате. Також я паралельно вчився у музичній школі . Спочатку грав на балалайці, потім перейшов на гітару. Також я дуже часто займався біготнею на шкільних перервах, саме тому мій щоденник завжди сяяв червоною пастою, я Кремлівська зірка.
У 6-му класі я перейшов до школи №2 міста Красноармійська у зв’язку зі зміною місця мешкання. Починаючи з цього часу, я усерйоз захопився футболом. Мені дуже сподобався цей вид спорту, я з радістю відвідував тренування, приймав участь у всіляких змаганнях. За загальною думкою, проти мене було дуже страшно грати, тому що я мочив усіх підряд разом із м‘ячем. До теперішнього часу я багато часу проводжу з друзями за грою у футбол. У цей же час я почав більше часу приділяти навчанню для здійснення своїх планів на майбутнє. Кожні вихідні, ледь посвітліло на вулиці, я їздив до Донецька в ДНУ. Там вчили математиці, розвивали у дітей нестандартне мислення. І мабуть це дало свої результати, бо до 11 класу включно я вчився лише на відмінні оцінки.
У школі мені подобались такі предмети як математика, фізика, програмування, фізкультура, географія, музика, та багато інших. З 8 класу я познайомився із найкращим вчителем інформатики у світі – Гром Іриною Юріївною і почав займатися програмуванням. У цій справі я одержав великий level up і почав регулярно перемагати у міських олімпіадах з програмування. У 10 класі була проведена обласна олімпіада з програмування для відбору обдарованих дітей, котрі будуть мати можливість навчатися у обласній ОЗШ “Ерудит” міста Донецька. Несподівано для себе, я отримав запрошення. За 2 роки навчання там я узнав багато дуже цікавої інформації. Звичайно ж було важкувато, але вже сам факт того, що мені доводилося рівнятися на переможців Всеукраїнських і Міжнародних олімпіад, багато чого вартий. І в 11-му класі навіть зайняв 2-ге місце у регіональній олімпіаді „Інтелект-2006”. До того ж, я часто приймав участь у міжнародному математичному конкурсі „Кенгуру” і в тому ж 11 класі отримав червону грамоту про відмінний результат. Мене дуже вразив романтичний образ професійного програміста з банкою від пива у одній руці і брудною клавіатурою у іншій. Напевно все це, окрім останнього речення і підштовхнуло мене до вибору майбутньої професії.
Таки у тому ж 2006 році проводився весняний призив до вищих навчальних закладів України. І знову таки відкосити не вдалося. Винуватий сам – ще у квітні поступив у 3 технічних університети(2 з Донецька, 1 з Дніпропетровська) на спеціальність програмування. Мій вибір був нескладний - це ДонНТУ, бо цей навчальний заклад відкриває широкі перспективи. Я вже чітко знав, що буду вчитися у німецькій групі.
Якщо ви ще не заснули, то знайте, що я фінішував школу з золотою медаллю і потім віддав свої документи в ДонНТУ.
Університет
З першого курсу я сів за навчання і намагаюся вижати максимум з наданої на лекціях інформації, і це дає свої результати. Навіть вдалося зайняти 3-тє місце на університетській олімпіаді з фізики.
І ось, закінчився 4-й курс! Не сталося нічого дивного, тому що я вступив до магістратури, написавши держіспит на 5. Раптово настав 5-й курс! Потім, як зараз пам'ятаю, забрали мене до Німеччини. Здавалося, така розплата за помилки молодості: спочатку везли на поїзді, потім 35 годин на автобусі. Але спасибі їм за це! Адже, після цього я провів, напевно, найкращий місяць за останні 20 років, не дивлячись на те, що це був березень. Протягом цього місяця я з головою поринув у німецьку культуру, героїчно виконав цікаве завдання для проекту GoalIAS, про який написав в індивідуальному розділі, зробив чимало добрих справ. Хотілося б висловити величезну подяку Святного Володимиру Андрійовичу за надану поїздку. Все хороше закінчується рано. І ось я повернувся! Повернувся, щоб розповісти всю цю довгу і неймовірну історію. Напевно за її мотивами знімуть фільм, який візьме «Оскар». Знаючи Стівена Спілберга, думаю, йому під силу взятися за цю справу.
Дуже прикро, але, як мені підказують оператори, ефірний час вичерпано – так же несподівано, як і почато. Мені залишається лише передати привіт своїм фанатам. Я вас всіх люблю!!! Чекаю на ваші листи.