Дитинство
Я народився 11 вересня 1989 року. Час мого народження не зовсім стандартний, адже, якби я небагато «почекав», то датою мого народження стало б уже 12 вересня 1989 року. І якщо вже бути точним, то народився я о 23:45. Таке чудове дитя, як Я, почало своє життя в невеликім містечку Луганської області під назвою Зимогор'я. Коли мені виповнилося 3 роки, ми переїхали до міста Донецьку, де я живу й дотепер.
Як і в багатьох дітей, моє дитинство було бурхливим і захоплюючим, з великою кількістю саден, синців, подряпин, і куди вже без розбитих ліктів, колін і чола.
В 3 роки я пішов до дитячого садка, там став робити свої перші кроки у світ пізнання. Мені дуже пощастило з садком. Вихователі всебічно займалися з нами. У садку я навчився читати, писати, рахувати та ін. У дитинстві мріяв стати президентом. Збирав усе, що тільки можна було, починаючи від наклейок і фантиків і закінчуючи різним «сміттям».
Але не варто забувати й про батьків, адже я розвивався не тільки в садку. Увесь вільний час від садка я проводив на вулиці із друзями або в бабусі. Дуже багато знань у дитинстві мені дали батьки. Так я підготувався до школи.
Школа
Прийшов 1996 рік… 1 вересня цього року я весь такий гарний (у піджаці, краватці й з портфелем, який був у кілька раз більше, ніж я) пішов до школи № 31. Саме в стінах цієї школи я одержав свої базові знання. З перших класів відмінно показував себе в навчанні, одержував грамоти з відмінністю. Також не забував і про спорт, займався дзюдо й карате, це був гарний життєвий досвід. Завдяки цим секціям я виховав у собі навички стриманої й вольової людини, навчився вірно, і впевнено йти до встановленої мети й ніколи не здаватися.
Після 3 класу ми переїхали жити до іншого району, і відповідно мені довелося перейти до іншої школи. Школа № 32 стала моїм новим другим будинком. Ця школа була нічим не гірша за мою першу, у ній нам викладали не тільки класичні дисципліни, але й ті, які розширювали наш кругозір. У школі я часто брав участь у різних заходах.
Навчання в школі давалося легко, улюбленими предметами були алгебра й геометрія. Це, напевно, і вплинуло на вибір моєї подальшої освіти . Інформаційний ухил мого класу так само серйозно вплинув на мій вибір. І от закінчивши 8 клас, й успішно здавши іспит, я вступив до ліцею «Інтелект» до інформаційно-математичного класу. Тут я знайшов багато друзів та близьких за духом людей, з якими тісно спілкуюся й зараз. Разом з деякими з них я вже 8 років гризу граніт науки пліч-о-пліч.
Як і будь-яка дитина мого покоління, я обожнював проводити весь свій вільний час за комп'ютером. І тому куди ж мені ще було йти навчатися як не на програміста. У ліцеї було дуже цікаво. Я намагався брати активну участь як у навчальному процесі, так і в суспільнім житті ліцею. Для мене з легкістю давалися нові предмети, я поступово освоював різні мови програмування. Тому що моє навчання проходило з великим задоволенням, то визначення з подальшим навчання не змусило себе довго чекати.
Починаючи з 11 класу, я цілеспрямовано готувався до вступу до Донецького національного технічного університету. Вибір факультету й спеціальності був теж очевидний.
Університет
У 2006 році я був зарахований до групи ІУС-06б Донецького національного технічного університету, факультету КІТА, спеціальністі «Інформаційні керуючі системи й технології». Вчитися було цікаве.
З першого курсу багато сил і зусиль віддавалися навчанню, і завдяки чудовому викладацькому складу кафедри АСУ, я зміг багато чого дізнатися й чималому навчитися.
Із самого початку я знав, що одного тільки бажання буде мало для того, щоб одержати гідні знання. Я намагався прикласти максимум зусиль до навчання, і це поступово давало результати. З кожним новим семестром вчитися ставало усе легше й легше. І так здолавши вісім семестрів я одержав диплом бакалавра із середнім балом 4,71. Розмов про те, куди йти далі навіть і не було. Улітку цього ж 2010 року я вступив до магістратури, де успішно долаю всі підводні камені своєї професії й на цей час.
Університет допоміг мені стати тим, хто я є, тому що він дає не тільки знання, але й можливість зрозуміти, що тобі потрібно в житті.
Плани на майбутнє
Думаю, що я ніяк не зможу виділитися із загальної маси, якщо скажу, що на даному етапі мого життя найголовнішою метою є написання й успішний захист моєї магістерської роботи.
А взагалі в мене в планах продовжити свій розвиток як програміста, прагну вивчити якнайбільше мов програмування, навчитися застосовувати їх на практиці. Знайти цікаву високооплачувану роботу, у якій я зміг би розкрити свій потенціал.