Дитинство

    Я народилася 19 червня 1989року, в один день з великим вченим Блезом Паскалем, чиїм ім'ям названа одна з перших мов програмування, правда, набагато пізніше, ще у Радянському Союзі, звичайно, про своє життя у ньому я не зможу розповісти з тієї причини, що була зовсім маленька. Був понеділок і, хоча, понеділок день важкий, і в пісні «Видно в понедельник их мама родила ...» йдеться, що в понеділок народжуються розсіяні і непристосовані люди - можу з упевненістю заявити, що це не так – бо мій понеділок свідчить про початок ділового тижня.

    Саме раннє дитинство, як і усе моє життя, оточували мене найближчі й найдорожчі мені люди - мої батьки. Мій тато, Нікуленко Дмитро Єновіч, завжди залишається для мене зразком найрозумнішої людини у житті: розумний, освічений, з математичним складом розуму і відмінним почуттям гумору. Він закінчив мій вуз, мій факультет, який тоді, щоправда, називався ЕОМ (електронно-обчислювальні машини) і відмінно розбирається у всьому, що пов'язане з комп'ютерною технікою і програмуванням, саме його приклад відмінної освіти та самоосвіти послужив поштовхом до мого вступу в ДонНТУ. Моя мама, Нікуленко Наталія Василівна, лікар-терапевт і альтруїст, добра, мудра, щира жінка, мій найвірніший друг і порадник.

    Не дивлячись на коротке дошкільне дитинство, я встигла поміняти 2 дитячих садка. Але завдяки цьому я придбала нових друзів і мене похваляли всі виховательки, що я дуже добре писала, читала, малювала.

    Усе своє дитинство я малювала, відвідувала різні гуртки творчості з 4 років, з 6 років перейшла у народну ізостудію “Країна фантазії” Донецького палацу піонерів, де моїм керівником стала Романова Галина Віталіївна. Звідти я вже нікуди не пішла, бо це місце стало моїм другим домом на довгі наступні роки.

Школа:

    1 вересня 1996 був довгоочікуваним... Так ось, саме в цей день я пішла в 1-ий клас НВК № 1 м. Донецька. У школі я була працьовитою, виконувала всі домашні завдання і намагалася не прогулювала навчання. Саме тому успіхи у школі завжди у мене були добрі.

    Мої всі шкільні роки були зайняті різноманітними гуртками та секціями: малюванням моделей, навчальним малюнком, плаванням, вивченням англійської мови. Кілька місяців я ходила в гурток акторської майстерності, але покинула його, тому що це було не моє. Відпочивати безтурботно можна було тільки на канікулах, які були довгоочікуваними, особливо літні, коли все літо проводиш у дитячих таборах: з гімнами загонів, новими друзями, яскравим сонцем. Але після цих канікул ще приємніше повернутися до занять, з новим зарядом сил розпочати новий навчальний рік, побачити однокласників і вчителів, за якими вже встиг засумувати.

    Особливу подяку хочеться висловити своїм класним керівникам, Михайлівській Анеллі Михайлівні - моєї першої вчительці, яка привила любов до навчання і знань, і Положий Вікторії Миколаївні, яка супроводжувала нас всю середню та старшу школу і була не тільки першокласним педагогом, але й прикладом порядної і інтелігентної поведінки.

Університет

    Вибір університету - дуже серйозний крок, тому я підійшла до нього з усією відповідальністю. Мою увагу відразу залучив Донецький національний технічний університет, бо має відмінну репутацію не тільки серед вузів Донбасу, але входить до десятки кращих вищих навчальних закладів країни. У ДонНТУ була представлена велика кількість цікавих спеціальностей, мій вибір пав на факультет комп'ютерних наук і технологій(КНТ), на спеціальність комп'ютерний-еколого економічний моніторинг (КЕМ), як розповідали плакати та вивіски, стояв на межі комп'ютерних, економічних і екологічних наук і був новим перспективним напрямком розвитку науки.

    Всі роки навчання були відносно складні, але якщо на 1-му курсі більшість, як і я, звикало до нової системи навчання в університеті, і було частково незрозуміла нова методика оцінювання, модулі, пари, то далі все пішло значно легше. Для цього просто треба вникнути в систему і стати її частиною. Мені подобається вчитися, подобається дізнаватися про щось нове, це дуже систематизує і полегшує складання модулів. 4 роки пролетіли непомітно, у 2 семестрі 4 курсу виникло питання вибору теми науково-дослідної роботи і керівника. Мені дуже пощастило, що викладач, якого я вибрала, Губенко Наталія Євгенівна, взяла мене під своє керівництво. Мною була вибрана тема “Розробка моделі для оцінки втрат, що пов'язані з реалізацією загроз і вразливостей для інформаційних систем”, якою я і займаюся на даний момент. Крім того, хочу висловити особливу подяку моїм улюбленим викладачам, які не тільки подавали новий матеріал, а й вносили у нього душу, які постійно бувають життєрадісні, і які мені просто дуже подобаються – Назарової І.О., Костюкової Н.Т., Коломойцевої І.О., а також моєму викладачеві з англійської мови, Адарюковой Людмилі Борисівні, яку я люблю не тільки як педагога, а й як людину близьку мені за духом.

Професійні плани на найближче майбутнє

   Як молодий спеціаліст, першим своїм завданням я вважаю одержання диплому магістра. І поки я сповнена сил, енергії та бажання отримувати нові знання та навички, я хочу вже сьогодні розпочати будувати фундамент мого подальшого успішного життя. 1-ий етап - це початок кар'єри у великій компанії, щоб не було шкода витрачених сил на довге і кропітке навчання. Щоб мною могли пишатися мої близькі і рідні, особливо моя молодша сестра, яка бере з мене приклад, і я б змогла дати своїм дітям все те щасливе і безтурботне дитинство, яке дали свого часу мені мої батьки.

   На сьогоднішній день мені, перш за все, хотілося б спробувати себе у сфері інформаційної безпеки, аналітиком або аудитором. Я думаю, що це один з перспективних і цікавих напрямів у комп'ютерах технологіях.