Якщо ти дійсно бажаєш чогось досягти в житті, доведеться попрацювати.
А тепер, тихіше! Зараз оголосять результати лотереї ...
Гомер Сімпсон
Початок
Народився 8 жовтня 1989 року у місті Донецьку. До того, як почав ходити до школи, жив на околиці Донецька на вулиці маршала Бірюзова. Можливо, найбільша подія мого дошкільного дитинства, що запам'яталася, була поїздка до Німеччини. Саме в Німеччині, можливість побачити «інший світ» з різними кнопками, автоматично розсувними дверима, ескалаторами, прозорими ліфтами та іншими, тоді мені ще абсолютно незнайомими технологіями, вразила мою свідомість і породила бажання дізнатися, як це все працює.
Шкільні роки
З першого по восьмий клас я навчався у приватній загальноосвітній школі «Современник». Маючи велике та малообгрунтоване бажання стати інженером, я більше приділяв увагу математиці та іншим точним наукам, ніж гуманітарним предметам, винятком була лише історія. У школі я завжди був «твердим хорошистом» і, схоже, мене це задовольняло.
Дев'ятий клас став переломним і не тільки тому, що моє коло спілкування змінилось, як і сам навчальний заклад, а й, тому що я перший раз в житті зробив більш-менш усвідомлений вибір свого майбутнього. Донецький ліцей "Інтелект", інформатико-математичний клас, 9 годин математики на тиждень і ще багато годин незрозумілої тоді інформатики, а так само друзі, з якими я і до цього дня «не розлий вода». Одинадцятий клас ознаменувався підготовкою до рейтингів у Донецький нацiональний техничний унiверситет. Сам же вибір ВНЗ був зроблений ще раніше: я підтримав традицію, слідуючи шляхом своєї мами, яка отримала освіту на кафедрі Автоматизованих систем управлiння.
Університет
Спочатку університет виявився для мене тим місцем, де можна було по-справжньому відчути свободу, якої не було у школі. Атмосфера університету дозволяла мені робити помилки, вчитися на цих помилках і це стосується не тільки розв'язання задач з вищої математики, а й відносин, які я будував з оточуючими мене людьми. Тут є можливість самого себе контролювати, ставити собі завдання і дедлайни. Водночас, курс за курсом із отриманням нових знань, формується власне ставлення до технологій, методів, мов програмування, щось подобається, а щось ні.
Коли тільки починаєш вчитися за спеціальністю «Інформаційні управляючі системи» туманно уявляєш, чим будеш займатися після закінчення п'яти з половиною років навчання. Сама назва спеціальності припускає, що системи, які ти будеш створювати, будуть тісно пов'язані з якоюсь галуззю, там де потрібно за чимось стежити і чимось керувати, іншими словами, будуть носити прикладний характер. Думаю, що і результат моєї магістерської роботи не стане винятком.
Тема моєї роботи: «Розробка комп'ютеризованої підсистеми організації структури комерційних веб-сайтів», своїм науковим керівником я обрав Світличну Вікторію Антонівну.
Активно захопившись інтернет-технологіями на третьому курсі, я легко помітив ту велику різницю у розвитку iнтернет-комерції в Україні та країнах Заходу. Цей розрив спостерігається безпосередньо в організації процесів, як збуту, так і закупівлі товарів через інтернет. Тому ідея створення прикладної системи, яка допоможе керівникам інтернет-магазинів ефективно управляти своїм бізнесом, прийшла сама собою.
На закінчення можна сказати, що найбільшою цінністю моєї освіти можна назвати не знання, які я здобув в університеті, вони, як відомо, у світі комп'ютерних технологій швидко застарівають, а здатність розвивати і покращувати ці знання самостійно. Нас навчили найголовнішому - вчитися!
Плани на майбутнє
Якщо говорити про короткострокові плани, то отримати як можна більше міжнародного досвіду роботи, якого так не вистачає будь-якому студенту, що тільки-но закінчив український університет.
У довгостроковому періоді - стати успішним фахівцем у галузі створення і впровадження програмних продуктів, зв'язати себе з бізнесом, який не тільки буде приносити дохід, а й задоволення, драйв, продовжувати всебічно розвиватися та отримувати від життя якомога більше яскравих і незабутніх вражень.
↑ Вгору