Ця стаття присвячена незвичайним прадавнім спорудженням, розкиданим по всій земній кулі - дольменам. Про призначення цих споруджень дотепер немає єдиної думки. Одна з гіпотез стверджує, що дольмени - джерело інформації про минуле та майбутнє людства, про призначення кожної людини, інша – відносить дольмени до ритуальних споруджень стародавності, третя ж – намагається довести безглуздість таких споруд. У даній статті я спробую зібрати деякі ниті розсудливості, описані вченими та дослідниками.
«Не шукаєте себе в Богові, шукайте Бога в собі»
Дольмен - комбінація древнебретонських слів: «дол» - стіл і «мен» - камінь, тобто «кам'яний стіл». Спорудження дійсно нагадує величезний кам'яний стіл. Але на відміну від інших мегалітичних споруджень: пірамід Єгипту, ідолів острова Великодня, англійського Стоунхенджа, представлених в одиничних екземплярах, безліч дольменів існує на всіх континентах. Знаходячись на відстані декількох тисяч кілометрів, дольмени дивно схожі один на одного, але ніколи не повторюються. Відмінності існують або у формі, або в розмірах. У Західній Європі дольмени відомі в Англії, Франції, Німеччині, Ірландії, Голландії, Швеції, Норвегії, на островах Середземного моря - Корсиці, Сардинії, Балканських островах, на Мальті та Мальорці. В Індії відомі дольмени Брахмагирі. В Африці вони знайдені в Марокко, на південно-заході Сахари, у Нігерії, Алжирі, Тунісі, долині Нілу та Ефіопії. Виявлені дольмени на території Йорданії, Болгарії, Туреччини, у Греції, Італії, Іспанії, Португалії. Відомі вони також на Далекому Сході, на японському острові Кюсю, та в Південній Америці (Перу, Болівія).
Першою людиною в Росії, що звернув увагу на північнокавказькі дольмени, був академік Імператорської академії наук, німець за походженням, Петро Симон Палас. Відбулося це в 1774 році на Таманському півострові. В 1818 році французький дослідник Тебу де Маріньї відкрив групу Пшадських дольменів у сорока кілометрах від Геленджика. Були зроблені їхні замальовки, перші вимірювання та опис. Розміри дольменів і сьогодні вражають своїми цифрами. Дольмен складається із шести плит. Чотири з них, поставлені вертикально, утворюють стіни коробки. Дві горизонтальні служать підлогою - основою та дахом - стелею. Довжина спорудження 4 метра 65 сантиметрів, ширина 2 метра 85 сантиметрів, висота ( у передній частині) 2 метра 50 сантиметрів. Вага горизонтальних плит - по 18 тонн, вертикальних - по 12 і 8,5 тонн. Сумарна вага дольмена - 77 тонн!
Геометрично правильні та ретельно оброблені плити, судячи з їхнього фізичного складу, доставлені не менш ніж за 18 кілометрів. У місцях з'єднання плити входять у спеціальні пази. Надійність такого з'єднання настільки міцна, що дольмени в споконвічному виді простояли в сейсмонебезпечній зоні не одну тисячу років.
Учені визначають вік дольменів чотирма - шістьома тисячоліттями. Вчений Лавров розділив дольмени на чотири групи:
1. Плиткові. Чотири вертикальні плити утворюють прямокутну або квадратну камеру, яка закривається п'ятої горизонтальною плитою. Найчастіше, уся ця конструкція ставиться на ще одну горизонтальну плиту, що утворює остов спорудження. Найпоширеніші споруди ( близько 92%).
2. Складені. Дольмени частково або повністю зібрані з окремих блоків, що іноді мають достатньо складне геометричне з'єднання. За формою такі дольмени можуть бути круглими, підковоподібними або прямокутними (1,5% від загальної кількості).
3. Коритоподібні. Підлога та стіни дольмена висічені із цілого каменю. Дах виготовлений з окремої плити. Форма прямокутна або квадратна (3,8%).
4. Монолітні. Дольмен повністю висічений у камені. Оброблена як внутрішня так і зовнішня сторони. Існують одиничні екземпляри, що досить вражають (відомо п'ять).
За рідкісним винятком усі дольмени мають отвір у передній частині плити, яке закривалося грибоподібною пробкою. Виступаюча верхня та бічні плити дольменів прямокутної форми утворюють портал.
Mopковін пише у своїх працях наступне: «Пройшло ціле десятиліття «вивчення дольменів», але дотепер не можу не дивуватися вмінню прадавніх будівельників дольменів, що вміли так скріплювати окремі плити, що часом не просунеш між ними лист паперу».
Як правило, дольмени виготовлялися з піщанику, що має великі кварцові вкраплення. Тільки на Високогірних перевалах, де був відсутній цей будівельний матеріал, вони виготовлялися із твердого гpанитоїда, що важко піддається обробці і знову ж таки має великі кварцові вкраплення.
Всі дольмени розташовані над лінією розламу земної кори. Саме на цих лініях виникає та накопичується колосальна сила напруженості. Вчені називають ці місця «зонами Каустик» ( від грецького слова «пекучий»). Зони Каустик мають спіральний вигляд і можуть бути ліво - та правобічними. Залежно від напрямку вони мають аномально-напружений або тіньовий сегмент. В аномальній зоні людина відчуває дискомфорт, тривогу, присутність непередбачуваної й некерованої сили. Тварини прагнуть покинути це місце. В тіньовій - відновлення сил, спокій, верховенство власної свідомості, гармонію з навколишнім світом, бажання творчості та підвищення працездатності. У таких місцях поле напруженості і його сила активно впливають на психофізичний стан усіх живих організмів і, особливо, на свідомість людини.
Отвори багатьох дольменів спрямовані убік моря, напевно, тому, що вода є носієм інформації, енергії, що йде від дольменів, і в той же час кожен дольмен як би зв'язується через воду з дольменами всієї планети в єдину енергетичну та інформаційну мережу.
Деякі вчені, у тому числі археолог і великий знавець первісного мистецтва Олександр Олександрович Формозов, ріднять кавказькі дольмени з пірамідами єгиптян. Розглядаючи кожну деталь дольменів, усе більше й більше переконуєшся в правильності висновків, що, зводячи їх, будівельники створювали вмістища для померлих предків, які магічно повинні були впливати на майбутній достаток і родючість. В них укладена була таємнича сила всеосяжного та рясного відтворення. Можливо, що саме для цієї мети були підпорядковані й інші риси ритуалу: поза, у якій клали померлих, речі та інше.
І що ж це за таємничі спорудження, залишені далекими предками?
Про що вони здатні повідати людям сьогоднішнього дня? Яка невідома нам інформація зберігається в кристалах цих мегалітів?
Як стверджує автор [2] немає негативних результатів від спілкування та вивчення дольменів. Це один з їхніх феноменів. Кожен, хто прийшов до дольмена, обов'язково знаходить відповідь і пояснення тому питанню, з котрим він прийшов. Вчені, що шукають підтвердження гіпотезі про дольмени як про місця поховання, знаходять
в них останки людей. Працюючі над гіпотезою про те, що дольмени були ритуальними місцями, знаходять численні предмети, що говорять про те, що ці місця, дійсно були відвідувані багатьма людьми. Їдучі до дольменів за розкриттям своїх творчих здібностей починають писати картини, вірші, складати й співати пісні. Бажаючі отримати зцілення від хвороб - зціляються. Прагнучі знань - одержують їх.
Все це відбувається, але відбувається тільки при одній умові: обов'язкова особиста участь в одержанні результату. Адже люди забули відповіді на багато питань. Передбачаючи це, прадавні мудреці вирішили залишити нащадкам творіння, що вміють зберігати знання в первісному, неспотвореному виді. І цими творіннями стали дольмени. Дольмени - не похоронні спорудження, в них близько десяти тисяч років тому йшли люди, що не втратили здатності користуватися Всесвітньою мудрістю
- йшли, щоб допомогти далеким нащадкам знайти дорогу до цієї мудрості...
Цитую Карлоса Кастанеду «Подорож в Істлан»:
...И тоді Дон Хуан сказав мені:
- Їдемо до місця сили.
До полудня ми забралися на величезну, точно стіна, скелю. Дон Хуан сів і сказав:
- Це і є місце сили. Місце поховання воїнів. Це не житло духів, а, скоріше, місце просвітління. Отут можна одержати знання, знайти відповідь на будь-яке питання. Це не цвинтар. На цвинтарі немає сили. Могили воїнів, які мають силу, ніколи не розміщаються на цвинтарі. Ще більшої, незрівнянно більшою силою, мають останки знаючих. Але де вони покояться, є найбільшою таємницею...
Дольмени - місця сили. Люди заходили в них, розібравши себе на атоми, і з'єднувалися з каменем. Це люди - цілі групи мудреців, яких поєднувала одна думка, одна мрія, одні знання. Вони знали, що вони зможуть принести велику користь Землі, людям майбутніх поколінь, нащадкам. Вони бачили й знали, що людина втрачає свої здібності
і прийде час, коли тільки вони зможуть поправити, змінити становище на Землі.
Досвід Церкви підтверджує силу та чудодійний вплив мощів святих, людей, що пізнали Бога. І розміщуються ці мощі у самому шанованому місці храму - у вівтаря. На землі існує безліч загадок, залишених нашими далекими предками. Створено безліч суперечливих гіпотез, що намагаються пояснити ці загадки, але тільки у випадку з дольменами існуючі гіпотези не суперечать, а доповнюють один одного.
Практичний досвід кожної людини, що спілкується з дольменами у своїй роботі, підтверджує, що звертаючись до них з питаннями обов'язково одержує відповіді. Найчастіше відповідь приходить побічно, у вигляді додаткової інформації, або виникає підсвідомо. Входить у свідомість як єдино вірний і прийнятний варіант дії в тій ситуації, яка складається навколо питаючого.
В Індії до наших днів збереглася система йоги, яка передбачає досягнення «самадхи», коли людська «душа» залишає тіло. Питання вивчення та пояснення стану самадхи виходять за рамки метафізики, оскільки сучасна наука багато в чому вже розкрила природу енергоінформаційного поля людини та ноосфери. З часів академіка Вернадського В.І. цим питанням наука приділяє особливої увагу. Більше того, у цей час активно вивчаються фізичні властивості людських мислеформ та створюються торсіонні технології.
Європейська філософія, зупинившись на «тріаді» Гегеля: « теза-антитеза-синтез», так і не дійшла до ведичної філософії Упанішад. У науковій літературі рівень ведичних знань тієї епохи визначають, як правило, по існуючій ведичній літературі в Індії, Непалі та Тибеті. Останнім часом стали звертати увагу на глиняні таблички із Шумеру, де говориться не тільки про «тонкощі» природи та людини, як в Атхарва Веді, але про «тонкощі» будови космосу.
В книзі автора [9] відмічається, що вивчення взаємозв'язків давньоруських сажнів показало їхню кратність золотому числу Ф = 1,618. Незвичайний спосіб одержання мірних частин сажнів методом роздвоєння подвоєння обумовив знаходження А.А. Пилецьким давньоруського всеміру руської числової матриці багатоваріантної золотої пропорціональності, яка лежить в основі багатьох математичних магічних побудов. Автором монографії стверджується, що статечний взаємозв'язок кожного ряду чисел дозволяє застосовувати вурфні відношення для контролю різноманітних матеріальних процесів. На ньому ґрунтуються поняття живих і неживих фігур, методи системної пропорціональності, символіка хрестових фігур, структура прадавніх споруджень. Для нас це особливо цікаво, оскільки дольмени «самадхи» Кавказу, триліти Стоунхенджа та піраміди Єгипту мають загальні для індоєвропейців символи та цілі їх створення. Автор [9] приводить ілюстрації та стверджує, що зодчі Прадавнього Єгипту знали російську матрицю, і всі об'єкти стародавності, включаючи єгипетські піраміди, проектували та будували на основі комплексу давньоруських вимірювальних інструментів.
Не випадково дольмени, як правило, зроблені із твердого піщанику - кварциту. Кварцит використовується скрізь, де необхідно зберегти інформацію та підсилити слабке джерело електромагнітного
та торсіонного полів. Проте, дольмени - це не «трансформатори». Це найдавніші храми з похоронною камерою, де жерці могли досягати стану «самадхи». До цього стану ведуть сім ступенів йоги і їх легше
«пройти» в дольмені. Згідно з вченням, визнаного в усьому світі, індійського Свамі Саї Баби, з дванадцяти років майбутні волхви та весталки давали обітницю безшлюбності та приймали на себе клятву служити людям і Богові. Для цього вони повинні були досягти стану «просвітління», а потім, після тривалого служіння людям і Богові, увійти в стан «самадхи». Саме індійські Веди допомагають розкрити всю суть ритуалів цих поховань.
Влітку 2008 мені зчинилася можливість відвідати ці прадавні спорудження. Я зі своєю майбутньою дружиною їздив відпочивати на берег Чорного моря в п. Кабардинка Геленджикського району. Ми відвідали екскурсію до групи Пшадських дольменів, розташованих у сорока кілометрах від Геленджика.
Стояв сухий ліс, гірська ріка тяглася тонким струмочком. У цілому ми відвідали близько 20 дольменів.
З особистих відчуттів хотілося б відзначити, що самі дольмени заворожують своєю стародавністю. Всю дорогу наш провідник розповідав нам про значимість цих споруджень, тому мені захотілося перевірити цю теорію й поставити своє запитання. У голову йшли всякі банальності, тому моє спілкування з дольменами пройшло на рівні відчуттів. Спокій, умиротворення, відчуття радості буття, гармонійності всього навколишнього і я, людина – часточка цього миру, величного, прекрасного й у той
же час такого тендітного та беззахисного. Такі думки й міркування в стрімкому ритмі міського життя вважаються пафосними, та й мало хто про це замислюється, але біля дольменів такі думки були природними й найголовнішими. Особисті справи, метушня та проблеми розчинилися, дольмени начебто запрошували поміркувати про життя, вічну світобудову та про свою роль у ньому.
Вирішивши сфотографуватися біля дольмена, ми згодом виявили відблиски та «засвіти» на самих фотографіях. Була також замічена відсутність мобільного зв'язку в безпосередній близькості деяких дольменів, хоча всі дольмени знаходяться на піднесених місцях, і вже через 10-30 метрів зв'язок з'являвся знову.
Особливо сильно мене вразив один дольмен, який, крім того, що був трохи більше по розміру, чим інші дольмени цієї групи, він ще виділяв особливий запах. Нагадаю, що ліс стояв сухий, і вже на відстані 15 метрів від дольмена запаху не було чутно. Запах, природа якого мені не зрозуміла, був схожий на пахощі ладану, хвої й ще чогось кисленького. Навіть
в роті з'явилися це відчуття.
З точки зору своєї технічної спеціалізації я можу припустити наявність електромагнітної енергії, яка створює перешкоди і яка виходить з розламів земної кори. «Запах», який відчувався біля спорудження, якому не одна тисяча років - воістину заворожує. Безсумнівно, це незвичайні місця, енергетично сильні, вони впливають на людину, як на психічному, так і на фізичному рівні.