Основні результати
Вдосконалення структури національного господарства в Україні, з одного боку, супроводжується розвитком підприємництва, що обумовлює появу цілої низки підприємств різних організаційно-правових форм, які повинні знайти своє місце в суспільному виробництві. З іншого боку, цей процес супроводжується неминучим припиненням діяльності цілого ряду суб'єктів господарювання, які виявляються не в змозі виконати складні завдання, що стоять перед ними. Це супроводжується незадовільним станом основних фондів і низькою ефективністю їх використання, падінням обсягів виробництва, зниженням конкурентоспроможності, недостатнім розміром капітальних інвестицій. Це обумовлює необхідність поглиблення теорії та удосконалення практичних інструментів з обґрунтування можливих напрямків подальшого розвитку підприємства, які забезпечать підвищення ефективності його роботи [1].
В роботі було досліджено сутність терміну “розвиток підприємства”. Трактування терміну “розвиток підприємства” з позицій різних науковців представлено в табл. 1.
Таблиця 1 — Трактування терміну “розвиток підприємства”
Автор і джерело |
Сутність терміну “розвиток підприємства” |
Мескон М.Х., Альберт М.,
Хедоури Ф. [2] |
Довгострокова програма удосконалення можливостей вирішувати різні проблеми і здібностей до відновлення, особливо шляхом підвищення ефективності управління культурою організації. |
Василенко В.О.
[3, с. 101] |
Це не разові перетворення з метою досягнення “найкращого” (а тому і споконвічного)
стану системи, а процес, що не припиняється в часі, плин якого не завжди відбувається
постійно і безупинно, найчастіше йде стрибкоподібно з подоланням різних по глибині
й охопленню криз. |
Раєвнєва О.В.
[4, с. 108] |
Унікальний процес трансформації відкритої системи в просторі і часі, який характеризується перманентною зміною глобальних цілей його існування шляхом формування
нової дисипативної структури і переводом його в новий атрактор функціонування. |
Єрохина Е.А.
[5, с. 98] |
Якісна зміна складу зв'язків (тобто структури) і функціонування системи, тобто якісну
зміну системи. |
Шубравська О.В. [6, с. 37] |
Процес переходу системи з одного стану в інший, що супроводжується зміною її якісних і кількісних характеристик. |
Пономаренко В.С., Тридід О.М., Кизим М.О. [7, с. 62] |
Процес кількісно–якісних змін у системі, ускладнення структури і складу, в результаті
чого підвищується її опірність дестабілізуючому впливу зовнішнього середовища й
ефективність функціонування. |
Афанасьєв Н.В., Рогожин В.Д., Рудика В.І.
[8, с. 27] |
Об'єктивна зміна тільки якісних характеристик системи, обумовлена як фундаментальними законами природи (єдності і боротьби протилежностей, переходу кількості у
якість, розвитку суспільства по спіралі і нагору), так і закономірностями функціонування конкретних систем (старіння устаткування, нагромадження досвіду і знань співробітниками, виснаження природних ресурсів), при якій формуються нові властивості
системи. |
В роботі пропонується розглядати розвиток підприємства як довготривалу сукупність процесів кількісних та якісних змін в діяльності суб'єкта господарювання, які приводять до поліпшення його стану шляхом збільшення потенціалу, адаптації до зовнішнього середовища та внутрішньої інтеграції, що сприяє підвищенню здатності підприємства протидіяти негативним впливам зовнішнього середовища та його життєздатності.
Виходячи з вище наведеного визначення розвитку підприємства, можна виділити наступні його елементи або складові, які дозволять уточнити і конкретизувати поняття (рис. 1).
Рисунок 1 — Складові визначення розвитку підприємства [9]
Оскільки категорія розвитку є достатньо складною, причому як на загальнонауковому рівні, так і в галузі економіки, представляється доцільним розглянути критерії систематизації розвитку та його різноманітні типи. В роботі запропоновано класифікацію розвитку на рівні підприємства, яка приведена на рис. 2.
Рисунок 2 — Класифікація видів розвитку підприємства [10]
Одним із важливих етапів аналізу та розробки дій з підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання є визначення резервів і факторів підвищення ефективності їх діяльності. Одним з факторів збільшення прибутку є розширення виробництва товарів і послуг. Наростити виробництво можна двома шляхами:
1) шляхом збільшення кількості залучених у виробництво факторів (екстенсивний шлях) (рис. 3);
2) за рахунок поліпшення технологій (інтенсивний шлях) (рис. 4).
Для загального розвитку підприємства необхідно встановити його ресурсні можливості, здійснити вибір їх використання, що забезпечить підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання в умовах їх обмеженості. Важливою складовою забезпечення розвитку підприємства є обґрунтування вибору використання ресурсних можливостей за допомогою методичних інструментів.
Рисунок 3 — Фактори екстенсивного розвитку виробництва
Рисунок 4 — Фактори інтенсивного розвитку виробництва
Сутність процесу розвитку, з точки зору функціонування підприємства, становить зростання рівня його організації, коли в міру накопичення інформації зменшується невизначеність. Розвиток повинен здійснюватися таким чином, щоб усі зміни, що відбуваються на підприємстві, дозволяли в динамічних ринкових умовах зберегти й поліпшити рентабельність і стабільність. Особливості середовища і необхідність постійних змін потребують також змін підходів, в рамках яких відбувається управління організаціями [11].
В науковій літературі існує декілька різних підходів до класифікації методів обґрунтування управлінських рішень. Один з найбільш поширених способів класифікації представлено на рис. 5.
Рисунок 5 — Класифікація методів обґрунтування управлінських рішень
Проведене дослідження різних методологічних підходів дозволило зробити висновок, що потрібна розробка інтегрованої наукової концепції, що визначає ключові параметри розвитку підприємства та дозволяє обґрунтовано вибирати напрямок і принципи вдосконалення управління виробничо-економічними системами. Тому для побудови несуперечливого методологічного підходу до стратегічного управління розвитком підприємства необхідно здійснювати об'єднання окремих складових різних теоретичних концепцій. Це дозволяє аргументувати вибір ситуаційного підходу до управління розвитком підприємства як методологічної основи. Використання ситуаційного підходу в управлінні розвитком підприємства дозволяє серед усіх існуючих методів управління вибрати той, який максимально адаптований до конкретної ситуації і найбільш відповідає їй, що дозволяє досягти більш ефективних результатів управління.
Передумовою стратегічного розвитку підприємства в умовах ринку є збалансований розвиток і правильне використання його потенціалу. Досягнення максимального зростання потенціалу при мінімальних витратах можливе лише за умови правильного відбору управлінських рішень щодо його посилення. Від уміння правильно використовувати наявні можливості у вирішальній мірі залежить ефективність функціонування підприємства, темпи та якість розвитку його бізнесу. У зв'язку з цим велике значення набувають виявлення і кількісна оцінка потенціалу підприємства, його реалізованої й нереалізованою частин [12].
Одним з найсучасніших інструментів автоматизованої оцінки та управління потенціалом є графоаналітичний метод аналізу, названий “Квадрат потенціалу”. У даному методі виділяють такі чотири складові потенціалу підприємства: виробництво, розподіл та збут продукції; організаційна структура та менеджмент; маркетинг; фінанси. Алгоритм застосування даного методу має наступний вигляд:
1. Вихідні дані оформлюються у вигляді матриці, якою є таблиця. У цю таблицю заносяться назви показників і їх значення.
2. Для кожного показника обирається його найменше значення з урахуванням коефіцієнта чутливості і виконується ранжування із визначенням відповідного місця.
Скориговане значення (СЗ) розраховується за формулою 1:
СЗ = З * Кч/100% (1)
де З — значення показника;
Кч — коефіцієнт чутливості, який розраховується за формулою 2:
Кч = 100% - Yв (2)
де Yв — вагомість показника, %.
3. Визначається загальна сума місць.
4. Перетворення суми місць у кількісне значення вектора, що характеризує квадрат потенціалу.
Розраховується значення векторів, які характеризують квадрат потенціалу за формулою 3:
Вк = 100 - (Рj - n) * 100 / (n * (m-1)) (3)
де Рj — сума місць; n — кількість показників; m — кількість періодів.
5. Графічна інтерпретація кількісного значення векторів для кожного блоку. Квадрат потенціалу підприємства має чотири зони, які відповідають розділам, які застосовані в розглянутій системі показників, і чотири вектори, які створюють його.
6. Після побудови квадрата потенціалу підприємства, робляться відповідні висновки та надаються рекомендації.
Представлений метод оптимізації потенціалу підприємства надає можливості встановити причинно-наслідкові, тобто якісні і кількісні взаємозв'язки між окремими складовими потенціалу, оцінити рівень розвитку і конкурентоспроможності і на підставі цього обґрунтувати, прийняти і своєчасно реалізувати управлінські рішення для забезпечення ефективності функціонування підприємства.
В свою чергу безпосереднім інструментом вирішення завдань управління підприємством визнано функціонально-вартісний аналіз затрат. Цей метод аналізу найкращим чином здатен створювати уяву про структуру повної собівартості продукції підприємства, даючи можливість встановлювати місця виникнення надвитрат. Функціонально-вартісний аналіз полягає в інформаційній взаємодії планування та обліку затрат на здійснення загальних функції підприємства. Однак, в управлінні затратами, як процесу виконання функцій управління та об'єктно-орієнтованих діях, спостерігається дифузія, зумовлена недостатньою взаємодією функцій управління, які спрямовані на формування затрат з метою досягнення цільового співвідношення отриманих вигод і понесених затрат, пов'язаних із діяльністю промислового підприємства [13].
Для пошуку найбільш економічних, з точки зору споживача і виробника, варіантів того чи іншого практичного вирішення за допомогою аналізу повинні вирішуватися такі завдання: загальна характеристика об'єкта дослідження; деталізація об'єкта на функції; угруповання виділених функцій на головні, додаткові і непотрібні; визначення та групування витрат відповідно до виділених функцій; обчислення суми витрат на виготовлення виробів при виключенні зайвих функцій і використання інших технічних і технологічних рішень; розробка пропозицій по технологічному та організаційному вдосконаленню виробництва.
Економічний ефект у сфері управління досягається за рахунок зниження трудомісткості виконання функцій управління в результаті позбавлення від дубльованих функцій, а також зайвих зв'язків, зайвої документації і вибору найбільш економічних способів виконання функцій, передачі ряду функцій на ЕОМ.
Ефект в управлінні пропонується розраховувати за формулою 4:
Эу=ЭД+ЭК (4)
де ЭД — ефект в управлінні від позбавлення від дубльованих функцій, грн.;
ЭК — ефект в управлінні від підвищення кваліфікації працівників, грн.
Ефект в управлінні від позбавлення від дубльованих функцій визначається як сумарні витрати на виконання функції, в свою чергу ефект в управлінні від підвищення кваліфікації працівників визначається як річна економія після підвищення кваліфікації працівників відділу.
Функціонально-вартісний аналіз являє собою ефективний спосіб виявлення резервів скорочення витрат, який ґрунтується на пошуку більш дешевих способів виконання головних функцій (шляхом організаційних, технічних, технологічних та інших змін виробництва) при одночасному виключенні зайвих функцій.
|