Вступ
Інноваційний розвиток сучасного суспільства прискорюючись у своїх темпах формує складні умови конкуренції на світовому ринку. Прагнення приєднання компаній до сучасного високотехнологічного спільноті викликає необхідність впровадження інновацій, які в свою чергу повинні бути економічно і технологічно обгрунтованими.
Актуальність теми
Важко переоцінити актуальність питання про управління інноваційними процесами. Впровадження інновацій на підприємстві — технологічно складний процес, заснований на системному комплексі змін. Щоб отримати очікуваний економічний ефект від нововведень важливо правильно провести всі етапи перебудови, організувати діяльність підприємства за нових умов, а також здійснити коригування процедур контролю та налаштувати моніторинг ключових показників, що відображають ефективність впровадження інновацій. З усього вище сказаного випливає, що організація управління інноваціями — це одне з ключових напрямів сучасної економічної думки.
Мета
Метою даної роботи є узагальнення теоретичних, аналіз практичних і розробка науково-методичних положень і пропозицій щодо удосконалення механізму організації управління інноваційними процесами на підприємствах ПЕК
Об'єкт дослідження
Об'єктом дослідження є процеси управління інноваційною діяльністю на підприємстві ПЕК в сучасних умовах.
Предмет дослідження
Предметом дослідження є теоретичні положення, базові принципи та методи вдосконалення механізму управління інноваційною діяльністю підприємства.
Задачі
Наукова значимість роботи
Наукова значимість роботи полягає в дослідженні процесу управління інноваціями за допомогою імітаційного та економіко-математичного моделювання та розробці алгоритмів — рекомендацій щодо удосконалення організації управління.
Практична цінність результатів роботи
Для проведення досліджень за темою даної магістерської роботи обрані підприємства паливно-енергетичного комплексу, в першу чергу це пов'язано з тим, що інновації даної галузі мають, як правило, революційний характер і викликають ланцюгові зміни у всьому циклі виробництва, тому питання організації управління інноваційними процесами на таких підприємствах стоїть особливо гостро і вимагає оптимізаційних пропозицій. Розроблені в ході дослідження рекомендації будуть корисні компаніям паливно-енергетичного комплексу, і можливо знайдуть відображення в сучасній промисловій дійсності.
Огляд досліджень
Проблемам управління інноваційною діяльністю в сучасній теорії приділяється досить багато уваги, в тому числі питанню формування ефективного механізму управління інноваційною діяльністю підприємств. Питаннями інноваційної діяльності на різних рівнях ієрархії економіки займаються такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як: Амоша О.І., Бубенко П., Буркінський Б. В., Гальчинський А., Геєць В.М., Глазьєв С.Ю., Гриньов А., Гриньова В., Грузнов І.І., Задорожний Г. В., Ільяшенко С., Кравченко С.І., Крістенсен К. М., Кузик Б., Льопа Р., Лапко О.О., Лепейко Т., Мєшков А.В., Пономаренко В.Д., Рейном М. Є., Сазонець І.А., Семиноженко, Твісс Б., Хобта В.М., Хучек М., Шумпетер Й., Яковець Ю. та інші. Однак вимагають подальшого вирішення питання оцінки ефективності інноваційної діяльності та організації управління інноваційною діяльністю підприємства.
Закон України “Про інноваційну діяльність” визначає інновації як новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукцію або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери, а інноваційну діяльність — як діяльність, що спрямована на вирішення і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг [1].
У загальному розумінні інноваційні процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі, є сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.
У цілому класифікацію інновацій з урахуванням результативності й напрямку інноваційного процесу, а також вибору відповідного методу управління, можна представити у вигляді таблиці 1.
|
Ознака |
Угрупування |
| Галузь застосування | Управлінські, організаційні, соціальні, промислові тощо |
| Отримані в результаті НДР | Наукові, технічні, технологічні, конструкторські, виробничі, інформаційні |
| Темпи здійснення | Швидкі, уповільнені, наростаючі, загасаючі, рівномірні, стрибкоподібні |
| Ступінь інтенсивності | "Бум", рівномірна, масова, слабка |
| Масштаби | Трансконтинентальні, транснаціональні, регіональні, великі,середні, дрібні |
| Результативність | Висока, низька, стабільна |
| Ефективність | Економічна, соціальна, екологічна |
Будь-які локальні і глобальні нововведення різного спрямування можуть забезпечувати максимально можливий прогресивний вплив на виробництво за умови, якщо підприємства використовують їх постійно, комплексно й гармонічно. Найбільший за наслідками безпосередній вплив на результативність (ефективність) діяльності підприємства справляють технічні та організаційні нововведення. Інші нововведення впливають на виробництво опосередковано — через ефективність нових організаційно-технічних рішень.
Для оцінки економічної ефективності впровадження інновацій можна використовувати наступний алгоритм (рис.1):
Методи управління інноваційними процесами за своїм змістом дуже специфічні, відрізняються від традиційних методів, що застосовуються в управлінні виробництвом, оскільки інновації — товар особливого роду. На кінцевих етапах інноваційного циклу значно зростає значення фінансово-економічних методів управління. Цими методами охоплюються багато аспектів управління інноваційним процесом. Методи управління інноваційним процесом поділяються на:
адміністративні;
організаційно-планові;
фінансово-економічні;
соціально-псіхологічні.
Ефективне управління інноваційним процесом реалізується через інноваційний механізм — сукупність організаційних, управлінських, фінансово-економічних, правових, інформаційних, технічних і морально-психологічних факторів, їх взаємозв'язку і взаємодії, що сприяють успішному здійсненню інноваційної діяльності та підвищенню ефективності її результатів. З цього визначення випливає, що елементами (складовими) інноваційного механізму є:
1) організаційні форми інноваційних відносин;
2) методи управління інноваціями;
3) методи фінансування інновацій;
4) методи оцінки ефективності результатів інновацій;
5) порядок формування та використання інноваційних фондів ;
6) інноваційне законодавство;
7) морально-психологічні методи впливу на інноваційну активність;
8) заходи інформаційно-технічного оснащення інноваційного процесу.
Налагодженість інноваційного механізму, спільне функціонування цих елементів багато в чому визначаються їх взаємозумовленість і співвідносності, пропорційністю. Співвідносності і структура цих елементів, значимість і оптимальність форм, методів і заходів повинні відповідати рівню управління, на якому здійснюється інноваційна політика [19].
Що стосується вдосконалення організації управління інноваційним процесом на підприємстві, то особливу увагу слід приділити комплексного застосування сіткового планування та складання діаграм Ганта. На підставі яких здійснювати контроль — порівняльний аналіз планів і результатів.
Сітковий метод — це система прийомів і способів, що дозволяють на основі застосування мережного графіка (мережевий моделі) раціонально здійснювати весь управлінський процес, планувати, організовувати, координувати і контролювати будь-який комплекс робіт, забезпечуючи ефективне використання грошових і матеріальних ресурсів. Застосування цього методу дозволяє поліпшити:
планування, забезпечуючи його комплексність, безперервність, створюючи умови для поліпшення визначення необхідних ресурсів і розподілу вже наявних ресурсів;
фінансування робіт, тому що з'являються способи більш точного розрахунок собівартості робіт, їх трудомісткості та формування нормативно-довідкової бази;
структуру системи управління шляхом чіткого визначення і розподілу завдань, прав, обов'язків;
організацію процедур координації та контролю за ходом робіт на базі оперативної та точної інформації, а також оцінку виконання плану [8].
Діаграма Ганта — це лінійний графік, що задає терміни початку і закінчення взаємозалежних робіт, із зазначенням ресурсів, використовуваних для їх виконання [21].
Для оцінки інноваційної діяльності підприємств слід застосовувати засоби динамічного моделювання. У випадку динамічного моделювання параметри моделі зазнають безперервні зміни в часі. Однією з важливих рис такого підходу є поділ ресурсів на потоки та їх накопичення, а також вплив швидкісних характеристик змін параметрів на поведінку соціально-економічного об'єкта в цілому, тобто на діяльність підприємства.
Доповнюючи один одного, описані прийоми є прикладної основою для удосконалення організації управління інноваційними процесами.
Заключення
Таким чином, в магістерській роботі розглянуті і систематизовані теоретичні аспекти управління інноваційними процесами на підприємствах, а також запропоновані універсальні рекомендації щодо удосконалення організації управління інноваційними процесами, засновані на результатах сучасних досліджень, які широко застосовуються в зарубіжній практиці і показують гідний результат.
Литература:Закон України "Про інноваційну діяльність" м. Київ, від 4 липня 2002 року N 40-IV. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 36.
Адаптация промышленных предприятий к научно-техническим новшествам / Гончаров В.Н., Дибнис Г.И., Пекин А.Ю. и др.; Под общ. ред. В.Н. Гончарова. — К.: Технiка, 1993. — 132 с.
Активізація інноваційної діяльності: організаційно-правове та соціально-економічне забезпечення: Монографія / О.І. Амоша, В.П. Антонюк, А.І. Землянкін та ін. / НАН України. Ін-т економіки пром-сті. — Донецьк, 2007. — 328 с.
Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент: Учеб. пособие. — СПб.: Питер, 2000. — 208 с.
Валдайцев С.В. Управление инновационным бизнесом: Учеб. пособие для вузов. — М. : ЮНИТИ, 2001. — 343 с.
Василенко В.О., Шматко В.Г. Інноваційний менеджмент. — К.: ЦНЛ, 2005. — 440 с.;
Власова А.М., Краснокутська Н.В. Інновацiйний менеджмент: Навч. Посiбник / Ред. О.П. Бондаренко; Киiв. нац. екон. ун-т. — К.: КНЕУ, 1997. — 92с.
Гольдштейн Г.Я. Инновационный менеджмент: Учебное пособие. Таганрог: Изд-во ТРТУ, 1998. 132с.
Гохберт Ю.А., Кучеба П.К, Поважный С.Ф. Инновационный менеджмент. — Донецк: ДонГАУ, ДонГУ, 1995. — 138 с.
Гриньов А.В. Організація та управління науково-дослідними і дослідно-конструкторськими розробками на підприємстві: Монографія. – Х.: ВД "ІНЖЕК", 2004. – 188 с.
Гриньова В.М., Власенко В.В. Організаційні проблеми інноваційної діяльності на підприємствах: Монографія. — Х.: ВД "ІНЖЕК", 2005.— 200 с.
Гриньова В.М., Козирєва О.В. Соціально-економічні проблеми інноваційного розвитку підприємств: Монографія. — Х.: ВД "ІНЖЕК", 2006. — 192 с.
Економіка і маркетинг виробничо-підприємницької діяльності: Навчальний посібник / За ред. проф. Перерви П.Г., проф. Гаврись О.М., проф. Погорєлова М.І. — Харків: НТУ "ХПІ", 2004. — 640 с.
Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник / За ред. С. Ф. Покропивного . — К .: КНЕУ, 2001. — 457 с.
Инновационный менеджмент. Методическое пособие в двух частях. — Киев: Издание концерна "РАМО" 1991.
Инновационный менеджмент: Учеб. пособие для вузов / Оголева Л.Н., Радиковский В.М., Сумароков В.Н. и др.; Под ред. Л.Н. Оголевой. — М.: ИНФРА-М, 2001. — 238 с.
Инновационный менеджмент: Учебник для вузов / Ильенкова С.Д., Гохберг Л.М., Ягудин С.Ю. и др.; Под ред. С.Д. Ильенковой. — М.: ЮНИТИ, 2001. — 327с.
Йохна М.А., Стадник В.В. Економіка та організація інноваційної діяльності: Навчальний посібник. – К.: Видавничий центр "Академія", 2005. – 400 с.
Мухамедьяров А. М Инновационный менеджмент. учебное пособие / А. М. Мухамедьяров. — Москва: ИНФРА-М, 2004.
Чемодуров О. Зовнішні джерела фінансування модернізації українських підприємств // Економіка України. — 2005. — №9. — С. 54 — 61.
H.L. Gantt, Work, Wages and Profit, published by The Engineering Magazine, New York, 1910; republished as Work, Wages and Profits, Easton, Pennsylvania, Hive Publishing Company, 1974, ISBN 0879600489.