Факультет економіки
Спеціальність: Економіка підприємства (маркетинг)
ВСТУП
Актуальність теми. За ринкових умов господарювання дуже важливого (якщо не вирішального) значення набуває економічна безпека всіх суб'єктів підприємницької та інших видів діяльності. Економічна безпека фірми (підприємства, організації) — це такий стан корпоративних ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам). Необхідність постійного дотримання економічної безпеки зумовлюється об'єктивно наявним для кожного суб'єкта господарювання завданням забезпечення стабільності функціонування та досягнення головних цілей своєї діяльності. Рівень економічної безпеки фірми залежить від того, наскільки ефективно її керівництво і спеціалісти (менеджери) будуть спроможні уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища. Джерелами негативних впливів на економічну безпеку можуть бути: 1) свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб'єктів господарювання (органів державної влади, міжнародних організацій, підприємств (організацій)- конкурентів); 2) збіг об'єктивних обставин (стан фінансової кон'юнктури на ринках даного підприємства, наукові відкриття та технологічні розробки, форс-мажорні обставини тощо).
Важливою складовою економічної безпеки є енергетична безпека. Енергетична безпека - стан електроенергетики, який гарантує технічно та економічно безпечне задоволення поточних і перспективних потреб споживачів в енергії та охорону навколишнього природного середовища.
Сьогодні існують чинники, які стримують розвиток енергетичного комплексу. Вони є одночасно і джерелом загроз енергетичної безпеки країни. Ці загрози носять вже цілком реальний характер.
Попередження негативних проявів в енергетичному комплексі знаходиться в компетенції різних суб'єктів забезпечення економічної безпеки: органів державної влади; спеціалізованих приватних структури; громадських структур; внутрішніх структур підприємства. Забезпечення стабільного безкризового розвитку підприємств паливно-енергетичного комплексу є необхідною умовою реалізації завдань забезпечення енергетичної безпеки України, відродження національної економіки, що особливо важливо на етапі її інтенсивного інтегрування у світовий простір, оскільки від стану ПЕК значною мірою залежить як ступінь економічної, так і політичної незалежності держави.
Об'єктом дослідження є енергетичне підприємство Слов’янська теплоелектростанція (ТЕС) (спеціалізація - виробництво електричної та теплової енергії), що є структурною одиницею ВАТ Донбасенерго.
Предметом дослідження є сутність та оцінка економічної безпеки підприємств електроенергетики.
Мета дослідження полягає в розробці теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо оцінки та забезпечення економічної безпеки підприємств електроенергетики та методів її підвищення.
Завдання дослідження:
Методи дослідження: аналіз літературних джерел, метод системного, аналітичного та економічного аналізу, методи якісного та кількісного аналізу, економіко-математичні методи, соціологічні методи та інші традиційні для економічних досліджень методи наукового аналізу.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що теоретико-прикладні аспекти економічної безпеки розглянуті стосовно до функціонування підприємств електроенергетики. Це дозволило розробити та обгрунтувати ряд наукових положень і практичних рекомендацій, пов'язаних з розвитком енергетичного комплексу та забезпеченням економічної безпеки підприємств даної галузі.
1 СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇЇ ЦІЛІ
В даний час питання забезпечення умов економічного зростання підприємства виходять на перший план. На розвиток підприємства роблять вплив такі чинники, як нестабільна політична і соціально-економічна ситуація в країні, міжнаціональні, регіональні, територіальні конфлікти, недосконалість законодавства, криміналізація суспільства, шахрайство, корупція та інші. Все це різко загострило проблему забезпечення економічної безпеки підприємства (ЕБП), яка виникла доволі давно, і на цей час, вже склався певний категорійний апарат, існує декілька підходів до визначення та забезпечення цієї безпеки.
Але відсутність єдиної і повної думки про економічну безпеку підприємства обумовлює необхідність подальшого пошуку шляхів та способів вирішення цієї проблеми [1].
Для того, щоб зрозуміти зміст категорії «економічна безпека» слід дати характеристику поняттю «безпека» та визначити його сутність.
В перекладі з грецького «безпека» означає «володіти ситуацією», тобто, безпека – це такий стан суб’єкта, при якому ймовірність зміни властивих цьому суб’єкту якостей та параметрів його зовнішнього середовища незначна, менше певного інтервалу [2].
ЕБП можна розглядати, як одну з складових загального поняття «безпека». Будь-який збиток рано чи пізно отримує оцінку в грошовому виразі, тобто може бути виділена чисто економічна складова збитку.
Але, слід зауважити, що розуміння збитку або прибутку, як фінансової категорії не відбиває реальний стан ЕБП, через те, що вона характеризує лише поточний стан фінансової діяльності підприємства.
Підтвердженням актуальності проблеми вивчення ЕБП є усвідомлення цієї актуальності керівниками підприємств і створення в організаційній структурі управління підприємствами спеціальних підрозділів, для забезпечення цієї безпеки, але ці структурні підрозділи не мають розробленої і ефективно функціонуючої наукової системи оцінки рівня безпеки, теоретичної бази своєї роботи, що істотно знижує результативність таких структурних підрозділів [3].
Можна виділити декілька підходів різних авторів до визначення ЕБП (рисунок 1) [4]:
а) як захист проти економічних злочинів. Дуже часто забезпечення ЕБП зводять до протистояння, захисту від різного роду економічних злочинів (крадіжки, шахрайство, фальсифікації, промислове шпигунство і т.д.). Поза сумнівом, ці загрози дуже важливі і повинні постійно аналізуватися і враховуватися, але зводити ЕБП лише до цього не можна. Це поняття ширше і більш ємке [5];
б) як стан захищеності від внутрішніх і зовнішніх загроз. Підприємство - це в першу чергу - об'єкт економічних відносин. Власник підприємства, в першу чергу ставить результатом діяльності підприємства - досягнення поставленої ним мети, яка, як правило, носить економічний характер. Чи виникатимуть в процесі цього досягнення які-небудь загрози, чи вестиметься з ними боротьба, як вона вестиметься - власникові, швидше за все, однаково. Боротьба з загрозами, як така, найчастіше не є метою створення і володіння підприємством, ведення ним економічній діяльності. Втім, міркування про економічну доцільність ведення боротьби з загрозами напевно викличе інтерес власника, оскільки це безпосередньо зачіпає його матеріальні інтереси, оскільки ведення цієї боротьби вимагає здійснення витрат, а виграш неочевидним [6];
в) як стан ефективного використання ресурсів або потенціалу. Підхід, який намагається уникнути вживання поняття загрози у визначенні ЕБП, базується на економічних поняттях досягнення мети, функціонування підприємства, тобто є ресурсно-функціональним підходом. У визначенні економічної безпеки підприємства з точки зору цьго підходу не згадана можливість використання некорпоративних ресурсів забезпечення ЕБП, наприклад державних правоохоронних органів, системи регулювання торгових та виробничих відносин. Також неможливо визначити чи є швидкий, динамічний розвиток підприємства або навпаки, застій, стабільним функціонуванням.
г) як наявність конкурентних переваг. Підхід, прихильники якого вважають, що наявність конкурентних переваг, зумовлених відповідністю матеріального, фінансового, кадрового, техніко-технологічного потенціалів і організаційної структури підприємства його стратегічним цілям і завданням забезпечать йому певний рівень економічної безпеки [7]. Але сам факт наявності переваг і потенціалу, без їх використання і реалізації, не гарантує підприємству економічної безпеки;
д) як реалізація і захист економічних інтересів. Відносно більш новий підхід, що заснований на реалізації і захисті економічних інтересів підприємства визначає ЕБП як захищеність його життєво важливих інтересів від внутрішніх і зовнішніх загроз, тобто захист підприємства, його кадрового і інтелектуального потенціалу, інформації, технологій, капіталу і прибутку, який забезпечується системою заходів спеціального правового, економічного, організаційного, інформаційно-технічного і соціального характеру» [8].
Актуальність питань економічної безпеки обумовлює доцільність формування науково обґрунтованої теоретичної бази, спрямованої на удосконалення аспектів і перегляд системи економічної безпеки підприємства з огляду на сьогоднішнє розуміння даного економічного поняття, тенденцій розвитку підприємств у ринковому середовищі та економічне становище в країні.
Основні проблеми, які постають при формуванні теоретичних засад економічної безпеки підприємства, можна згрупувати за такими ознаками:
- гострі – невідкладні проблемні питання, які потребують термінового вирішення та перегляду;
- суттєві – актуальні проблемні питання, які виникають при розгляді основних аспектів економічної безпеки, але несуттєво впливають на формування системи безпеки;
- перспективні – складні проблемні питання, які обов'язково мають бути взяті до розгляду в майбутньому та потребують інноваційних рішень [9, с. 116].
Розвиток дослідження щодо економічної безпеки розпочався в останні тридцять років минулого століття, коли підприємства зіткнулися з необхідністю урахування ризиків. Економічну безпеку в іноземній літературі називають ecosecent (economic security of enterprise). Слід відзначити, що стосовно визначення самого змісту поняття „економічна безпека підприємства” на сучасному етапі існує велика кількість думок [10, с. 140] .
Серед вітчизняних авторів, що займаються проблемами економічної безпеки підприємства, слід виділити наступних: Геєць В., Абалкін Л., Пастернак-Тапущенко Г., Гунський Б., Реверчук Н. Реверчук С., Кульчицький І., Лисенко Ю., Руденський Р., Спірідонов А., Кузенко Т., Козаченко Г., Пономарьов В., Ляшенко О., Міщенко С., Новікова О., Покотиленко Р., Соколенко Т., Сумець О., Тумар М. та ін.
Однак аналіз останніх публікацій, присвячених визначенню сутності поняття «економічна безпека підприємства», свідчить про недостатню увагу авторів до визначення ролі управлінської системи підприємства в досягненні необхідного рівня безпеки [10, с. 141].
Розглянемо сучасні та найбільш актуальні думки вітчизняних фахівців щодо визначення поняття «економічна безпека підприємства».
Так, Козаченко Г.В., Пономарьов В.П. розглядають економічну безпеку підприємства „як гармонізацію в часі і просторі економічних інтересів підприємства з інтересами пов’язаних з ним суб’єктів зовнішнього середовища, що діють поза межами підприємства” [11]. Але у цьому випадку не розглядається спроможність управлінської системи підприємства ефективно управляти ресурсами з метою забезпечення певного резерву стійкості для адекватної реакції на зміни у внутрішньому та зовнішньому середовищі.
Яценко Н.М. та Михайлюк С.О. розглядають економічну безпеку підприємства як підсистему національної економічної безпеки і визначають її як економічний стан підприємства, сталий по відношенню до внутрішніх і зовнішніх змін фінансово-господарської діяльності, не пов’язаної з форс-мажорними обставинами [12]. Таке визначення розглядає економічну безпеку в статиці і не враховує необхідність відповідної реакції на зміни, що відбуваються.
У Великому економічному словнику є таке визначення: економічна безпека – це стан юридичних, економічних відносин, організаційних зв’язків, матеріальних та інтелектуальних ресурсів підприємства, при якому гарантується стабільність його функціонування, фінансово-комерційний успіх, прогресивний науково-технічний та соціальний розвиток [13]. Слід зазначити, що в такому визначенні не вказана роль управлінської системи в забезпеченні економічної безпеки підприємства.
Соколенко Т.М. економічну безпеку розглядає як стан, при якому стратегічний потенціал фірми знаходиться поблизу границь адаптивності, а погроза втрати економічної безпеки наростає в міру наближення ступеня адаптивності стратегічного потенціалу до граничної зони [14]. В якості факторів, що впливають на економічну безпеку підприємства, автором виділяється ступінь можливого ризику прийняття управлінських рішень і стверджується необхідність попадати в зону допустимого ризику (коли величина можливих втрат не перевищує величину можливого прибутку).
Олейников Е. А. Стан найбільш ефективного використання ресурсів для подолання загроз і забезпечення стабільного функціонування підприємства сьогодні і в майбутньому [15].
Грунін О. А. Стан господарчого суб’єкта, при якому він при найбільш ефективному використанні корпоративних ресурсів досягає запобігання, послаблення або захисту від існуючих небезпек та загроз або інших непередбачених обставин і в основному забезпечує досягнення цілей бізнесу в умовах конкуренції та господарчого ризику [5].
Ортинський В. Л. Захищеність потенціалу підприємства (виробничого, організаційно-технічного, фінансово-економічного, соціального) від негативної дії зовнішніх і внутрішніх чинників, прямих або непрямих економічних загроз, а також здатність суб’єкта до відтворення [16].
Новікова О. Ф. Стан захищеності економічних інтересів особи, суспільства, держави від економічних загроз та інших загроз національній безпеці, які на них впливають [17].
Різні автори використовують різноманітні визначення економічної безпеки підприємства, але більшість з них єдині в тому, що керівництво підприємства повинно забезпечити ефективне використання ресурсів, задіяних для подолання загроз в досягненні цілей бізнесу, а також, що широкий спектр проблем, з якими пов’язана економічна безпека підприємства, потребує системного їхнього розподілу в підсистемах (складових).
Перший висновок з аналізу визначень констатує необхідність використання метода економічної ефективності в оцінці безпеки, а це не завжди можливо, тим паче існують й інші методи оцінки безпеки: нормативний, метод розрахунку інтегрального показника тощо.
Таким чином, під економічною безпекою підприємства будемо розуміти стан захищеності підприємства від загроз внутрішнього та зовнішнього середовища ефективному функціонуванню підприємства сьогодні і в майбутньому.
Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тому, щоб гарантувати його стабільне та максимально ефективне функціо-нування і високий потенціал розвитку у майбутньому [18].
Основні функціональні цілі економічної безпеки:
Головна та функціональні цілі зумовлюють формування необ-хідних структуроутворюючих елементів і загальної схеми організа-ції економічної безпеки. Процес організації економічної безпеки має такі дії [18]:
1) формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу пер-соналу, прав, інформації, технологій та устаткування);
2) загально стратегічне прогнозування та планування економічної безпеки за функціональними складовими;
3) стратегічне планування фінансово-господарської діяльності під-приємства;
4) загально тактичне планування економічної безпеки за функціо-нальними складовими;
5) тактичне планування фінансово-господарської діяльності під-приємства;
6) оперативне управління фінансово-господарською діяльностю підприємства;
7) здійснення функціонального аналізу рівня економічної безпеки;
8) загальна оцінка досягнутого рівня економічної безпеки.
До основних напрямів організації економічної безпеки підприємства належать [18]:
2 ЗНАЧЕННЯ ОЦІНКИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НЕОБХІДНОГО РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА
Серед проблем, що постають перед підприємствами на шляху до досягнення прийнятного рівня економічної безпеки, існують наступні [19]:
Подолання цих проблем вимагає створення системи забезпечення економічної безпеки національних підприємств, яка б вирішувала наступні завдання [19]:
3 АНАЛІЗ МЕТОДІВ ОЦІНКИ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ
З розвитком ринкових відносин вітчизняні підприємства зіткнулися з проблемою суттєвого зменшення підтримки з боку держави та необхідністю створення власними силами умов для безпечного розвитку. Ефективне функціонування підприємства залежить від рівня його економічної безпеки. Оцінювання рівня економічної безпеки здійснюється на основі наукових підходів та за допомогою розроблених методик. Не варто ототожнювати ці поняття, що в економічній літературі зустрічається часто.
Для визначення кількісного рівня економічної безпеки підприємства використовується декілька підходів: індикаторний, ресурсно-функціональний, програмно-цільовий. Індикаторний підхід полягає у встановленні рівня економічної безпеки в результаті порівняння фактичних показників діяльності підприємства з індикаторами, що виступають пороговими значеннями цих показників і відповідають певному рівню безпеки. При неточному визначенні значень індикаторів неправильно буде визначений рівень економічної безпеки. Ресурсно-функціональний підхід передбачає визначення рівня економічної безпеки за допомогою оцінювання ефективності використання ресурсів підприємства. При застосуванні цього підходу оцінювання рівня економічної безпеки підприємства ототожнюється із аналізом стану його фінансово-господарської діяльності. Програмно-цільовий підхід базується на інтегруванні показників, які визначають рівень економічної безпеки підприємства. Значну увагу при використанні цього підходу необхідно приділити відбору показників та визначенню методів їх інтегрування. [20]
Для реалізації вибраного підходу необхідно виділити певні методи, які використовуються для оцінювання рівня економічної безпеки підприємства. В результаті проведеного аналізу існуючих методів (табл.) виявлені недоліки, які можуть негативно вплинути на визначення рівня економічної безпеки підприємств.
Таблиця 3.1 – Методи, які використовуються для оцінювання рівня економічної безпеки підприємства [20]
| Автори | Методи |
| Т. Васильців [21] | Експертна оцінка, моніторинг соціально-економічних показників, аналіз й обробка сценаріїв, оптимізація, багатовимірний статистичний аналіз, теоретико-ігрові методи, теорія штучних нейронних мереж |
| С. Міщенко [22] | Екстраполяція (екстраполяція параметричних залежностей, екстраполяція тимчасових тенденцій); експертні методи (опитування, експертні комісії, складання аналітичних доповідних записок, “мозкова атака”, “Делфі”); структурно-аналітичні методи (моделювання, ієрархічна декомпозиція, морфологічний аналіз, матричний метод, мережевий аналіз, SWOT-аналіз, побудова семантичного диференціала, побудова профілю середовища, складання сценаріїв) |
| С. Довбня, Н. Гічова [23] | Методи комплексної оцінки загроз (інтегральна оцінка ризику, оцінка ефективності захисних заходів); методи комплексної оцінки економічного потенціалу підприємства (оцінка конкурентного статусу фірми, інтегральна оцінка додержання інтересів компанії, SWOT-аналіз, багатовекторна ресурсно-функціональна модель економічної безпеки, багатофакторна лінійна модель); методи прогнозування банкрутства (багатофакторні дискримінанті моделі та інші методи інтегральної оцінки фінансово-економічного стану підприємства) |
Зокрема, метод експертних оцінок передбачає здійснювати прогнозування можливих загроз підприємства на основі висновків, зроблених експертами. Основними недоліками цього методу може бути недостатня кваліфікація спеціалістів та суб’єктивізм при прийнятті рішень. Крім того, можливий вплив одного спеціаліста на решту членів групи, якщо застосовується метод колективних експертних оцінок. Метод аналізу і обробки сценаріїв призначений для прогнозування різних варіантів розвитку ситуації, метод оптимізації – для вибору варіанту, за якого досягається найбільш бажаний результат, теоретико–ігрові методи – для визначення варіантів розвитку підприємства у непередбачуваному зовнішньому середовищі. Теорія штучних нейронних мереж базується на моделюванні нелінійних залежностей при вирішенні задачі. Вважаємо, що цей метод є складним для використання у діяльності машинобудівних підприємств на сучасному етапі їх розвитку. Основною умовою використання методу екстраполяції є відносно стабільний розвиток підприємства, адже висновки про значення прогнозних показників у майбутніх періодах робляться на основі вивчення їх динаміки у попередніх періодах. Даний метод є неактуальним для застосування, оскільки теперішня ситуація машинобудівних підприємств характеризується нестабільністю та суттєвим коливанням фінансових показників. Методи прогнозування банкрутства зводяться переважно до виявлення симптомів фінансової кризи підприємства, тому значно обмежують сутність поняття “економічна безпека”. Група методів комплексної оцінки загроз передбачає оцінку ризиків підприємства та виявлення загроз, не пов’язуючи цей аналіз із встановленням рівня економічної безпеки підприємства [20].
Для використання економічної безпеки підприємства в господарській системі необхідне рішення наступних питань: встановлення градації економічної безпеки, встановлення методів оцінки стану та рівня економічної безпеки, встановлення показників економічної безпеки підприємства, встановлення способів забезпечення необхідного рівня безпеки.
Основними методами оцінки економічної безпеки підприємства є:
1.пороговий метод, який використовується в різних варіаціях і може давати або дві градації: небезпечно / безпечно, або більшу кількість градацій, наприклад нормальне стан передкризовий, кризовий, критичне та інші. Суть даного методу - визначаються загрози або способи захисту, по кожній загрозу визначаються показники і порогові значення. Граничний метод використовує критерій: якщо хоча б один показник не відповідає, то стан небезпечно.
2. ресурсно функціональний метод - метод економічної ефективності. Суть даного методу - підприємство розробляє різні заходи щодо захист від загроз і по кожному оцінює економічний результат. На основі цього методу рівень економічної безпеки пропонується оцінювати на основі сукупного критерію шляхом зважування й підсумовування окремих функціональних критеріїв, які визначаються за допомогою порівняння можливої ??величини шкоди, яка може бути заподіяна підприємству (Організації), та ефективності заходів щодо запобігання такого збитку. Сукупний критерій економічної безпеки необхідно зіставити в попередньому і нинішньому році. Якщо його значення зростає, то рівень економічної безпеки поліпшується
3. комплексний метод - на основі розрахунку інтегрального показника економічної безпеки
4. метод на основі теорії економічних ризиків. Суть - по різним загрозам розраховується збиток. Збиток порівнюється з величиною прибутку, доходу, майна.
ВИСНОВОК
У роботі визначені та систематизовані за ступенем гостроти та значущістю основні проблемні питання формування теоретико-методологічного апарату економічної безпеки підприємства, класифіковані залежно від сутності та змістовності поглядів існуючі підходи до визначення категорії «економічна безпека підприємства» та виявлені основні їхні недоліки, актуалізовано тлумачення економічної безпеки підприємства, яке на відміну від більшості існуючих поглядів є більш змістовним, конкретизованим та відповідає сучасному стану теорії антикризового менеджменту, визначені цілі економічної безпеки підприємства. Розглянуті функціональні складові економічної безпеки. У роботі розглянуто значення оцінки забезпечення необхідного рівня економічної безпеки підприємства. Проаналізовані методи оцінки рівня економічної безпеки підприємства.
Економічна безпека являє собою універсальну категорію, що відбиває захищеність суб'єктів соціально-економічних відношень на всіх рівнях, починаючи з держави і закінчуючи кожним її громадянином. Економічна безпека підприємства - це захищеність його діяльності від негативних впливів зовнішнього середовища, а також спроможність швидко усунути різноманітні погрози або пристосуватися до існуючих умов, що не позначаються негативно на його діяльності. Зміст даного поняття містить у собі систему засобів, що забезпечують конкурентостійкість і економічну стабільність підприємства а також сприяють підвищенню рівня добробуту робітників.
В умовах ринкової економіки економічна безпека підприємства залежить від економічної безпеки держави, регіону, бо спирається на їхній наявний фінансовий, сировинний та виробничий потенціал, на перспективи розвитку. Значний вплив на економічну безпеку підприємства справляє ступінь досконалості законодавчої бази, рівень оподаткування, доступ до світових ринків збуту, інвестиційна привабливість регіону та держави загалом.
Економічна безпека підприємства має свої показники, на підставі яких визначаються спроможність підприємства протистояти окремим видам небезпеки. Загальними показниками економічної безпеки є — продуктивність (співвідношення кількості виробленої продукції до кількості витрачених ресурсів), фінансова стабільність (визначається коефіцієнтом автономії і коефіцієнтом ефективності підприємства), платоспроможність (здатність підприємства виконувати власні зобов'язання перед кредиторами і забезпечувати функціонування власного виробництва). Крім цих показників, також застосовуються загальний коефіцієнт ліквідності (відношення суми грошей з цінними паперами до короткострокової заборгованості), стійкість, рентабельність виробництва, ефективність нагромадженого капіталу, результати економічної діяльності (здатність підприємства досягти поставленої мети й виконувати власну місію в стратегічному вимірі), та ін.
Економічна безпека, будучи багатоплановою проблемою, включає декілька функціональних складових: фінансову (досягнення найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів), техніко-технологічну (ступінь відповідності застосовуваних на підприємстві технологій сучасним світовим аналогам щодо оптимізації витрат ресурсів), інтелектуальну і кадрову (збереження та розвиток інтелектуального потенціалу підприємства; ефективне управління персоналом), інфо¬рмаційну (ефективне інформаційно-аналітичне забезпечення господарської діяльності підприємства), політико-правову (усебічне правове забезпечення діяльності підприємства, дотримання чинного законодавства), екологічну (дотримання чинних екологічних норм, мінімізація втрат від забруднення довкілля), силову (забезпечення фізичної безпеки працівників фірми і збереження її майна).
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
При написанні даного автореферату магістерська робота ще не завершена. Остаточне завершення: грудень 2011 р. Повний текст роботи та матеріали за темою можуть бути отримані у автора або його керівника після зазначеної дати.