Актуальність теми. На даний момент економіка нашої країни переживає дуже складний період. Світова економічна криза,вади законодавства, економічні реформи уряду, застарілі техніка і технологія, некомпетентність персоналу, тиск збоку кримінальних угруповань – все це залишає свій відбиток на діяльності підприємства в цілому, та на його розвитку зокрема. Тому успішне функціонування і економічний розвиток українських підприємств багато в чому залежить від вдосконалення їх діяльності у сфері забезпечення економічної безпеки. Важливим аспектом для ефективного управління є розуміння економічної безпеки підприємства як складного комплексного явища. Тому проблема пошуку і впровадження в практику нових форм і методів управління, розробка стратегії економічної безпеки підприємств дозволили б підготувати і реалізувати відповідні програми дій по нейтралізації зовнішніх і ліквідації внутрішніх, постійно виникаючих загроз.
Головною метою магыстерської роботи є теоретичне обґрунтування, розробка методичних підходів і рекомендацій, пов’язаних з економічною безпекою підприємства.
Для досягнення поставлених цілей необхідно вирішити наступні завдання:
Об'єкт дослідження – економічна безпека підприємства.
Предмет дослідження – методчні, теоретичні і, перш за все, практичні основи управління економічною безпекою підприємства.
Огляд досліджень за темою
На рівні універсітету знайшлося не так багато робіт, присвячених темі економічної безпеки, але тим не менш слід відзначити роботи таких універсітетських діячів як проф., д.т.н Євдокімов Ф.І., темою досліджень якого була переважно техніко-технологічна складова економічної безпеки підприємства, та Руденко Л.В. доц. кафедри ВЕД, роботи якої присвячені соціальній та кадровій складовим економічної безпеки гірничодобувних та інших підприємств. Також слід відзначити магістерську роботу Бєлозубенка В.С. на тему "Фактори і методи оцінки економічної безпеки підприємства", в я кій було детально розглянуто та модернізовано оцінку техніко-технологічної складової економічної безпеки підприємства. Схожу за тематикою тему розглянула Бородіна О.О., але на відміну від першої, предметом роботи стали методичні підходи до оцінки ЕБП, а ціллю – їх розробка та визначення факторів внутрішнього та зовнішнього середовищ, які впливають на ЕБП.
Теоретичні засади економічної безпеки вивчалися такими вченими як Грунін О.А., Кириченко Р.А., , Лохомова Н.І., Мунтіян В.І., Новикова О.Ф., Пастернак-Таранушенко Г.А., Шаваєв А.Г, Шемаєва Л.Г. На практичному рівні проблема управління економічною безпекою підприємства, методи та алгоритми ії забезпечення були найбільш повно розкриті в роботах таких вчених як Бланк І.А., Козаченко А.В., Кавун С.В. та Пономаренка В.С. Але, тим не менш, економісти й досі не дійшли згоди щодо найбільш точного та найбільш повного формулювання поняття економічної безпеки підприємства. Незважаючи на важливість наукових досліджень в них не знайшли відображення деякі теоретичні та методичні питання пов'язані зі стратегією забезпечення економічної безпеки, проблеми комплексного аналізу системи економічної безпеки, а також проблеми практичної реалізації заходів щодо захисту підприємства від зовнішніх і внутрішніх загроз.
Перший розділ “Теоретичні засади економічної безпеки та її сутність”
Проаналізувавши формулювання економічної безпеки підприємства багатьох вітчизняних вчених, можна зробити висновок, що економічна безпека підприємства (ЕБП) – це комплексна характеристика, під якою розуміють рівень захищеності всіх видів потенціалу підприємства від внутрішніх та зовнішніх загроз, що забезпечує стабільне функціонування та ефективний розвиток і потребує управління з боку керівництва підприємства. В режимі стійкого функціонування підприємство при вирішенні задач своєї економічної безпеки акцентує головну увагу на підтримці нормального ритму виробництва і збуту продукції, на запобіганні матеріального і / або фінансового збитку, на недопущенні несанкціонованого доступу до службової інформації і руйнування комп'ютерних баз даних, на протидію недобросовісній конкуренції та кримінальним проявам. Ситуація банкротства підприємств по областях Україны представлена на рисунку 1
У кризові періоди розвитку найбільшу небезпеку для підприємства представляє руйнування його потенціалу (виробничого, технологічного, науково-технічного та кадрового), як головного фактора життєдіяльності підприємства, його можливостей. При цьому умови господарювання такі, що не забезпечується здатність потенціалу до відтворення. Ресурси для цього підприємство може здобувати тільки виходячи з результатів своєї діяльності (точніше – амортизаційних відрахувань і прибутку), а також за рахунок позикових коштів.[1] Обидва ці джерела інвестицій у кризовій ситуації у підприємства, як правило, виявляються перекриті. Суттєву загрозу економічній безпеці фірм становить небезпека захоплення зарубіжними інвесторами контрольних пакетів акцій провідних українських підприємств. У відповідній ситуації вони здатні заблокувати виробництво конкурентоспроможної продукції і не допустити її не тільки на світовий ринок, а й на внутрішній ринок України [2]. Економічній безпеці фірм істотно загрожують також криміналізація всіх сфер життя суспільства, корумпованість чиновників, агресивність мафіозних структур, загрози особистої безпеки керівництва. Ступінь цих загроз залежить від комерційної діяльності, масштабів організацій, що функціонують на ринку.
До ресурсів забезпечення надійного існування і прогресивного розвитку підприємства відносяться: персонал підприємства, матеріальні та інтелектуальні (інформаційні) ресурси. У цілому економічна безпека підприємства передбачає:
До ресурсів забезпечення надійного існування і прогресивного розвитку підприємства відносяться: персонал підприємства, матеріальні та інтелектуальні (інформаційні) ресурси.До ресурсів забезпечення надійного існування і прогресивного розвитку підприємства відносяться: персонал підприємства, матеріальні та інтелектуальні (інформаційні) ресурси.До ресурсів забезпечення надійного існування і прогресивного розвитку підприємства відносяться: персонал підприємства, матеріальні та інтелектуальні (інформаційні) ресурси.До ресурсів забезпечення надійного існування і прогресивного розвитку підприємства відносяться: персонал підприємства, матеріальні та інтелектуальні (інформаційні) ресурси.Сутність фінансової безпеки підприємства полягає у здатності підприємства самостійно розробляти і проводити фінансову стратегію відповідно до цілей загальної корпоративної стратегії, в умовах невизначеноого і конкурентного середовища. Під процесом забезпечення фінансової складової економічної безпеки господарюючих суб'єктів слід розуміти сукупність заходів, спрямованих на запобігання збитку від негативних впливів на їх економічну безпеку з різних аспектів фінансово–господарської діяльності. Стратегія управління фінансово-економічною безпекою підприємства в умовах нестабільного існування повинна включати наступні складові:
Важливе значення в забезпеченні фінансової безпеки підприємства має розробка індикаторів фінансової безпеки. Для фінансової безпеки значення мають не самі показники, а їх порогові значення, за межами значень порогових показників підприємство втрачає здатність до стійкості, динамічного саморозвитку, конкурентоспроможності на зовнішніх і внутрішніх ринках, стає об'єктом ворожого поглинання Належний рівень економічної безпеки у великій мірі залежить від складу кадрів, їх інтелектуального потенціалу та професіоналізму. Охорона інтелектуальної та кадрової складової економічної безпеки охоплює два взаємопов'язаних і в той же час самостійних напрямки діяльності того чи іншого суб'єкта господарювання:
Кадрова безпека – це процес запобігання негативних впливів на економічну безпеку підприємства за рахунок ліквідації або зниження ризиків і загроз, пов'язаних з персоналом, його інтелектуальним потенціалом і трудовими відносинами в цілому. Кадрова безпека займає домінуюче положення по відношенню до інших елементів системи безпеки компанії, так як вона "працює" з персоналом, кадрами, а вони у будь-якій складовій є первинними. Слід розрізняти зовнішні та внутрішні загрози. Зовнішні негативні впливи – це дії, явища або процеси, які не залежать від волі і свідомості співробітників підприємства і тягнуть нанесення збитку.
Причини виникнення зовнішніх негативних впливів зазвичай мають двоякий характер: політичний і законодавчо-правовий. До першої групи причин можуть бути віднесені:
У другій групі причин зазвичай виділяють:
Проблема забезпечення екологічної безпеки суспільства з боку підприємства, яке здійснює комерційну діяльність, може бути вирішена тільки шляхом розробки і дотримання національних (міжнародних) норм максимально допустимих змістів шкідливих речовин, що потрапляють у навколишнє середовище, і екологічних параметрів продукції, що випускається.[5]
Показники технологічної складової економічної безпеки повинні відображати стан виробничого потенціалу підприємства, ефективність використання ресурсів, прогресивність застосовуваних технологій. Для оцінки технологічної складової економічної безпеки доцільно застосовувати такі показники: показники руху та технічного стану основних виробничих фондів (коефіцієнт оновлення, вибуття, приросту, зносу, придатності); показники використання основних фондів (фондовіддача, фондомісткість, рентабельність основних фондів); показники використання виробничих потужностей підприємства , окремих видів машин і устаткування (коефіцієнт використання виробничої потужності, коефіцієнт інтенсивності і екстенсивності) та ін. Для оцінки здатності підприємства до розвитку на основі впровадження нової техніки і виконання планових науково-технічних програм необхідно розраховувати коефіцієнт співвідношення фактичних і необхідних інвестицій у ви-робництво, тобто враховувати одночасні і поточні витрати на НДДКР і НДР. Нововведення є одним з джерел прибутку і підвищення економічної безпеки підприємства. У світовій практиці використовується для цих цілей показник витрат на нововведення. Він характеризує здатність підприємства до інноваційної діяльності і, крім витрат на науково-дослідні розробки, враховують витрати на дизайн та маркетинг.[5]
В основі розробки комплексної системи забезпечення економічної безпеки підприємства повинна лежати певна концепція, яка в себе включає мету комплексної системи забезпечення економічної безпеки, її завдання, принципи діяльності, об'єкт і суб'єкт, стратегію і тактику. Мета даної системи можна сформулювати наступним чином: мінімізація зовнішніх і внутрішніх загроз економічного стану підприємства, в тому числі його фінансовим, матеріальним, інформаційним і кадрових ресурсів на основі розроб¬леного і реалізованого комплексу заходів економіко-правового та організаційного характеру.
Об'єктом системи в цілому зазвичай виступає стабільний економічний стан підприємства в поточному й перспективному періоді. Конкретними ж об'єктами захисту частіше виступають ресурси: фінансові, матеріальні, інформаційні, кадрові та т.п. Суб'єкт системи забезпечення економічної безпеки підприємства, як правило, носить більш складний характер, оскільки його діяльність обумовлюється не тільки особливостями і характеристиками об'єкта, але і специфічними умовами зовнішнього середовища, що оточує підприємство. Виходячи з цього, можна виділити дві групи суб'єктів, що забезпечують економічну безпеку підприємства: зовнішні суб'єкти і внутрішні. До зовнішніх суб'єктам відносяться органи законодавчої, виконавчої та судової влади, покликані забезпечувати безпеку всіх без винятку законослухняних учасників господарських відносин.[1,4]
Системою економічної безпеки підприємства (СЕБ) є комплекс організаційно-управлінських, режимних, технічних, профілактичних та пропагандистських заходів, спрямованих на якісну реалізацію захисту інтересів підприємства від зовнішних і внутрішніх загроз.
До числа основних завдань СЕБ будь-якої комерційної структури відносяться:
Другий розділ “Методики розрахунку критеріїв економічної безпеки та ризику банкрутства підприємств”
Приватні функціональні критерії економічної безпеки підприємства по кожної з її складових розраховуються на основі оцінки збитків економічної безпеки підприємства та ефективності заходів щодо їх запобігання. Пропонується також і приблизна формула розрахунку сукупного критерію економічної безпеки підприємства (СКЕБ):
КСЕБ = Ki х di
де Ki - значення приватних функціональних критеріїв економічної безпеки підприємства;
di - питомі ваги значущості функціональних складових економічної безпеки підприємства.
З наведеного тут методу розрахунку сукупного критерію економічної безпеки підприємства видно, що в розрахунку цього критерію міститься значна частка суб'єктивного фактора думок експертів, що проводять оцінку рівня економічної безпеки підприємства. Суб'єктивізм пропонованого методу виявляється як в оцінці збитків при визначенні приватних функціональних критеріїв економічної безпеки підприємства, так і в процесі розподілу питомих ваг функціональних складових при розрахунку сукупного критерію економічної безпеки підприємства. Однак саме відсутність чітко заданих параметрів оцінки і дозволяє найбільш ефективно налаштувати даний гнучкий інструмент всебічної оцінки діяльності підприємства і навколишнього його середовища бізнесу на специфіку конкретної організації. На рисунку 2 представлена схема боротьби із загрозами економічній безпеці підприємств.
Моделі дискримінантного аналізу. Для оцінки ризику банкрутства і кредитоспроможності підприємств широко використовуються дискримінантні факторні моделі, розроблені американськими та західноєвропейськими економістами. Відсутність в Україні статистичних матеріалів по організаціям-банкрутам не дозволяє скоригувати методику обчислення вагових коефіцієнтів і порогових значень з урахуванням російських економічних умов. При використанні моделі Альтмана виникають труднощі, які пов’язані з тим, що Альтман не врахував галузеві особливості господарювання і різноманітність конкурентного середовища, в якому діють підприємства. В умовах перехідної української економіки використання Z-рахунку Альтмана не дає точних результатів. Причиною цього можуть бути переоцінки основних фондів, неможливість встановити реальну ринкову ціну деяких основних фондів, і, як результат, вирахування чисельника та знаменника за різними цінами.
Проблемним є адекватне використання моделей Спрінгейта і Ліза. Причиною цього можуть бути переоцінки основних фондів, неможливість встановити реальну ринкову ціну деяких основних фондів, і, як результат, вирахуванням ня чисельника і знаменника за різними цінами. Крім того, акціонерний капітал підприємства в ринкових умовах становить практично завжди 100%, на відміну від українських підприємств, де ця частка переважно менша, тобто чисельник показника значно більше, ніж у наших умовах. Моделі Тафлера, Бівера і універсальна дискримінантні модель для практичного застосування в Україні є також не завжди коректними, оскільки вони не враховують галузевих особливостей розвитку підприємств та притаманних їм форм організації бізнесу.
Третій розділ “Удосконалення методів управління економічною безпекою підприємства”
В цьому розділі планується розробити або вдосконалити вже існуючи підходи до управління економічною безпекою, розглянути моделі превентивного та активного управління, обгрунтувати необхідність розгляду такої складової ЕБП як іноваційна.
У висновках узагальнені основні результати магістерської роботи, систематизовані розробки щодо управління економічною безпекою підприємства.
На даному етапі магістерська робота не закінчена і потребує подальшого допрацювання
Висновок
Таким чином, економічна безпека підприємства та її управління повинне ґрунтуватися на цілях успішного функціонування та розвитку підприємства за всіма сферами його діяльності та впливу, а не принципі максимізації прибутку. Поряд з такими складовими ЕБП як фінансова, техніко-технологічна, інтелектуальна і кадрова, політико-правова, екологічна слід розглядати інноваційну складову ЕБП. Основний зміст інноваційної складової складається в тому, що вона має змогу впливати на інші складові та підвищувати рівень їх економічної безпеки через впровадження інновацій у виробництво та сферу управління. Управління ЕБП та сама ЕБП повинні розглядатися керівниками як динамічний процесс, а не статичне явище, у зв’язку з цим діяльність служби економічної безпеки, її структура та методи роботи визначаються особливостями самого підприємства та зовнішнього середовища, з яким воно взаємодіє. Основна робота СЕБ повинна ґрунтуватися на превентивній (попереджувальній) моделі, але якщо вплив загрози неможливо попередити, тоді слід мінімізувати заподіяні збитки за допомогою моделі активного реагування. Та на результатах проведених робіт вдосконалити та виправити методи превентивних заходів задля запобігання збитків в майбутньому, адже попередити негативні прояви легше аніж боротися з їхніми наслідками.