Народилася я 29 грудня 1988 року в місті Донецьку. Був двадцять другий місячний день. Дитина, що з'явилася на світ в двадцять другу місячу добу, просто приречена на потяг до філософії, до мудрості. Це саме про мене)) Свою першу наукову роботу я написала ще в другому класі і присвячена вона була антагоністичним відносинам кішок та собак. Однак, незважаючи на такі серйозні для цього віку захоплення, дитинство моє минало досить таки бурхливо. Любила лазити по деревах, грати з хлопцями у футбол, боротися на шпагах (тобто палицях). Просто неймовірно як такий філософський розум міг уживатися з таким шаленим, невгамовним духом, і все це в одній маленькій дитині! А ще я дуже любила фантазувати. Ми з подружкою сідали на гойдалки і так, розгойдуючись, годинами вигадували наші спільні пригоди де-небудь на далеких островах, населених дикунами, піратами і всілякої кусючою і жалючою живністю, характерною для подібних історій. Загалом, було моє дитинство світлим і яскравим, як весняний ранок, чим я зобов'язана, в тому числі й моїй мамі – Тамарі Борисівні Нечепоренко, доценту кафедри філософії Донецького національного технічного університету (ДонНТУ), а також моїм бабусі і тітці, які теж брали участь у моєму вихованні та відіграли в ньому важливу роль.
1 вересня 1996 почалася нова глава мого життя – шкільні роки. У школі вперше моя творча енергія знайшла більш чітку форму і відобразилась в любові до написання творів та віршів. Крім літератури, моїми улюбленими предметами були також англійська (а пізніше ще й німецька), історія та фізкультура. У ті роки, судячи з усього, хтось з міністерських чиновників вирішив, що нам потрібно розвивати жіночий футбол і його ввели як обов'язкову частину шкільної програми з фізкультури, чому я була невимовно рада. У нас в школі було дві футбольні команди – Покемони і Телепузики. Я захищала кольори перших в амплуа центрального нападника. Запам'яталися уроки зарубіжної літератури, і особливо, наша театральна постановка, присвячена Анні Ахматовій, у якій я виступила в якості режисера-постановника. За надання такої можливості хочу подякувати Людмилі Георгіївні Кузнєцовій, моєму вчителю зарубіжної літератури.
У шкільні роки ми вперше починаємо замислюватися про те, як ми хочемо самореалізовуватися і заробляти на життя. У моєму випадку такі роздуми пройшли не одну стадію. Спочатку моєї рожевою мрією була професія вченого-натураліста, що займається вивченням природи (все ніяк не йшли мені з голови дикі джунглі, вільні прерії і бурхливі річки, про які я надивилася по телевізору і начиталася в книжках). Потім на екрани вийшов серіал "Мисливці за старовиною" і пригоди "мисливця за старожитностями", професора Сідні Фокс, що постійно подорожувала по світу в пошуках стародавніх артефактів, надихнули мене стати археологом. Але і це бажання незабаром змінилося іншим. З першого класу я мала схильності до вивчення іноземних мов, та й у вирішенні суперечок між однолітками я часто виступала в якості посередника, що дало мені привід вважати себе людиною, яка вміє залагоджувати, ну або хоча б згладжувати конфлікти. Ось я і вирішила, що мені саме місце в якому-небудь іноземному консульстві, тобто на цей раз я побачила себе дипломатом. Були в мене також думки і про політологію, соціологію, історію... Проте ...
Проте якими б солодкими не були шкільні мрії про майбутній успіх і славу в будь-якій обраній сфері діяльності, в житті кожного школяра настає момент, коли треба спускатися з небес на грішну землю – і здійснювати серйозний, зважений вибір майбутньої альма-матер. Ось так я і опинилася в Донецькому інженерно-економічному коледжі на спеціальності "Фінанси". Цей пам'ятний день стався 1 вересня 2006 року.
Наступні чотири роки мого життя були наповнені, як і годиться, своїми радощами і печалями, навчанням, студентською безшабашністю, дорослішанням, першим коханням і ще багато чим іншим. У 2010 році я закінчила коледж з відзнакою. У цьому ж році закінчила "Перші київські державні курси англійської мови" і здала випускний іспит на рівні, який відповідає "В2" (незалежний користувач із поглибленим рівнем знань).
У магістратуру я вирішила вступати до ДонНТУ на спеціальність "Якість, стандартизація, сертифікація", оскільки даний напрямок видався мені цікавим та актуальним. Вступний іспит здала на відмінно. Під час навчання на даній спеціальності мою увагу привернули проблеми впровадження міжнародних соціальних стандартів, зокрема ISO 26000:2010 "Настанова із соціальної відповідальності", в якому висвітлені основні теми і проблеми, що стосуються соціальної відповідальності, і способи інтеграції соціально відповідальної поведінки в стратегії, системи, практики і процеси організації. Сучасні реалії диктують необхідність нових досліджень в галузі менеджменту якості, концентруючи увагу на людині як суб'єкті відносин з приводу створення якості і одночасно об'єкті поліпшення якості життя. Таким чином, зростає необхідність більше уваги приділяти гуманістичним принципам в управлінні. Зважаючи на актуальність даної проблеми, тема моєї магістерської роботи – "Гуманізація мислення як вирішальний чинник еволюції якості на сучасному етапі". Моїм науковим керівником є професор Момот Олександр Іванович.
Плани на майбутнє, звичайно ж, повинні вирізнятися масштабністю. Якщо вже до чогось прагнути, так до того, щоб, принаймні, стати прем'єр-міністром. Бо треба ж комусь колись все таки зробити Україну процвітаючою державою:) Ну, а якщо серйозно, (хоча чим дідько не жартує) на найближче майбутнє головною моєю метою є працевлаштування,реалізація отриманих знань і навичок на практиці, кар'єрне зростання.