У сучасних умовах розвитку торгівельних відносин між країнами світу, прагнення створити єдиний торговий простір, основною проблемою є вироблення єдиного підходу до рівня вимог стандартів якості товарів, що випускаються, здійснюваних робіт, послуг, що надаються.
Кожна країна, просуваючи свої товари на зарубіжні ринки, прагне наблизити споживчі якості продукції до вимог міжнародних стандартів, що дасть змогу гідно конкурувати з виробленими товарами в країнах-імпортерах. З метою досягнення належної якості та безпеки товарів, підвищення рівня споживчої довіри і пожвавлення попиту на вироблену продукцію, як в рамках країни виробника, так і за її межами, і проводиться сертифікація продукції, як один з елементів технічного регулювання якості.
Необхідно відзначити, що країни, що входять до співдружності незалежних держав (СНД), мають спільну базову організаційну структуру державного комітету з стандартизації, в умовах набуття незалежності відрізняються у підході до питання створення національного органу, як до його структури, так і до поставлених перед ним завданнями, що в свою чергу ускладнює інтеграцію в даному питанні.
У кожній країні створено свій національний орган, який займається питаннями стандартизації, сертифікації та метрології.
Мета даної роботи полягає в тому, щоб на прикладі кількох пострадянських держав, простежити формування і розвиток національних органів з сертифікації, проаналізувати шляхи розвитку конкретної сфери їх діяльності - сертифікації, і визначити, на якому ієрархічному рівні розвитку вони знаходяться по відношенню один до одного в питаннях сертифікації, а також дати деякі рекомендації щодо подальшого розвитку цього напряму в менш розвинених країнах.
Об'єктом дослідження обрані декілька національних органів пострадянських держав з питань стандартизації, сертифікації та метрології:
Після розпаду Радянського Союзу, в Російській Федерації до 30 вересня 1992 року функціонував Державний комітет РСФСР по стандартизації, метрології та сертифікації, який Указом Президента № 1148 був реорганізований в Комітет Російської Федерації по стандартизації, метрології та сертифікації, і здійснював державне регулювання і міжгалузеву координацію з питань стандартизації, метрології та сертифікації. У 1996 році Указом Президента був перейменований в Державний комітет Російської Федерацій з стандартизації, метрології та сертифікації. У 1998 році даний комітет був скасований, а його функції були передані Міністерству промисловості і торгівлі Російської Федерації. У цьому ж році державний комітет Російської Федерації по стандартизації, метрології та сертифікації був заново організований з передачею йому функцій Міністерства промисловості і торгівлі Російської Федерації. З цього моменту Комітет був федеральним органом виконавчої влади, що здійснює міжгалузеву координацію, а також функціональне регулювання в галузі стандартизації, метрології та сертифікації. У 2004 році на базі державного комітету була створена спочатку Федеральна служба, а надалі Федеральне агентство з технічного регулювання і метрології Російської Федерації.
Агентство складається з семи управлінь, які підпорядковані безпосередньо керівнику агентства (див. рисунок 1).
У відповідності зі структурою Федерального агентства з технічного регулювання і метрології Російської Федерації питаннями сертифікації займається Управління технічного регулювання та стандартизації, до компетенції якого входить:
Завдання управління пов'язані з сертифікацією, такі як:
вирішуються управлінням на основі:
- аналізу пропозицій і звернень виробників та їх асоціацій, товариств споживачів, само регульованих організацій,
- публікацій у засобах масової інформації, міжнародних та національних організацій зі стандартизації, окремих підприємств і закордонних фірм в галузі стандартизації та оцінки відповідності продукції, що відносяться до тематики управління;
- залучення інститутів та інших підвідомчих організацій Агентства, зацікавлених організацій та осіб;
- сучасних методів управління [1].
Також співробітники цього управління беруть участь у міжгалузевих нарадах, конференціях, семінарах, круглих столах, підготовці матеріалів для засобів масової інформації з усіх питань, які входять до компетенції Управління.
Управління виконує, покладені на нього певні функції з контролю та регулюванню сертифікації, такі як:
В Україні, на сьогоднішній день, національним органом у сфері метрології, стандартизації та сертифікації, є Державна служба технічного регулювання України (далі Держстандарт).
Основними завданнями Держстандарту України є забезпечення реалізації державної політики у сфері стандартизації, метрології та сертифікації, здійснення управління, у цій сфері, а також міжгалузевої координації та функціональної регуляції питань захисту прав споживачів, стандартизації, метрології та сертифікації [6].
Держстандарт складається з дев'яти підрозділів, які, у свою чергу, за своїми функціональними обов'язками підрозділені на відділи та сектори (див. рисунок2)
У відповідності зі структурою Державної служби технічного регулювання Україні питаннями сертифікації займається Управління технічного регулювання, а саме відділ сертифікації та оцінки відповідності, який входить до його складу.
Необхідно зазначити, що проведення оцінки відповідності продукції є одним з основних напрямів державного технічного регулювання Україні, так як вона спрямована на досягнення цілей щодо забезпечення безпеки життя людини і тварини, збереження майна і навколишнього природного середовища. Відповідно, функції відділу спрямовані на досягнення цих цілей.
Відділ сертифікації та оцінки відповідності виконує, покладені на нього функції з контролю та регулювання сертифікації:
Державна служба технічного регулювання України в межах своєї компетенції несе відповідальність за дотримання правил і порядку сертифікації продукції. [3]
У 2005 році було ліквідовано Департамент Грузії по стандартизації, сертифікації та метрології. На його основі були створені дві юридичні особи публічного права: "Єдиний національний центр акредитації " і
Після проведеної реорганізації державних органів, у сфері проведення сертифікації, стандартизації та метрології, Грузія змогла реформувати і систему технічного регулювання. Першим кроком було впровадження добровільної стандартизації, процедур підтвердження відповідності та впровадження обов'язкового технічного регулювання. Наслідком цих дій було те, що значно зріс контроль, в першу чергу, за якістю харчових продуктів і питної води.
Структура національного агентства зі стандартизації, технічних регламентів та метрології Грузії включає в себе кілька структурних одиниць (див. рисунок 3).
До функцій Національного агентства зі стандартизації, технічних регламентів та метрології, як окремо взятої юридичної особи входять:
Недосконала система технічного регулювання та стандартизації у Грузії, завдала великих втрат грузинській економіці. Непрозора система визначення відповідності якості продукції, прямо вплинула на легкість фальсифікації грузинських товарів, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.
Розглянувши питання розвитку системи сертифікації трьох країн пострадянського простору - Росії, Україні і Грузії, структуру державних органів, у функції яких входить регулювання питань сертифікації, стандартизації та метрології, слід зазначити, що в Російській Федерації на державному рівні приділяється велике значення питанню захисту та безпеки життя своїх громадян, запобіганню заподіяння шкоди майну споживачів, підвищенню рівня життя населення, а також охороні навколишнього природного середовища.
Разом з тим, завдяки чіткій системі сертифікації ГОСТ Р - створюється певний імідж російської продукції на внутрішньому і зовнішньому ринку, захищаючи російські товари від фальсифікації.
У свою чергу Національному агентству Грузії зі стандартизації, технічних регламентів та метрології необхідно виконати велику роботу, для того, щоб вийти на необхідний рівень якості товарів, тому що до цих пір існуюча система технічного регулювання завдала великої шкоди національній економіці. Непрозора система визначення відповідності якості продукції, на пряму вплинула на легкість фальсифікації грузинських товарів на внутрішньому і зовнішньому ринках.
У першу чергу Агентство має розпочати діалог з бізнес сектором. Інформація про необхідність сертифікувати продукцію, (роботи і послуги) повинна виходити від Національного агентства, наприклад, в ході проведення семінарів з приватними підприємцями, роз'яснюючи про важливість сертифікації їхньої продукції, яку економічну користь згодом принесе їм ця процедура. На прикладі Російської Федерації надавати методичну допомогу підприємствам і організаціям у підготовці органів з сертифікації продукції, сертифікації виробництв та систем якості, а також у підготовці фахівців - експертів.
На жаль, на сьогоднішній день, всі ці завдання Національним агентством Грузії зі стандартизації, технічних регламентів та метрології перекладені на громадські організації, що фінансуються іншими державами. Більшість з яких функціонують кілька років та ліквідуються, здійснені такими організаціями роботи зі стандартизації не передаються і не мають логічного продовження. Саме з цього даною діяльністю має займатися Національне агентство Грузії з стандартизації, технічних регламентів та метрології, від початку і до кінця.
1. Наказ міністерство промисловості та енергетики Російської федерації від 3 червня 2005 р. № 761 - «Про затвердження Положення про Управління технічного регулювання та стандартизації.»
2. Федеральне агентство з технічного регулювання і метрології Російської Федерації [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.gost.ru/wps/portal/....../history
3. ДЕКРЕТ Кабінету міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10 травня 1993 року N 46-93
4. ДСТУ 3411:2004 «Вимоги до органів сертифікації продукції та порядок їх призначення і надання повноважень на діяльність у системі»
5. Державна служба технічного регулювання Україні [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.dssu.gov.ua/control/uk/publish/
6.Вікіпедія [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/ГОСТ
7. Закон Грузії «про стандартизацію» від 25 червня 1999 року № 2197
8. Положення про «Управління технічного регулювання та стандартизації Російської Федерацій», затверджене наказом Федерального агентства від 17 червня 2004 № 294