---

---

Про себе (біография):

Дитинство

Мы хотим играть на лугу в пятнашки,
Не ходить в пальто, но в одной рубашке.
Если вдруг на дворе будет дождь и слякоть,
Мы, готовя уроки, хотим не плакать.

И.Бродский

Народився 3 березня 1989 в місті Донецьку. Мої батьки: Тато — Геннадій Михайлович Ліфман, 1954 р., гірський інженер-механік. Мама — Наталія Анатоліївна Чайка, 1958 р., інженер-економіст. Мають вищу технічну освіту.

Я — єдина дитина в сім’ї. Батьки мене особливо не балували (як це часто буває в таких випадках), але й ні в чому мені ніколи не відмовляли. З раннього дитинства цікавився багатьма речами навколишнього світу. В 3 роки знав усі букви алфавіту, але читати і писати навчився тільки в 4.Ходив у дитячий садок «Ромашка». Там мав репутацію дисциплінованого тихого хлопчика. Дитячий садок — це, перш за все, для мене час знайомства з першими друзями, з деякими з яких підтримую спілкування і зараз.

Школа

Мы учебник прочтем, вопреки заглавью.
То, что нам приснится, и станет явью.
Мы полюбим всех, и в ответ — они нас.
Это самое лучшее: плюс на минус.

И.Бродский

Далі пізнавати закони світобудови відправився в загальноосвітню школу № 2 м. Донецька з поглибленим вивченням англійської мови. Молодші класи закінчив з відзнакою. Середні і старші класи вчився на 4 і 5 (звісно, за загальноприйнятою шкалою оцінювання). У школі особливо тяжів до Її Величності, цариці наук. Я вважаю, що саме математика дуже яскраво формує особистість людини, визначає її спосіб мислення і духовні цінності, а полемізувати на тему необхідності вивчення в школі тригонометрії готовий у будь-який час і в будь-якому місці. Хоча, і гуманітарні предмети мене також не залишали в школі байдужим. Багато в чому любов до української мови й літератури мені прищепила чудова і не менш харизматична вчителька Валентина Юріївна Маслова.

У 11 років стався поворотний момент в моєму житті. Одного вечора, заглибившись в атмосферу концерту відомої в рамках світової музичної індустрії групи Metallica, мені прийшла в голову думка: «Хочу навчитися грати на гітарі!». І, завдяки мамі (яка недовго вдавалася в мої абстрактні міркування, а миттєво перейшла від слів до справи) буквально через день-другий мені вже пощастило прийти на своє перше заняття. Моїм викладачем по класу гітари був Максим Сергійович Момот, Педагог і Музикант з великої літери. Його заняття завжди були неповторними й виходили за звичайні рамки «гри за нотами». Це дуже мудра людина, яка заклала основи мого музичного сприйняття, світогляду та світовідчуття.

У кінці шкільного навчання у мене з моїми найкращими друзями, Богданом Чистиком і Костянтином Коровіним вже накопичився ряд музичних ідей, і результатом цього (дещо пізніше) стала поява на світ експериментального творчого колективу «Lost Sanitarium». Цей гурт продовжує функціонувати, і до цього дня, робить нас, і, я сподіваюся, людей, що оточують нас, добрішими і щасливішими.

Університет

Мы построим судно с винтом и паром,
Целиком из железа и с полным баром.
Мы взойдем на борт и получим визу,
И увидим Акрополь и Мону Лизу

И.Бродский

Я не знаю, наскільки це може здатися смішним або зовсім дурним, але, коли переді мною лежав список з усіх спеціальностей в ДонНТУ, і стояла проблема вибору, я натикнувся на абсолютно незрозуміле мені на той момент слово «кадастр». Мені сподобалася мелодійність цього слова, воно мені здалося гармонійним. Вирішив прочитати про це докладніше: знайшов визначення цього терміна довжиною в пів-сторінки, нічого толком не зрозумів, але усвідомивши, що напрямок цей серйозний, перспективний і охоплює широкий спектр цікавих для мене наук, вказав спеціальність «Землевпорядкування та кадастр» найбільш пріоритетною. У 2006 р. поступив за результатами рейтингів. Отже, розпочався наступний етап у моєму житті. На першому курсі вчитися було дуже важко. Було непросто спочатку адаптуватися до стрімкого навчального темпу. Але, в цілому, мені вдалося успішно закінчити перший курс, слідом за яким негайно йшла перша навчальна практика, керівником якої був Євген Ігорович Шморгун. Завдяки його допомозі, ми змогли отримати перші практичні навички в геодезії, а разом з тим і відчути неймовірний інтерес до своєї спеціальності. Згодом вчитися ставало все цікавіше. Нові викладачі, нові дисципліни, нові знання, ну і безсонні ночі перед іспитами (куди вже без них). Зараз згадую про ці роки з великим тремтінням, розумію, яким захоплюючим і різноманітним був процес навчання.

Що ми тільки не робили: з теодолітом неодноразово бігали, шурфи рили, проби грунтів брали, місто з кварталом проектували, появи супутників чекали, і індичок вирощували (ні, в цьому випадку «вирощував») ... Загалом, список можна продовжувати і продовжувати ...

У 2010 р. закінчив навчання згідно з програмою бакалавра за напрямом «Геодезія, картографія та землеустрій» і, склавши державний іспит на «відмінно», вступив до магістратури. Після IV курсу проходив виробничу практику на підприємстві ВАТ «ДІОБ» (Донецький інститут організації будівництва) у м. Донецьку. Керівником моєї магістерської роботи є доцент кафедри геоінформатики та геодезії — Гермонова Катерина Олександрівна.

Плани на майбутнє

Потому что душа существует в теле,
Жизнь будет лучше, чем мы хотели.
Мы пирог свой зажарим на чистом сале,
Ибо так вкуснее; нам так сказали.

И.Бродский

У найближчому майбутньому планую успішно закінчити навчання в магістратурі, закінчити курси з оцінки землі та нерухомості, отримати відповідне свідоцтво, успішно захистити магістерську роботу. Можливо, отримати другу освіту, поки ще точно для себе не вирішив.

Безумовно, однією з головних цілей, яку я ставлю перед собою — це прагнення стати кваліфікованим фахівцем у галузі землеустрою. Як і всім моїм колегам за фахом, мені хочеться знайти гідну роботу, яка буде тісно пов’язана зі знаннями, отриманими в процесі навчання в університеті; яка буде приносити задоволення та добрий прибуток.

Але вдосконалення в спеціальності і прагнення до кар’єрного росту — це лише частина успіху. Я б хотів прагнути до отримання знань і в інших областях, науках. Хотілося б також творчої реалізації, записати зі своїм гуртом повноформатний альбом, продовжувати музично розвиватися.

В цілому, процес внутрішнього вдосконалення не має меж. Головне — раціонально організувати свій час на всі вищевказані плани. І бути відкритим до будь-яких експериментів.