Долматов Володимир Вікторович

Дитинство

Я, Володимир Вікторович Долматов, народився 27 липня 1989 року в місті Торез Донецької області УРСР.

Мої батьки: Віктор Миколайович Долматов, 1957 р., за освітою — механік; Людмила Олександрівна Долматова, 1959 р., за освітою — інженер – електрик.

Місце мого народження обумовлене тим, що в 70 – і та 80 – і роки XX століття в Донбасі інтенсивно розвивалася шахтарська галузь. На будівництво шахт і на роботи в них притягувалися фахівці з усього колишнього СРСР. Така ж доля торкнулася мого діда Олександра Івановича Карпенка, – корінного киянина, – працюючого у той час на будівництві Київського метрополітену. Донбас у той час був привабливий тим, що оцінка шахтарської праці була дуже висока (середня зарплата по країні була 120 — 150 рублів, дід же отримував — близько 400 рублів), до того ж було досить легко отримати тут квартиру. Оскільки мої дід і бабуся були військовозобов'язаними (служили в Німеччині, де і одружилися) і у них було 3 – є дітей, то їм дали в терміновому порядку 4 – х кімнатну квартиру. Моя мама закінчила тут школу, університет, а коли почала працювати, то познайомилася з батьком. Зрештою з'явився на світ Ваш покірний слуга :)

Зі своїх дошкільних років я пам'ятаю те, що мене примушували відвідувати дитячий садок, хоча я його не любив. Мені більше подобалося знаходитися удома в компанії близьких людей. Дуже велике враження на мене зробили поїздки в цьому віці до родичів в Київ і Республіку Білорусь. До того часу я і думати не міг, що світ куди більший, ніж шлях від дитячого садку додому. Саме у той час у мене і зародилася любов до подорожей.

Школа

У 1996 році я пішов в перший клас ЗОШ № 11 міста Тореза. У школі, окрім знань, мене чекали нові і цікаві знайомства: з багатьма хлопцями ми спілкуємося і по нині.

Навчання давалося мені досить легко, оскільки у мене ще з дитинства сформувався інтерес до усього нового і бажання це усе нове осягнути. Школу я закінчив, — хочеться сказати з однією 4 – ою, — з однією 9 – ою (по українській мові).

Під час навчання в школі я брав участь в шкільних і міських олімпіадах з математики, фізики, хімії, української мови. Я хочу виразити вдячність своїм учителям за знання і уміння, які вони мені дали — без них мені було б важко.

За час мого навчання в школі я ходив 2 роки на бальні танці (брав участь в декількох міських концертах), а також 2 роки в міську спортивну секцію Дзюдо, де в 2001 році на міських змаганнях зайняв 3 – є місце.

Університет

Так сталося, що першим Alma Mater для мене став не Донецький національний технічний університет (ДонНТУ), а Донбаська державна машинобудівна академія (ДДМА) (м. Краматорськ). Справа в тому, що коли я в 2006 році закінчував школу до нас в місто приїхали представники цієї прекрасної академії і зробили пропозицію усім охочуючим пройти співбесіду з математики та української мови. За підсумками співбесіди той, хто набирає бал вище 80 (зі 100 можливих) дістає можливість достроково стати студентом цього ВНЗ, а також можливість не здавати на шкільних випускних іспитах алгебру і геометрію. Це мене, чесно сказати, спокусило і я вирішив спробувати щастя. У результаті я набрав 86 балів поступивши при цьому на факультет Автоматизації машинобудування, спеціальність Інформаційні технології та на сімейній раді було вирішено, що я вчитимуся в ДДМА, тому в 2006 році я в інші ВНЗ поступати і не намагався. Проте, коли я почав своє навчання в ДДМА, я несподівано відкрив для себе як невдало розташоване м. Краматорськ по відношенню до м. Тореза: добиратися до нього необхідно було аж 7 годин на потягах з трьома пересадками. Так я довчився до кінця листопада 2006 року і ми з батьками вирішили, що мені треба поміняти ВНЗ на ближчий. З усіх ВНЗ нашої області мені більше усіх симпатизував ДонНТУ. У червні 2007 року я успішно пройшов співбесіду та обрав для себе майбутню спеціальність грунтуючись на тих спеціальностях, які я бачив в ДДМА.

Так я став студентом цього прекрасного університету, прийшовши в який в останніх числах серпня 2007 року я за порадою професора Володимира Пилиповича Борисенко записався на французький технічний факультет.

Навчання в університеті було цікавим, хоч іноді і важким. За час навчання я знайшов багато друзів, спілкування з якими істотно полегшувало важкі учбові будні. Думаю, що згадуватиму цей час із задоволенням, і зовсім трохи з жалем, що він закінчився.

Найцікавішими предметами в університеті для мене виявилися французька мова, системи керування електроприводом, комплектний електропривод. З викладачів хотілося б виділити Інну Анатоліївну Тішечко, Артема Анатолійовича Мельника, В'ячеслава Миколайовича Хоменко, Ольгу Іванівну Толочко, Павла Івановича Розкаряку, Гліба Станіславовича Чекавського.

Навчаючись в університеті я зробив безліч поїздок по усій нашій країні. Я був декілька разів у Львові, в Карпатах, безліч разів в нашій столиці місті Києві, об'їздив увесь Крим.

Склавши бакалаврський іспит на відмінно, я без проблем вступив до магістратури з метою отримання нових знань і розширення свого кругозору. Переломним моментом в моїй освіті стало підписання договору про співпрацю ДонНТУ з одними з провідних технічних університетів Парижу: Université de Cergy - Pontoise та Université de Versailles Saint - Quentin - en - Yvelines. Представники цих університетів прибули в ДонНТУ в листопаді 2011 року для того, щоб в урочистій обстановці оголосити про те, що я і ще п'ять людей з моєї групи стаємо паралельно студентами їх ВНЗ. При зустрічі з нами вони нам допомогли обрати теми магістерських робіт. Я зупинився на темі Гібридне керування інвалідним кріслом, оскільки вона носить більш практичний характер, ніж теоретичний. Ця тема є дуже актуальною у сучасному світі, оскільки зі все більшим вдосконаленням засобів автоматизації виникає величезна необхідність застосування цих засобів на благо людям, що мають проблеми з опорно – руховим апаратом.

Своїм науковим керівником я обрав професора Володимира Пилиповича Борисенко, тому що він є фахівцем в області теорії автоматизованого електроприводу, займається розробкою теорії і методів раннього діагностування електромеханічних систем.

Плани на майбутнє

В найближчому майбутньому я планую:

• завершити і захистити магістерську роботу
• поїхати на стажування до Парижу
• займатися самоосвітою

У віддаленішому майбутньому:

• створити сім'ю
• знайти цікаву роботу з гідною заробітною платою
• поставити собі нові цілі і успішно їх досягти