Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

Можливість утриматися на ринку товарів залежить від здатності підприємств сприймати нову техніку й технологію, забезпечувати найбільш ефективне використання фінансових, трудових і часових ресурсів [1].

Основною проблемою більшості підприємств є відстала технологія. Тому, щоб виробляти високоякісну і конкурентноспроможну продукцію необхідно впроваджувати у виробництво нове обладнання. У сучасному світі немає обмежень у виборі: якщо необхідного немає в нашій країні, його можна придбати за кордоном. Але проблема полягає в іншому - у відсутності фінансових коштів. Тому, кожне підприємства рано чи пізно стикається з інвестиційними процесами

Інвестиції можна класифікувати за рядом ознак:

  1. за терміном окупності розрізняють інвестиції:
    • короткострокові - якщо період окупності не перевищує одного року;
    • довгострокові - якщо період окупності становить більше одного року;
  2. за характером участі інвестора в інвестиційному процесі розрізняють:
    • прямі інвестиції. Здійснюються при безпосередній участі інвестора у виборі проектів інвестування та вкладенні засобів;
    • непрямі інвестиції. Мають місце, коли інвестор бере участь у виборі об'єкта інвестування опосередковано, з залученням третіх осіб;
  3. за формами власності розрізняють інвестиції:
    • приватні;
    • державні;
    • іноземні;
    • спільні;
  4. за регіональною ознакою інвестиції можуть здійснюватися всередині країни і за кордоном;
  5. за методом розрахунку розрізняють валові і чисті інвестиції:
    • валові інвестиції - це загальний обсяг інвестованих коштів у певному періоді, спрямований на нове будівництво, придбання засобів виробництва і на приріст товарно-матеріальних запасів;
    • чисті інвестиції - обсяг валових інвестицій, зменшений на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді.

В якості віддачі від інвестицій приймається різниця між доходами протягом терміну використання інвестиційних ресурсів та витратами грошових коштів в тому ж періоді (витрати виробництва, податки тощо). Ця різниця в підсумку є або прибутком, або збитками інвестора [6].

Оцінити й порівняти ступінь ефективності інвестування технічних рішень і організаційних заходів при будівництві й експлуатації різних народногосподарських об’єктів, у тому числі об’єктів енергетики, можуть техніко-економічні дослідження.

1. Актуальність теми

Для того щоб зробити вірний аналіз ефективності намічуваних капіталовкладень, необхідно врахувати безліч чинників, і це найбільш важлива річ, яку повинен робити фінансовий менеджер. Ступінь відповідності за прийняття інвестиційного проекту в рамках того чи іншого напряму різна. Незрідка рішення повинні прийматися в умовах, коли є ряд альтернативних або взаємно незалежних проектів. В цьому випадку необхідно зробити вибір одного або декількох проектів, грунтуючись на якихось критеріях. Очевидно, що таких критеріїв може бути декілька, а імовірність того, що якийсь один проект буде найкращим за всі інші за всіма критеріями, як правило, значно менше одиниці [3].

2. Мета та задачі дослідження, плановані результати

Мета роботи: вибір оптимальних критеріїв оцінки ефективності інвестицій для енергетики.

Основні завдання досліджень::

  1. проаналізувати відомі критерії оцінки ефективності інвестицій;
  2. виявити недоліки та переваги критеріїв;
  3. визначити декілька оптимальних варіантів оцінки ефективності інвестицій в електричних мережах.

Об’єкт дослідження: електрична мережа.

Предмет дослідження : методи оцінки ефективності інвестицій.

Методи дослідження: у роботі використовуються методи, відомі під назвами: чистий приведений ефект, індекс рентабельності інвестиції, внутрішня норма прибутку, модифікована внутрішня норма прибутку, дисконтований строк окупності інвестиції, строк окупності інвестиції, коефіцієнт ефективності інвестиції.

Наукова новизна: розробка рекомендацій для електроенергетики.

3. Огляд досліджень та розробок

Проблема вибору найкращого критерію аналізу ефективності інвестицій постає вже давно не тільки перед енергетиками, а насамперед перед економістами. Цій темі присвячено чимало статей та книг, в яких детально розглядаються недоліки й переваги всіх відомих методів аналізу.

В ДонНТУ проблемою інвестування в енергетику займається О.В. Амельницька, яка у своїй статті Аналіз методів оцінки соціально-економічної ефективності проектних рішень в електричних мережах розглядає основні методи оцінки соціально-економічної ефективності проектних рішень з використанням дисконтування та без нього загалом і в енергетичній галузі зокрема. В статті обґрунтована необхідність врахування амортизаційних відрахувань у поточних витратах, надані рекомендації щодо визначення значення періоду життя інвестиційного проекту.

В.М. Хобта та А.В. Мэшков у своїй статті Формування та підвищення інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання дослідили основні рівні формування інвестиційної привабливості держави, регіону, галузі та підприємства, як системні процеси. Вони запропонували напрямки підвищення інвестиційної привабливості суб’єктів ведення господарства.

Стаття Ф.Є. Вєсєлова Інвестиції в електроенергетиці: проблеми та перспективи присвячується важливим питанням щодо проблем інвестування в енергетику.

У статті С.С. Тарасенко Прогнозування ефективності інвестиційного проекту з урахуванням факторів, які послабляють зовнішній негативний вплив розглядає методи оцінки ефективності інвестиційних проектів. Була запропонована модифікація класичного методу оцінки ефективності інвестиційних проектів, особливістю якої є можливість отримання кількісної оцінки послаблення впливу зовнішніх негативних впливів.

4. Техніко-економічні дослідження

Техніко-економічне обґрунтування містить у собі питання про визначення основних економічних показників і має давати всю необхідну інформацію для ухвалення рішення про інвестування об’єктів. Результати аналізу мають бути переведені у витрати, прибуток і чистий прибуток [1].

Загальна логіка аналізу з використанням формалізованих критеріїв у принципі досить очевидна - необхідно порівнювати величину необхідних інвестицій з прогнозованими доходами. Оскільки порівнювані показників відносяться до різних моментів часу, ключовою проблемою тут є їх порівнянність [4].

Прийняття рішень інвестиційного характеру, як і будь-який інший вид управлінської діяльності, ґрунтується на використанні різних формалізованих і неформалізованих методів. Ступінь їх поєднання визначається різними обставинами, в тому числі і тим з них, наскільки менеджер знайомий з наявним апаратом, застосовним у тому чи іншому конкретного випадку. У вітчизняній та зарубіжній практиці відомий цілий ряд формалізованих методів, розрахунки, за допомогою яких можуть служити основою для прийняття рішень в області інвестиційної політики. Якогось універсального методу, придатного для всіх випадків життя, не існує. Ймовірно, управління все ж таки більшою мірою є мистецтвом, ніж наукою. Проте, маючи деякі оцінки, отримані формалізованими методами, нехай навіть певною мірою умовні, легше приймати остаточні рішення. Головним напрямком попереднього аналізу є визначення показників можливої економічної ефективності інвестицій, тобто віддачі від капітальних вкладень, які передбачені за проектом. Як правило, у розрахунках береться до уваги тимчасової аспект вартості грошей. [5].

Анімація. Алгоритм техніко-економічного порівняння варіантів та визначення економічної ефективності інвестицій на будівництво мереж. Розмір: 266 кб, 11 кадрів, затримка часу - 0,01 сек, цикл - 10 повторів

Рисунок 1 – Алгоритм техніко-економічного порівняння варіантів та визначення економічної ефективності інвестицій на будівництво мереж

При техніко-економічному порівнянні варіантів при статичній постановці завдання необхідно виконувати такі умови:

  1. єдиноразове вкладення інвестицій у проекти;
  2. річні витрати незмінні;
  3. всі варіанти спорудження об’єктів мають відповідати вимогам нормативних документів;
  4. техніко-економічні розрахунки всіх варіантів виконуються за один і той самий період часу;
  5. забезпечення однакового енергетичного ефекту в споживачів у всіх розглянутих варіантах. [1].

5. Аналіз ефективності інвестицій

Аналіз ефективності намічуваних інвестицій включає в себе наступні шість етапів:

  1. визначення вартості (витрат) проекту;
  2. оцінка очікуваних грошових потоків від цього проекту і вартість активів на певну тимчасову дату;
  3. оцінка очікуваних потоків платежів з урахуванням фактору часу, тобто побудова дисконтованого потоку платежів;
  4. оцінка ризику запроектованих потоків грошових коштів за допомогою інформації про можливому розподілі потоків грошових коштів;
  5. оцінка вартості капіталу, необхідного для реалізації проекту на базі дисконтованої вартості;
  6. визначення критеріїв ефективності і порівняння дисконтованої вартості очікуваних грошових надходжень з необхідними капіталовкладеннями або витратами проекту [5].

Проведення оцінки фінансово-економічних параметрів будь-якого проекта вкладення коштів у реальні активи завжди є достатньо складним завданням, що обумовлено цілою низкою чинників:

  • по-перше, інвестиційні витрати можуть здійснюватися або одноразово, або неодноразово впродовж досить тривалого періоду часу (часом до декількох років);
  • по-друге, тривалий і процес отримання результатів від реалізації інвестиційних проектів (у всякому разі, за визначенням, він перевищує один рік);
  • по-третє, здійснення тривалих операцій призводить до зростання невизначеної при оцінці всіх аспектів інвестицій і ризику помилки.

Саме наявність цих факторів породило необхідність створення спеціальних методів оцінки інвестиційних проектів, що дозволяють приймати досить обґрунтовані рішення з мінімально можливим рівнем похибки (хоча абсолютно достовірного рішення при оцінці інвестиційних проектів, звичайно ж, бути не може) [7].

6. Методи аналізу ефективності інвестицій

Методи аналізу ефективності інвестицій використовуються для вирішення однієї з наступних завдань:

  1. визначення рівня ефективності незалежного інвестиційного проекту для його прийняття або відхилення;
  2. визначення рівня ефективності взаємовиключних один одного проектів (порівняльна ефективність) для оцінки можливості прийняття одного з декількох альтернативних.

Ефективність проекту характеризується системою показників, які відображують співвідношення витрат і результатів стосовно інтересів його учасників. Можна позначити наступні показники ефективності інвестиційного проекту:

  1. комерційний (фінансовий), що враховує фінансовий наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників;
  2. бюджетний, що відображає фінансові наслідки реалізації проекту для федерального, регіонального або місцевого бюджету;
  3. економічний, яка враховує витрати, пов'язані з соціальними заходами та охороною навколишнього середовища.

Оцінка майбутніх витрат і результатів при визначенні ефективності інвестиційного проекту здійснюється в межах розрахункового періоду, тривалість якого (обрій розрахунку) приймається з урахуванням:

  • тривалості створення, експлуатації і (при необхідності) ліквідації об'єкта;
  • середньозваженого нормативного терміну служби основного технологічного обладнання;
  • досягнення заданих характеристик прибутку;
  • вимог інвестора.

В основі аналітичного обґрунтування процесу прийняття управлінських рішень інвестиційного характеру лежать оцінка і порівняння обсягу передбачуваних інвестицій і майбутніх грошових надходжень. Оскільки порівнювані показники належать до різних моментів часу, ключовою тут є проблема їх порівнянності.

Порівнянність різночасних грошових потоків інвестиційного проекту забезпечується шляхом їх дисконтування, тобто приведення до начального (нульового) етапу інвестування. Таке приведення значень показників робиться для того, щоб при обчисленні значень інтегральних показників ефективності (доцільності) проекту виключити з розрахунку загальна зміна масштабу цін, але зберегти (що відбувається, зокрема, через інфляції) зміна в структурі цін , а також вплив інфляції на план здійснення проекту [8].

Критерії, які використовуються в аналізі інвестиційної діяльності, можна поділити на дві групи залежно від того, враховується чи ні тимчасовій параметр:

  1. засновані на дисконтованих оцінках (динамічні);
  2. засновані на облікових оцінках (статичні).

До першої групи відносяться критерії: чистий приведений ефект (Net Present Value, NPV); індекс рентабельності інвестиції (Profitability Index, PI); внутрішня норма прибутку (Internal Rate of Return, IRR); модифікована внутрішня норма прибутку (Modified Internal Rate of Return, MIRR); дисконтований строк окупності інвестиції (Discounted Payback Period, DPP).

До другої групи відносяться критерії: строк окупності інвестиції (Payback Period, PP);коефіцієнт ефективності інвестиції (Accounting Rate of Return, ARR) [4].

Найбільш важливим із статичних методів є

термін окупності

, який показує ліквідність даного проекту. Недоліком статичних методів є відсутність обліку фактора часу.

Динамічні методи, що дозволяють врахувати фактор часу, відображають найбільш сучасні підходи до оцінки ефективності інвестіцій і переважають в практиці великих і середніх підприємств розвинених країн. У господарській практиці примання цих методів обумовлено також і високим рівнем інфляції.

Динамічні методи часто називають дисконтними, оскільки вони базуються на визначенні сучасної величини (тобто на дисконтуванні) грошових потоків, пов'язаних з реалізацією інвестиційного проекту.

При цьому робляться такі припущення:

  • потоки грошових коштів на кінець (початок) кожного періоду реалізації проекту відомі;
  • визначена оцінка, виражена у вигляді процентної ставки (норми дисконта), відповідно до якої кошти можуть бути вкладені в даний проект. В якості такої оцінки зазвичай використовуються: середня або гранична вартість капіталу для підприємства; процентні ставки по довгострокових кредитів; необхідна норма прибутковості на вкладені засоби та ін. Істотними факторами, що впливають на величину оцінки, є інфляція і ризик [3].

Методи дисконтування і нарощення застосовуються там, де необхідно знайти одну з таких невідомих:

  • рівень відсотків (наприклад, за використання капіталу);
  • щорічні платежі;
  • кількість періодів (місяців, кварталів або років);
  • значення поточного рівня;
  • значення майбутнього рівня.

У процесі використання цих методів необхідно враховувати наступні вимоги:

  1. значення змінних, що використовуються в розрахунках сьогодення і майбутнього рівня (наприклад, рівень відсотків, кількість періодів і щорічні платежі), повинні бути відомі;
  2. рівень відсотків постійний [2].

Чистий приведений ефект NPV є найважливішим показником ефективності проекту. Він заснований на зіставленні величини інвестиційних витрат (CF) і загальної суми скоригованих у часі майбутніх грошових надходжень, що генеруються нею протягом прогнозованого терміну [4].

Формула розрахунку чистого наведеного ефекту має вигляд:


де I0 – початкові інвестиції;

CFt – грошові надходження в році t, які будуть отримані завдяки цим інвестиціям;

k – бажана норма прибутковості (рентабельності).

Метод аналізу інвестицій, заснований на визначенні чистої поточної вартості, на яку цінність фірми може прирости в результаті реалізації інвестиційного проекту, виходить з двох передумов:

  • будь-яка фірма прагне до максимізації своєї цінності;
  • різночасові витрати мають неоднакову вартість [7].

Якщо NPV < 0, то в разі прийняття проекту цінність компанії зменшиться, тобто власники компанії понесуть збиток. Якщо NPV = 0, то в разі прийняття проекту цінність компанії не зміниться, тобто добробут її власників залишиться на колишньому рівні. Якщо ж NPV > 0, то в разі прийняття проекту цінність компанії, а отже, і добробут її власників збільшаться [4].

Широка поширеність методу оцінки прийнятності інвестицій на основі NPV обумовлена тим, що він володіє достатньою стійкістю при різних комбінаціях вихідних умов, дозволяючи у всіх випадках знаходити економічно раціональне рішення. Проте він все ж дає відповідь лише на питання про те, чи сприяє аналізований варіант інвестування зросту цінності фірми або багатства інвестора взагалі, але ніяк не говорить про відносну міру такого зростання. А цей захід завжди має велике значення для будь-якого інвестора. Для заповнення такого пробілу використовується інший показник - метод розрахунку рентабельності інвестицій [7].

Індекс рентабельності характеризує рівень доходів на одиницю витрат, тобто ефективність вкладень - чим більше значення цього показника, тим вища віддача кожної грошової одиниці, інвестованої в даний проект [4].


Очевидно, що якщо NPV позитивна, то і PI буде більше одиниці, і відповідно навпаки. Таким чином, якщо розрахунок дає PI більше одиниці, то така інвестиція прийнятна. Необхідно звернути увагу на те, що PI, виступаючи як показник абсолютної прийнятності інвестицій, у той же час надає аналітику можливість для дослідження інвестиційного проекту в двох аспектах.

По-перше, з його допомогою можна намацати щось на кшталт заходи стійкості такого проекту. По-друге, PI дає аналітикам інвестиції надійний інструмент для ранжування різних інвестицій з точки зору їх привабливості, і цей аспект досить важливий, щоб змусити нас повернутися до нього ще раз пізніше [7].

Внутрішня норма прибутку розраховується шляхом знаходження ставки дисконтування, при якій приведена вартість майбутніх грошових потоків дорівнює початковій сумі інвестицій [2].

IRR показує очікувану прибутковість проекту, і, отже, максимально допустимий відносний рівень витрат, які можуть бути асоційовані з даним проектом [4].

При реалізації стандартних інвестиційних проектах приймаються наступні допущення:

  1. треба спочатку здійснити витрати грошових коштів (допустити відтік коштів) і лише потім можна розраховувати на грошові надходження (приплив засобів);
  2. грошові надходження носять кумулятивний характер, причому їх знак змінюється лише один раз (тобто спочатку вони можуть бути негативними, але, ставши потім позитивними, залишатимуться такими протягом усього розглянутого періоду реалізації інвестиції).

Для таких стандартних інвестицій справедливо твердження про те, що чим вище коефіцієнт дисконтування, тим менше величинаNPV, що й ілюструє малюнок 2.


Залежність величини NPV від рівня коефіцієнта дисконтування

Рисунок 2 - Залежність величини NPV від рівня коефіцієнта дисконтування

Як видно з рис.2, IRR – та величина коефіцієнта дисконтування k, при якій крива зміни NPV перетинає горизонтальну вісь, тобто NPV виявляється рівною 0.

Чим більшою мірою IRR перевищує прийнятий фірмою бар'єрний коефіцієнт (стандартний рівень окупності), тим більше запас міцності проекту і тим менш страшні можливі помилки при оцінці величин майбутніх грошових надходжень [7].

MIRR – це ставка в коефіцієнті дисконтування, урівноважує притоки і відтоки коштів за проектом. Всі грошові потоки доходів приводяться до майбутньої (кінцевої) вартості за середньозваженою ціною капіталу, підсумовують, сума приводиться до справжньої вартості по ставці внутрішньої рентабельності; з цієї вартості доходів віднімається справжня вартість грошових витрат і обчислюється чиста справжня вартість проекту, яка зіставляється з теперішньою вартістю витрат [3].

Дисконтований термін окупності інвестиційного проекту представляє собою період часу від початку його фінансування до моменту, коли різниця між накопиченою сумою доходів і амортизаційними відрахуваннями і витратами по проекту приймає позитивне значення.

Іншими словами, це - період (вимірюваний в місяцях, кварталах або роках), починаючи з якого початкові вкладення та інші витрати, пов'язані з інвестиційним проектом, покриваються сумарними результатами його здійснення.

Метод дисконтованого періоду окупності використовується для знаходження уточненого терміну окупності інвестиційного проекту з урахуванням тимчасової оцінки грошових потоків по ньому.

Істотним недоліком методу дисконтованого періоду окупності є те, що він враховує лише початкові грошові потоки, тобто саме ті, які укладаються в період окупності. Усі наступні грошові потоки до уваги не приймаються [8].

Метод визначення терміну окупності інвестицій є одним з найпростіших і широко поширених. Алгоритм розрахунку РР залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестицій. Якщо дохід розподілений по роках рівномірно, то термін окупності розраховується розподілом одноразових витрат на величину річного доходу, обумовленого ними. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то термін окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом.

Деякі фахівці при розрахунку показника терміну окупності інвестіцій (PP) рекомендують враховувати часовий аспект. В цьому випадку в розрахунок приймаються грошові потоки, дисконтовані за показниками WACC (середньозважена вартість капіталу). Таким чином, визначається момент, коли дисконтовані грошові потоки доходів зрівняються з дисконтованими грошовими потоками витрат. У разі дисконтування термін окупності збільшується [4].

Якщо ж сформулювати суть цього методу більш точно, то він припускає обчислення того періоду, за який кумулятивна сума (сума зростаючим підсумком) грошових надходжень зрівняється із сумою початкових інвестицій. Формула розрахунку періоду окупності має вигляд:


де PP – період окупності, років;

I0 – початкові інвестиції;

CFt - річна сума грошових надходжень від реалізації інвестиційного проекту [7].

Метод облікової норми рентабельності інвестицій (ARR) має дві характерні риси: по-перше, не передбачає дисконтування показників доходу, по-друге, доход характеризується показником чистого прибутку [8].

Коефіцієнт ефективності інвестиції (ARR) найчастіше порівнюється з коефіцієнтом рентабельності авансованого капіталу, що розраховується розподілом загального чистого прибутку комерційної організації на загальну суму коштів, авансованих у її діяльність [3].

Якщо ARR менше коефіцієнта рентабельності RK, то проект принесе менший рівень доходу, ніж має компанія, здійснюючи звичайну діяльність. У тому випадку, коли рентабельність інвестиційного проекту очікується вище рентабельності авансованого капіталу (ARR > RK), підприємству здійснювати інвестицію вигідно [8].

Висновки

Застосування будь-яких, навіть самих витончених, методів не забезпечить повної передбачуваності кінцевого результату, основною метою є сопоставлення запропонованих до розгляду інвестиційних проектів на основі уніфікованого підходу з використанням по можливості об'єктивних і перевірених показників і складання відносно більш ефективного і відносно менш ризикованого інвестиційного портфеля.

Для цього доцільно застосовувати в першу чергу динамічні методи, засновані переважно на дисконтуванні утворюються в ході реалізації проекту грошових потоків. Застосування дисконтування дозволяє відобразити основний принцип завтрашні гроші дешевше сьогодняшніх і врахувати тим самим можливість альтернативних вкладень за ставкою дисконту. Загальна схема всіх динамічних методів оцінки ефективності в принципі однакова і грунтується на прогнозуванні позитивних і негативних грошових потоків (грубо кажучи, витрат і доходів, пов'язаних з реалізацією проекту) на плановий період і зіставленні отриманого сальдо грошових потоків, дисконтованого за відповідною ставкою, з інвестиційними витратами. А заходи з оцінки ризику інвестування та застосування методів обліку невизначеності у фінансових розрахунках, які дозволяють зменшити вплив невірних прогнозів на кінцевий результат і тим самим збільшити ймовірність правильного рішення, можуть істотно підвищити обгрунтованість і коректність результатів аналізу [3].

Необхідність використання всіх методів оцінки викликана тим, що оцінки за різними методами можуть мати суперечливий характер. Порівнюючи оцінки інвестицій за різними методами аналітик робить висновки про приємність того чи іншого проекту [8].

Перелік посилань

  1. Черемісін М.М., Романченко В.І. «Економічні розрахунки в інженерній діяльності»: Навчальний посібник. – Х.: Факт, 2006. – 168 с. [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.twirpx.com/file/163186/
  2. Идрисов А.Б. «Планирование и анализ эффективности инвестиций». - М.: 1995 г. – 160 с. [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.biznesbooks.com/2010-01-07-17-38-07/1296-2011-06-27-09-09-37
  3. Методы инвестиционных проектов [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://busva.narod.ru/add/text/5.htm
  4. Ковалев В.В. «Методы оценки инвестиционных проектов». – М.: Финансы и статистика, 2000. – 144 с.: ил. [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.twirpx.com/file/95377/
  5. Анализ эффективности инвестиционных проектов [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.ref.by/refs/54/12501/1.html
  6. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент: Учеб. Курс. – Киев, 2001. С.17. [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.twirpx.com/file/26652/
  7. Липсиц И.В., Коссов В.В. Экономический анализ реальних инвестиций: Учеб. пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.:Экономисть, 2004. – 347 с. [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.twirpx.com/file/99645/
  8. Колмыкова Т.С. Инвестиционный аналіз: Учеб. пособие. – М.: ИНФРА-М, 2009. – 204 с. [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://nashol.com/2012022663747/investicionnii-analiz-kolmikova-t-s-2009.html

При написанні даного автореферата магістерська робота не закінчена. Остаточний варіант роботи можна отримати у автора або научного керівника після грудня 2012 року.