Біографія
Дитинство
Я, Євгенія Олександрівна Снєгіна, народилась в теплий весняний день 16 квітня 1990 року в селищі Зуївка Харцизького району Донецької області. Мої батьки Олександр та Олександра дуже хотіли назвати доньку Олександрою, але хочу передати спасибі людині, яка відрадила їх від цього, і завдяки якій я стала Євгенією. Це ім'я мені дуже подобається, і зараз я навіть не уявляю собі іншого. Папа мене ласкаво кличе Євгеша, мама – донечка Женя, а улюблена сестричка – Женечка. Кращого і бути не може.
Отже, склад сім'ї: тато – Олександр Васильович Снєгін, слюсар V розряду на шахті “Зуївська”; мама – Олександра Валеріївна Снєгіна, домогосподарка; сестра – Варвара Олександрівна Снєгіна, учениця 6 класу Зуївської ОШ № 11.
Дитинство своє згадую з радістю. Адже улюблені бабуся і прабабуся завжди радували мене пирогами, пиріжками та всім, чим належить радувати улюблених онуків. А ще я завжди чекала в гості тіточок з Таганрога, які приїжджали і радували мене подарунками, а влітку брали до себе на море. Так і народилася у мене з дитинства мрія – вирости і жити біля моря.
А ще моя бабуся Лариса дуже багато читала і прищепила мені любов до читання. Бабуся була судмедекспертом і мала практичний і філософський погляд на життя, який вона передала моїй мамі, а мама, відповідно, передає його нам із сестрою. Життєвий девіз моєї мами: “Роби як має і будь, як буде”.
Дитинство – найбезтурботніша і найшвидша пора. Пам'ятаю, як безтурботно ми дружною компанією бігали по вулиці і грали в хованки, як ходили на річку, як було легко і просто.
Школа
З 1997 по 2007 рр. навчалася в Зуївської школі № 11.
Шкільні роки – фундамент для майбутнього. Тут я навчилася бути уважною, трудитися, бути старанною і не боятися труднощів. Перш за все, цьому зобов'язана першій вчительці – Ользі Петрівні Зубковій. Завжди з теплотою і вдячністю згадую Світлану Іванівну Додонову (“шана до рідної мови та Батьківщини”), Валентину Петрівну Седлецьку (захоплення мовами). Повагу до історії мені прищепила Галина Никифорівна Зубко. Дуже хочу сказати велике спасибі своїй вчительці математики – Тетяні Борисівні Бородіній, яка не тільки зробила складний предмет захоплюючим заняттям, а й підготувала мене до рейтингів для вступу в серйозний ВНЗ – Донецький національний технічний університет (ДонНТУ).
Університет
З 2007 по 2013 рр. – студентка Французького технічного факультету Донецького національного технічного університету. Спеціальність я вибрала актуальну для нашого часу – Електричні системи електроспоживання. А гарних фахівців з такої спеціальності готують в ДонНТУ.
Дуже добре, що в ДонНТУ можна не тільки отримати певну професію, а й вивчити іноземну мову. Так я і зробила – ризикнула і вибрала Французький факультет. Чому ризикнула? Та тому що в школі вчила англійську. Але за 5 років навчання ніразу не пошкодувала. Французька мова зустріла нас в особі доброї і серйозної Валерії Олександрівни Пефтієвої. Ця талановита і цілеспрямована людина викликає тільки захоплення і повагу.
Свій університет люблю і поважаю. Так, навчатися тут важко, але воно того варте. За роки навчання ми отримали багато знань не тільки стосовно своєї професії, але також гуманітарні пізнання, без яких теж деколи не обійтися.
Дуже вдячна всім викладачам, які поділилися з нами своїми знаннями та досвідом. Велике спасибі Тетяні Іванівні Сноведській, Наталії Миколаївні Погрібняк. Спасибі нашому дорогому Валентину Яковичу Горіну. Спасибі моїм науковим керівникам Олександру Петровичу Ковальову і Патріку Енаффу.
З 2011 по 2013 рр. – студентка університету Сержі де Понтуаз, Франція за програмою міжнародного співробітництва MASTER-SIC-R. А зобов'язана цим чудовим викладачам: Артему Анатолійовичу Мельнику, В'ячеславу Миколайовичу Хоменку, Володимиру Пилиповичу Борисенку. Це люди, які не покладаючи сил, працюють на благо науки і допомагають студентам відкривати нові горизонти і знаходити нові перспективи.
Унаслідок участі в програмі MASTER-SIC-R моя магістерська робота об'єднує дві області: робототехніку і теорію надійності.
Звичайно, в університеті ми не тільки навчалися, а ще ходили гуляти, відзначали Дні народження в гуртожитку, прогулювали пари (ну дуже рідко), сміялися і спілкувалися. Обожнюю дівчат зі своєї 211 кімнати 7-го гуртожитку, люблю подружок Ганну та Наталю.
Плани на майбутнє
Закінчити університет і захистити магістерську роботу, хотілося б на відмінно. Потім знайти хорошу роботу. Головною метою в житті вважаю створення міцної і щасливої родини. Хочу бути берегинею домашнього вогнища. Мрію подорожувати, краще за все – навколо світу.