Біографія
Дитинство
Я, Вікторія Віталіївна Калинчук, народилася 10 серпня 1990 року в м. Шахтарськ, Донецької області. На той момент мої батьки, Віталій Петрович Калинчук і Ірина Вікторівна Калинчук, разом працювали на місцевій шахті – мама працювала слюсарем в ламповій, папа – шахтарем.
З дитинства я була активним і товариським дитям, тому в дитячий садок Росинка
, в який мама відвела мене вже в дворічному віці, ходила із задоволенням. Жоден ранок не проходив без моєї участі – я завжди прагнула то віршик який-небудь розповісти, то пісню заспівати.
9 листопада 1994 року у мене з'явилася сестричка, Аннушка. Ми зростали у великій і дружній сім'ї, в оточенні люблячих бабусь, дідусів і інших родичів, тому моє дитинство було дуже щасливим.
Школа
У 1997 році я пішла в 1-Б клас, школи №1 м. Шахтарськ. Наступного року поступила в музичну школу, на клас фортепіано. До речі, любов до музики прищепив мені тато, який хоч і не має професійної музичної освіти, прекрасно співає і грає на синтезаторі. Це заняття стало головним хобі всього його життя і, згодом, основним джерелом доходу.
Паралельно навчанню, я стала займатися бальними і естрадними танцями, художньою гімнастикою, відвідувала кружок юних моделей. Завдяки своїй комунікабельності саме в цей період мого життя я познайомилася з безліччю чудових людей, з якими ми досі підтримуємо теплі дружні взаємини.
Чим старше ставали ми з сестричкою, тим більше батьки замислювалися про наше майбутнє. Шахтарськ, хоч і був нашим рідним і улюбленим містом, надавав дуже мало перспектив для молоді, як в плані освіти, так і в плані подальшого працевлаштування. Тому в 2003 році на родинній раді було прийнято нелегке, але краще рішення – змінити місце проживання. Так ми переїхали до Донецька.
Нас визначили в нову, донецьку школу №53. Зпочатку, звичайно, було складно, але я досить швидко змогла порозумітися і з однокласниками, і з вчителями. В результаті переїзду мені довелося залишити практично всі свої додаткові заняття. Але з музикою я розлучитися не змогла, тому поступила в Донецьку музичну школу №2, яку потім успішно закінчила.
Я завжди тяжіла до гуманітарних предметів – історії, мов. Але в новій школі в мені прокинувся інтерес до хімії. Саме це і вплинуло, надалі, на вибір майбутньої спеціальності.
Університет
Ще до закінчення школи я твердо знала, що хочу вивчати. Але після випускного переді мною встав непростий вибір – куди саме поступати. Відповідних ВУЗів було не так вже багато, але деяка розгубленість все одно була присутня. Проте, вивчивши переваги кожного учбового закладу, я сміливо подала документи в ДонНТУ, про що жодного разу не пошкодувала.
Окрім цікавого учбового процесу, я прагну брати активну участь в житті університету – брала участь в дебюті першокурсника, є профоргом групи, входила до скдаду студентського комітету самоврядності. До того ж, моїм захопленням теж знайшлося місце – я співаю на кожному урочистому заході, а також брала участь в університетському конкурсі хорів, на якому наш колектив зайняв друге місце.
Дуже цікава мені і суспільна робота поза стінами рідного ВУЗу. Я брала участь в святковому заході, приуроченому відкриттю стадіону Донбас Арена
, а також в святкуванні 75-річного ювілею улюбленої футбольної команди Шахтар
.
Попереду мене чекає захист диплома на тему: Дослідження впливу добавки мікрокремнезему на властивості теплоізоляційного бетону
. Але я упевнена, що мій керівник Алла Юріївна Шевченко не розчарується результатом спільно виконаної нелегкої роботи, і я прикладаю до цього всі свої зусилля.
Плани на майбутнє
Я не розписувала своє подальше життя за пунктами на десять років вперед. Але основні прагнення і цілі у мене, поза сумнівом, є. Після закінчення університету я планую знайти перспективну роботу, з можливістю подальшого розвитку своїх знань і професійних якостей.
Ще з дитинства я мріяла подорожувати по різних країнах, особливо по Європі. І я готова прикласти максимум зусиль, щоб ця мрія почала збуватися.
І, природно, як і кожна дівчина, я прагну реалізувати себе не лише в кар'єрі, але і в сімейному житті. Я хочу, щоб в майбутньому у мене була така ж велика і дружна сім'я, яка у нас з сестричкою. Адже це завжди надійний тил і міцна опора від всіх життєвих неладів.