Дитинство

Я, Наталя Анатоліївна Понька, народилася 24 жовтня 1990 року в місті Докучаєвськ Донецької області. Батьки все своє трудове життя працюють на Докучаєвському флюсо-доломітному комбінаті. У моїй родині я друга дитина, тому уваги і турботи мені було достатньо. У 1992 році я пішла в дитячий садок. Ця подія для мене здавалася найстрашнішою, що може статися! Але саме там я знайшла перших друзів, нові захоплення і знання. У дитячому садку я була досить активною і вередливою дитиною. Всі вихователі дитячого садку залишили найтепліші спогади, вони вчили нас основним життєвим принципам, а саме: бути чесними, добрими, чуйними, старанними, слухняними і допитливими; а також  весело проводити час.
Моє початкове навчання доповнювалося заняттями з сестрою, яка навчила мене писати, читати і рахувати, що всіляко відбило у мене інтерес надалі навчатися у першому класі.

Школа

У 1997 році я стала школяркою. Вчилася я завжди прилежно, тому що дуже не хотіла засмучувати батьків. У третьому класі почала займатися в музичній школі за класом фортепіано, але крім цього відвідувала багато різних гуртків. З музикою на жаль мені прийшлось розлучитися, тому що в 8 класі я втратила усілякий інтерес. Не можу сказати, що шкільні роки завжди були радісними, довелося побачити і розчарування, лицемірство людей. Але школа допомогла мені знайти кілька вірних друзів, які й до сьогоднішнього дня залишаються ними. У шкільні роки брала участь в олімпіадах з української мови, хімії та математики.
У школі я віддавала перевагу точним наукам, особливо математиці та хімії. Тому коли стало питання про вибір професії, мені не довелося довго розмірковувати. З вибором університету мені допомогли батьки, і я, особливо не сперечаючись, прислухалася, і вирішила вступити до ДонНТУ.

Університет

У 2007 я вступила до Донецького національного технічного університету за рейтинговим випробуванням,  результати нам стали відомі ще в травні, то всі канікули я відпочивала. Спеціальність я обрала не випадково, так як екологія була мені цікава, але вона ще й пов'язана з хімією. Дана спеціальність дуже актуальна в наш час, тому як виробництв забруднюють навколишнє середовище стає все більше. Тому існує необхідність у захисті і охороні її від шкідливого впливу.
Студентські роки стали для мене найнезабутнішими у житті, але, на жаль, все  добре коли-небудь закінчується. Я познайомилася з величезною кількістю людей, потрапила в найкращу групу, де обзавелася кращими друзями, сподіваюся, на все життя. Університет допоміг мені розкритися ще більше, я ставлю перед собою цілі і обов'язковом їх досягаю. Не малу роль зіграв викладацький склад, особливо на нашій кафедрі «руднотермічних процесів і маловідходних технологій», які завжди допомагали, підтримували і не давали засумніватися в своїх силах. Один з таких - це Михайло Михайлович  Перістий, який став не просто керівником, але і другим дідусем. Численні участі в конференціях та отримання грамот з відзнаками тільки допомогли мені зрозуміти, що я не помилилася у виборі спеціальності. Чотири роки навчання пройшли непомітно, я не шкодую про кожень день проведеному в стінах цього вуза. Тому захотілося продовжити цю мить навчання - ось я і вирішила вступати до магістратури. З темою магістерської роботи я довго не вагалась, мені хотілося зайнятися розглядом такого питання, яке дійсно важливе і актуальне у наш час. Я обрала тему «Альтернативні варіанти водопостачання для металлургіїного виробництва». Це особливо важливо для Донбасу, де зосереджена велика кількість виробництв з великими витратами води для виробничих та технологічних потреб,  і деффіцітом прісних вод. . Вибір керівника також був очевидним - це Михайло Михайлович Перістий, який за попередні чотири роки навчання не дав мені засумніватися в своєму професіоналізмі.

Плани на майбутнє

В майбутньому я планую вдало захистити роботу магістра, після чого знайти цікаву роботу, яка допоможе реалізувати на практиці мої вміння та навички і досягти поставлені цілі. Ще, що дуже важливо, мені б хотілося створити щасливу, повну любові і поваги сім'ю з коханою людиною. Не хочу ніколи зупинятися на досягнутому і завжди рухатися вперед.