Біографія
Дитинство
Я народився вдень 18 жовтня 1990 року в місті Ясинувата, Донецької області в родині інженера-зв’язківця і менеджера. У ранньому дитинстві доставляв багато клопоту батькам, бо був дуже гучною і непосидючою дитиною, і заспокоїти мене могло тільки варення чи якісь інші солодощі. На щастя батьків, цей період тривав не довго, і я став дуже слухняним і тихим хлопчиком. У дитинстві я був дуже милим курчявим блондином, чим мимоволі дарував оточуючим посмішки і гарний настрій. Читати і лічити навчився ще до школи. Цьому допомогла барвиста азбука. У дитячий садочок ходив максимум два тижні – чомусь мені там абсолютно не подобалося. Сильно хотів піти в школу. У цілому пам’ятаю дитинство мало.
Школа
У школі до вміння читати почали додаватися нові знання, які я з задоволенням вбирав. Там мені дуже подобалося, ходив туди з великим задоволенням. Хоча, напевно, це тому, що все давалося досить легко, і вдома я практично нічого не вчив – встигав все запам’ятати під час уроку. Дуже любив математику, для мене було величезним задоволенням вирішувати різні завдання. Кожен рік (за винятком 11 класу) закінчував з грамотою про відмінні успіхи. Вчителі відправляли мене абсолютно на всі олімпіади, де я досить часто займав призові місця. Навчався в школі № 1 міста Ясинуватої. Школу закінчив зі срібною медаллю.
Університет
Вибір ВНЗ однозначно впав на Донецький національний технічний університет – завжди дуже любив науку і техніку. Ще у 11 класі записався на підготовчі курси з математики, які вів чудовий викладач Гусар Генадій Анатолійович. Підготовчі курси – перший етап життя в університеті, завдяки їм я почерпнув багато знань про місце, де я провів свої наступні п’ять років. Була обрана спеціальність “Автоматизоване управління технологічними процесами” (АУП). АУП дає знання в широкому діапазоні, хороші практичні та теоретичні навички. Також, як мені здалося, цей напрямок є перспективним, цікавим, і в майбутньому може приносити високий стабільний дохід. Університет – місце, де я по-справжньому почав вчитися. Якщо в школі все давалося дуже просто, то в університеті доводилося старанно працювати і заробляти знання. Я почав усвідомлювати для чого і навіщо вчуся, чому мені це потрібно. Перший курс був досить складним перехідним періодом – нове було практично все, до цього потрібно було звикнути. Найбільшу користь принесло вивчення таких предметів, як теорія автоматичного управління, теоретичні основи електротехніки, мікросхемотехніка, електропостачання. Особливо необхідно відзначити таких викладачів як Карась Станіслав Василійович, Маренич Костянтин Миколайович, Василець Святослав Володимирович. Після закінчення бакалаврату було прийнято рішення вступати до магістратури – я її розглядав як наступну сходинку навчання та підвищення кваліфікації. Вступити до магістратури не склало проблем – отриманий за попередні роки середній бал дозволив потрапити на перші місця в рейтингу. Науковим керівником був обраний завідувач кафедрою “Гірнича електротехніка і автоматика ім. Р.М. Лейбова” кандидат технічних наук, доцент Маренич Костянтин Миколайович. Під час навчання дуже сподобався стиль його викладання, а також тема його наукової діяльності, з якою пов’язана і моя магістерська робота. Студентське життя виявилось найбільш насиченим і цікавим періодом мого життя. На третьому курсі мене прийняли на роботу в громадську організацію “Фронт перемен”, де я отримав колосальний життєвий досвід.
Плани на майбутнє
У всіх нас є мрії, бажання і цілі, які ми хочемо здійснити. Мої плани на майбутнє досить банальні:
1. Перш за все, успішно захистити диплом.
2. Після чого, знайти і отримати цікаву і високооплачувану роботу.
3. Кар’єрний ріст.
4. Щасливе сімейне життя.
5. Саморозвиток.
І звичайно ж, не варто зупинятися на досягнутому, а завжди ставити перед собою нові цілі і ще більш складні задачі.