Біографія
Дитинство
Я, Гладченко Павло, народився 7 липня 1990 року в місті Грозний,
колишній столиці Чечено-Інгушетії. Батьки мої інженери-будівельники.
Через напружену обстановку, батьки в 1992 році повернулися на
батьківщину своїх предків. Так що спогадів про місто, де я народився,
немає. Моє дитинство пройшло в Україні. Іграшки, які мене цікавили це
конструктори, електроплита, електропраска. Будинок був обплутаний
проводами. Улюблене заняття було гратися з інструментом батька.
Захоплюватися електронікою почав з глибокого дитинства. Ще не вміючи
ходити я повзав з мотком дроту і прив’язував його до ніжок
меблів:).
На моєму рахунку не одне коротке замикання. Навчився читати в 3,5 роки,
улюблені книги – дитяча енциклопедія, журнал Моделіст-конструктор
,
улюблена іграшка – паяльник. Років в 5 зібрав приймач за мотивами
якогось видання. Після були мультивибратор, генератор звукового
сигналу. Радості було... Старенькі журнали Радіо
були затерті
до дірок. З цього почався вибір моєї майбутньої професії.
Школа
У 1997 році пішов в школу, і виявилося, що в світі є ще багато цікавого, чого я не знав.
Проблем з навчанням не було, улюбленими предметами були – фізика, хімія, математика. Брав участь у міських олімпіадах з фізики, хімії, економіці, історії, географії, біології. Займав призові місця. Так само брав участь в різних міських змаганнях, КВК, брейн-рінгах. Шкільні роки були зайняті не лише навчанням, також у різних гуртках. Електронікою займатися не переставав, але роботи стали серйозніше. У 5 чи 6-му класі почав займатися ВЧ технікою, в результаті незабаром народилися трансивери 1,8–2 МГц, 27 МГц, була ідея створити радіостанцію 5,6 ГГц, але вона була занедбана. В цей період став так само професійно займатися фотографією. Тут же був створений музичний колектив з моєю участю, який проіснував до 3-го курсу університету. Грали щось в стилі nu–metal. Так само ще в школі з кращим другом стали замислюватися про комерційні проекти, до речі, деякі виявилися вельми успішними. Шкільні роки запам’яталися спілкуванням зі шкільними друзями, з якими я проводив багато часу, ходили в походи, поїздки на велосипеді по просторах нашої області, рибалка... Так, тепер ми з ними і не бачимося... Проблем батькам і вчителям не створював. З однокласниками завжди знаходив спільну мову. Постійний у своїх інтересах, не конфліктний. Школу закінчив у 2007 році. За успіхи в навчанні був нагороджений золотою медаллю.
Університет
Закінчивши школу, переді мною не стояло питання вибору ВНЗ. Я знав
що буду освоювати технічну професію, і зайнявся вибором пропонованих
спеціальностей. Проаналізувавши існуючі варіанти, моїм вибором стала Автоматизоване
керування технологічними процесами
, так як це досить широко
профільна спеціальність, яка дозволяє знайти роботу майже в будь-якій
галузі промисловості.
Після зарахування в 2007 році в Донецький національний технічний університет на спеціальність АУП, розпочався наступний етап у житті. Після школи відчувалася якась свобода, проте я розумів, що це лише привід більше працювати самостійно. З освоєнням нових предметів проблем не виникало. Більшість матеріалу мені було відомо з особистого досвіду, тому я тільки поглиблював і закріплював знання.
В період навчання в університеті я захопився більярдом. Багато часу з друзями ми проводили в більярдних клубах. Пізніше став займатися парашутним спортом, і відчуваю, це захоплення не покине мене ніколи. Це непередаване відчуття вільного польоту, свободи... Як-небудь достовірно їх описати іншій людині, далекій від цього, неможливо.
В цей період моє захоплення радіотехнікою почало приносити мені гроші. Я розробляв, виготовляв і тестував пристрої захисту для заводів, вимірювальні прилади для лабораторій. У цей період я вже відчував себе в радіотехніці як риба в воді, і знав, що якщо мені невідомо рішення поставленої задачі, то я зможу його знайти, вивчивши окрему вузькоспеціалізовану область.
Згодом, на 4-му курсі я влаштувався на роботу в одну з компаній Донецька, що займається системною інтеграцією, побудовою ЛВС і СКС, наданням послуг зв’язку та Інтернет-доступу, проектуванням і створенням систем електропостачання, диспетчеризації, безпеки. Спочатку був прийнятий на посаду інженера з налагодження й випробувань, згодом перевівся в проектний відділ, де працюю до сих пір, займаючи посаду інженера-проектувальника.
В процесі навчання, аналізуючи проблеми існуючих промислових рішень,
недоліків використовуваної апаратури була обрана тема магістерської
роботи, яка звучить як Дослідження і розробка автоматизованого
тягового електропривода шахтного електровоза на основі використання
бесколлекторного електродвигуна
. Дану тему я вважаю досить
перспективною і цікавою з точки зору вирішення даного завдання.
Науковим керівником став доцент Ставицький Володимир Миколайович, так
як він досить детально вивчає дані проблеми шахтного транспорту.
Плани на майбутнє
На даний час працюю в одній з компаній на посаді інженер-проектувальник III категорії, тому плани на найближче майбутнє – закінчити університет і розвиватися як фахівець.