Біографія
Дошкільне дитинство
Давним давно — 20 квітня 1990 року я з'явився на світ у місті Донецьку. Неабиякі здібності до математики виявилися вже в дошкільному віці — я міг виконувати арифметичні операції (додавання і віднімання) з семизначними числами в розумі, як то - два мільйони плюс чотири мільйони або сім мільйонів мінус чотири мільйони. А також до мов — міг рахувати до п'яти англійською — в прямому і зворотному порядку.
Велику частину часу я проводив у бабусі з дідусем, які вчили мене читати (хоча по початку я це справа не любив і навіть ховав книгу) — першим моїм досягненням стала книга про Рікі-Тікі-Таві.
Молодша і старша школа
У 1997 році пішов у перший клас Донецької загальноосвітньої школи № 26. Перший клас і другий клас пам'ятаю смутно і лише до третього року навчання став виділяти деяких людей з маси однокласників, що мене оточувала. За час навчання в школі прояви талантів помічено не було.
Після восьмого класу батьки запропонували записатися в комп'ютерний кружок при Донецькому обласному палаці дитячої та юнацької творчості. Я цьому всіляко опирався — адже в мене навіть не було комп'ютера, але все ж сходив на тест і вступив на перший рік навчання. Як виявилося, відсутність комп'ютера не викликало ускладнень, а навпаки скоріше навіть допомогло — не забуду тих вечорів, коли сидів з пачкою листів А4 і писав код для навчальних програм ROO і ROBOT, прокручуючи в голові як працюватиме програма, переписуючи код знову і знову, об'єднуючи однакові ділянки в процедури і так до тих пір поки внутрішній перфекціоніст не заспокоювався. Успішно закінчивши перший курс, вже не вагаючись (адже у мене вже був комп'ютер), я пішов на другий курс, вибравши напрям “Програмування”, і це стало вирішальним факторів у виборі професії.
Послухавши перші лекції з мови Pascal я вирішив форсувати своє навчання і купив книгу “Вивчаємо TURBO PASCAL”. До закінчення другого року в гуртку і десятого класу в школі я остаточно вирішив що писати програми — моє покликання і весь вільний час приділяв виконанню завдань для гуртка.
До закінчення одинадцятого класу питань про вибір ВНЗ і спеціальності не було — Донецький національний технічний університет, факультет обчислювальної техніки та інформатики, спеціальність — програмні системи.
Університет
Успішно пропустивши перший тур рейтингових випробувань я записався на другий і почав старанно не готуватися. Отримавши за свою працю не найвищу оцінку і опинившись внизу списку я вирішив покращити свій результат і записався на третій тур рейтингових випробувань, але поліпшити не вийшло і я вирішив здавати вступні іспити. Закінчивши школу і склавши вступні іспити я став студентом ДонНТУ чого і був безмірно радий.
Перші 2 курси пройшли досить гладко — позначилася підготовка в комп'ютерному гуртку, що дозволило мені витрачати відносно небагато часу на профільні предмети. На першому курсі ми відразу ж почали вчити нову мову програмування — Сі, а потім і Сі++, а також цікавий курс дискретної математики і я вже смакував експонентний ріст моїх знань і навичок на наступних курсах і навіть реферати з політології, психології та філософії не могли зменшити мого ентузіазму.
Третій курс зустрів мене архітектурою комп'ютера і функціональним і логічним програмуванням—багато було незрозуміло і важко сприймалося після імперативного стилю програмування, але, розібравшись, мені дуже сподобалося функціональне програмування, але курс вже підійшов до кінця.
Відвідування факультативного курсу з Javaтехнологій ознаменувало новий етап мого розвитку як програміста — прослухавши досить повний і детальний теоретичний курс і виконуючи цікаві прикладні завдання я усвідомив, що тепер зможу легко освоїти будь-яку мову або технологію (важко сказати чому я не відчував цього раніше, але так вже склалося).
З усього четвертого курсу запам'яталися лише два курси — присвячені нейромереж і штучному інтелекту — було цікаво створювати щось, що навчається і приймає рішення замість тебе.
Маючи досить високий бал я подумував про те, щоб отримати диплом спеціаліста і, відсидівши за партою ще семестр, піти на вільні хліба, але внутрішній максималіст переконав мене отримати диплом магістра — раз бали дозволяють магістратуру навіщо вступати на спеціаліста. Масла у вогонь підливала і плутанина зі статусом диплома спеціаліста за кордоном, так що я вирішив вступати до магістратури. Таким чином я і подав документи для вступу на магістратуру.
Вибір напрямку магістерської роботи був нелегкий, але я зупинився на темі Дослідження можливості ефективної реалізації алгоритмів сегментації зображень для вирішення задач розпізнавання об'єктів на спеціалізованих обчислювальних системах
, а моїм науковим керівником став кандидат технічних наук, доцент кафедри прикладноїматематики та інформатики Сергій Анатолійович Зорі.
Після закінчення навчання планую заглибитися у вивчення технологій щоб стати висококваліфікованим фахівцем у галузі інформаційних технологій.