Матычак О.В. - Ціннісні аспекти формування особистості з точки зору Адабуль

Аннотация

Матычак О.В. Ціннісні аспекти формування особистості з точки зору Адабуль-ісламу. Адабуль-іслам покликаний запобігати марнуванню людських можливостей, заохочувати людину використовувати існуючий потенціал у повній відповідності з істинними цілями та реаліями її життя. Правила поведінки мусульман включають в себе здорову мудрість, і це очевидно, якщо аналізувати їх з будь-яких позицій – релігійних, культурних, суспільних, економічних, технічних та медичних.

    В сучасному релігієзнавстві значна увага приділяється міжособистісним відносинам в різних релігійних системах, що пов’язано з необхідністю спілкування заради стабілізації суспільства. Такою системою в ісламі є Адабуль-Іслам.
Адаб – це арабський термін, означує звичай, культуру. Це слово слугує для зазначення звичок, етикету, стилю поведінки людей, вважаючих себе зразком для наслідування. Адабуль-Іслам означає гарні манери поведінки, встановлені Ісламом, які беруть свій початок в його вченні та настановах.
    Ісламський стиль поведінки та ісламські звичаї беруть початок з двох головних джерел Ісламу, а саме: Корану та Сунни. В них знаходяться загальні принципи, необхідні для пошуку вирішення проблем, котрі виникали в людських суспільствах в різні історичні епохи. Оскільки Іслам являє собою цілісний спосіб життя, він містить припис щодо економічної, політичної та духовної діяльності, а також передбачає слідування певному стилю поведінки у повсякденному житті, взаємовідносини людини з іншими людьми, з суспільством в цілому, з оточуючим світом, він визначає також взаємовідносини особистості з самою собою.
Засоби встановлення правил для нових проблем в нових умовах в рамках Ісламу представляє іджтіхад. Іджтіхад – це упорядковане використання самостійних, незалежних суджень людей з тим, щоб здобути необхідні висновки, при цьому повністю слідуючи суті та духу Ісламу.
    Іслам охоплює всю сукупність критеріїв та цінностей, особливостей, звичаїв у різних сферах, на котрі розповсюджується людський інтерес і в котрих мають місце зв’язок та взаємини між людьми. Не слід вважати, що ісламські норми неодмінно мають бути жорстокими та негнучкими. Сутність ісламської системи така, що вона, являючись гнучкою в багатьох відносинах, в той самий час залишається стабільною в інших відносинах, в основі елемента системи, забезпечуючого її гнучкість, лежать міркування людини та її доводи, до яких закликає іслам, і на котрі можна покластися як на одне з його суспільних джерел. Завдяки вірі та старанності кваліфікованих фахівців ісламські вчення можуть ефективно відгукатися на ті зміни, котрі виникають з плином історії.      Ідеал людяності в людині обґрунтований в концепції аль- ’амаль ас-саліх – доброчинні справи. Цей термін ширший, ніж «релігійна сфера», та охоплює широкий спектр видів людської діяльності. Іслам вимагає помірності та природності в усіх сторонах життєдіяльності, як буденної так і релігійної, заперечую крайнощі, надмірності, неврівноваженість та удавання. Відсутність формалізму в Адабуль-іслам полегшує їх використання більшою частиною пересічних члені мусульманського суспільства. Природність в поведінці оцінюється як засіб послаблення напруженості в суспільстві, засіб, який дає простір розвитку та укріпленню суспільних відносин.
    Адабуль-іслам покликаний запобігати марнуванню людських можливостей, заохочувати людину використовувати існуючий потенціал у повній відповідності з істинними цілями та реаліями її життя. Правила поведінки мусульман включають в себе здорову мудрість, і це очевидно, якщо аналізувати їх з будь-яких позицій – релігійних, культурних, суспільних, економічних, технічних та медичних. Щоб забезпечити здорове, гармонійне життя окремі люди та групи людей мають використовувати ці правила та осмислювати свої дії.
    Вчення ісламу дійсно повністю походить з людської природи та потреб. Іслам визнає життєві реалії та надає найбільш практичне вирішення повсякденних життєвих проблем використовуючи для цього досить оригінальну систему Адабуль-ісламу.

Список использованной литературы

1. Аль-Кайси М.А. Нравы и нормы поведения в Исламе. – Симферополь.: Таврида, 1999. – 251с.
2. Керимов Г.М. Шариат: закон жизни мусульман. – М.: 1999. – 237с.
3. Аль-Хашими М.А. Личность мусульманина. Перевод В.А. Нирша. 5-е издание. – М.: ООО «Инфо-Единство», 2001. – 416с.
4. Аль-Газали М. Нравственность мусульманина. Пер. с арабского А.И.Рустамова. – К.: Ансар Фаундейшн, 2003. – 373с.