Управління логістичними затратами підприємства оптової торгівлі
Автори: Мірошниченко О. А., Тарасова О. О.
Источник: Моделювання соціально-економічних процесів та інформаційні технології в економіці–2011//V Міжнародна науково-практична конференція молодих учених, аспірантів, студентів «Сучасна інформаційна Україна: Інформатика, Економіка, Філософія» – Донецьк, ДУІіШІ – 2011.
Ефективність господарської діяльності промислових підприємств залежить від усього спектру показників логістики поставок: від надійності до ціни одиниці матеріального ресурсу. При оптимальній структурі сукупного регіонального запасу матеріальні ресурси в товарній формі зосереджуються значною масою на оптово-торгівельних підприємствах, надійність поставок може бути доведена до рівня, близького до одиниці, що дає можливість істотно скоротити виробничі запаси підприємств-виробників.
Економічна ефективність оптово-торгівельного підприємства залежить від управлінських рішень у системі закупівля - транспортування - підтримка складських запасів - поставки. У стохастично нестійкій фазі процесу постачань і підтримки запасів підприємством оптимальні розміри поставок і запасів не розраховуються, а прагнення забезпечити гранично можливий попит обсягами вхідних поставок і запасів обумовлює не оптимальність їх розмірів та структури з точки зору обробки вантажів на наявних у підприємства складських площах. З цієї причини запаси стають іммобільними (хоча за своєю суттю торговельні запаси повинні бути ліквідними), і, як наслідок, знижується ступінь готовності постачальника до зміни параметрів замовлення. При цьому, внаслідок стохастичності споживання матеріальних ресурсів промисловими підприємствами, логістичні витрати не покриваються обсягами продажів, а для оптово-торгівельного підприємства ресурси, що знаходяться в запасах, є джерелом надходження виручки, величина якої повинна покривати всі понесені витрати та забезпечувати прибуток. З іншого боку, недостатній розмір відвантажень зі складу виробника матеріальних ресурсів і запасів оптово-торговельного підприємства є причиною зниження виручки в результаті часткової втрати збуту.
Одним із завдань зменшення загальних витрат є мінімізація сумарного автопробігу при переміщенні вантажів зі складів постачальників на склади покупців.
У даній роботі розглядається доставка вантажу від постачальників (позначених буквами A, B, C, D, E) до місць призначення. Фірма має п'ять вантажівок двох типів (X і Y), що доставляють товари з пунктів S, T, U, V, W: вантажівка типу Х займається доставкою з пунктів S, U, V, а вантажівка типу Y - з T і W. Вантажівки типу Х новіше і економічніше вантажівок типу Y, отже вартість перевезення на них значно нижча.
Необхідно визначити розподіл вантажівок для доставки з пункту завантаження до пункту призначення за вантажівкам, що мінімізує загальну вартість їх транспортування. Так як вартість завантажувально-розвантажувальних робіт однакова, то потрібно мінімізувати вартість перевезення всіх вантажів з урахуванням вартості проїзду вантажівок.
Ця задача відноситься до типу завдань про призначення. Для вирішення можна використовувати вбудовану функцію «Пошук рішень» програмного середовища
MS Excel. У загальному вигляді матриця собівартостей перевезення вантажів наведена у таблиці 1.
Таблиця 1
Відстані від місць завантаження до місць призначення
Кожен елемент матриці розраховується наступним чином:
де:
Lij – відстань від пункту завантаження i до пункта призначення j.
F – символьні позначення вартостей перевезень вантажівками різних типів.
Припустимо, що між товарообігом Y та факторами Х1 – фондом заробітної плати та Х2 – собівартістю продукції існує лінійна залежність, тоді цей зв'язок можна відобразити у вигляді лінійної регресії.
За допомогою табличного редактора MS Excel було визначено, що рівняння лінійної регресії має вигляд:
У зв’язку з тим, що для перевезення товарів з п'яти пунктів відправлення п'ятьом покупцям у розпорядженні фірми є тільки п'ять вантажних автомобілів, то кожна вантажівка може забрати товар тільки з одного пункту і доставити тільки одному клієнту, отримуємо обмеження на змінні. Остаточне рішення представлене на рисунку 1.
Рис. 1 Розподіл вантажівок для доставки.
Таким чином, доцільно вантажівку з пункту завантаження S направити для доставки товару клієнтові B, вантажівку з пункту T - в пункт D, зі складу U - покупцеві Е, а вантажівки з пунктів завантаження V і W замовникам товару А і С відповідно. Витрати при цьому розподілі наявних вантажних автомобілів будуть мінімальними.