Біографія

Дитинство

Я, Власов Олександр Олексійович, народився 15 лютого 1990 року в місті Авдіївка Донецької області. Батько, Четвериков Олександр Павлович, і мати, Власова Людмила Олексіївна, з дитинства приділяли мені достатньо уваги і турботи, незважаючи на те, що я був досить вередливою дитиною. До 6 років ходив в дитячий садок „Малыш”, після чого це заняття мені набридло, і я його кинув.

Школа

У 1997 році у віці 7 років пішов у перший клас загальноосвітньої школи № 5. Моїм класним керівником стала чудовий педагог і просто людина, Людмила Василівна Волкова. Я вдячний їй за ті три роки, за які вона постаралася дати мені якомога більше знань, оберігаючи і допомагаючи мені у важкі хвилини.

У п’ятому класі моїм класним керівником стає вчитель фізики Анна Йосипівна Тріфо. Вона багато чому навчила не лише мене, а й увесь клас, багато уваги приділяючи як навчанню, так і нашій поведінці по відношенню до оточуючих, привчила нас до праці і в цілому присвятила всю себе одним лише нам.

В цьому ж класі нам почали викладати іноземну мову. Я, як і переважна більшість однокласників, вибрав англійську мову і опинився в надійних руках Людмили Геннадіївна Єріної. До сих пір пам’ятаю, як похапцем заповнював свій зошит-словник, поки вона перевіряла їх в учнів сусіднього ряду.

Незабаром познайомився з Валентиною Костянтинівною Фень, учителем алгебри і геометрії. Кожен її урок був грамотно побудованим і цікавим, завдання ми розглядали з жартами, загалом, весело проводили час.

Кожен рік навчання нагороджувався похвальними листами за гарне навчання, однак не вважаю це своєю заслугою. Я вдячний всім вчителям, що намагалися навчити мене чомусь новому. Це і вчитель хімії Валентина Олександрівна Тарасова, і вчитель української мови та літератури Марина Григорівна Марченко, і вчитель географії Ніна Володимирівна Бардукова, всіх і не перелічити.

Закінчив школу з відзнакою, був нагороджений золотою медаллю та флешкою на 1 Гб.

Університет

У 2007 році постало питання, куди ж вступати? Вибір припав спершу на Донецький національний університет (ДонНУ), а потім і на Донецький національний технічний університет (ДонНТУ). У першому пробував свої сили на фізико-технічному факультеті за спеціальністю „Інтелектуальні системи прийняття рішень” (ІСПР) і вступив за підсумками співбесіди на бюджетну форму навчання. У ДонНТУ справи йшли куди гірше. Спершу ніяк не міг визначитися зі спеціальністю. В день подачі документів комп’ютерна мережа факультету „Комп’ютерні інформаційні технології та автоматика” (КІТА) дала збій, документи не приймалися довгий час, тому вирішили подати їх на факультет „Обчислювальної техніки та інформатики”, де не побоялися приймати їх в „ручному” режимі. При подачі документів другим факультетом (на випадок провалу співбесіди) вказав КІТА. У підсумку, співбесіду з тріском провалив, але здав вступні іспити і вступив до лав КІТА за спеціальністю „Інформаційні управляючі системи” також на бюджетну форму навчання.

У перші роки навчання я часто замислювався, чи не дарма я сюди пішов? Бути може в ДонНУ мені було б краще? Та й дівчат на спеціальності ІСПР було куди більше. Але з кожним місяцем навчання сумніви розвіювалися. Колектив був дружним, більшість лекцій цікавими й корисними. До кінця першого курсу усвідомив, що програмування – моє все, і зробив наголос саме на нього. В цей період на мене істотно вплинув Олександр Іванович Поляков, який викладав нам основи програмування.

На другому курсі почав самостійно вивчати PHP, тому успішність різко впала (пізнавати веб-програмування було куди більш цікавим заняттям, ніж навчання). Вийшов з подібного стану лише до кінця третього курсу, коли усвідомив, що вчитися начебто пора. У підсумку: не блискучий середній бал 4,22 за бакалаврат. Я не вважаю, що оцінки є точними показниками знань людини, вони лише відображають ступінь його заінтересованності в предметі на момент оцінювання. У цьому проміжку часу я багато чому навчився завдяки чудовим викладачам Максиму Володимировичу Привалову, Олені Йосипівні Савкова і Світлані Юріївні Землянській.

У 2011 році, закінчивши бакалаврат, несподівано для себе (і для когось ще), вирішую надійти в магістратуру. Успішно, як виявилося, інакше цей сайт не з’явився б на порталі магістрів. Моїм науковим керівником стає Тетяна Володимирівна Мартиненко, відмінний викладач і просто чудова жінка. Завдяки їй я не розкисаю і намагаюся писати магістерську роботу. Також завдяки її чуйному керівництву була написана і подана на конференцію „Інформаційні управляючі системи та комп’ютерний моніторинг – 2012” стаття „Дослідження методів багатовимірного аналізу даних для системи підтримки прийняття рішень управління технологічним процесом коксування”.

На жаль, на даний момент у мене двояка думка про ДонНТУ. З одного боку це один з кращих університетів країни, а з іншого – в технічному університеті занадто багато, на мою думку, нетехнічних наук. Сподіваюся, в майбутньому їх кількість зменшать і додадуть більш спеціалізовані курси.

Плани на майбутнє

На даний момент у мене є цікава робота по своїй спеціальності (хай і не офіційна, але все ж таки). В майбутньому я хотів би поліпшити свої навички програміста як в області веб-технологій, так і прикладних програм. Також знайти цікаву, і на цей раз офіційну роботу. А ще було б здорово побувати в країні самураїв, сакури і кавая.