Біографія
Дитинство
Моя історія почалася 21 липня 1990 року в невеликому місті Сніжне Донецької області. Мої батьки Заболотний Володимир Дмитрович і Заболотня Лариса Василівна дуже чекали моєї появи. Я єдина дитина в сім'ї, тому нестачі батьківської уваги та любові я не відчував, хоча, як не дивно, я ніколи і не зловживав їми. Коли я пішов в дитячий сад “Барвінок”, зрозумів, що я не один такий і навколо мене є ще багато таких же маленьких незграбних веселих дітлахів. Як і для всіх дітей, хто ходив в дитячий сад, мені найбільш запам'ятався момент “тихої години”, і здається, я на все був готовий, аби тільки не спати вдень. Кожен раз, коли батьки забирали мене з дитячого саду, я мріяв скоріше вирости і піти до школи. Мені дуже хотілося дізнатися що таке “уроки”, отримувати домашні завдання і виконувати їх, хотів швидше побачити на власні очі це "шкільне життя", про яке так багато розповідали мої старші товариші. У такому юному віці я не можу похвалитися якими-небудь особливими талантами, був собі такою звичайною "розпещеною дитиною", як мене часто називала мама. Проте вже в п'ять-шість років я почав виявляти великий інтерес до читання. У нас велика домашня бібліотека і в мене було широке поле для діяльності. Я читав практично все, що потрапляло мені під руку. Тепер я з упевненістю можу сказати, що для мене був більш важливий сам процес, ніж та інформація, яка містилася в книгах, які потрапляли мені до рук. Час проходив невблаганно швидко, і ось прийшла пора збирати свій перший портфель.
Школа
1 вересня 1997 я за руку зі своїми батьками пішов вперше в своєму житті до школи. Цього дня я чекав з нетерпінням. Ніколи не забуду свою першу лінійку, знайомство зі своїми майбутніми однокласниками і класним керівником, отримання першого “Букваря”. Це одні з найбільш незабутніх моментів мого дитинства. Перший клас я закінчив на “відмінно”. Ця подія була знаковою для мене, тому що саме тоді я зрозумів що таке бути “номер один”, а коли хоча б раз у житті відчуваєш це почуття, що ти найкращий, потім плестися в кінці просто неможливо. Наступні класи, на жаль, мені не вдавалося повторити свій результат, але тепер я завжди знав до чого потрібно прагнути. Одним з найулюбленіших предметів була математика. Мабуть у мене аналітичний склад розуму і тому з вирішенням завдань і рівнянь складнощів практично ніколи не виникало, мені це навіть подобалося. Саме цей юнацький запал ставав причиною моєї участі в шкільних, а потім і в міських олімпіадах. Завжди хотілося дізнатися на що я здатний і чого можу домогтися, а олімпіади були саме тим місцем, де я міг перевірити себе. Роки пролітали з неймовірною швидкістю, я переходив з одного класу до іншого разом з дружним і веселим колективом нашого класу. Особливу подяку хочу висловити своєму класному керівнику Борисенку Володимиру Михайловичу за те, що він був для нас мудрим і розважливим наставником, і навчив не бояться життєвих труднощів і долати їх. З настанням 1 вересня 2007 прийшло розуміння того, що це останній рік мого навчання в школі, яка за цей час стала такою рідною. 11 клас промчав настільки швидко, що я навіть і не встиг отямитися, як ми вже кружляли під звуки вальсу на випускному балу. А через день вже треба було їхати подавати документи для вступу до Донецького національного технічного університету. На той час у мене вже була рекомендація до зарахування на підставі рейтингів, тому всі мої турботи про вступ зводилися до подачі заяви в приймальну комісію. У моєму розпорядженні було ціле літо для того, щоб гарно відпочити, набратися сил і підготуватися до нового етапу в моєму житті.
Університет
Вибір університету і
спеціальності був зроблений за рекомендацією мого знайомого, який на
той час уже був студентом нашого університету і дав мені позитивні
відгуки. І, як згодом виявилося, він був абсолютно правий, за що я йому
дуже вдячний. З навчанням у ВНЗ у мене пов'язані тільки позитивні
спогади, особливо хочеться відзначити мою поїздку до Львова на
Всеукраїнську олімпіаду з ТОЕ. Для мене це була перша поїздка на таку
далеку відстань, після повернення з якої мене просто переповнювали
емоції. Хочеться відзначити викладачів нашої кафедри за ту працю, яку
вони вклали в нас і ті знання, і навички, які вони нам передали.
Найбільшу користь мені принесло вивчення таких предметів як
“Електродинаміка” та “Антени та пристрої
НВЧ”, які дозволили поглянути мені на цей світ очима вже не
простого користувача, а справжнього інженера. Рішення вступу до
магістратури було прийнято мною ще задовго до бакалаврського іспиту та
моя жага до знань просто не залишала мені іншого вибору. При виборі
наукового керівника я керувався такими критеріями як досвід,
компетентність, здатність ставити чіткі завдання і графік їх виконання.
І всім цим критеріям повністю задовольняє доцент нашої кафедри
“Радіотехніки та захисту інформації”, професор
Сорочан Анатолій Григорович, який є моїм керівником по магістерській
роботі Дослідження
радіодальномера на основі j-кореляційної обробки сигналів
.
Тема магістерської роботи обрана з міркувань високої актуальності в
даний момент.
Плани на майбутнє
Моїми планами на найближче майбутнє є успішне написання наукової роботи і закінчення магістратури, і подальша самореалізація як у професійній так і в особистій сфері.