ДонНТУ   Портал магістрів

Чермошенцева Євгенія Сергіївна

Вища школа економіки та менеджменту

Кафедра економіки підприємства

Спеціальність Управління інноваційною діяльністю

Управління інноваційним потенціалом суб`єктів господарювання

Науковий керівник: к.е.н., доц. Шилова Ольга Юріївна

Резюме Біографія Реферат

Реферат за темою випускної роботи

Управління інноваційним потенціалом суб`єктів господарювання

Зміст

• Вступ
• Основний зміст
• Перелік посилань

  Вступ

  Актуальність. Визначити сучасний стан економіки України дуже важко. Багато хто з вчених виділяють такий стан економіки як перехідний, але це визначення не є повним і не дає впевненої оцінки іміджу держави на міжнародному рівні, так як таке визначення формує уявлення про не стабільну економіку держави, а стабільність в економіці є запорукою інвестиційних вливань та розвитку економіки. Важливим напрямком розвитку нових сучасних відносин в Україні є забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. Як свідчить досвід країн з розвиненою економікою, такому розвитку сприяє розвиток інноваційної діяльності.

  Інноваційна діяльність представляє собою порушення налагодженої, випробуваної і виправданої діючої системи виробництва і збуту продукції, а також організації керівництва підприємства. Іншими словами, інновації, втручаючись в поточну виробничу діяльність, вводять в неї елементи невизначеності й ризику, так як частіше за все, впроваджене нововведення принципово ставить під сумнів усе попереднє. Але усі негативні сторони впровадження не можуть і не повинні служити причиною повного відмовлення від їх використання, так як успішна інноваційна діяльність відкриває нові можливості виробничих і суспільних відносин, які чинять великий вплив на ефективність господарського механізму.

  Але, для того щоб підприємство було успішним в інноваційній діяльності воно повинно мати сукупність ресурсів та умов діяльності, що формують готовність і здатність організації до інноваційного розвитку, тобто мати інноваційний потенціал, і не тільки мати але й ще вміти ним розумно управляти.

  Мета дослідження – обґрунтування теоретичних основ та розробка методичних рекомендацій управління інноваційним потенціалом суб’єктів господарювання.

  Завдання дослідження. Для досягнення мети, поставлені наступні завдання:

  1. Охарактеризувати стан та перспективи інноваційної діяльності України.
  2. Розглянути сутність поняття інноваційний потенціал і поняття управління.
  3. Виконати аналіз управління інноваційним потенціалом суб’єктів господарювання з урахуванням інструментів.
  4. Розробити практичні рекомендації щодо підвищення ефективності управління інноваційного потенціалу суб’єктів господарювання.

  Об’єкт дослідженняпроцес – управління інноваційним потенціалом суб’єктів господарювання.

  Предметом дослідження є принципи та методи управління інноваційним потенціалом суб’єктів господарювання.

  Методи дослідження. Основу розробок складають: положення загальної теорії управління, інноваційного менеджменту, економіки і організації інноваційної діяльності на підприємстві, стратегічного управління. Використовуються такі методи, як системний підхід – при загальному дослідження поставленої проблеми; метод індукції та дедукції – при визначенні та аналізі визначення інноваційний потенціал суб’єктів господарювання. Інформаційною базою дослідження є нормативні та законодавчі акти України, загальні положення наукових робот вітчизняних та зарубіжних вчених в рамках досліджуваної теми, експрес-інформація Держкомстату України, матеріали науково-дослідницьких конференцій, періодичні видання і мережа Internet.

  Науковий результат дослідження полягає в розробці методичних рекомендацій з управління інноваційним потенціалом підприємств.

  Структура дослідження обумовлена її цілями, завданням, предметом і методом дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, що об’єднують підрозділи, висновки.

  Основний зміст

  У вступі розглядається актуальність запропонованої теми, її об’єкти та суб’єкти дослідження, а саме принципи та етапи процесу управління інноваційним потенціалом.

  У першому розділі розглядається статистична інформація, проведений аналіз якої дає змогу зробити висновок, що стан інноваційного розвитку в Україні низький, цьому сприяли інфляція та Всесвітня криза в економіці в 2008 року. Але згідно з економічних циклів, після стадії спаду завжди йде стадія підйому, а отже є допущення, що вітчизняні підприємства, які пережили кризу мають бажання розвиватися і бути більш конкурентоспроможними будуть займатися інноваційною діяльністю. Основним джерелом фінансування є власні кошти підприємств, а кошти іноземних інвесторів тільки починають зростати в загальній долі джерел, цьому сприяє не стабільний стан економіки нашої країни і інвестори не хочуть ризикувати власними коштами.

  Але на інноваційний розвиток суб’єктів господарювання впливає не лише зовнішні умови, а й внутрішні, а для цього необхідно детально оцінювати сукупність ресурсів та умов діяльності, що формують готовність та здатність організації до інноваційного розвитку, тобто мати інноваційний потенціал і вміти розумно ним управляти.

  Сутнісна характеристика інноваційного потенціалу суб’єктів господарювання розкривається за допомогою розкриття сутності характеристики потенціал, яке за результатами проведеного дослідження, визначається як сукупність понять ресурси, здібності і можливості підприємства.[11]

  Таким чином, згідно з розглядаємого вище підходу щодо тлумачення поняття потенціал, інноваційний потенціал підприємства трактується як обмежене сполучення ресурсів, здібностей і можливостей підприємства.

  Існують різні підходи до тлумачення поняття інноваційний потенціал.Більшість авторів дотримується ресурсного підходу тлумачення поняття інноваційний потенціал суб’єктів господарювання, не зважаючи на те, що цей підхід не відображає повну сутність розглядаємого поняття. Більш детально охарактеризувати досліджуваний об'єкт можна за допомогою виділення різних його видів, тобто, класифікувавши його ([10], [26], [27], [28]).

  
  

  Таблиця 1 – Класифікація видів інноваційного потенціалу

  Види інноваційного потенціалу	Харктеристика видів
  Явний (існуючий, статичний)	Характеризує безпосередньо ті ресурси і способи їх використання, якими володіє система інноваційного підприємства в певний проміжок часу і в певній ситуації.
  Прихований (можливий, динамічний)	Характеризує приховану перспективу, закладену в ресурсах, тобто існуючі можливості суб’єкта господарювання, який займається інноваційною діяльністю.
  Використовуваний	Потенціал, який фактично використовується системою для реалізації поставлених цілей в інноваційних проектах.
  Не використовуваний	Потенціал, який існує в прихованому вигляді, або явний, але з певних (об'єктивних чи суб'єктивних) причин не включений до списку конкурентних переваг інноваційного підприємства, тобто так званий резерв.
  Бажаний	Потенціал, рівень і склад якого за виділеним параметрами функціонування інноваційного підприємства максимально наближений до оптимального, тобто свого роду ідеальний випадок.
  Дієздатний	Потенціал, який в будь-який момент часу в певних умовах, можливо задіяти для виконання поставлених завдань та досягнення конкретних цілей інноваційного проекту.
  Недієздатний	Потенціал, який в силу об'єктивних і суб'єктивних причин не може бути включений в інноваційні процеси забезпечення життєдіяльності системи.
  Людино-орієнтований	Потенціал інноваційної підприємства, в структурі якого визначальну роль відіграє людський капітал, якому віддається перевага при вирішенні різного роду завдань. Як правило, він характерний для молодих підприємств, що виходять на ринок з інноваційною продукцією. Ставлячи перед собою головну мету - закріпитися на ринку, вони в максимальному ступені активізують і реалізують можливості особистості (керівника-лідера, кадрового персоналу), використовуючи при цьому творчий підхід до вирішення проблем і «демократичні» методи управління.
  Техніко-орієнтований	Потенціал інноваційного підприємства, в структурі якого переважає матеріально-технічна складова, що передбачає наявність і використання як головної конкурентної переваги різного роду уречевлених ресурсів (включаючи інформацію, перетворену і матеріалізовану). Як правило, такий вид інноваційного потенціалу притаманний «старожилам» ринку інновацій, які, володіючи достатнім досвідом і фінансовими можливостями, чинять опір конкуренції, насамперед, шляхом активізації існуючих матеріальних ресурсів.
  Релевантний	Потенціал, можливості якого відповідають умовам досягнення бажаних цілей в інноваційному процесі, змісту виконуваних функцій, умов ефективного функціонування.
  Не релевантний	Потенціал, якісні та кількісні характеристики якого не відповідають умовам досягнення поставлених цілей інноваційного підприємства, змісту виконуваних функцій, умов ефективного функціонування. Останній випадок адекватний стану, коли в наявності невідповідність «амбіції та амуніції».

  
  

  Таким чином можна сформувати сутність поняття інноваційний потенціал, який полягає в тому, що це перспектива в ресурсах, які є в наявності на підприємстві і які можуть в нього бути та наближати його до оптимального функціонування, в можливостях, які можна задіяти при певних умовах і при досягненні бажаних цілей в інноваційному процесі, в здібностях, в яких визначальну роль відіграє людський капітал або переважає матеріально-технічна складова.

  Отримані в ході аналізу поняття інноваційний потенціал результати (уточнення сутності інноваційного потенціалу, його структури і видів) є основою для повної характеристики інноваційного потенціалу як об'єкта управління.

  Проведений аналіз підходів управління інноваційним потенціалом і розгляд функцій управління [18]дає змогу визначити найоптимальніший підхід управління інноваційним потенціалом суб’єктів господарювання. На нашу думку таким є процесний підхід управління інноваційним потенціалом, так як цей підхід охоплюватиме і ефективно використовуватиме в собі усі функції управління, як базисні, так і другорядні. [23]

  Процесний підхід управління інноваційним потенціалом орієнтований на зниження загрузки на керівника, так як відповідальність розподіляється безпосередньо між виконавцями інноваційних процесів, завдяки чому управління буде мати дуже гнучку і адаптивну систему, яка підходить до специфіки інновацій, адже інновації в процесі свого створення можуть постійно змінюватися, така діяльність підлягає високому рівню ризиків. Так як при такому підході процес обумовлений саморегулюванням системи і природною орієнтацією на споживача, він є динамічним та її внутрішні процеси обумовлені загальною зацікавленістю в збільшені швидкості в обміну ресурсами.

  Отже при такому підході управління інноваційним потенціалом діяльність підприємства матиме переваги в розвитку своїх сил в інноваційній сфері. Єдиним недоліком такого підходу є збільшення вимог до рівня кваліфікації кінцевих виконавців, так як виконавець, який відповідає за певний процес інноваційної діяльності повинен бути зацікавлений тією роботою яку він виконує, та зацікавлений якимось стимулом чи мотивацією.

  У другому розділі планується розглянути методи управління інноваційним потенціалом у контексті суб’єктів господарювання. Буде розглядатися таке поняття як трендвотчинг, який буде робити уклін на визначення стратегічних напрямків розвитку. Другим планується розглянути реінженірінг як метод стимулювання підвищення інноваційного потенціалу. Іншим методом управління інноваційним потенціалом планується розглянути маркетингові комунікації як сучасний інструмент управління.

  У третьому розділі пропонуються практичні рекомендації щодо підвищення ефективності управління інноваційним потенціалом господарювання. А саме:

  • Організація контролінга інноваційного потенціалу суб’єктів господарювання.

  • Оцінка ефективності управління інноваційним потенціалом суб’єктів господарювання.

  • Обґрунтування напрямків підвищення інноваційного потенціалу підприємства

  Перелік посилань

  1. Микитюк П.П. Інноваційна діяльність: Навч. Посіб./ П.П.  Микитюк, Б.Г.  Сенів – К.: Центр учбової літератури, 2009р. – 392 с.
  2. Управление инновационными проектами: Уч. Пособие / Под ред. Проф. В.Л. Попова. – М.: ИНФА – М, 2009г. – 336 с.
  3. Чернега О.Б. Инновационная и научно-технологическая политика ЕС: учебное пособие;Министерство образования и науки Украины, ДонНУЭТ им. М.И. Туган-Барановского, каф. Международной экономики. – Донецк,2009г – 200 с.
  4. Йохна М.А., Стадник В.В. Економіка і організація інноваційної діяльності. Навчальний посібник - К. – 2005р. 386 с.
  5. Скрипко В.А. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник – К. – 2009. – 504 с.
  6. Желтенков А.В., Ильяшенко С.Н., Масленникова Н.П., Рябиченко С.А., Ильяшенко Н.С. Инновационный менеджмент: Учебное пособие - М.: Издательство МГОУ, 2010. – 446 с.
  7. Краснокутська Н. С., Гарбуз С. В. Інноваційний менеджмент: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. – К.: КНЕУ, 2005. – 276 с.
  8. Герасимов  В.В., Минина  Л.С., Васильев  А.В. Управление инновационным потенциалом производственных систем: Учеб. пособие. / Новосиб. гос. архитектур. – строит. ун-т. – Новосибирск: НГАСУ, 2009. – 64 с.
  9. Чухрай  Н.І. Моніторинг інноваційного потенціалу підприємств: Методичні рекомендації. //За науковою редакцією Є.В.  Крикавського, С.О.  Маяковського. – Львів: Львівське и обласне управління статистики Державного комітету статистики України, Інститут регіональних досліджень НАН України, 2003. – 48 с.
  10. Кокурин  Д.И. Инновационная деятельность. - М.: Экзамен, 2009., 575 с.
  11. Гончаров  В.Н., Иванова  Е.В. Характеристика инновационного потенциала предприятия в контексте стратегического управления. //Серія: економічна. – Випуск 76. – С. 112 - 119.
  12. Кравченко  С.И. Основные направление повышения эффективности управления инновационной деятельностью на отечественных предприятиях. //Серія: економічна. – Випуск 76. – С. 156-162.
  13. Косенко  А.П. Исследование факторов инновационного потенциала на мезоуровне. //Серія: економічна. – Випуск 100-2. – С. 12-19.
  14. Гончаров  В.Н., Иванова Е.В. Необходимость формирования системы стратегического управления инновационной деятельностью предприятия. //Серія: економічна. – Випуск 100-2. – С. 34-42.
  15. Євдокимов  Ф.І., Мізіна  О.В. Дослідження категорії «економічний потенціал промислового підприємства». //Серія: економічна. – Випуск 75. – С. 54-59.
  16. Кожевникова  Е. Управление интегральными инновациями на предприятиях торговли.//Проблемы теории и практики управления. – 2011. - № 6 – С. 105-112.
  17. Бурмистрова  О. Взаимосвязь финансовой стратегии с общей стратегией развития компании. //Проблемы теории и практики управления. – 2011. - № 8 – С. 67-72.
  18. Миллер  Б. Инновационное развитие и сетевое управление. //Проблемы теории и практики управления. – 2011. - № 9 – С. 25-33.
  19. Гаржиев  Ю., Акопов  В., Стыров  М. Инновационный потенциал регионов: Северо-западный федеративный округ. //Проблемы теории и практики управления. – 2010. – № 6 – С. 54-60.
  20. Загородній  А.Г., Чубай  В.М. Методичний підхід до виробу інноваційної стратегії підприємства. //Актуальні проблеми економіки. – 2011. - № 6(120) – С. 95-101.
  21. Ганущак – Єфименко  Л. М. Моделювання організації взаємодії процесу управління інноваційним розвитком підприємства.//Актуальні проблеми економіки. – 2011. - № 1(115) – С. 90-98.
  22. Ганущак – Єфименко  Л. М. Шляхи реалізації стратегічного підходу в управлінні інноваціями. //Актуальні проблеми економіки. – 2010. - № 12(114) – С. 106-112.
  23. Лепа  Р.Н. Анализ методологических подходов к управлению и принятию решений на предприятии. //Серія: економічна. – Випуск 100-1. – С. 77 – 84.
  24. Ілляшенко  С. М. Стратегічне управління інноваційною діяльністю підприємства на засадах маркетингу інновацій. //Актуальні проблеми економіки. – 2010. - № 12(114) – С. 111-123.
  25. Сердюк –Копчечки  Ю. В., Шакура  О.А. Обоснование выбора приоритетных направлений инновационного развития промышленности Украины. // Экономика и организация управление. – 2009.– № 5 – С. 64-71.
  26. Антоненко  И. В. Типология и классификация инновационного потенциала экономической системы. //Проблемы современной экономики. – 2010. – № 2(34) – С. 78-88
  27. Кравченко  С.И., Кладченко  И.С. Исследование сущности инновационного потенциала //Серія: економічна. – Випуск 68. – С. 88-96
  28. Богема  О. С. Сутність інноваційного потенціалу. //Вісник Запорозького економічного університету. //Економічні науки. – 2011.- № 1(9) – С. 12-22.