ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

Актуальність теми. В умовах ринкової економіки основним в діяльності кожного підприємства є отримання максимального прибутку. З розвитком конкуренції на ринку та зниженням норми прибутку перспективи розвитку підприємства значною мірою залежать від поведінки витрат та управління ними. Вміння планомірно і раціонально керувати витратами в періоди погіршання кон'юнктури ринку підвищує шанси на виживання. Також за сприятливих економічних умовах важливою стає задача оптимального розподілу ресурсів.

Дослідження ефективного управління витратами особливо важливе в умовах інфляції, оскільки дані про теперішні витрати постійно потрібно звіряти з даними про майбутні витрати. Рівень витрат є не тільки ключовим показником оцінки роботи кожного конкретного підприємства, але й народного господарства в цілому. Тому на сьогодні, коли національна економіка знаходиться у досить важкому стані, дослідження питань управління витратами промислового підприємства є вкрай актуальним.

В умовах формування ринкових відносин в Україні здійснюється безперервний пошук і використання найбільш раціональних і ефективних форм і методів управління витратами. Створення і освоєння на практиці нових нетрадиційних систем одержання інформації про витрати та результати виробничої діяльності, застосування нових підходів і методів планування, калькулювання, обліку та контролю забезпечують можливість вирішення багатьох завдань ефективного управління сучасним підприємством. В системі управління ви¬тратами чільне місце посідає вибір методу розроблення калькуляції, за допомогою якого господарюючий суб'єкт розподіляє витрати, аналізує їх вплив на результати господарської діяльності, а також формує ціну та визначає цінову політику підприємства.

Мета роботи: розвиток теоретичних основ та методичних підходів управління витратами на підприємстві.

Завдання роботи:

    — розглянути сутність і види витрат, які виникають в процесі господарської діяльності підприємства;

    — виявити сутність собівартості та її структуру;

    — визначити суть поняття «управління витратами» та його актуальність в сучасних умовах функціонування підприємства;

    — проаналізувати основні методи управління;

    — провести аналіз особливостей методів управління витратами;

    — обґрунтувати системний підхід до управління витратами;

    — запропонувати економіко-математичну модель з оптимізації витрат на підприємстві;

    — розглянути і уточнити метод аналізу доцільності витрат;

    — проаналізувати прогнозування витрат підприємства.

Об'єкт дослідження: процес управління діяльністю підприємства.

Предмет дослвдження: теоретичні принципи та методичні підходи управління витратами підприємства.

Аналіз досліджень: Теоретичними та методичними підходами управління витратами на підприємстві розглядалися багатьма вченими – економістами, такими як: Крапівницька С.М., Баканов М.І., Цал-Цалко Ю.С., Турило А.М., Турила М.М., Грещак М.Г., Коцюба О.С., Великий Ю.М., Прохорова В.В., Череп А.В., Партин Г.О., Панасюк В.М., Покропивний С.Ф., Бутинець Ф.Ф. та ін.

Методи дослідення: теоретичною та методологічною основою магістерської роботи послужили фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці та методичні розробки провідних вітчизняних і зарубіжних вчених в області управління витратами на підприємстві. в процесі роботи були використані наступні методи: індукції і дедукції (при визначені «управління витратами»), аналізу і синтезу, класифікації; підходи: інформаційний (аналіз джерел інформації), системний принцип взаємозв’язку з зовнішнім середовищем,, дослідження витрат як складної цілісно - економічної системи (в обґрунтуванні понять), процес ний підхід. Інформаційною базою дослідження є нормативні та законодавчі акти України, загальні положення наукових робот вітчизняних та зарубіжних вчених в рамках досліджуваної теми, експрес-інформація Держкомстату України, матеріали науково-дослідницьких конференцій, періодичні видання і мережа Internet.

Науковий результат дослідження: теоретичне та методичне обґрунтування питань управління витратами та процесів оптимізації витрат на підприємстві.

Апробація результатів роботи: Основні наукові та практичні положення роботи були представлені на всеукраїнських науково-практичних конференціях: конференція студентів та молодих вчених «Сучасні проблеми управління інвестиційною та інноваційною діяльністю» в 2011-2012 рр., «Актуальні проблеми розвитку фінансово-кредитної системи України» в 2011 р., «Донбас – 2020: перспективи розвитку очами молодих вчених» в 2012 р.

Основна частина роботи

У вступі розглядається актуальність теми магістерської роботи, наведені мета дослідження, об’єкт, предмет та методи дослідження, розкривається практична цінність результатів.

У першому розділі роботи "Теоретичні засади управління витратами" розглядається сутність поняття витрат, собівартості та управління витратами, також аналізується статистична інформація по Україні.

Категорія «витрати» широко використовується як у вітчизняній, так і зарубіжній економічній літературі. Трактування витрат можна знайти у працях економістів Милля Дж., Вальраса, Л., Візера Ф., Уікстеда Ф., Найта Ф.[24], Баканова М.І. [11 , с. 135], Фрідмана A.M. [12 , с. 270], Бутинця Ф.Ф. [13 , с. 456], Цал-Цалко Ю.С. [25 , с. 160], Крапівницької С.М. [26] та ін.

Тому можна зробити висновок , що витрати – це вартісне вираження абсолютної величини застосовано-споживаних ресурсів, необхідних для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства і досягнення ним поставленої мети; це поняття, яке характерне для діяльності будь-якого підприємства чи організації, юридичної чи фізичної особи.

На всіх етапах виробничого процесу виникають витрати. Тому для розуміння того, як саме управляти ними, витрати необхідно класифікувати. Виходячи з думок економістів (Друрі К. [15 , с. 25], Голов С. Ф. [16 , с. 43], Поляк Г. Б. [14 , с. 60], Грещак М. Г., Коцюба О. С. [3 , с. 42], та Карпова Т. П. [17 , с. 118]) класифікаційні ознаки можуть бути наступними:

1) витрати для прийняття управлінських рішень і планування;

2) витрати для здійснення контролю і регулювання діяльності;

3) витрати для визначення собівартості;

4) витрати, пов’язанні зі збутом продукції і її виробництвом.

Відповідно до чинного законодавства [6] і методологічних підходів до формування виробничих витрат на виготовлення продукції (надання послуг чи виконання робіт) конкретного підприємства визначають витрати звичайної діяльності і надзвичайної. К витратам звичайної діяльності відносять “Операційні витрати”.

Операційні витрати включать такі економічні елементи:

— витрати на оплату праці;

— відрахування на соціальні заходи;

— матеріальні затрати;

— амортизація;

— інші операційні витрати [2 , с. 40].

Аналізуючи статистичні дані по Україні за січень-листопад 2011 р., можна виділити певні тенденції у формуванні елементів витрат [1 , с. 88; 8]. По структурі витрат на виробництво найбільшу питому вагу за галузями економіки займають витрати, за деякими з них (торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку, оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі) вони перевищують 90%.

Структура операційних витрат по елементам за січень-листопад 2011 р. Представлена в круговій діаграмі (рис. 1)

Рис. 1 – Структура операційних витрат по елементам

Саму високу питому вагу займають матеріальні затрати, їх показник перевищують 50 % загальних операційних витрат і більш за всього приходиться на оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі (92,8 %), а також на торгівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (91,4 %).

До звичайних витрат відносять витрати фінансової діяльності та витрати інвестиційної діяльності [4].

Класифікація витрат за статтями калькуляції та економічними елементами має надзвичайно велике значення для діяльності підприємств і організацій [2 , с. 43]. В табл. 1 наведені основні калькуляційні статті.

Таблиця 1 – Класифікація витрат по статтям калькуляції

Також існують класифікації витрат за ознаками і на виробництво [1 , с. 28].

Одним важливим показником, що характеризує роботу підприємства, є собівартість продукції, робіт, послуг. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан суб'єктів господарювання. [7] Поняття собівартості вивчають і вивчали багато вчених, науковців-економістів. Вони внесли багатий вклад в економічну науку і взагалі отримали чимало позитивних результатів. Трактування собівартості продукції представлено в табл. 2.

Таблиця 2– Сутність поняття собівартості

Отже можна зробити висновок, що собівартість – це комплексний економічний показник, який поєднує в собі витрати узагальненої праці, тобто витрати на спожиті засоби виробництва, та витрати живої праці, тобто витрати на заробітну плату робітників підприємств, а також частину чистого доходу громадян, що призначена на соціальне страхування, підтримку потерпілих від Чорнобильської аварії, утримання пенсіонерів, безробітних та медичне страхування.

Розрізняють цехову, виробничу і повну собівартість. Цехова собівартість являє собою витрати цеху, пов'язані з виробництвом продукції, зокрема прямі матеріальні витрати на виробництво продукції, амортизація цехового встаткування, заробітна плата основних виробничих робітників цеху, соціальні відрахування, витрати по змісту й експлуатації цехового встаткування, загальноцехові витрати Виробнича собівартість формується як сума всіх виробничих витрат. За виробничою собівартістю обліковується незавершене виробництво й виготовлена продукція, яка знаходиться в товарно-матеріальних запасах підприємств. Виробнича собівартість лежить в основі собівартості реалізованої продукції. Повна собівартість продукції формується як сума виробничої собівартості і невиробничих втрат [5 , с. 121].

Огляд економічної літератури дозволяє виявити основні причи¬ни збільшення витрат, згрупувати їх і подати у вигляді набору факторів [1 , с. 36;]: об'ємні, нормативні, цінові та якісні.

Значне зростання промислового виробництва, використання новітньої техніки й технології, ресурсозберігаючих технологій дало можливість зменшити витрати на виробництво в цілому й витрати на одиницю зробленої продукції (робіт, послуг) рис. 2 [8].

Рис. 2 – Динаміка промислового виробництва за 2009-2011 рр.

За статистичними даними по Україні чітко простежується позитивна динаміка зі збільшення валового прибутку в галузях економіки на 25458,5 млн. грн. чи на 64,68 % порівняно з 2010 р. Зростання у промисловості складає 24382,9 млн. грн., тобто темпи зростання по¬рівняно з 2010 роком склали 19,4 %. Також розросли такі показники, як торгівля і ремонт автомобілів на 27,83%,; оптова торгівля, діяльність готелів ресторанів, транспорту зв’язку та фінансової діяльності на 24,77 %, 29,8 % , 2,13 % і 149,75 % відповідно. Але порівняно з цим погіршився стан в таких галузях економіки України, як торгівля автомобілями та мотоциклами, роздрібна торгівля, надання комунальних та індивідуальних послуг, культура і спорт. Прибуток в галузі здоров’я охорони і надання соціальної допомоги зменшився на 56,14 %. Все це можна дослідити на рис. 3 [8]:

Рис. 3 – Прибуток(збиток) за січень-серпень 2011 р.

На рівень прибутку значний вплив здійснює рівень інфляції й рі¬вень цін.

Проблеми, пов’язані з управлінням витратами підприємств, висвітлені в наукових працях як вітчизняних вчених так і зарубіжних вчених-економістів: Бутинця Ф.Ф. [13 , с. 270], Голова С.Ф. [16 , с. 75], Друрі К. [15 , с. 105], Турило А.М., Турило А.А. [19 , с. 16]. Вони визначають управління витратами як планомірне формування витрат на виробництво і збут продукції та контроль за їхнім рівнем. Також такі, як Ясінська А.І. [8], Партин Г.О. [20 , с. 31], Грещак М.Г., Коцюба О.С.[19 , с. 230] та інші.

Само поняття "управління" означає діяльність підприємства (організації), спрямована на реалізацію цілей об’єкту управління за умови раціонального використання наявних ресурсів. Взаємозв’язок функцій управління показан на рис. 4.

Взаимосвязь функций управления

Рис. 4 – Взаємозв'язок функцій управління (об'єм 154Кб, 5 кадрів, розмір 14,7 КБ, 5 циклів повторення)

В табл. 3 представлені деякі думки вчених-економістів щодо сутності поняття "управління витратами".

Таблиця 3 – Визначення економічної сутності «управління витратами»

Таким чином, в даному дослідженні управління витратами представляє собою процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Це взаємопов’язаний комплекс робіт, які впливають на процес здійснення витрат під час господарської діяльності підприємства та направлений на досягнення оптимального рівня витрат на виконання будь-яких робіт в усіх підсистемах підприємства. Отже управління витратами повинно вирішувати проблеми, пов’язані зі зниженням величини витрат, тому що здійснення виробничо-господарської та інших видів діяльності підприємства потребує наявності різноманітних ресурсів - матеріальних, трудових, технічних тощо, розміри яких повинні знаходитися у певному співвідношенні.

У другому розділі "Розвиток методичної бази управління витратами" розглядаються та уточнюються основні методи управління і методи управління витратами, а також обґрунтован системний підхід до управління витратами.

Питаннями аналізу та вдосконалення принципів та методів управління займалися багато вчених, а саме: Аппенянский А.І. [38 , с. 43], Балабанов І.Т. [39 , с. 102], Герчікова І.Н. [40 , с. 96], Зигерт В., Ланг Л. [41 , с. 168], Турило А.М. [19 , с. 21], Партин Г.О. [42 , с. 39], та ін.

Відповідно до мотиваційної характеристики у складі методів управління виділяють три групи: економічні, організаційно-розпорядчі та соціально – психологічні [33]. Взаємозв’язок методів управління показан на рис. 5.

Рис. 5 – Методи управління

Економічні методи управління реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах шляхом використання товарно-грошових відносин [34].

Соціально - психологічні методи реалізують мотиви соціальної поведінки людини [36].

Організаційні методи управління реалізують мотиви примусового характеру. Їх існування обумовлене зацікавленістю людей у спільній організації праці. Організаційні методи управління — це комплекс способів та прийомів впливу на людей, заснованих на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва. Всі організаційні методи управління поділяються на регламентуючі та розпорядчі [35].

В умовах ринкової економіки ефективне управління витратами та результатами діяльності підприємств є важливим і складним завданням, вирішення якого актуальне для нинішніх умов господарювання. Наявні проблеми у сфері аналізу та прогнозування витрат пов'язані, у першу чергу, з недостатністю методичних розробок і практичних рекомендацій щодо побудови системи та методів управління витратами [37].

Питання методів управління витратами достатньо висвітлювались у наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів. Серед них слід зазначити таких, В. П. Панасик [43 , с. 41], Друрі К. [15 , с. 197], М. Г. Грещак [29 , с. 36], Партин Г.О. [42], Цал-Цалко Ю. С. [25 , с. 304], Череп А.В. [45 , с. 168] та інші. Але на сучасних підприємствах впровадження методів управління витратами потребує вдосконалення, тому дане питання є актуальним.

Існують такі основні методи управління витратами: стандарт-кост, директ-костінг, система "just-in-time", функціонально-вартісний аналіз, таргет-костінг, метод аналізу й оптимізації витрат, АВС-аналіз, CVP-аналіз.

1. АВС-аналіз (метод функціонального обліку витрат) полягає в розподілі суми затрат підприємства впродовж періоду на певний вид продукції, визначається на основі витрат по відповідним процесам і операціям [30]. Методологія його проведення заснована на так званому принципі Парето, який передбачає, що для досягнення 80% очікуваного результату достатньо здійснювати управління 20% факторів його формування. Групування здійснюється за трьома категоріями об’єктів (А, В, С) [31 ].

2. Стандарт-кост. Сутність методу - при ньому використовуються стандарти. Вони потрібні, щоб визначити"єдиний найкращий шлях" використання праці й матеріалів. Ця система обліку отримала назву "стандарт-кост". Головне у цій системі - контроль за найточнішим виявленням відхилень від установлених стандартів витрат [46 , с. 295].

3. Директ-костінг. Сутність системи "директ-костінг" полягає в тому, що залишки готової продукції обліковуються за прямими виробничими витратами, які залежать від обсягу виробництва, тобто за змінними витратами [28 , с. 97].

4. Система "just-in-time" ("точно в термін"). Сутність системи: виробляти продукцію лише тоді, коли в ній існує потреба, і лише у тій кількості, яка необхідна покупцям [32 ].

5. Функціонально-вартісний аналіз (ФВА). ФВА – метод системного дослідження функцій об’єкту, спрямований на мінімізацію витрат в сферах проектування, виробництва та експлуатації об’єкту, при збереженні або підвищенні його якості та корисності; це аналіз витрат на підставі споживчої вартості [30]. Отже ФВА – це метод системного дослідження об’єкту, спрямований на підвищення ефективності використання матеріальних та трудових ресурсів.

6. Таргет-костінг. Система таргет-костінг передбачає розрахунок собівартості виробу за заздалегідь встановленою ціною реалізації. Ця ціна визначається за допомогою маркетингових досліджень, тобто фактично є очікуваною ринковою ціною продукту або послуги [47].

7. Метод аналізу і оптимізації витрат (Strategic Cost Analysis - SCA). Відповідно до цього методу діяльність підприємства трактується як ланцюг створення споживчої вартості. Кожна ланка ланцюга розглядається як з позиції необхідності у виробничому процесі, так і з позиції спожитих нею ресурсів. Метод SCA інформацію для стратегічних рішень за такими питаннями, як оцінка витрат на зміну атрибутів виробів і вимірювання вартості «меж» які необхідно подолати конкурентам для створення стійкої конкурентної переваги (обсяг інвестицій) [37].

8. CVP-аналіз. Він дозволяє оперативно оцінити вплив величини і структури витрат, вплив обсягу продажу продукції на прибуток, зробити аналіз його залежності від рівня цін і структури виробництва [1].

Методи оптимізації витрат виготовленої продукції залишається одним з найважливіших факторів для цілей прийняття управлінських рішень, як на стратегічному так і на операційному рівнях.

У третьому розділі "Рекомендації з удосконалення системи витратами" пропонується розробити комплексну модель з оптимізації витрат, також розглянути і уточнити метод доцільності витрат та проаналізувати прогнозування витрат.

Висновки

Управління витратами можна визначити як систему принципів та методів розробки і реалізації управлінських рішень, заснованих на використанні об'єктивних економічних законів. Від величини витрат залежить прибутковість підприємства, тому ефективне управління витратами, яке передбачає мінімізацію їхньої загальної величини є надзвичайно важливим.

Від рівня й динаміки витрат залежать не лише фінансові результати окремих підприємств та їх структурних підрозділів, а й ефективність формування національного доходу на рівні держави в цілому Серед існуючих інструментів оптимізації витрат основними є інструменти регулярного управління витратами, до яких відносять облік, контроль і заходи щодо зниження їх рівня. Правильне управління витратами, в свою чергу, створює підприємства солідний запас стійкості та підвищує його ефективність, а значить, посилює його здатність до захисту своїх ринкових інтересів і здатність за інших рівних умов отримати більший прибуток.

Сучасні методи управління витратами характеризуються різноманітністю, наявністю декількох методик використання окремого методу як у межах підприємства, так і галузі, а більшість вчених виділяють тісний взаємозв’язок, перш за все, між функціями управління та методами управління витратами.

В процесі роботи були вирішені наступні задачі:

— розглянуто сутність і види витрат, які виникають в процесі господарської діяльності підприємства;

— виявлено сутність собівартості та її структуру;

— визначено поняття «управління витратами» та його актуальність в сучасних умовах функціонування підприємства.

— проаналізовано основні методи управління;

— проведений аналіз особливостей методів управління витратами;

— обґрунтовано системний підхід до управління витратами;

— запропоновано економіко-математичну модель з оптимізації витрат на підприємстві;

— розглянуто і уточнено метод аналізу доцільності витрат;

— проаналізовано прогнозування витрат підприємства.

Перелік посилань

  1. Великий Ю.М., Прохорова В.В., Н.В.Сабліна, Управління витратами підприємства// Харків: ВД "ІНЖЕК", 2009 р. – 192 с.
  2. Іванюта П.В., Лугівська О.П., Управління витратами: навч. посіб.//Київ: «Центр учбової літератури», 2011 р. – 316 с.
  3. Грещак М Г, Коцюба О С Управління витратами. навч-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2009 – 350 с.
  4. Дашкевич О.Ю., Класифікація витрат виробництва//Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України, 2011 р. № 1 – с. 110
  5. Головачев А. С., Экономика предприятия: учебное пособие// Москва: Вышэйшая школа, 2011 г. – 320 с.
  6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318., зі змінами і доповненнями.
  7. Бойко Є.І., Удосконалення системи управління витратами на підприємствах//Науковий вісник НЛТУ України, 2008 - вип. 18.6 – с. 139
  8. Сайт статистики України//[Електронний ресурс]. Код доступу:http://www.ukrstat.gov.ua/
  9. Вікіпедія: вільна енциклопедія//[Електронний ресурс]. Код доступу:http://uk.wikipedia.org
  10. Економічний аналіз: навч. посібник / Болюх М.А., Бурчевський В.З., Горбаток М.І. та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2008. — 556 с.
  11. Баканов М.И., Мельник М.В., Шеремет А.Д., Теория экономического анализа// М.: Финансы и статистика, 2005. — 536 с.
  12. Фрідман А.М. Економіка торгівельної діяльності споживчого суспільства: Навчальний посібник - видавництво Воронезького університету, 2004. – 540 с.
  13. Бутинець Ф.Ф., Бухгалтерський фінансовий облік//8-ме вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП "Рута", 2009. - 912 с.
  14. Колчина Н.В., Поляк Г.Б., Павлова Л.П. Финансы предприятий// Москва: Юнити-Дана, 2009 - 447 с.
  15. Друри К. Введение в управленческий и производственный учет//- М.: Аудит, ЮНИТИ, 2009. - 783 с.
  16. Голов С. Ф., Костюченко В. М. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами. - Київ: Лібра, 2010. - 880 с.
  17. Карпова Т.П., Управлінський облік//підручник для ВУЗів// М.: Юніті-Дана, 2007 р. – 354 с.
  18. Кошелева В.А. Управленческий учет издержек / В. А. Кошелева, Крапивницкая Светлана Николаевна ; В.А. Кошелева, С.Н. Крапивницкая// Економіка і маркетинг в ХХІ сторіччі : матеріали ІХ Міжнародної науково-практичної конференції студентів і молодих вчених, м. Донецьк, 23-25 трав. 2008 року / ДонНТУ, Донецька обл.держ.админістрація. - Донецьк, 2008. - С.156-158.
  19. Турило А. М., Кравчук Ю. Б., Турило А. А. Управління витратами підприємства: навч. посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2010. — 120 с.
  20. Партин Г.О., Управління витратами підприємства: концептуальні засади, методи та інструментарій: Монографія К.: УСБ НБУ, 2003. – 219 с.
  21. Данилюк М.О., Лещій В.Р. Управління витратами на промислових підприємствах / Науково-практичний посібник: Наукове видання. - Івано-Франківськ: ПП Супрун, 2006. - 172 с.
  22. Скригун Н.П., Цимбалюк Л.Г., Удосконалення методики калькулювання собівартості продукції// Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу, 2009 р. - № 4(8) – с. 62
  23. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства// - К.: КНЕУ, - 2008 р. – 340 с.
  24. Курило О.Б., Механізм управління витратами машинобудівних підприємств//Національний університет "Львівська політехніка", 2011 р. - № 45 – с. 271
  25. Ю.С. Цал-Цалко. Витрати підприємства/Цул, 2009 р. – 657 с.
  26. Кошелева В.А., Крапивницкая С.Н. Пути и инструменты управления прибылью предприятия// Всеукраинская научная конференция студентов «Проблемы управления производственно-экономической деятельностью субъектов хозяйствования», 2008 г. – 141 с.
  27. Котляров С.А. Управление затратами//М.: 2002 – 159 с.
  28. Трубочкина М.И., Управление затратами//Москва: ИНФА-М, 2009 г. – 320 с.
  29. Грещак М.Г., Коцюба О.С. Управління витратами. навч-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2009 – 350 с.
  30. Бєльтюков Є.А., Безнощенко Н.О., Управління витратами на основі функціонально-вартісного аналізу// Вісник Хмельницького національного університету, 2011 − № 2, Т.2 – с. 7
  31. Васильєва Т.А., Рябенков О.В., Використання АВС-методу в системі управління витратами промислового підприємства// Всеукраїнський науково-виробничий журнал, 2011 − № 4 – с. 181
  32. Цмоць О.І., Аналіз і вибір методів стратегічного управління машинобудівним підприємством у режимі реального часу// НУ "Львівська політехніка"- Збірник науково-технічних праць, 2010 − Вип.20.3 – 280 с.
  33. Донець Л.І. - Еекономічні ризики та методи їх вимірювання// [Електроний ресурс]// Код доступу: http://www.net/book_55_glava_29_2.5.3._Метод_аналіз.html
  34. Осовська Г.В., Осовський О.А., Основи менеджменту// [Електронний ресурс]// Навчальний посібник / К.: "Кондор", 2006.- 664 c. Код доступу:http://ualib.com.ua/br_5525.html
  35. Драчева Е.Л., Юликов Л.И., Менеджмент//[Електронний ресурс]//Код доступу:http://www.bibliotekar.ru/biznes-29/29.htm
  36. Поняття, функції та методи управління//[Електронний ресурс]//Код доступу:http://www.refine.org.ua/pageid-1447-2.html
  37. Ватченко О.Б., Шевченко Я.Г., Методи калькулювання в стратегічному управлінні// Економічний простір, 2011 – № 48/2 – с. 175
  38. Аппенянский А. И. Человек и бизнес. Путь совершенства / Аппенянский А. И. – М.:Барс, 1995. – 228 с.
  39. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента / Балабанов И. Т. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 528 с.
  40. Герчикова И. Н. Менеджмент: [учебник] / Герчикова И. Н. – М. : ЮНИТИ, 1995. – 480 с.
  41. Зигерт В. Руководство без конфликтов / В. Зигерт, Л. Ланг. – М.: Экономика, 2000. – 335 с.
  42. Партин Г.О., Управління витратами підприємства: концептуальні засади, методи та інструментарій: Монографія К.: УСБ НБУ, 2003. – с. 219
  43. Панасюк В.М., Витрати виробництва: управлінський аспект. - Тернопіль: Астон, 2005. - 288 с.
  44. Партин Г.О., Формування стратегічної моделі управління витратами підприємства// Фінанси України, 2008 г. - № 11- с. 124
  45. Череп А.В. Управління витратами суб’єктів господарювання Ч.1: Монографія. – 2-е вид., стереотип// Х.: ВД "ІНЖЕК", 2007. – 368 с.
  46. Керимов В.Э., Учет затрат, калькулирование и бюджетирование в отдельных отраслях производственной сферы//Учебное пособие- М.: 5 изд., 2008 г. – 477 с.
  47. Радченко К., Таргет-костинг или искусство делать дешевле//Менеджмент и менеджер, 2003 г., - № 11 – с. 45

Примітка

При написанні даного реферату кваліфікаційна робота магістра ще не завершена. Остаточне завершення заплановано на січень 2013 року. Повний текст роботи та матеріали по темі роботи можуть бути отримані у автора або його наукового керівника після зазначеної дати.