ДонНТУ   Портал магістрів

Юшкова Ольга Юріївна

Факультет менеджменту

Кафедра Управлыння персоналом та экономика праці

Спеціальність "Управлыння персоналом та экономика праці"

Нормування праці на підприємстві

Науковий керівник: д.т.н., проф. Чумаченко Олена Володимирівна

Резюме Біографія Реферат

Реферат кваліфікаційного ступіня магістра за темою

"Нормування праці на підприємстві"

Зміст

• Вступ
• 1. Актуальність теми
• 2. Мета і завдання дослідження
• 3. Наукова новизна
• 4. Практичне значення отриманних рєзультатів
• 5. Огляд досліджень і розробок
• 6. Методи нормуваня праці
• 7. Вдосконалення нормування праці в процесі організації праці
• Висновок
• Список джерел

  ВСТУП

  Доцільність і ефективність будь-якої суспільної праці та суспільного виробництва забезпечується насамперед його раціональною організацією.

  Раціональна організація праці перш за все вимагає чітко визначених витрат усіх видів ресурсів, що витрачаються у виробництві: живої праці, сировини, енергії, фінансів тощо. Першим кроком на шляху оптимізації витрачання виробничих ресурсів є нормування праці.

  У всіх напрямах виробничої діяльності існує необхідність визначення витрат ресурсів: нормативи використання сировини, палива, матеріалів, інструментів, обігових коштів. Але найважливішим питанням є встановлення міри праці, необхідної для виконання певного обсягу робіт. Це можна пояснити особливістю "людського фактора" на відміну від інших.

  Жива праця, праця робітників, які використовують інші види ресурсів, має бути визначена особливо точно й обґрунтовано. Оскільки будь-який процес праці відбувається в часі, то універсальною мірою кількості живої праці є робочий час.

  Однак треба мати на увазі, що не всякий робочий час віддзеркалює суспільно необхідні затрати на виконання конкретної роботи. Якщо на виробництві відсутня належна організація праці, не застосовуються прогресивні технологічні процеси, передові технології, якщо самі робітники не працюють на високому професійному рівні, то досягти суспільно необхідних затрат праці неможливо, а отже, і сподіватися на досягнення успіху в ринковій економіці марно.

  Таким чином, сутність нормування праці полягає в установленні необхідних затрат живої праці на виконання певної роботи за нормальної організації та інтенсивності праці.

  Щоб зрозуміти значення нормування праці, слід розглянути цілу низку питань.

  Норма праці є тією первинною ланкою організації праці та виробництва, від якої починаються і на якій ґрунтуються всі планово-економічні розрахунки на підприємстві. Інакше кажучи, норма праці — це найважливіша економічна і планово-розрахункова категорія.

  АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

  Актуальність вибраної теми обумовлена тим, що підприємствам, незалежно від форм власності, надані права самостійного рішення питань по організації, нормуванню і оплаті праці. За рахунок результатів своєї праці підприємства повинні покривати поточні виробничі витрати, у тому числі і на оплату праці, здійснювати вкладення на розширення і реконструкцію виробництва, забезпечувати соціальний розвиток, виконувати зобов'язання перед бюджетом, банками і іншими органами.

  Робота по вдосконаленню нормування праці покладається на керівників і працедавців, бо вони зацікавлені в раціональному використанні робочої сили. В той же час і самі працівники зацікавлені в об'єктивній оцінці їх праці. Проте, багато керівників підприємств і органи управління економікою стали взагалі відкидати доцільність нормування праці в умовах ринку і зменшують значущість організації праці і заробітної плати.

  У вітчизняній практиці нормування традиційно розглядається як одна із складових оплати праці, оскільки дає можливість встановлювати обгрунтовані норми її витрати, сприяє виявленню і використанню резервів зростання продуктивності праці, зниженню собівартості і трудомісткості виготовлення продукції, стимулює підвищення кваліфікації працівників.

  Тому тема моєї магістерської роботи актуальна на сьогодні. Необхідно не забувати про основи нормування праці, але при цьому покращувати їх згідно з прогресивними змінами, які відбуваються на підприємствах і в економіці в цілому.

  МЕТА І ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

  Метою магістерської роботи є визначення таких понять, як нормування праці, розкрити його значення, принципи, основні методи і напрями удосконалення, проаналізувати нормування праці на рівні підприємства, використовуючи вітчизняний і зарубіжний досвід.

  Основні завдання дослідження:

  1. визначити загальну характеристику процесу нормування праці;
  2. уточнити роль нормування праці на промислових підприємствах в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки і визначити проблеми в області нормування праці, рішення яких дозволяє більш повно використати персонал підприємства;
  3. виявити основні чинники, що впливають на нормування праці управлінського персоналу на промислових підприємствах;
  4. аналіз стану нормування праці на підприємстві;
  5. розкрити основні проблеми нормування трудаи і знайти шляхи його вдосконалення на підприємствах України з урахуванням передового досвіду зарубіжних країн.

  Об'єкт дослідження: являється нормування праці на підприємстві.

  Предмет дослідження: являється сукупність методів комплексного нормування праці на підприємстві, дослідження напрямів вдосконалення нормування праці.

  Методи досліджень: У роботі використані методи формальної і діалектичної логіки, якісного аналізу і синтезу, системного підходу, прогнозування.

  НАУКОВА НОВИЗНА

  Наукова новизна роботи полягає в узагальненні і удосконаленні процесів, пов'язаних з підвищенням ефективності нормування праці на підприємстві, а також в розробці теоретико-методологических основ і обгрунтуванні рекомендацій по вдосконаленню і підвищенню ефективності дії механізму нормування праці.

  ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

  Вдосконалення форм і методів нормування праці на підприємствах повинно бути взято до уваги і сприяти рішенню основних завдань у сфері нормування праці. Це дозволить виконати наступні основні завдання по нормуванню праці, що стоять перед підприємцями і перед державою в цілому: визначити оптимальне поєднання функцій державних органів і підприємств в управлінні нормуванням праці; забезпечити розвиток і відновлення нормативної бази по праці; підвищити якість і розширити сфери застосування діючих норм праці; поліпшити підготовку кваліфікованих фахівців в області нормування.

  ОГЛЯД ДОСЛІДЖЕНЬ І РОЗРОБОК ПО ТЕМІ

  Суть нормування праці і його значення

  Нормування праці є складовою частиною управління виробництвом і полягає у визначенні необхідних витрат праці на виконання робіт (виготовлення продукції) як окремими працівниками, так і колективами працівників і встановлення на цій основі норм праці.

  Норми праці складають основу системи планування роботи підприємства і його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку витрат на продукцію, встановлення завдань по підвищенню продуктивності праці, визначенні потреби в кадрах, управління трудовими стосунками на підприємстві.

  В умовах розвитку ринкових стосунків і поглиблення економічної самостійності підприємств нормування праці набуває великого значення як засіб скорочення витрат живої праці, зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці. Отже, нормування праці є засобом визначення як міри праці для виконання тієї або іншої конкретної роботи, так і міри винагороди за працю залежно від її кількості і якості [9].

  Світовий досвід свідчить, що ефективна робота підприємств в економіці ринкового типу можлива лише за умови високого рівня організації нормування праці. Провідні країни, такі як США, Великобританія, Швеція, Японія, Італія та ін., не лише не знижують вимоги до нормування праці, але і розширюють сферу його застосування. Широко застосовуються методи мікроелементного аналізу і нормування трудових процесів.

  Метою нормування праці в сучасних умовах господарювання є вдосконалення організації виробництва і праці, поліпшення його умов і скорочення витрат на випуск продукції, що, у свою чергу, підвищить продуктивність праці і посприяє розширенню виробництва і зростанню реальних доходів працівників.

  Завданнями нормування праці є:

  • встановлення нормативу часу на одиницю продукції;
  • розробка найбільш раціональної структури виробничого процесу;
  • проведення аналізу виконання норм праці для розкриття резервів виробництва і продуктивності праці;
  • впровадження найбільш раціонального режиму використання устаткування, машин і механізмів;
  • перегляд норм праці у зв'язку зі зміною умов праці і проведення організаційно технічних заходів;
  • впровадження ефективної організації праці робітника на робочому місці [2].

  Нормування праці на підприємствах виконує важливі функції, оскільки є основою організації заробітної плати, оскільки норми витрат робочого часу одночасно стають і мірою винагороди за працю, маючи тісний зв'язок з тарифною системою. Встановлення норм праці переслідує мету гарантувати суспільству певну продуктивність праці, а працівникові певний рівень заробітної плати. За виконання норм праці оцінюється трудова діяльність кожного працівника і оплачується його праця.

  Науково обгрунтовані норми праці дозволяють оцінити результати трудової діяльності кожного працівника, колективу. Встановлення норм праці на окремі види робочих процесів і операцій дозволяє розрахувати і витримувати необхідні кількісні і якісні пропорції між робочими місцями, цехами, виробництвами, що сприяє зростанню продуктивності праці.

  Справжні ринкові умови господарювання забезпечують на практиці високий рівень нормування праці, що стає одним з головних чинників мінімізації витрат і зростання об'ємів зробленої продукції.

  Функції і принципи нормування праці

  Суть нормування праці на підприємстві визначає його функції, зміст яких обумовлений об'єктивними закономірностями розвитку виробництва. Функції нормування тісно взаємозв'язані з його завданнями, а також з плануванням, організацією і управлінням виробництвом. Нормування праці носить динамічний характер.

  В умовах сучасного виробництва зростає роль нормування. Це проявляється як в посиленні зв'язку між окремими виробничими ланками, так і у вдосконаленні усього ринкового механізму господарювання вітчизняної промисловості.

  Функції нормування можна розділити на дві групи [16]:

  • загальні функції норм праці, які характеризують роль норм праці в організації і оплаті праці;
  • спеціальні функції норм, що розкривають їх конкретний зміст по видах і призначенні.

  Система нормування праці повинна розроблятися на основі певних принципів. Найважливішими з них є:

  1. принцип ефективності - полягає в необхідності встановлення норм праці, при яких виробничі результати досягаються з мінімальними сумарними витратами трудових, матеріальних, енергетичних і інформаційних ресурсів;
  2. принцип комплексності - виражає необхідність обліку взаємозв'язку технічних, економічних, психологічних, соціальних і правових чинників, що впливають на норми праці;
  3. принцип системності- означає, що норми праці повинні відповідати кінцевим результатам виробництва і враховувати залежності між витратами ресурсів на усіх етапах виробничого процесу;
  4. принцип об'єктивності- припускає створення для усіх співробітників підприємства рівних можливостей для виконання норм; зокрема, це означає необхідність нормування праці з урахуванням групової диференціації співробітників по статі і віку, що особливо важливо при нормуванні праці учнів, молодих співробітників і осіб передпенсійного віку;
  5. принцип конкретності- полягає в тому, що норми праці повинні відповідати параметрам продукції, що виготовляється, предметів і засобів праці, його умовам, типу виробництва і іншим об'єктивним характеристикам, що впливають при цій точності розрахунків на величину необхідних витрат праці і інших ресурсів;
  6. принцип динамічності- виходить з принципу конкретності і виражає об'єктивну необхідність зміни норм праці при істотному для цієї точності розрахунків зміні виробничих умов;
  7. принцип легітимності - виражає необхідність суворого дотримання законів і інших правових актів при нормуванні праці;
  8. принцип позитивного відношення працівників до підприємства- означає необхідність створення такої системи нормування праці, при якій забезпечується загальне позитивне відношення працюючих до виконуваних функцій, соціального середовища і підприємства в цілому. Цей принцип можна назвати також принципом задоволеності працею.

  Ці принципи в сукупності визначають початкові положення організації нормування праці на підприємстві.

  Нормування праці забезпечує також підвищення ефективності виробничих і трудових процесів. Методи вивчення витрат робочого часу, вживані в нормуванні, дозволяють виявляти недоліки в організації виробництва і використанні резервів, з тим щоб надалі розробити заходи по оптимізації використання робочого часу і раціоналізації виконання трудових операцій.

  Робочий час - цей час, впродовж якого здійснюється процес праці. Робочий час може бути розглянутий в розрізі різних календарних періодів : рік, виробничий тиждень, робочий день (зміна).

  Склад робочого часу за змістом, тривалості і порядку чергування елементів різний при виконанні різноманітних операцій. Для наукового вивчення робочого часу застосовуються систематизація і класифікація його витрат. На промислових підприємствах прийнята єдина класифікація витрат робочого часу, яка відповідає цілям і завданням його організації і нормування.

  Згідно класифікації за витратами робочого часу виконавця робочий час робітника складається з часу роботи і часу перерв (рис. 1).

  

  Рисунок 1 – Класифікація витрат робочого часу
  (анімація: 3 кадри, 7 циклів повторення, 61,9 кілобайт)
  (Т_пз –підготовчо-завершальний час, Т_оп – оперативний час, Т_ом - час обслуговування робочого місця, Т_отл - час перерв на відпочинок і особисті потреби, Т_пт - час перерв з організаційно-технічних причин, Т_о – основний (технологічний) час, Т_в – допоміжний час, Т_оо – час організаційного обслуговування робочого місця, Т_то – час технічного обслуговування робочого місця, Т_пн – час не виробничої роботи, Т_по – втрати часу з організаційно-технічних причин)

  При аналізі витрат робочого часу з метою виявлення і усунення втрат робочого часу і їх причин увесь робочий час підрозділяється на продуктивні витрати і втрати робочого часу. Продуктивні витрати включають час роботи по виконанню виробничого завдання і час регламентованих перерв. Ці витрати є об'єктом нормування і входять в структуру норми часу. До втрат робочого часу відноситься час виконання непродуктивної роботи і час нерегламентованих перерв. Ці витрати є об'єктом аналізу з метою їх усунення або максимального зниження.

  МЕТОДИ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

  Під методом нормування розуміється сукупність прийомів встановлення норм праці, що включають аналіз трудового процесу, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва, проек-тирование раціональних трудових процесів на основі раціональної технології і організації праці, розрахунок норм.

  За принциповою схемою встановлення норм праці методи нормування праці підрозділяються на аналітичні і сумарні.

  Аналітичний метод має два різновиди: аналітично-розрахунковий метод і аналітично-дослідницький метод.

  При аналітично-розрахунковому методі норми розраховуються на основі готових довідкових даних по нормативах часу.

  Аналітично-дослідницький метод застосовується за відсутності нормативів, початкова інформація виходить шляхом проведення хронометражу, ФРВ (фотографія робітника времкни) і використовується для розрахунку норм. (Цей метод застосовується для розробки нормативних довідників).

  Фотографія робочого часу - вид спостереження, при якому вимірюють усі без виключення витрати часу, здійснювані виконавцем (виконавцями) за певний період роботи. Вона проводиться головним чином для виявлення втрат робочого часу, встановлення причин, що викликають ці втрати, і розробки необхідних організаційно-технічних заходів по їх усуненню.

  Фотографія робочого часу складається з наступних етапів:

  • підготовка до спостереження;
  • спостереження і вимір витрат робочого часу;
  • обробка і аналіз спостережень;
  • розробка і впровадження у виробництво організаційно-технічних заходів.

  Залежно від числа об'єктів спостереження застосовують:

  1. метод безпосередніх спостережень;
  2. маршрутну фотографію;
  3. метод моментних спостережень.

  Метод безпосередніх спостережень застосовується при обстеженні невеликої групи робітників чисельністю 2-3 людини, що знаходяться у полі зору спостерігача.

  Метод маршрутної фотографії застосовується при великій кількості об'єктів спостереження (4-15 робітників). Виміри проводяться шляхом фіксації витрат і втрат часу в процесі обходу маршруту, через заздалегідь встановлений невеликий проміжок часу, величина якого залежить від числа спостережуваних об'єктів.

  Метод моментних спостережень є дослідженням витрат робочого часу, завантаженості робітників і використання устаткування на основі вибіркових спостережень, що проводяться у випадково відібрані моменти часу по великій групі робітників.

  ВДОСКОНАЛЕННЯ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ В ПРОЦЕСІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ

  Роль нормування трудових витрат на сучасному виробництві надзвичайно велика. На нормах грунтуються розрахунки перспективних і поточних планів виробництва, виробничій потужності підприємств і їх потреби в робочій силі і устаткуванні. За допомогою норм вибираються раціональні варіанти технологічних процесів, конструкція устаткування, технологічного і організаційного оснащення, визначаються шляхи розвитку і підвищення рентабельності підприємств.

  Нормування має виключно важливе значення, для поліпшення організації праці, тільки знаючи дійсно необхідні витрати робочого часу на виконання тієї або іншої роботи (операції, прийому), можна правильно розрахувати кількість робітників, правильно організувати їх працю, погоджувати роботу усіх виробничих ланок, раціонально використати устаткування.

  На підприємстві необхідно постійно вести роботу по забезпеченню зростання продуктивності праці, як головного джерела підвищення ефективності виробництва і важливого показника усієї системи трудових показників, велике значення приділяти вивченню і розрахункам трудомісткості виробництва продукції. Для планування на підприємстві встановлюють планову, нормативну, фактичну трудомісткість. Зіставлення фактичної і нормативної трудомісткості дозволяє виявити резерви її зниження. Показник нормативної трудомісткості застосовується для розрахунків заробітної плати, собівартості і оптової

  Науково обгрунтовані розрахунки трудомісткості дають можливість виявляти, враховувати і аналізувати динаміку продуктивності праці, знаходити резерви її підвищення як по підприємству в цілому, так і по окремих видах продукції, технологічних етапах її виробництва. Показник трудомісткості прямо пов'язаний з якісним рівнем нормування праці. Як трудомісткість, так і вироблення залежать від одних і тих же чинників підвищення технічного рівня виробництва, зростання фондовооруженности праці, його раціоналізації, скорочення простоїв і інших втрат робочого часу, підвищення кваліфікації кадрів.

  Усі заходи по вдосконаленню нормування праці можуть бути згруповані по наступних напрямах:

  • скорочення чисельності робітників, що не виконують норми вироблення;
  • забезпечення оптимальної і рівномірної напруженості норм праці;
  • збільшення і охоплення нормуванням праці усіх працівників підприємства;
  • перегляд норм при здійсненні організаційно-технічних заходів на робочих місцях.

  Оцінка дорівнює напруженості норм робиться вибірково шляхом порівняння відсотків виконання норм вироблення одними і тими ж робітниками при здійсненні ними різних робіт або порівнянням коефіцієнтів напруженості норм.

  Розширення сфери застосування науково обгрунтованих норм є важливим резервом підвищення продуктивності праці. Оцінка дорівнює напруженості норм робиться вибірково шляхом порівняння відсотків виконання норм вироблення одними і тими ж робітниками при здійсненні ними різних робіт або порівнянням коефіцієнтів напруженості норм.

  Одно з напрямів розширення охоплення нормуванням праці почасових оплачуваних працівників - встановлення для них норм трудових витрат, нормативів чисельності, норм обслуговування і нормованих завдань. Застосування науково обгрунтованих норм і нормативів сприяє вивільненню частини працівників, підвищенню якості створюваної продукції.

  Ще одно напрям роботи по вдосконаленню праці - своєчасний перегляд норм.

  Впровадження і перегляд норм праці відбувається постійно. Норми не можуть залишатися незмінними із-за постійного зниження трудомісткості виготовлення продукції. Тому на підприємствах здійснюється робота по використанню резервів зростання продуктивності праці і встановленню прогресивних норм.

  Найчастіше норми праці переглядаються в процесі атестації робочих місць, що передбачає оцінку якості місцях норм праці, що діють на цих робітниках, як одного з найважливіших показників організаційно-технічного рівня виробництва.

  ВИСНОВОК

  Отже, нормування праці - це встановлення міри витрат праці на виготовлення одиниці виробу або виконання заданого об'єму роботи з урахуванням певної (проектованою або фактичною) організації праці [17].

  Найважливіші завдання нормування праці - послідовне поліпшення організації праці і виробництва, зниження трудомісткості продукції, посилення матеріальної зацікавленості працівників в підвищенні ефективності виробництва, підтримка економічно обгрунтованих співвідношень між зростанням продуктивності праці і заробітної плати.

  Нормування праці сприяє раціональному розставлянню працівників підприємства і правильному використанню ними робочого часу, робить вплив на поліпшення організації праці і виробництва. Разработанные норми використовуються при складанні планів підприємства і його підрозділів, вирішенні питань розділення і кооперації праці, визначенні необхідної кількості устаткування і чисельності працюючих. Обгрунтованість норм значною мірою сприяє правильному визначенню розміру заробітної плати, матеріальної зацікавленості працівників, здійсненню принципу оплати праці по його кількості і якості.

  Список джерел

  1. Абрамов В. М., Данюк В. М., Гриненко А.М, Колот А. М., Чернов В.І. Нормування праці.-К.: ВІПОЛ, 1995, - 19 - 65 с.
  2. Багрова І.В. Нормування праці: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 212 с.
  3. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2000. - 219 с.
  4. Гамаль О. В. Особливості нормування діяльності слідчих підрозділів / Трудове право України в контексті європейської інтеграції: Матеріали наук.-практ. конф., Харків, 25–27 травня 2006 р. / За ред. проф. В. С. Венедіктова. – Х.: УАФТП; ХНУВС, 2006. – С. 222 – 224.
  5. Зайкин А. Д., Ремизов К. С. Экономико-правовое регулирование труда и заработной платы. – М.: Норма-Инфра, 1999. – 284 с.
  6. Ігумнов Б.Н. Автоматизовані системи проектування і нормування праці.— Львів: Світ, 1992. - 210 с.
  7. Научная организация труда в промышленности / С. С. Новожилов, Л. А. Костин, С. Л. Смирнов и др. / Под ред. С. С. Новожилова. – М.: Экономика, 1986. – 214 с.
  8. Прокопенко В. І. Трудове право. – Х.: Консум, 2004. – 342 с.
  9. Завіновська Г. Т. Економіка праці. - К.: КНЕУ, 2000. - 134 - 147 с.
  10. Трудове право України / За ред. Н. Б. Болотіної, Г. І. Чанишевої. – К.: Знання, 2000. – 362 с.
  11. Экономика труда и основы нормирования / Под ред. П. Ф. Петроченко. – М.: Экономика, 1965. – 128 с.
  12. Тимош І. М. Економіка праці: Навчальний посібник. - Тернопіль: Астон, 2001. - 97-145 с.
  13. Порубов Н. И. Научная организация труда следователя. – Минск: Высшая школа, 1970. – 224 с.
  14. Шабанова Г.П. Повышение производительности и нормирование труда [Электронный ресурс] / Шабанова Г.П. / - Режим доступа к статье: http://www.ippnou.ru/article.php?idarticle=002953
  15. Горбатюк К.В. Шляхи удосконалення нормування праці в Україні [Электронный ресурс] / Горбатюк К.В. / - Режим доступа к статье: http://www.confcontact.com/2007nov/gorbatyuk.htm
  16. Бухалков М. И. Организация и нормирование труда [Текст]: учеб. для вузов /М. И. Бухалков. – М., 2007. – С. 164–170.
  17. Коноплицкий В., Филина А. Это – бизнес: Толковый слов. эконом. терминов.-Киев, 1996.

Резюме Біографія