Біографія
Дитинство
Я, Дикуха Олена Олегівна, народилася 23 травня 1989 року в пгт. Донське Волновахського району Донецької області. Мій батько – Дикуха Олег Олексійович, працівник ПАО «ММК ім. Ілліча». Мама – Дикуха Тетяна Владиславівна, економіст ПАО «ММК ім. Ілліча». Сестра – Дикуха Наталія Олегівна, працює інженером-землевпорядником.
Батьки по батькові – корінні жителі України, бабуся родом з Хмельницької області, а дідусь – з Донецькою. Познайомилися вони також в смт.Донское. Мама приїхала по напряму з Орловської області в 1981 році. Батьки її по батькові вихідці з Польщі, були репресовані, оскільки родом з дворян, а батьки по матері – уродженці Тульської губернії, недалеко від Спасськоє-Лутовіново, де народився письменник І.С. Тургенев, що згодом написав розповідь про родичів «Однодворець Овсяніков».
Все дитинство і юність прожила в незвичайно красивому і компактному селищі Донське, на території якого знайдені залишки поселення епохи бронзи і античний посуд з клеймом (II ст. до н. е.). З дитинства зростала досить-таки веселим і життєрадісним дитям. Як і всі малята, відвідувала дитячий садок, де пізнавала світ і займалася дошкільним вченням. Незабутнє враження справили на мене регулярні поїздки на літніх канікулах до бабусі в Орловську область, де подобалася мені велична краса російської природи, з її погодою і негодою.
Відвідувала оглядову екскурсію по місту Москві. Вперше я побувала на морі зі своїми батьками в Урзуфі, коли мені було 4 роки. З тих пір майже щороку влітку я їздила на морі. В цілому, у мене було щасливе і безтурботне дитинство.
Школа
У 1996 році я пішла в загальноосвітню школу смт. Донське. Ще будучи в дитячому саду, я хотіла скоріше піти в школу. Перші враження мене не розчарували. З малих класів я активно відвідувала кружки самодіяльності, де старанно фантазувала різні аплікації і багато що інше. Після п’ятого класу я записалася на кружок в’язання гачком, а з сьомого класу почала ходити в дитячу студію музичної освіти по класу гітара.
З великим задоволенням на літніх канікулах відпочивала в дитячих таборах. Окрім моїх захоплень, я також не забувала про навчання в школі і старалася все справно виконувати. Одними з найулюбленіших предметів для мене були математика, англійська мова, фізкультура. Брала участь в змаганнях по стрибках в довжину, зайняла 3 місце. Закінчивши школу я отримала відмінну базу знань і невеликий, але все таки досвід життя і людських взаємин. І ось продзвенів «останній дзвінок».
Університет
Вибрати вуз і спеціальність було дуже складно. Поступила на спеціальності абсолютно різних напрямів – «Міське будівництво і господарство» Макіївської інженерно-будівельної академії і «Безпека трудової діяльності в гірській промисловості» (ДОННТУ). Проаналізувавши всі плюси і мінуси, вирішила продовжити своє вчення саме в ДонНТУ. Почалося захоплююче студентське життя.
Безліч нових знайомств не давали нудьгувати. Особливу вдячність хотілося б виразити викладачам кафедри, які допомагали зрозуміти і вникнути в глибини цієї нелегкої спеціальності. Завдяки їх старанням, терпінню і незвичайному професіоналізму наші пари проходили завжди дуже цікаво. Саме роки студентського життя заклали фундамент моєї теперішньої особистості.
Отримавши диплом бакалавра за фахом «Безпека трудової діяльності в гірській промисловості» літом 2011 року, поступила в магістратуру, де і продовжую навчання. Коли прийшов час вибору теми магістерської роботи, на допомогу прийшов мій науковий керівник, дуже розсудлива і грамотна людина, к.т.н., проф., Почтаренко Микола Сергійович. Він детально розтлумачив мені важливість і необхідність проблеми. Проникшись суттю ідеї, тема моєї магістерської роботи стала звучати так: «Дослідження стану і розробка способів вдосконалення провітрювання шахти ім. М.І. Калініна ГП «ДУЕК».
Плани на майбутнє
Поза сумнівом, перспектива на найближче майбутнє для мене – це написання і захист магістерської роботи, а після – отримання диплома. Само собою зрозуміло, пошук цікавої роботи з перспективою кар’єрного зростання, де можна реалізувати себе повною мірою і бути корисною вітчизні. Дуже хотілося б працювати з натхненням і із захопленням в справі.
Будувати плани, що далеко йдуть, я доки не прагну, оскільки віраж життя непередбачуваний. Але, проте, я максимально використаю потенціал своїх особових здібностей для професійного і кар’єрного зростання і постараюся по можливості внести свою працю до вирішення проблем розвитку вуглевидобувної галузі. В цілому, прагну жити бадьоро, з блиском в очах і з посмішкою на обличчі.