За вікном стояв спекотний місяць серпень. Уже майже тиждень мій тато ночує на порізі пологового будинку лікарні "Вишневського" міста Донецька. І напередодні професійного батьківського свята, "Дня Шахтаря", 25 серпня 1990 пізно ввечері народилася я. Мій тато так був радий подарунку, що осипав маму квітами. Так і з'явився на світ четвертий чоловічок в нашій сім'ї – я. Головними людьми в моєму житті, звичайно ж, є батьки. Мама – Селезньова Олена Миколаївна, навчила мене цінувати і берегти життя, бути ввічливою, пунктуальною, привітною і іншим, самим хорошим рисам мого характеру. Папа – Селезньов Михайло Миколайович, виховав у характері силу волі, почуття справедливості. А мій старший брат – Дмитро навчив стояти за себе і деяким бойовим прийомам. У віці 3-х років мене віддали в дитячий садок "Угольок", в якому і з'явилися мої перші друзі. В 4 рочки я пішла на бальні танці, займалася не довго, але продуктивно.
У міру дорослішання у мене почали з'являтися все нові і нові бажання. Одним з них – було страшне завзяття – навчитися грати на фортепіано. Як тільки мені виповнилося 5 років – я поступила в музичну школу № 9 і з відзнакою закінчила її у 2003 році. У 1996 році в парадній формі, з величезними бантиками і квітами я пішла в перший клас загальноосвітньої школи № 135. Була зразковою ученицею, любила дуже економіку, математику та фізвиховання. Це і вплинуло на вибір профорієнтації в 10-11 класі. Я поступила у фізико-математичний клас. Мені завжди подобалася організаційна робота, тому я була активісткою, і не одне шкільне захід не обходилося без моєї участі. У шкільні роки я відвідувала безліч гуртків, але з усіх мені запам'яталися східні танці, що залишили слід на моїй гнучкості і пластики. І ось, нарешті, 22 червня 2007року, я з купою грамот і дипломів на відмінно закінчила один із найважливіших етапів у своєму житті – школу.
Як сказали нам наші вчителі на випускному: "Дитинство закінчилося!". Так, дійсно, переді мною став не легкий вибір професії, в якому мені дуже допомогли батьки. Здавши рейтинги, я без праці надійшла на обрану спеціальність – маркшейдерська справа.
Великий похилий зал. Величезна кількість людей першокурсників, нерозуміючих навіщо вони сюди прийшли ... Нас присвячують у студенти ... І при перерахуванні старост груп виголосили і моє прізвище. Як була активісткою, так і залишилася. Знайомство з групою, перші модулі – все це ми перенесли дружно і мужньо.
У лютому 2009 року я поступаю на другу вищу освіту, на спеціальність, зовсім не схожу на першу – "Економіка підприємства". Вчуся 4 рази на тиждень після основного освіти. Спочатку було важко, але потім звикла. У 2012 році закінчую, отримавши диплом.
Також в 2009 році в березні місяці збувається ще одна мрія, я записуюсь на курси водіння і з успіхом отримую права в травні цього року.
У 2010 році беру участь у конференції з теоретичної механіки.
Навесні 2011 року з задоволенням їздила на наукову маркшейдерську конференцію молодих вчених та студентів до Дніпропетровська, привізши звідти ще поповнення колекції грамот. В цьому ж році здала державний іспит з маркшейдерській справі і отримала диплом бакалавра з відзнакою. Після, поступила в магістратуру і пишу роботу на тему: "Удосконалення методики оцінки ризиків невиконання річної програми розвитку гірничих робіт на вугільних шахтах", керівником став наш куратор, професор Назимко Віктор Вікторович. Студентські роки летять дуже швидко і, тому, я намагаюся насолоджуватися кожною хвилиною.
На даний момент одним з головних завдань є успішне закінчення університету. Втім, як і всі, я хочу знайти хорошу роботу з гідною заробітною платою, яка б мені приносила задоволення. Ще одним важливим, на мій погляд, пунктом є створення міцної, надійної сім'ї. Так як я різнобічна людина, дуже хочу подорожувати по різних країнах, першою з них я відвідаю Венецію – місто-мрію з дитинства.
Загалом, хочу стати великою людиною, корисним не тільки собі, а й суспільству, своїми діями залишити позитивний слід в історії. А коли це все втілиться в життя (а так і буде, адже якщо щось дуже сильно хотіти, то воно обов'язково здійсниться) буду допомагати людям, змінювати себе і оточуючих на краще.