Реферат за темою випускної роботи
Зміст
1. Актуальність роботи
2. Мета роботи, об'єкт і предмет дослідження, задачі роботи
3. Правове регулювання земельних ділянок з підземними комунікаціями
4. Сервітути на землях підземних комунікацій
5. Зарубіжний досвід у питаннях управління підземними комунікаціями у рамках земельних відносин
6. Можливі результати, які очікуються при виконанні роботи, їх новизна і значення
Список джерел
1. Актуальність роботи:
Земельні відносини в даний час є об'єктом підвищеної уваги, оскільки являють собою один з найбільш привабливих, хоча і вельми ризикованих об'єктів інвестицій.
Особливістю земельної реформи, яка здійснюється в Україні з початку 90-х років 20 століття, є перерозподіл значної частини земель, що перебувають у власності держави, на користь нових суб'єктів господарювання: приватних підприємств, в першу чергу малих і середніх підприємців, фермерів, членів колективних сільськогосподарських підприємств, а також, інших категорій юридичних осіб і громадян.
Розукрупнення земельних ділянок, будучи позитивним процесом, тим не менш, породжує ряд нових проблем для власників і користувачів земельних ділянок. Одна з них - проблема доступу до об'єктів загального користування. Саме для усунення подібних недоліків відновлено право земельного сервітуту.
Само собою зрозуміло, що цивілізований розвиток зазначеного виду відносин неможливо без належного нормативного регулювання. У випадку з таким найважливішим об'єктом правовідносин, як земля, чинним законодавством повинні бути максимально передбачені варіанти розвитку відносин з таким об'єктом. Зокрема, дуже часто виникає питання необхідності користування чужою земельною ділянкою як єдиний варіант задоволення тих чи інших потреб (для обслуговування будинку, дільниці, особистих потреб).
Одним з видів користування чужою земельною ділянкою виступає необхідність прокладання тих чи інших комунікацій по території чужої земельної ділянки.
Крім того, важливість і підвищена небезпека в роботі з підземними та надземними комунікаціями (електропостачання, водопостачання та каналізація та інші) вимагає особливого ставлення до територій, на яких такі комунікації розташовані.
2. Мета роботи
Визначити аспекти розмежування прав власників земельних ділянок та власників підземних комунікацій.
Об'єкт і предмет дослідження
Різні підземні комунікації Донецька, правові відносини в галузі управління підземними комунікаціями.
Малюнок 1. Зйомка підземних комунікацій міста Донецьк
Малюнок 2. Підземні комунікації у 3D- моделі міської території
Для досягнення поставленої мети виділено 4 задачі:
1) Встановити принципи реалізації права земельного сервітуту.
2) Порівняти правові аспекти управління підземними комунікаціями в різних країнах і виявити позитивні аспекти.
3) Визначити проблематику і негативні моменти в реалізації права земельного сервітуту.
4) Внести свої пропозиції у розробку основ поділу прав власників земельних ділянок та власників підземних комунікацій.
3. Правове регулювання земельних ділянок з підземними комунікаціями
Нарівні з поняттям «охоронна зона» існують такі поняття, як «зона санітарної охорони», «санітарно-захисна зона», «зона обмежень», «зона, яка має особливий режим використання земель» і «технічна зона» (наприклад, метрополітен) .
Щодо окремих видів підземних комунікацій у чинному законодавстві України передбачені окремі, в основному, підзаконні, нормативно-правові акти, що встановлюють правила їх охорони і режиму земель, на яких такі комунікації розташовані.
У межах охоронних зон землі у їх власників та користувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, передбаченими законодавством. Підприємства, установи, організації та громадяни, яким надані у власність, постійне або тимчасове користування земельні ділянки, де знаходяться об'єкти різних комунікацій, зобов'язані вживати належних заходів щодо збереження зазначених об'єктів.
4. Сервітути на землях підземних комунікацій
Наявність прокладених і прокладка нових комунікацій веде за собою обтяження земельних ділянок обмеженнями у вигляді охоронних зон, а також, у вигляді земельних сервітутів.
Відповідно до Земельного Кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або користувача земельної ділянки на обмежене платне або безкоштовне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не призводить до втрати власником цієї земельної ділянки прав володіння, користування і розпорядження ним.
Земельний Кодекс України передбачає дві підстави для встановлення земельного сервітуту:
- Договір;
- Рішення суду.
Договір укладається в письмовій формі і підписується обома сторонами.
Земельним Кодексом України передбачено, що моментом виникнення права земельного сервітуту є державна реєстрація договору або рішення суду про встановлення земельного сервітуту органом, що здійснює державну реєстрацію права на землю.
5. Зарубіжний досвід у питаннях управління підземними комунікаціями у рамках земельних відносин
Не дивлячись на те, що в Російській Федерації це питання теж досить новий, в земельному законодавстві цієї країни, на відміну від земельного законодавства України, врегульовані такі моменти як оцінка різних видів збитків (безпосередньо нанесеного, від упущеної вигоди, на випадок НП) та обов'язкові компенсації при укладанні договорів сервітутів, що дає більш надійні гарантії та вигідні умови для власників земельних ділянок. Також, в земельних законодавствах іноземних держав (США, Швеція, Франція) до самих дрібних деталей визначені процеси укладення договорів сервітутів і процеси безпосередньої їх державної реєстрації, що в законодавстві Україні на даний момент визначено на належному рівні.
У Швеції встановлення сервітутів інженерних мереж регулюється спеціальним Законом «Про сервітути інженерних мереж». На підставі цього закону сторона, яка бажає використовувати частину чужої одиниці нерухомого майна для розміщення інженерних мереж і споруд може отримати це право.
Малюнок 3. положення Закону Швеції "Про сервитути інженерних мереж" (анімація, 4 кадри)
У результаті проведення порівняльної характеристики можна зробити висновок, що земельне законодавство зарубіжних держав, таких як Росія, Швеція, Франція, Німеччина та США має більш врегульовану структуру управління підземними комунікаціями і порядок оформлення, укладення та реєстрації договорів сервітутів зокрема.
Для порівняння досвіду управління підземними комунікаціями та аналізу реалізації права земельного сервітуту в Україну був проведений статистичний аналіз реалізації даного права в місті Донецьку за останні 10 років.
Отримані в Донецькому регіональному філіалі «Центру державного земельного кадастру» дані по 213 об'єктах були зведені в єдину таблицю, за якою можна встановити наступну статистику:
- Найбільша кількість договорів сервітутів було укладено і зареєстровано в 2007 році - 68 штук;
- Найменше - в 2000 році - 3 штуки;
- Більшість договорів укладено в Куйбишевському районі 54 між підприємствами та 16 - підприємства і фізична особа;
- Найменше - Пролетарський район: 5 між підприємствами, 0 - з фізичною особою;
- Найбільше договорів між підприємствами та фізичною особою укладено в Куйбишевському районі в період з 2005 по 2007 рік.
За даними того ж Донецького міського управління земельних ресурсів за 2011 рік було укладено 2 договори сервітуту.
Виходячи з отриманих даних, можна зробити висновок, що в Україні інститут земельного сервітуту працює недостатньо продуктивно, і необхідно його розвивати і вдосконалювати. Робота з поліпшення ситуації, що склалася просувається, але є ще багато неврегульованих питань. Для їх вирішення необхідно проаналізувати зарубіжний досвід і застосувати його до умов нашої держави.
В даній магістерській роботі поставлена задача, яка полягає в розробці нових пропозицій по розподілу прав власників земельних ділянок та власників підземних комунікацій і по створенню нової процедури оформлення прав на земельні ділянки з підземними комунікаціями.
6. Можливі результати, які очікуються при виконанні роботи, їх новизна і значення
1) Розробка нових методик оформлення прав на земельні ділянки з підземними комунікаціями
2) Розробка нових принципових основ поділу прав власників земельних ділянок та власників підземних комунікацій
3) Пропозиції щодо поліпшення законодавства, що регулює управління підземними комунікаціями.
Список джерел
1. Земельный Кодекс Украины от 25.10.2001 N 2768-III [электронный ресурс]. — Режим доступа: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page
2. Гражданский Кодекс Украины от 16.01.2003 N 435-IV [электронный ресурс]. — Режим доступа: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page
3. Закон Украины «О Государственной регистрации вещных прав на недвижимое имущество и их ограничений» от 03.08.2004 [электронный ресурс]. — Режим доступа: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/anot/1952-15
4. Закон Украины «Про телекоммуникации» от 18.11.2003 N 1280-IV [электронный ресурс]. — Режим доступа: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1280-15/page
5. Закон Украины «О трубопроводном транспорте» от 15.05.1996 N 192/96-ВР [электронный ресурс]. — Режим доступа: href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/192/96-вр
6. Земельный Кодекс Российской Федерации от 25.10.2001 N 136-ФЗ [электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.consultant.ru/popular/earth/
7. Гражданский Кодекс Франции [электронный ресурс]. — Режим доступа: http://constitutions.ru/archives/416
8. Земельное право Украины. Учебник. Шульга М.В. - К.: Юрінком Інтер, 2004. — 368 с.
9. Земельное право Украины. Учебник. Мирошниченко А.Н. – К.: Правова Єдність, 2011. – 678 с.
10. Временные методические рекомендации по оценке соразмерной платы за сервитут в Российской Федерации от 17.03.2004 [электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.ocenchik.ru/docs/241.htm