Біографія
Особистісне становлення
Народилася я 13 серпня 1991 року в місті Донецьк. Мої батьки, тато Олександр Васильович і мати Лариса Іванівна, найголовніші в моєму житті люди. З ними я стала справжньою людиною, особистістю, за що дуже вдячна. Я була бажаною дитиною, мене оточували увагою і любов'ю. Від батьків я отримала гідне виховання, яке хотіла б в майбутньому дати і своїм дітям.
У дитинстві була дуже слухняною, некапризою, тихою і спокійною дитиною. Але не дивлячись на це, я не могла уявити собі літо без велосипеда і роликів, через які постійно були збиті коліна. Як і ляльки, мене цікавили машинки. Папа привозив з-за кордону зменшені моделі автомобілів і всі мої друзі-хлопчики мені заздрили!
Вчилася я в донецькій спеціалізованій школі № 115 з поглибленим вивченням іноземних мов. Це одна з кращих шкіл України, багато в чому завдяки її директору Саприкіну Генадію Олексійовичу, який перебуває на цій посаді й досі. У школі була старанною ученицею і відмінницею. Хоч тато і просив мене похуліганити і розбити пару вікон в школі, я не стала цього робити. З чотирьох років я займалася в зразковому ансамблі народного танцю Зірниця. Танці були невід'ємною частиною мого життя протягом 9 років. Але навчання на відмінно в старших класах стало займати багато часу, тому від танців довелося відмовитися. Тільки зараз я розумію, що це було помилкою.
Професійне становлення
Формування професійних переваг почалося з початкових класів. Я любила малювати, шити, в'язати, вишивати і завжди мріяла стати дизайнером інтер'єру або одягу. Але ось прийшов час задуматися всерйоз про освіту. Точно знала, що такі напрямки як економіка, правознавство, філологія не цікавлять мене, що фахівців у цих областях на той момент була велика кількість. Було зрозуміло, що моїм ВУЗом стане ДПІ, як досі донеччани називають Донецький національний технічний університет. Діяльність мого батька пов'язана з електротехнікою, і незабаром я вирішила, що енергетика - це те, що мені потрібно. Адже просто неможливо уявити собі життя людства без електроенергії, яка зачіпає дуже багато аспектів нашого життя.
З факультетом вирішено. А ось з вибором спеціальності мені дуже допоміг викладач з вищої математики, який готував мене до успішної здачі рейтингових іспитів для вступу. Це був Борис Пантелійович Іванов, викладач від Бога. Вічна йому пам'ять.
Отже, я успішно здала три рейтингові іспити з математики, відмінно написала зовнішнє незалежне оцінювання і була зарахована на спеціальність «Електротехнічні системи електроспоживання» на бюджетне місце. Як і обіцяли мені батьки, навчання в університеті було наповнене надзвичайними враженнями, новими знайомствами. Я активно брала участь у культурному житті університету, виступала на дебюті першокурскника, на дні електротехнічного факультету. Однією з перших улюблених дисциплін була інженерна графіка, яку викладав Гармаш Н.С., програмування з Є.Р.Алексєєвим. Запам'яталися лекції викладачів: Р.Г.Мурадова, А.С.Апухтін. Цей період мого життя був дуже насиченим і звичайно ж запам'ятається на все життя. Шкода, що все гарне так швидко закінчується. Хоча ні, не закінчилося! Завдяки магістратурі тривалістю в півтори роки в мене ще є час насолодитися студентським життям!
Що стосується наукового керівника, мій вибір був очевидний. Адже Едуард Григорович Курінний не тільки професор, але і засновник, і перший завідувач кафедри «Електропостачання промислових підприємств і міст». Тема моєї магістерської роботи - «Ефективність застосування здвоєних реакторів в умовах електромагнітної сумісності».
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Найближчі кілька місяців мого життя будуть заповнені написанням магістерської роботи та її захистом. Важко уявити що буде далі. Але точно знаю, що хочу міцно стати на ноги, бути незалежною, в тому числі й незалежної від батьків в матеріальному плані і стати гідним фахівцем у сфері енергетики. Хочу бути гордістю своїх батьків, а в майбутньому і своїх дітей. Адже в першу чергу я жінка. Та про кар'єру, і про самоствердження я мрію не більше, ніж про щасливу, міцну і велику сім'ю.