Біографія
Особистісне становлення
Я народилася далеко від нинішнього місця проживання, а саме, на півночі Росії, в Магаданській області – селищі Синьогір’я. Туди мій батько потрапив по робочому розподілу і прихопив з собою мати. І ось в один морозний день 11-ого січня 1991, я з'явилася на світ. Мені було всього 2 роки, коли батьки вирішили повернутися до України, місто Горлівку, Донецької області. На жаль, я абсолютно не пам'ятаю місце свого народження, але за словами батьків я розумію, що там було дуже красиво. Минув ще якийсь час і батьки віддали мене в дитячий садок. І те, як класно було спати вдень я розумію тільки зараз, коли часу на сон не завжди вистачає, а в той час для мене це було дві години випробувань.
Першого вересня 1998 я пішла в школу № 73 м. Горлівки. Навчання давалося мені досить легко. Я завжди була хорошисткою та навчання була мені в задоволення. У старших класах я дуже полюбила геометрію і креслення, так як у мене дуже добре розвинене абстрактне мислення, у вільний від навчання час я могла сидіти вирішувати додаткові завдання або ж креслити щось наперед, а також я завжди допомагала своїм однокласникам в цих предметах. З гуманітарними предметами справи йшли інакше, до них я не тяжіла, але завжди мала тверду четвірку. Що стосується мого дозвілля за час навчання в школі, то у мене було багато різних захоплень. У молодших класах я займалася гімнастикою. Потім через час мене привабила гра на скрипці і я вирішила піти в музичну школу, щоб навчитися грати на ній. Але через три роки я пішла з музичної школи. На той момент надивившись фільмів з Джекі Чаном, я вирішила що хочу піти на боротьбу. Прийшовши в спортивний комплекс, адміністратор даного закладу мені сказала, що на даний момент немає тренерів з бойових мистецтв і запропонували мені на якийсь час піти пограти у великий теніс. Вручили мені ракетку, я так захопилася цим видом спорту, що забула про боротьбу. Займалася я цим прекрасним видом спорту близько п'яти років. Причиною того, що я закінчила тренування, стала підготовка для вступу до університету. Додаткових занять стало багато і не вистачало вільного часу.
Професійне становлення
У відмінності від багатьох друзів які вступали до вищого навчального закладу в той же рік, я була точно впевнена, що буду вступати саме в Донецьк і саме в Донецький національний технічний університет до електротехнічного факультету. Переважно, при виборі університету на мене вплинули друзі, які там вже навчалися і завжди мені могли допомогти, що вони і робили впродовж усього мого навчання, за що я їм дуже вдячна! Другою причиною стало те, що мої батьки працюють у сфері енергетики. І я вирішила спробувати себе в цій сфері. У 2008 році я вступила на 1-ий курс Донецького національного технічного університету, за спеціальністю "Електричні станції" (ЕС). У тому, що я вступила до вірної спеціальності я переконалася в кінці першого курсу, коли нашу групу на чолі з Сергієм Миколайовичем Ткаченком повезли в Зугрес на теплову електростанцію. Ця поїздка була дуже захоплюючою і такою, що запам'ятовується. Я була в захваті від усього побаченого, від величезних габаритів електростанції і окремих її частин, наприклад, так як реконструювали один блок, ми змогли краєм ока побачити як виглядає котел зсередини, габарити дійсно вражають так як він 54 метри у висоту. Поруч біля станції підносилися градирні 150 метрів у висоту. Але найвища точка на станції це димова труба висотою 330 метрів. Кажуть, що при безхмарній погоді звідти видніється азовське море. Після цієї практики було ще 2 практики на Старобешівській станції, але все ж найяскравіші спогади були після першої.
За час навчання було багато цікавих викладачів і предметів, але особливо запам'яталися Олена Анатоліївна Журавель (ТОЕ) за свою доброту і розуміння до нас, Петро Родіонович Нікіфоров (Основи енергетики) за наполегливість і прагнення залишити в наших головах хоч що-небудь через багато років і Сергій Миколайович Ткаченко (релейного захисту), тому що саме після його ради, я остаточно вирішила, що піду на магістратуру. Керівником моєї магістерської роботи став завідувач кафедрою ЕС, професор і доктор наук – Віталій Федорович Сивокобиленко. Я вибрала саме цього викладача, оскільки він володіє великим стажем роботи на станціях і зокрема зі студентами. Тема моєї магістерської роботи: "Мікропроцесорні пристрої захисту асинхронних двигунів на електричних станціях".
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Після захисту магістерської роботи в найближчому майбутньому я планую знайти гідну роботу за фахом, щоб приносила не тільки матеріальне, а й моральне задоволення, а надалі можливо отримаю ще одну вищу освіту з економіки. Так як я захоплююся вивченням різних іноземних мов, надалі я впевнена, що почну вивчати ще один або дві мови. Я дотримуюся давньому висловом: "Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина".