Біографія
Я, Бойко Ганна Андріївна, народилася 12 квітня 1991 в м. Донецьку. Мої батьки — Бойко Андрій Юрійович і Бойко Тетяна Львівна — за освітою будівельники. На даний момент їх робота пов'язана з економікою та бухгалтерією. Дитинство моє було дуже насиченим, ходила в дитячий садок (при Донецькому українському гуманітарному колегіумі — ДУГК), відвідувала безліч гуртків. Можливо, ще під час партій у шахи з дідом закладався аналітичний спосіб мислення, а в його коморі, заповненій безліччю різноманітних інструментів, зароджувався інтерес до техніки. Дуже любила спостерігати за ним, коли він лагодив що-небудь, а майстром дід був на всі руки.
Трирічну мене відвели до школи раннього естетичного розвитку, де малюків вчили потроху співати, танцювати, малювати і навіть деяким англійським словами. З малюванням зовсім не складалося, вчителька зі співу зуміла оцінити тільки моє почуття ритму, занять з англійської майже й не пам'ятаю. Тільки танці міцно зачепили, і донині залишаються сильним захопленням. У шкільні роки легко давалося рукоділля — любила вишивати, в'язати гачком, плести з бісеру. Мріяла стати письменницею, навіть робила спроби складати вірші й оповідання.
Коли мені виповнилося 7 років, я пішла в перший клас ДУГК. Безмірно вдячна батькам за те, що потурбувалися про мій розвиток і духовне виховання і зробили саме такий вибір. Колегіум став нашим другим домом, де ми вчилися, відпочивали, гуляли і всебічно розкривалися. Особливо хочеться згадати нашу першу вчительку молодших класів, Третьяк Аллу Миколаївну та класного керівника у старших, безмірно позитивну людину-натхнення, Московську Тетяну Вікторівну. У 8 років, ще не підозрюючи про те, що у мене прорізався музичний слух, я прийняла перше самостійне рішення — записалася в музичну школу (клас фортепіано), яку успішно закінчила і забула. Після 6-го класу змушена була змінити школу у зв’язку з незручним її розташуванням. Директор Донецької загальноосвітньої школи № 3, подивившись у мій табель, посміхнувся: "Звідки, УГК? Відмінниця? Ну, подивимося, яка відмінниця!". Перші два роки насилу намагалася відвоювати своє "звання", проте не з усіма вчителями вдавалося знайти спільну мову, і обов'язково серед річних оцінок з’являлися 1-2 четвірки. У 9 класі, нарешті, домоглася "визнання", що спричинило за собою участь у численних олімпіадах і золоту медаль по закінченні. У цій школі все було зовсім не так безхмарно, як в ДУГК, але це тільки загартувало характер і підготувало до можливих труднощів у подальшому житті. Тут мені пощастило зустріти чудову вчительку Чорновіл Л.П. — сувору, вимогливу, але справедливу жінку, яка зуміла привити мені великий інтерес до математики.
Найважчий і одночасно легкий вибір в моєму житті — вибір майбутньої спеціальності. Всі предмети в школі давалися приблизно однаково легко, найбільше цікавили математика і "літератури". Мама мріяла про доньку-дизайнера, тато зазначав аналітичне мислення і пророкував мені кар'єру програміста. У 10 класі практично захворіла ідеєю піти зайнятися журналістикою, але все-таки занадто ненадійною опорою в наших життєвих умовах міг би стати диплом філолога. Я шукала щось середнє між своїми крайнощами і вибрала економіку. Вибіру між ВНЗ майже не було. Основний варіант — престижний, з серйозним підходом до навчання — Донецький національний технічний університет (ДонНТУ) і запасний — Донбаська національна академія будівництва і архітектури (ДонНАБА), яку закінчили обоє моїх батьків. Те, що в ДонНТУ проводилися попередні рейтинги, дуже підбадьорювало, тому що наш випуск став першопрохідцем ЗНО, і ніхто не уявляв, як нас можуть оцінити. У заявці на перший рейтинг я писала "Економічну теорію" - єдина бюджетна спеціальність на економічному факультеті, куди можна потрапити за результатами рейтингів. Однак після першого рейтингу прийшло розуміння, що треба кардинально міняти напрям на технічний, так як конкурс на економіку занадто великий, перспектив замало, і просто відчувала, що потягну щось серйозніше. Чисте програмування трохи лякало, а вибрати спеціальність просто за наіменуванням дуже складно. І тут згадалися хвалебні розповіді друга сім'ї про спеціальність "Телекомунікаційні системи та мережі" (ТКС), який за рік до цього разом із сином шукав його майбутню спеціальність. Конкурс туди був теж немаленьким, але популярність спеціальності надавала впевненості у виборі. Махнула рукою, довірилася долі, записала ТКС до заяви і ... пройшла конкурс. Побачивши себе у списках рекомендованих на зарахування, радості не було меж! Тепер вже не страшні ЗНО та випускні іспити — я студентка ДонНТУ!
З перших днів навчання в університеті приємно здивувала велика кількість розумних, цікавих хлопців та дівчат навколо, предметів, які не дають розслабитися і тренують розум. Закрутило і суспільне життя, доповнюючи трудові будні яскравими емоціями та святковим настроєм. На 4 курсі стали все більше виявлятися профільні предмети, і якщо на перших порах я ще продумувала шляхи відступу, то тепер по-справжньому зацікавилася і перестала сумніватися у виборі спеціальності. У другому семестрі третього курсу визначився мій науковий керівник — Дегтяренко Ілля Вячеславович. Без тіні сумніву можу сказати, що мені знову дуже пощастило. Дуже надихає, коли наставник постійно перебуває в пошуку свіжих ідей і нестандартних рішень. При цьому, незважаючи на високу зайнятість, своїм студентам приділяє достатньо часу і уваги. Зараз під його чуйним керівництвом я працюю над написанням магістерської роботи на тему: "Розробка та дослідження алгоритмів прогностичного керування навантаженням в мережах мобільного зв'язку". Крім того, хочеться відзначити таких викладачів, як, на превеликий жаль, пішовший з життя Петренко О.Д. — людина, що розкрила нам математику, як вид мистецтва. Неоціненний внесок зробив у нас викладач одного з базових предметів - Воронцов А.Г. і багато інших викладачі кафедри автоматики та телекомунікацій, електронної техніки і ін. Найбільш цікавими і корисними для мене виявилися такі курси, як "Системи комутації. Частина 2" (Бойко В.В.), "Системне та мережне програмне забезпечення"(Батир С.С.) і "Математичне моделювання ТКС" (Дегтяренко І.В.).
Найближчими планами, звичайно ж, є успішне закінчення магістратури та пошук гідної, цікавої роботи. Сподіваюся, що на цьому розвиток не зупиниться, і я зможу спробувати себе в різних сферах багатогранної спеціальності ТКС. Можливо, вдасться реалізувати себе у письменництві, а також залишити місце в житті для спорту та туризму. Незамінним елементом в картині мого щасливого майбутнього стане, звичайно ж, власна щаслива та дружна сім'я.