Біографія

Дитинство

Народився я звичайним осіннім ранком 22 листопада 1990 року в місті Донецьку, де живу і донині. У сім’ї я був і є єдиною дитиною. Як і більшість моїх однолітків, я відвідував садок, де провів два чудових, безтурботних роки.

Вихованням моїм в основному займалася мама. З самого дитинства вона всіляко розвивала мене. Читати мені історії і казки вона почала коли я ще і говорити зовсім не вмів, а коли навчився — прищепила мені любов до читання, загадувала цікаві і деколи досить складні загадки, одним словом робила все, щоб змусити мене мислити і зробити з мене ерудита. Варто згадати, що в дитинстві я був дуже активною дитиною, вкрай непосидючою, тому дуже багато часу проводив на вулиці пустуючи зі своїми однолітками. Був лише єдиний час доби коли я був мовчазний і практично нерухомий — ніч. Тому змусити мене сісти і взяти до рук книжку було не простим завданням, однак мама з цим завданням справлялася на відмінно.

Кожне літо я проводив в гостях у бабусі — у селі. Літо в селі я б не проміняв ні на один європейський курорт: прекрасні пейзажі, річка, гребля, юрба сільських хлопців, риболовля, пікніки на природі, дослідження гірської місцевості, катання на велосипедах і ще сила-силенна інших розваг та варіантів проведення свого дозвілля, той прекрасний час як зараз стоїть у мене перед очима.

Школа

На дворі 1997 рік, початок вересня. Мені шість років і я сиджу за партою склавши руки як старанний учень. Ось що я пам’ятаю про свій перший день у школі. Так почалося моє серйозне життя, з’явилися перші обов’язки і турботи, хоч і незначні. Всі 11 класів я провчився в загальноосвітній школі №96, з якою пов’язано багато моїх теплих спогадів. З самого першого класу моїм улюбленим предметом була арифметика, яка у наступних класах перетворилася в математику. Саме у школі я вперше відчув потяг до точних наук. Я не відчував проблем вирішуючи контрольні роботи з математики, також брав участь в олімпіадах з математики, фізики та хімії.

Починаючи з шостого класу я брав участь у виступах школи в різного роду районних і міських конкурсах, таких як, наприклад, Клуб Веселих та Кмітливих (КВК). Крім цього був членом команди Юних інспекторів руху (ЮІР). Команда нашої школи, яка складалася з п’яти дівчаток і п’яти хлопчиків протягом багатьох років поспіль була кращою командою області, що давало нам можливість щорічно захищати честь області на Всеукраїнських змаганнях ЮІР, які щорічно проходять в дитячому таборі Артек у вересні. Самі змагання тривають 6 днів, включаючи відкриття і закриття зльоту, решта ж 15 днів відводилися виключно під відпочинок. Таким чином, з сьомого класу по одинадцятий включно 21 день вересня місяця я проводив у таборі на березі Чорного моря, в цьому прекрасному місці під назвою Артек, куди з’їжджалися хлопці з усіх областей України.

Але час йшов і вже потрібно було думати про вступ до вищого навчального закладу. Весь 11-й клас я готувався до вступу, зокрема здавав рейтинги в самому університеті і готувався до тестування, яке успішно здав у квітні 2008 року. Школу закінчив з відзнакою.

Університет

Відразу після закінчення школи я визначився з місцем надходження. Вибирати довго не довелося — моя любов до точних наук і техніки відразу підказала мені подальший шлях — поступати в ДонНТУ. З усіх факультетів я вибрав один з кращих — факультет Комп’ютерних інформаційних технологій і автоматика, а з спеціальностей — Системи управління та автоматика (СУА). З надходженням ніяких проблем не виникло — в кінці літа 2008 року я виявив себе у списках зарахованих і 1 вересня офіційно став студентом Донецького національного технічного університету.

Протягом усього навчання я дізнався багато нового, розширив свій кругозір, вивчив багато дуже важливих для моєї майбутньої спеціальності дисциплін. Серед усіх навчальних дисциплін у мене, як і у кожного студента, були улюблені. Все називати, мабуть, не стану — занадто багато їх було, але назву ту дисципліну яка в подальшому зумовила мій вибір наукового керівника — Мікропроцесорні системи. Цей предмет читав к.т.н., доцент Суков Сергій Феліксович, який через деякий час став моїм науковим керівником. Причиною моєї симпатії до його дисципліні було її безпосереднє практичне застосування. Крім теорії, якої за всі п’ять курсів я вивчив досить багато, лише деякі дисципліни включали в себе практичну реалізацію, де студент може застосувати теорію, так би мовити, відчути її на ділі. Вже тоді програмування мікроконтролерів стало одним з моїх улюблених занять. Разом з одногрупником, який також як і я цікавився мікропроцесорною технікою, ми витрачали купу часу, розробляючи невеличкі тестові плати, за допомогою яких вивчили популярне сімейство 8-бітних мікроконтролерів AVR, також 8-бітові мікроконтролери PIC, а зараз займаємося проектуванням системи балансування перевернутого маятника .

Тема моєї магістерської роботи безпосередньо пов’язана з моделлю балансуючого робота, практичною реалізацією якої я і мій колега займаємося на момент написання цього тексту.

Плани на майбутнє

Майбутні плани можна описати як прагнення досягнути три основні мети. Першою метою є успішне закінчення магістратури. Мета номер два — працевлаштування у сфері IT, робота повинна приносити моральне задоволення і, звичайно ж, матеріальна сторона також дуже важлива. І третя моя мета — поліпшення навичок програмування і проектування систем управління, тобто постійне підвищення кваліфікації та набуття нових корисних знань.