Біографія
Я, Гусев Іван Вікторович, народився 28 липня 1992 року в Донецьку. Мої батьки – Гусева Ірина Борисівна і Рудик Віктор Всеволодович успішно закінчили, у той час – Донецький політехнічний інститут, за освітою інженери. Влаштувалися і працювали завжди за фахом, батько з часом перекваліфікувався в програміста, освоїв системне адміністрування.
У дитинстві батьки намагались розвивати мене різнобічним. Мене записували в найрізноманітніші гуртки: малювання, плавання, гімнастика і т.i. У свою чергу, мене найбільше цікавили автомобілі, татова електроніка і комп'ютер, який з'явився у нас відносно рано.
У моєму вихованні брали участь багато родичів, але більшу частину часу я проводив з мамою та бабусею, які мене неабияк балували. З дитинства батьки прищеплювали мені любов до природи. Вони займалися спортивним туризмом і вже в чотири роки взяли мене в мій перший поход по Криму. Надалі туризм став частиною мого життя.
У школу я пішов 1-го вересня 1998 року в шість років, причому рішення йти чи не йти приймалося вранці того ж дня. Але в той день удача була не на моєму боці і мене віддали до спеціалізованої школи з поглибленим вивченням іноземних мов № 115.
Початкова школа залишила приємні спогади. У мене був хороший клас і дуже добра і чуйна перша вчителька – Ковалевська Олена Фоковна.
З семи років батьки записали мене в музичну школу № 7 по класу гітари. З тих пір музика стала одним з головних моїх захоплень. Моїм учителем став Галкін Юрій Леонідович. Я у захваті від його терпіння, уміння знаходити індивідуальний підхід до кожного учня і музичного таланту. У 11 років, завдяки його старанням, я отримав першу премію в міському конкурсі "Нові Імена". Після цього, аж до закінчення школи, я брав участь у всіх міських і обласних музичних конкурсах і, завдяки своєму геніальному наставникові, скрізь отримував премії.
У середній школі, на відміну від музичної, я вчився з меншим ентузіазмом. Я приділяв увагу точним і природознавчим наукам, а решта предметів були для мене менш цікаві. Велика увага в школі приділялася вивченню іноземних мов – англійської та французької. На відкриті уроки приїжджали волонтери з США, Англії, Франції та Бельгії, для яких ми класом ставили мініатюрні сценки на відповідній мові.
По закінченні дев'яти класів я вирішив поступити в Донецький технічний ліцей. Я успішно склав вступні іспити і восени 2006 року занурився в нову для мене ліцеістську атмосферу. З цього моменту і почав формуватися мій вибір спеціальності і університету.
Навчання в ліцеї кардинально відрізнялася від шкільного. Групи і курси замість класів, пари замість уроків, іспити, та і взагалі ставлення до навчання як самих вчителів, так і ліцеїстів було іншим. На першому місці стояли математика і фізика, їх було дуже багато, але вони не набридали, а навпаки затягували. Вперше в мене з'явився інтерес до історії – наш викладач, Борис Федорович, її дуже цікаво підносив, дуже об'єктивно і без упередженості. Загалом, мій інтерес до навчання виріс і по закінченні ліцею я майже дотягнув до відмінника.
На четвертому курсі переді мною постало завдання вибору подальшого напрямку навчання. Мені потрібно було вибирати ВНЗ і, власне, спеціальність. Мої батьки радили поступати в Донецький національний технічний університет (ДонНТУ), причому тато хотів, щоб я вступив на факультет Комп'ютерних наук і технологій (КНТ) і пішов по стопах мого дядька, а мама була за факультет Комп'ютерних інформаційних технологій і автоматики (КІТА), так як вважала, що профіль спеціальностей там ширший. Були знайомі, котрі радили поступати в Донецький національний університет (ДонНУ), але цей варіант спочатку не розглядався мною всерйоз. У підсумку, я вирішив, що з програмуванням я розберуся самостійно і вирішив отримувати інженерну спеціальність. З усіх спеціальностей факультету (КІТА) мене найбільше зацікавив напрямок "Телекомунікації", тому мій вибір впав на Телекомунікаційні системи і мережі (ТКС).
У Донецький національний технічний університет я поступив за результатами рейтингів, які проходили задовго до набору абітурієнтів, так що, ще будучи ліцеїстом не турбувався про вибір ВНЗ.
Так вийшло, що я опинився в групі ТКС-08в, в яку так само потрапили кілька знайомих мені хлопців з ліцею. Нашу групу відрізняло від інших те, що з більш ніж тридцяти чоловік в ній було всього дві дівчини. Наш, в переважній більшості, чоловічий колектив вийшов дуже міцним і дружним, що в свою чергу позитивно позначалося на наших результатах на сесіях.
Перший час в університеті, як і належить, був наповнений труднощами і страхами першокурсника. Але після першої сесії все почало ставати на свої місця.
В основному навчання в університеті давалося мені легко, проте п'ятий семестр запам'ятався своїми безсонними ночами. Це був найскладніший для більшості семестр, особливо запам'яталася теорія електрозв'язку (ТЕС). Захист лабораторних перетворювалася в "бій", який часто затягувався на 3 – 4 заняття, враховуючи, що кількість лабораторних була більшою ніж практичних занять. У той час нам дуже допоміг Матвійчук Є.М., окреме йому спасибі. Він проводив багато незапланованих консультацій, які допомогли мені здати цей предмет на відмінно.
Четвертий курс запам'ятався мені участю в конкурсі "МТС – Професіонали майбутнього". Завдяки нашому керівнику, Дегтяренко Іллі Вячеславовичу, наша команда здобула першу премію.
До участі в конкурсі моїм науковим керівником був Червінський В.В., після чотирьохмісячної спільної роботи з Іллею Вячеславовичем, я вирішив продовжувати свою науково-дослідну роботу під його керівництвом, а моя тема: "Розробка та дослідження засобів надання телекомунікаційних послуг з використанням концепції "мультіхоумінга" стала продовженням напрямку, яким я займався під час роботи над проектом.
Звичайно, студентське життя складається не тільки з трудових буднів. Якийсь час я перебував у студактиві, у раді студентського самоврядування. Запам'яталися моменти з дебютів, днів факультету, поїздки в Дніпропетровськ, Львів, Славське. Особливо запам'яталися Карпати, коли я вперше став на гірські лижі. І, звичайно, респект гуртожитку № 2!
По закінченні чотирьох років навчання і отримання диплома бакалавра, я успішно вступив до магістратури. У висновку хочу сказати, що я повністю задоволений своїм вибором спеціальності і університету.
Наближчими планами є закінчення освіти в магістратурі, а також в академії "ШАГ". Планую знайти гідну роботу, яка буде мені цікава і дозволить надалі професійно розвиватися; збираюсь зайнятися вивченням іноземних мов та відвідати друзів і родичів за кордоном.