Біографія
Особисте становлення
Я, Лахам Салех Айман, народився 22 вересня 1991 у м. Макіївці Донецької області.
Мама – Ірина Володимирівна, народилася в Макіївці в родині лікаря, відмінно навчалася в школі, а для продовження освіти вибрала одну з найгуманніших професій – інженера-будівельника. Батько – Лахам Айман Салех, як і мама, інженер-будівельник. Мої батьки познайомилися в інституті, закінчивши який, одружилися. Батько – громадянин Сирії, народився в сім'ї фармацевта в 1960 році в стародавньому місті Хомс.
Перші роки свого життя, до п'яти років, я провів у рідному місті батька в Сирії. З самого дитинства моїм вихованням займалася мама, оскільки батько був допізна зайнятий на роботі в міському муніципалітеті. Живучи в Сирії, я закінчив перший клас, і був заохочений за відмінне навчання.
Ми жили у великому будинку, що належить дідусю і бабусі, батькам батька. Нам був виділений цілий поверх, так прийнято в тих краях, а вище нас жили брати батька зі своїми сім'ями. Згідно тим же місцевим традиціям, дідусь і бабуся займали нижній поверх. В принципі, це все, що я можу згадати про моє життя в тій далекій країні.
Коли мені виповнилося 6 років, ми з мамою повернулися назад на Україну. У зв'язку з тим, що я не вмів ні читати, ні писати по-російськи, мене не взяли ні в одну з найбільш "елітних" шкіл міста. Однак я вступив в саму звичайну школу в сусідньому районі, і завдяки допомозі і підтримці мами, досить швидко не тільки освоїв російську мову, але й почав робити серйозні успіхи в навчанні. Через нетривалий час я почав отримувати почесні грамоти і завойовувати призові місця в міських олімпіадах з різних предметів.
Закінчивши школу, у 2008 році із золотою медаллю, я в тому ж році успішно поступив у Донецький національний технічний університет (ДонНТУ). В принципі, школа залишила багато яскравих спогадів. У нас був відмінний дружний клас і дбайливі, добрі вчителі, справжні педагоги.
У шкільні роки у мене були і спортивні досягнення. Одним з найяскравіших з них була для мене перемога в першості школи з баскетболу. Я задоволений тим, що навчався у звичайнісінькій школі, і дуже вдячний своїм вчителям за їх безцінну працю і повну самовіддачу.
Професійне становлення
Навчання в школі навчила мене відповідальності і працьовитості. Але найголовніше вміння, яке я придбав за шкільні роки – здатність до самоосвіти. У школі давали лише поверхневі знання, я ж хотів знати більше шкільної програми, і проводив багато часу за читанням різної літератури.
Незважаючи на те, що я вчився в "історичному" класі, одним з найулюбленіших предметів була математика. Любов до цієї точної науки продовжилася і на перших двох курсах університету. Я вважаю, що математика дозволяє формувати у людини аналітичний склад розуму і інтерес до вирішення складних нетривіальних завдань.
Власне кажучи, любов до математики і вплинула на вибір ВНЗ. Мама порадила мені поступати в ДонНТУ, і я, недовго думаючи, погодився. Вибір спеціальності, а саме автоматизації технологічних процесів, був обумовлений тим, що я вважав її досить перспективною в плані розвитку. Здавши зовнішнє тестування і поступово туди, я зрозумів що не помилився, і протягом усього навчання це підтверджувалося неодноразово. Навчання в бакалавраті була цікавою та захоплюючою, а після складання державних іспитів і отримання диплому я вирішив продовжити навчання в магістратурі. Протягом усього навчання я часто відвідував конференції з різних дисциплін: машинобудуванню, автоматизації та математики. Досвід доповідача сприяв не лише розвитку в плані навчання, а й розширенню кругозору, так як я відвідав безліч міст Росії (Тольятті, Москва, Сочі) та зарубіжжя (Париж, Ромілі де Сюрсен).
Весь викладацький склад нашого факультету – висококваліфіковані професіонали, кожен з яких володіє цілим набором яскравих талантів, які намагаються передати студентам. При виборі керівника я зупинився на кандидатурі доцента Святослава Володимировича Васильця,справжнього професіонала своєї діяльності. Головною якістю, яке визначило мій вибір, стало його серйозне ставлення до науки і наукової діяльності. Завдяки йому я дізнався багато нового і цікавого в обраній професії і значно підвищив свою кваліфікацію. Саме він порадив мені тему моєї дипломної роботи: "Розробка та дослідження автоматизованої системи оперативного диспетчерського контролю та управління видобувним комбайном шахти".
Плани на майбутнє
Я прекрасно розумію просту істину: не маючи певних цілей і планів на майбутнє, далеко не заїдеш. І тому я планую, закінчивши магістратуру, знайти роботу, хай не надто добре оплачувану, але обов'язково цікаву і корисну в плані подальшого професійного розвитку. Ще одним пунктом у моєму списку цілей є створення міцної і благополучної сім'ї.
Одним з варіантів розвитку є поїздка до мого батька до Сирії і початок кар'єрного зростання там. Однак, даний варіант мене не надто приваблює: адже я, будучи громадянином України, є патріотом і хочу приносити користь своїй країні.
Що до обраної мною професії, тут я не хочу багато говорити і міркувати. Проте сьогодні цілком очевидний факт, що автоматизація є безальтернативним майбутнім всіх галузей промисловості та аграрного сектору.
Scroll