ДонНТУ   Портал магістрів

Мед Аннета Павлівна

Факультет комп'ютерних інформаційних технологій і автоматики

Кафедра комп'ютерної інженерії

Спеціальність Автоматизоване управління технологічними процесами

Дослідження режимів роботи енергоємних водовідливних установок і розробка системи моніторингу стану й управління комплексом водовідливу шахти

Науковий керівник: к.т.н., доц. Оголобченко Олександр Семенович

Резюме Біографія Реферат

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

• Вступ
• 1. Актуальність теми
• 2. Мета і задачі дослідження
• 3. Результати досліджень
• 3.1 Аналіз режимів роботи комплексу водовідливу шахти як об'єкта автоматичного управління. Вимоги до системи моніторингу стану і управління комплексом водовідливу шахти
• 3.2 Аналіз існуючих способів і засобів контролю параметрів водовідливних установок
• 3.3 Аналіз існуючих способів автоматичного регулювання режиму роботи водовідливної установки комплексу водовідливу шахти
• 3.4 Дослідження на ЕОМ процесу управління головною водовідливною установкою згідно до припливу води в водозбірник установки
• 3.5 Дослідження на ЕОМ процесу управління дільничною водовідливною установкою в режимі економії електроенергії
• 3.6 Схемотехнічні рішення по системі моніторингу стану та управління комплексом водовідливу шахти
• Висновки
• Перелік посилань

Вступ

Від надійності і ефективності роботи комплексу водовідливу залежать безпека, економічність і безперебійність роботи шахт [1, 2]. Одним з напрямків підвищення надійності й ефективності процесу водовідливу є застосування системи моніторингу та управління, як окремими водовідливними установками, так і комплексом водовідливу в цілому. У розвиток даного питання значний внесок додали такі вчені, як Гейер В.Г., Груба В.І., Тимошенко Г.М., Папаяні Ф.А., Бессараб В.І., Федюн Р.В. та інші.

1. Актуальність теми

Статистичні дослідження з питань надійності та економічності функціонування комплексу водовідливу шахти показали наявність значної кількості відмов у роботі шахтних водовідливних установок [4]. Ймовірність безвідмовної роботи водовідливної установки досить низька і після 2000 годин експлуатації складає 0,15 для головних і 0,3 для дільничних установок, а після 3000 годин відповідно 0,03 і 0,08. Це пов'язано з рядом причин, основною з яких є підвищений знос насосів і трубопровідної мережі через важкі умови експлуатації, перекачування агресивних і забруднених вод, роботу насосів в нераціональних режимах і виникнення аварійних ситуацій.

Також, шахтні водовідливні установки є енергоємними установками, потужність яких складає в середньому 20%,  а на глибоких і обводнених родовищах доходить до 40% від потужності всіх електроприймачів шахти, що вимагає забезпечувати роботу комплексу водовідливу в режимі економії експлуатації.

Одним з напрямків підвищення надійності та ефективності роботи комплексу водовідливу шахти є управління водовідливними установками технічними засобами автоматизації. Існуючі засоби автоматизації не повною мірою вирішують проблеми експлуатації водовідливних установок, так як виконані на "застарілій" елементній базі. Тому розробка системи моніторингу стану і управління комплексом водовідливу шахти є актуальною темою.

2. Мета і задачі дослідження

Мета роботи – зниження експлуатаційних витрат на водовідлив шахти за рахунок забезпечення роботи енергоємних водовідливних установок в раціональних режимах і виключення аварійних ситуацій шляхом розробки і застосування системи моніторингу стану і управління комплексом водовідливу шахти.

Наукове завдання полягає у встановленні та дослідженні математичної моделі режимів роботи енергоємних водовідливних установок в раціональних режимах, на основі чого можливе обґрунтування параметрів контролю, алгоритму управління і схемотехнічних рішень по системі моніторингу стану та управління комплексом водовідливу шахти.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні задачі дослідження:
– проаналізувати режими роботи комплексу водовідливу шахти як об'єкта автоматичного управління, визначити основні параметри контролю і сформулювати вимоги до системи моніторингу стану і управління комплексом водовідливу шахти;
– проаналізувати існуючі способи та засоби контролю параметрів водовідливних установок;
– проаналізувати існуючі способи автоматичного регулювання режиму роботи водовідливною установкою і вибрати найбільш ефективний при управлінні як головної, так і дільничної установками комплексу водовідливу шахти;
– виконати дослідження на ЕОМ процесу автоматичного регулювання режиму роботи головної водовідливної установки відповідно до припливу води в водозбірник насосної станції;
– виконати дослідження на ЕОМ процесу управління дільничної водовідливної установкою в режимі економії електроенергії;
– обґрунтувати та розробити схемотехнічні рішення по системі моніторингу стану та управління комплексом водовідливу шахти.

3. Результати досліджень

3.1 Аналіз режимів роботи комплексу водовідливу шахти як об'єкта автоматичного управління. Вимоги до системи моніторингу стану і управління комплексом водовідливу шахти

Комплекс водовідливу шахти має складну структуру, що складається з головної та дільничних водовідливних установок. На рисунку 1 наведена типова структура комплексу водовідливу шахти.

Проектування та експлуатація водовідливних установок здійснюється відповідно до вимог Правил безпеки у вугільних шахтах [1].

В якості перекачувальних насосів застосовуються секційні відцентрові насоси типів ЦНС, ЦНСК, ЦНСШ, НШС та інші [3]. Головна та дільничні водовідливні установки повинні складатися з робочого та резервного насосних агрегатів. При цьому головні водовідливні установки і установки з припливом води понад 50 м3 / годину повинні бути обладнані не менше ніж трьома насосними агрегатами. Подача кожного насосного агрегату або групи агрегатів, не рахуючи резервних, повинна забезпечувати відкачку максимального добового припливу води не більше ніж за 20 ч.

Головна водовідливна установка є великим електроспоживачем (потужність приводного  електродвигуна може досягати 1600кВт, а сумарна потужність насосних установок водовідливу по шахті складає в середньому 20% від встановленої потужності шахти) [6]. Так як водовідливні  установки мають незалежний від технології видобутку графік роботи протягом доби, то насосні  установки водовідливу можуть виступати в якості споживачів регуляторів у системі електропостачання  підприємства, включенням – відключенням яких, можливо знизити величину заявленої потужності  підприємства (у період максимального навантаження на систему електропостачання – пікова зона навантаження),  а також нерівномірність графіка навантаження енергосистеми [8].

Вода перекачується водовідливними установками з одного горизонту на інший і далі на поверхню шахти за ступеневою схемою. Кожна водовідливна установка має водозбірник. Місткість водозбірників головного водовідливу повинна бути розрахована не менш ніж на 4-годинний максимальний приплив без урахування замулення, а дільничних – на 2-годинний приплив. Водозбірники повинні підтримуватися в робочому стані – їх замулення не повинне перевищувати 30% об'єму. Можлива робота декількох дільничних водовідливних установок на водозбірник головної водовідливної установки.

Організація відкачування води водовідливною установкою можлива двома способами: залежно від припливу води в водозбірник або від рівня води у водозбірнику [2]. Перший спосіб організації водовідливу вимагає регулювання подачі водовідливної установки,  що не завжди практично піддається реалізації і економічно вигідно. Так, регулювання режиму роботи відцентрового насоса з високовольтним асинхронним електроприводом потужністю 500  і більше кВт вимагає застосування коштовних перетворювачів частоти. Слід  відзначити і не велику глибину регулювання у бік зниження подачі через можливу втрату стійкості робочого режиму насоса і т.д. Однак, завдяки мінімізації кількості пусків насосних агрегатів підвищуються надійність  роботи і термін служби механічного та електричного обладнання водовідливної установки. 

При відкачці води в залежності від рівня води у водозбірнику включення та відключення водовідливної установки здійснюється при досягненні заданих фіксованих рівнів. При такому способі роботи водовідливної установки можна забезпечити роботу водовідливної установці поза періодів максимального навантаження в системі електропостачання підприємства.

Таким чином, в кожному випадку потрібне техніко-економічне обгрунтування організації водовідливу шахти. Результати моделювання потоків води для комплексу водовідливу шахти ім. М.І. Калініна показали, що для головної водовідливної установки краще забезпечити відкачку води в залежності від припливу води в водозбірник, а для дільничних – залежно від рівня води у водозбірнику.

Стан водовідливної установки, як об'єкта управління,характеризують такі експлуатаційні параметри:
– приплив води в водозбірник;
– рівень води в водозбірнику;
– подача водовідливної установки;
– витрата води через розвантажувальний пристрій насоса;
– частота обертання робочого колеса насоса;
– тиск води в нагнітальному трубопроводі;
– вакуум у всмоктуючому трубопроводі;
– температура підшипників насоса та електродвигуна;
– активна потужність, споживана електродвигуном насоса;
– вібрація насоса та електродвигуна.

Однією з особливостей функціонування водовідливної установки є непостійність  її експлуатаційних параметрів, що призводить до виходу робочого режиму насоса з зони  промислового використання і відповідно до збільшення експлуатаційних витрат,  неможливістю насосом перекачувати необхідний обсяг води на існуючу величину  підйому.

Експлуатаційними режимами комплексу водовідливу шахти є: пуск; робочий режим; зупинка.

Режим пуску кожної водовідливної установки починається при досягненні водою в  водозбірнику верхнього допустимого рівня. При ступінчастый схемі відкачування пуск  здійснюється також з урахуванням поточного рівня води в водозбірнику, куди перекачується вода. У робочому режимі роботи водовідливної установки здійснюється перекачування води насосом. При досягненні нижнього рівня води в водозбірнику водовідливна установка відключається.

У результаті аналізу експлуатаційних режимів роботи водовідливних установок комплексу водовідливу шахти встановлено наступні аварійні ситуації:
– перегрів підшипників насоса і двигуна;
– неякісна заливка головного насоса;
– насос не вийшов на робочий режим за заданий час;
– зниження подачі насоса нижче допустимої;
– зниження напору нижче допустимого;
– прорив нагнітального трубопроводу;
– закупорка нагнітального трубопроводу;
– закупорка всмоктуючого трубопроводу;
– засувка на нагнітальному трубопроводі повністю не відкрита або не закрита;
– кавітація;
– робочий режим насоса вийшов із зони промислового використання;
– збільшення витрати води через розвантаження;
– гідравлічний удар в нагнітальному трубопроводі;
– аварії приводного електродвигуна.

Робота в аварійній ситуації знижує надійність і ефективність роботи комплексу водовідливу шахти.

Таким чином, для зниження експлуатаційних витрат на водовідлив шахти необхідно забезпечити роботу енергоємних водовідливних установок в раціональних режимах і виключити аварійні ситуації. Це може бути досягнуто шляхом розробки і застосування системи моніторингу стану і управління комплексом водовідливу шахти (СМУВ).

Вимоги до системи моніторингу стану і управління комплексом водовідливу шахти наступні:
1) забезпечення автоматичного безаварійного пуску і зупинки водовідливних установок комплекса водовідливу шахти;
2) автоматичний контроль основних експлуатаційних параметрів водовідливних установок;
3) захист від аварійних ситуацій при роботі водовідливних установок;
4) забезпечення роботи комплексу водовідливу в режимі економії енергії;
5) забезпечення автоматичного регулювання подачі водовідливної установки;
6) обмін даними в реальному режимі часу між технічними засобами автоматизації різних рівнів системи моніторингу та управління;
7) ведення бази даних про поточний стан водовідливних установок,  її архівування та генерування звітів про хід процесу водовідливу шахти і управління ім.

3.2 Аналіз існуючих способів і засобів контролю параметрів водовідливних установок

Як показав аналіз існуючих способів і засобів контролю експлуатаційних параметрів водовідливних установок проблемою є вимірювання величини припливу води в водозбірник і величини активної потужності, споживаної високовольтним електродвигуном насоса.

1. Вимірювання величини припливу води в водозбірник
Для вимірювання величини припливу води в водозбірник, на нашу думку, найбільш прийнятним як щодо точності автоматичних вимірювань,так і технічної реалізації є метод, заснований на визначенні припливу за об'ємом води V, що накопичилася в водозбірнику за певний період часу Т [8]:

2. Вимірювання величини активної потужності, споживаної високовольтним електродвигуном насоса

Структурна схема блоку моніторингу стану електричних параметрів водовідливної установки наведена на рисунку 2.

Для управління високовольтним електродвигуном насоса в даний час в основному застосовуються високовольтні осередки типу КРУВ-6, в яких є трансформатор напруги TV потужністю S н = 400 ВА, підключений до двох фаз А і С високовольтної мережі, відповідно мається висновок тільки однієї вторинної лінійної напруги UАС = 100В. Однак, для стандартного підключення контрольно-вимірювальних пристроїв потужності і витрати електроенергії (за схемою Арона), необхідні висновки двох лінійних напруг. Також в осередках КРУВ-6 вбудовані два трансформатора струму TТ1 і ТТ2, відповідно є висновки двох вторинних струмів (I 2A = I 2C = 0-5А). Навантаженням трансформаторів струмів є електромагнітні реле максимально струмового захисту, які володіють індуктивним опором. Дана схема включення навантаження призводить до значного зниження стабільності і класу точності трансформаторів струму, приблизно 2-3%, що не прийнятно для технологічних і комерційних контрольно-вимірювальних пристроїв активної потужності і витрати електроенергії.

Пропонується в високовольтний осередок приєднань, що відходять КРУВ-6В-ОП додатково,без істотної зміни конструкції осередку, вмонтувати два малогабаритних тороідних трансформаторів струму, призначених для електронних лічильників електроенергії (Наприклад, типів: OWL, Allegro, Honeywell) з класом точності 0,5-1,0% (На рисунку 2 трансформатори позначені ТТ3 і ТТ4). Також в систему електропостачання насосних установок водовідливу необхідно додатково ввести вимірювальний трансформатор напруги (ІТН), який підключається до вступного осередку КРУВ-6В-ВВ (див. рисунок 2).

У цьому випадку можливе підключення стандартного пристрою контролю потужності ПКМ для вимірювання поточної величини активної потужності споживаної приводним електродвигуном насоса водовідливної установки. Вимірювання здійснюватиметься за формулою Арона. Вихідний сигнал пристрою надходить у концентратор інформації КІ, який передає дані з промислової лінії зв'язку ПЛС в комп'ютери підсистеми моніторингу та диспетчерського управління. Крім того, в КІ надходить інформація від блок контактів БК – про стан осередку (включено – вимкнено) і від блоку максимального струмового захисту РТЗ – про спрацьовування струмового захисту осередку КРУВ-6.

3.3 Аналіз існуючих способів автоматичного регулювання режиму роботи водовідливної установки комплексу водовідливу шахти

Автоматичне регулювання режиму роботи насоса водовідливної установки комплексу водовідливу шахти можливо зміною характеристики мережі і зміною характеристики насоса [2].

 

Регулювання подачі насоса зміною характеристики мережі можливо трьома способами: дроселіруванням (засувкою або дросельною шайбою на напірному трубопроводі), байпасуванням насоса (перепуском частини потоку з напірної лінії у всмоктувальну) і введенням повітря у всмоктувальний трубопровід. Кожен спосіб має свої переваги та недоліки. Найбільш прийнятним для умов шахтного водовідливу є спосіб дроселювання. Однак, регулювання режиму роботи насоса дроселюванням доцільно застосовувати при пологій напірній характеристиці насоса: чим крутіше характеристика насоса, тим більше втрати в дроселі. Спосіб регулювання засувкою може бути рекомендований як тимчасовий, так як в умовах шахтного водовідливу не економічно мати постійні витрати електроенергії, що витрачається на подолання додаткового опору.

Регулювання режиму роботи насоса шляхом зміни його характеристики можливе в автоматичному режимі за допомогою зміни частоти обертання приводного електродвигуна. Цей спосіб є найбільш економічним, так як при цьому майже не змінюється ККД насоса. Однак, при цьому потрібні значні капітальні витрати на придбання перетворювача частоти обертання.

У кожному випадку потрібне техніко-економічне обгрунтування вибору способу регулювання режиму роботи водовідливної установки.

3.4 Дослідження на ЕОМ системи САР головної водовідливної установки в залежності від припливу води в водозбірник установки

У роботі, для головної водовідливної установки прийнято управління залежно від припливу води в водозбірник.

Для зміни режиму роботи водовідливної установки в залежності від припливу води в водозбірник установки,прийнятий спосіб автоматичного регулювання частоти обертання приводного електродвигуна насоса. Дослідженнясистеми САР виконані шляхом моделювання на ЕОМ за допомогою пакету Matlab і Simulink. На рисунку 3 наведена структурна схема САР водовідливної установки з регульованим електродвигуном.

На рисунку 3 позначено:

Для поліпшення показників якості пропонується ввести дифференцирующую складову в закон управління і таким чином, отримати ПД-регулятор з передатною функцією:

На рисунку 4 наведена крива зміни рівня в водозбірнику при ступінчастому збільшенні припливу на 30% в момент часу t = 100 сек.

Аналіз перехідних процесів показує, що найкращу якість регулювання досягається при використанні коригуючого пристрою – ПД-регулятора. Помилка дорівнює нулю, як при збільшенні, так і при зменшенні дії, що обурює припливу води.

3.5 Дослідження на ЕОМ процесу управління дільничною водовідливною установкою в режимі економії електроенергії

Регулювати роботу водовідливних установок у відповідності до графіка навантаження на систему електропостачання підприємства  можна шляхом автоматичного внепікового включення водовідливної установки [8]. При цьому забезпечується повне або часткове звільнення водозбірника від води до початку періоду максимуму навантаження на енергосистему і створюються умови для споживання електроенергії водовідливом поза "пікових" зон навантаження на систему електропостачання. У цьому випадку насосними установками можна керувати різними способами залежно від необхідної точності звільнення водозбірника до початку періоду максимуму навантаження на енергосистему, а саме: примусовим включенням з наступним регулюванням подачі установки; управлінням по трьох точках; примусовим включенням за часом [8].

Обгрунтування способу управління дільничною водовідливною установкою в режимі економії виконано шляхом моделювання на ЕОМ зміни витрати електроенергії водовідливною установкою без та за наявності управління. Моделювання виконано на ЕОМ за допомогою програми MathCAD для умов дільничної водовідливної установки гор.758 м шахти ім. М. І. Калініна. Встановлено, що найбільш прийнятним способом управління є примусове включення водовідливної установки за часом. Для прикладу на рисунку 1 наведені результати моделювання.

Розрахунок графіка споживання електроенергії водовідливною установкою при управлінні на добу з розбивкою доби на тарифні зони:

Червоним кольором позначені години максимумів навантаження на енергосистему, чорним – споживання електроенергії водовідливною установкою. Як бачимо, за наявності управління в години максимумів навантаження споживання електроенергії дільничною водовідливною установкою відсутне, за рахунок чого відбувається зниження споживання електроенергії в години максимумів навантаження на енергосистему, що сприяє значній економії матеріальних ресурсів.

3.6 Схемотехнічні рішення по системі моніторингу стану і управління комплексом водовідливу шахти

Структура, запропонованої системи моніторингу стану і управління комплексом водовідливу шахти є дворівневою (див. рисунок 6). На нижньому рівні системи розташована підсистема моніторингу стану та управління водовідливною установкою (ПМУ) для кожної водовідливної установки як головної ГВР, так і дільничної УВУ. Підсистема здійснює контроль і управління експлуатаційними параметрами водовідливних установок. На верхньому рівні, розташована підсистема моніторингу стану і диспетчерського управління комплексом водовідливу шахти (ПМДУ), яка здійснює вибір робочих режимів водовідливних установок і координацію між підсистемами моніторингу стану та управління головною і дільничних водовідливних установок на основі прийнятих глобальних показників якості та математичних моделей елементів нижнього рівня [12]. Схема мережевого з'єднання в системі моніторингу стану та управління комплексом водовідливу шахти, представлена на рисунку 6, пояснює зв'язок між верхнім і нижнім рівнями системи. Сигнали про експлуатаційні параметри технологічного процесу водовідливу надходять на робочі станції операторів водовідливних установок, де обробляються і формуються керуючі команди на виконавчі пристрої водовідливної установки. Також, значення основних контрольованих параметрів через промислову лінію зв'язку (ПЛС), надходять у РСО верхнього рівня для їх аналізу, збереження в пам'яті, для прийняття рішень і формування глобальних керуючих команд.

На рисунку 6 позначено: ПМДУ – підсистема моніторингу стану і диспетчерського управління комплексом водовідливу шахти; ПМУ ГВР – підсистема моніторингу стану та управління головної водовідливної установкою; ПМУ УВУ – підсистема моніторингу стану та управління дільничної водовідливної установкою; ПЛС – промислова лінія зв'язку; РСО – робоча станція оператора; БМС – блок моніторингу стану електричних параметрів водовідливної установки; САР – система автоматичного регулювання частоти обертання приводного електродвигуна головної водовідливної установки.

Структурна схема підсистеми моніторингу стану та управління головною водовідливною установкою наведена на рисунку 7, де позначено: ПЗ – привід засувки, БМВУ – блок моніторингу стану головної водовідливної установки; ЗНП – заливний насос; КІ – багатоканальний концентратор інформації; САР – пристрій автоматичного регулювання подачі насоса; LЕ – датчик рівня в приймальному колодязі; РЕ – датчик тиску в збірному колекторі;  РЕ1 – датчик тиску в нагнітальному трубопроводі; РЕ2 – датчик розрядження у всмоктуючому трубопроводі; SЕ1 – датчик швидкості вібрації насоса; SЕ2 – датчик швидкості вібрації електродвигуна; ТЕ1, ТЕ2 – датчик температури підшипників насоса; ТЕЗ, ТЕ4 – датчик температури підшипників електродвигуна; ПКМ – пристрій контролю споживаної потужності.

Висновки

У результаті проведених досліджень досягнуті наступні результати:
– визначено основні експлуатаційні параметри водовідливних установок, виявлені типові аварійні ситуації, сформульовані вимоги до системи моніторингу стану і управління комплексом водовідливу шахти;
– розроблено засіб контролю активної потужності, споживаної водовідливними установками шахт, запропоновано спосіб вимірювання припливу шахтних вод, заснований на визначенні припливу по об'єму води, що накопичилася в водозбірнику за певний період часу;
– виконані дослідження системи САР шляхом моделювання на ЕОМ за допомогою пакету Matlab і Simulink зміни режиму роботи водовідливної установки в залежності від припливу води в водозбірник, на підставі досліджень прийнятий спосіб автоматичного регулювання частоти обертання приводного електродвигуна насоса;
– виконано на ЕОМ (за допомогою програми MathCAD) моделювання зміни витрати електроенергії водовідливної установкою без та за наявності управління, на підставі чого обрано спосіб управління дільничної водовідливної установкою в режимі економії;
– розроблено структурну схему системи моніторингу стану і управління комплексом водовідливу шахти.

Перечень ссылок

1. НПАОП 10.0-1.01-10. Правила безопасности в угольных шахтах. Приказ Государственного комитета Украины по промышленной безопасности, охране труда и горному надзору № 62 от 23.03.2010. – 150 с.
2. Гейер В. Г., Тимошенко Г. М. Шахтные вентиляторные и водоотливные установки / В. Г. Гейер, Г. М. Тимошенко – М.: Недра , 1987. – 229 с.
3. Папаяни Ф. А., Трейнер Н. Б.,Никитин В. И., Чернышев Ю. И., Оверко В. М. Центробежные насосы и трубопроводные сети в горной промышленности: Справочное пособие / Ф. А. Папаяни, Н. Б. Трейнер, В. И. Никитин, Ю. И. Чернышев, В. М. Оверко. Под общ. ред. Ф. А. Папаяни и Н. Б. Трейнера. – Донецк: ООО "Східний видавничий дім", 2011. – 334 с.
4. Тимохин Ю. В., Адам О. В., Антонов Э. И., Кошкальда Л. И., Паламарчук Н. В. Надежность высокооборотных насосов. Сборник научных трудов / Ю. В. Тимохин, О. В. Адам, Э. И. Антонов, Л. И. Кошкальда, Н. В. Паламарчук – Горная механика. Выпуск 1, часть 2., Донецк, 1991. – с. 81-87.
5. Тимошенко Г.М. Научные основы проектирования и эксплуатации насосных установок в переходных режимах / Г. М. Тимошенко – К., Д., Вища школа, 1986. – 127 с.
6. Маренич К. Н., Товстик Ю. В., Турупалов В. В. Автоматизированный электропривод машин и установок шахт и рудников: учебное пособие для студентов вузов / К. Н. Маренич, Ю. В. Товстик, В. В. Турупалов и др. – Донецк: ДВПЗ "ДонНТУ", 2012. –254 с.
7. Курносов В.Г., Силаев В. И. Научные основы автоматизации в угольной промышленности: опыт и перспективы развития: монография / В. Г. Курносов, В. И. Силаев. – Междунар. институт независимых педагогических исследований МИНПИ – ЮНЕСКО, ОАО "Автоматгормаш им. В. А. Антипова". – Донецк: издательство "Вебер" (Донецкое отделение), 2009. – 422 с.
8. Данильчук Г. И., Шевчук С. П., Василенко П. К. Автоматизация электропотребления водоотливных установок / Г. И. Данильчук, С. П. Шевчук, П. К. Василенко. – К.: Техника, 1981. – 102 с.
9. Барашко О. Г. Автоматизированые системы управления энергопотреблением / О. Г. Барашко – Минск, 2011. – 322 с.
10. Бессараб В. И., Федюн Р. В., Попов В. А. Управление шахтной водоотливной установкой в аварийных и аномальных режимах работы / В. И. Бессараб, Р. В. Федюн, В. А. Попов – Наукові праці ДонНТУ, випуск 106. [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://ea.donntu.ru:8080/jspui/bitstream/123456789/6262/1/bessarab.pdf
11. Червинский В. В., Бессараб В. И., Червинская Н. В. Многоуровневая система управления комплексом водоотлива горнодобывающего предприятия/ В. В. Червинский, В. И. Бессараб, Н. В. Червинская. [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://masters.donntu.ru/2012/fkita/moath/library/article6.pdf
12. Губка Ю. О., Оголобченко А. С. Исследование способа управления автоматизированным ступенчатым водоотливом с учетом периодов максимальных нагрузок в системе электроснабжения шахты / Ю. О. Губка, А. С. Оголобченко – Х Международная научно-техническая конференция аспирантов и студентов "Автоматизация технологических объектов и процессов. Поиск молодых" – Донецк, 2010.
13. Мед А. П., Оголобченко А. С. Обоснование структуры подсистемы контроля параметров электроснабжения насосных установок главного водоотлива шахты / А. П. Мед, А. С. Оголобченко – ХІІ Международная научно-техническая конференция аспирантов и студентов "Автоматизация технологических объектов и процессов. Поиск молодых" – Донецк, 2012.
14. ОАО "Научно-производственное объединение "Красный Металлист" [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://www.kemz.konotop.net
15. Частное акционерное общество "Донецкая инжиниринговая группа" [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://www.deg.com.ua
16. ООО "Научно-производственное предприятие РУДПРОМАВТОМАТИКА" [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://rudpromavtomatika.uaprom.net
17. Федюн Р. В. Принципы построения цифровых систем управления многоступенчатыми водоотливными установками угольных шахт / Р. В. Федюн – Сборник научных трудов НГА Украины № 11, том 2. Днепропетровск: РИК НГА Украины, 2001. – c. 22-26.