Біографія
Дитинство
Я, Перебейніс Валерій Валерійович, народився 22 грудня 1989 року в місті Донецьку.
Батько, Перебейніс Валерій Володимирович, після 25 років роботи на шахті ім. Калініна головним механіком, пішов на заслужену пенсію. Мати, Демчишина Алла Миколаївна, працює на тій самій шахті машиністом вакуум-насосної станції.
У дитинстві був скромним хлопчиком, але це не завадило мені знайти велику кількість друзів вже з дитячого садка. Особливе місце в спогадах про нього займає "тиха година", яку тихою ну ні як не можна було назвати.
Школа
У 1996 році пішов у тоді ще ОШ № 95, яка незабаром набула статусу спеціалізованої гуманітарної школи (ДСГШ). Найтепліші спогади залишилися від моєї першої класної керівниці Шалаєвої Валерії Володимирівни.
У середній і старшій школах свідомість починала набирати силу, і для мене стала зрозуміла моя схильність до точних наук. Вже тоді оцінки з природничих наук були високими, а з гуманітарних успіхи були скромніші.
Але можливості технічного розуму не обмежені і в підсумку я закінчую школу в 2006 році лише з четвірками з всесвітньої історії та української літератури. У 11-му класі ходив на підготовчі курси з математики в Донецький національний техничний університет (ДонНТУ), що також позитивно вплинуло на мою успішність у школі.
Універсітет
Після закінчення курсів був рекомендований до зарахування до
електротехнічного факультету ДонНТУ, але як кажуть перша риба не
ловиться
і через рік навчання я був відрахований через свою
неуспішність з інженерної графіки. Потім отримавши безцінний гіркий
досвід і більш ретельно підійшовши до вибору факультету та
спеціальності, я в 2008 році здаю рейтинги для вступу до спеціальності Електронні
системи
факультету комп'ютерних інформаційних технологій і
автоматики.
З першої спроби набираю потрібну кількість балів і двері ВНЗ відкриваються переді мною знову. На початку навчання було страшно знову вилетіти, але після здачі першого модулю по нещасливій для мене інженерної графіки на 5, я зрозумів, що тепер мене нічого не зупинить. Далі все пішло своєю чергою. Мене, як найдосвідченішого, вибрали старостою групи.
Особливе місце в спогадах про перший курс займають такі предмети як вища математика і фізика. Запам'яталися вони не настільки самим курсом, а людьми які викладали нам. На парах фізики під керівництвом Редько О. Л. був зроблений величезний заділ у становленні нас як фахівців в галузі електроніки. Манера викладання Олександра Леонідовича була доступна абсолютно кожному в аудиторії. На парах з вищої математики, Локтіонов І.К. завдяки своїй харизмі та подачі змушував думати і вирішувати всіх і кожного окремо. Свій перший досвід участі в науковій конференції я отримав саме під керівництвом Ігоря Костянтиновича.
Колектив кафедри і групи був вище всіх похвал, тому 4 роки до складання державного іспиту для отримання диплома бакалавра пройшли як один.Найбільш корисними та цікавими для себе я знайшов дисципліни, що викладають Сенько В.Ф. (Енергетичена електроніка), Тарасюк В.П. (Програмування), Зорі А.А. (Аналогова схемотехніка), Хламов М.Г. (Електронні системи), Кузнєцов Д.М. (Програмування мікропроцессорних систем). Після закінчення бакалаврату в 2012 році вступив до магістратури.
Тема моєї магістерської роботи спочатку була зовсім іншою. Мені не
хотілося займатися речами, які я побачу тільки на папері. Тема повинна
була викликати інтерес і бажання до дій. Проходячи практику на СКТБ Турбулентність
вдалося зацікавити мого наукового керівника, Кузнєцова Дмитра
Миколайовича, безпілотним літальним апаратом (БПЛА) у вигляді
квадрокоптера і з цього моменту ми трудимося над ство-ренням цього
літального апарату.
Хочеться висловити подяку всім викладачам кафедри, без винятків. Кожен вніс неоціненний внесок у становлення мене як інженера.
Також хочеться висловити подяку Редьку О. Л. та Локтіонову І.К. за якісну викладацьку діяльність.
Плани на майбутнє
Головним пріоритетом на момент написання магістерської роботи, є її успішний захист. У майбутньому планую активно застосовувати отримані знання у досягненні своїх цілей.