Я, Білик Нікіта Олегович, народився 2 червня 1991 року в місті Жданівка Донецької області. Мої батьки - Білик Олег Селіверстович і Білик Наталія Дмитрівна. У мене не дуже велика, але дружна сім'я - мої батьки виростили 2 синів. Мій брат Антон - найблизька мені людина.

Більшу частину дитинства я провів у своєму рідному місті. Моє місто невелике, і тому воно дуже спокійне, і в ньому немає повсякденної суєти. Кожен день я проводив на вулиці, граючи зі своїми друзями в футбол, хованки. Батьки мене привчали з самого дитинства до самостійності і відповідальності. У мене великий будинок і тому, вже з дитинства я намагався допомагати батькам, притримувати його в порядку.

Я часто згадую свій дитячий садок «Капітошка», в який я. Моя мати працювала вихователем, і у мене поруч завжди була близька людина.

Велику увагу батьки приділяли моєму дошкільному розвитку. У 5 років я вже вмів обчислювати прості математичні операції.

У школу я пішов, як і більшість дітей, в 7 років.

У молодших класах проблем з навчанням не було. Вже тоді я виділявся знаннями з математики. В кінці кожного навчального року мені урочисто вручали грамоту відмінника, і я поставив перед собою мету закінчити успішно. У початковій школі мені подобалися всі предмети, за винятком мов. Але все ж я й виділяв предмети, які мені подобалися більше всіх, - це малювання, математика.

Перейшовши в п'ятий клас, я став проявляти більший інтерес до точних наук. Найулюбленішим предметом стала математика. Гуманітарні предмети не викликали інтересу, можливо, причиною цьому стали вчителі, які не могли знайти вірний підхід навчання. Починаючи з п'ятого класу, я постійно брав участь в олімпіадах з точних наук, таких як математика, фізика, які проходять кожен рік. Я був спокійним учнем, тому у вчителів до мене не було жодних претензій.

В 10 класі батьки купили комп'ютер і з того часу я почав проявляти особливий інтерес до інформатики. Я був не таким, як більшість дітей, - мене не приваблювали комп'ютерні ігри. Вже в 10 класі я придбав перші навички з обслуговування комп'ютера, встановлення програмного забезпечення. Перейшовши в 11 клас, прийшов час, коли було необхідно визначатися з вибором майбутньої спеціальності. Я вирішив, що хочу, щоб моя спеціальність була пов'язана з комп'ютером, його обслуговуванням та розробленням програм під нього. В 11 класі, я міг збирати комп'ютер з деталей, - це викликало у мене великий інтерес.

Закінчився 11 клас, і я урочисто отримую срібну медаль. Вже тоді я зрозумів, що потрібно бути упертим і завжди йти до своєї мети, які б не попалися перепони на шляху.

З вибором ВНЗ особливих проблем у мене не виникло. Я хотів поступити в Донецьк, - мені дуже сподобався це місто. Ще у школі, мій погляд упав на ДУІіШІ (Державний університет інформатики і штучного інтелекту). Серед усіх спеціальностей університету, мені найбільше сподобалися дві - «Інтелектуальні системи прийняття рішень» та «Програмне забезпечення автоматизованих систем». Після довгих роздумів мій вибір припав на першу спеціальність. Здавши зовнішнє незалежне тестування, я без проблем поступив на перший курс університету.

Так як я був не з Донецька, я жив у гуртожитку від університету. Саме там я познайомився з багатьма людьми, з якими кожен день проходив весело.

Перші роки навчання були цікавими, але з іншого боку складними. Мені довелося зіткнутися з повною самостійністю, складністю в навчанні, так як рівень знань набагато відрізнявся від шкільного. Вже на першому курсі мені довелося відчути, що таке планувати свій час, витрати.

Протягом навчання, я зіткнувся з великою кількістю предметів. Деякі я міг відразу застосовувати на практиці, але були й такі, важливість яких я зміг зрозуміти тільки з часом, розуміючи, як можна їх застосовувати з іншими предметами.

2012 рік став роком змін,- наш університет став частиною ДонНТУ (Донецького національного технічного університету). Я вдало здав державний іспит і отримав диплом бакалавра. Далі очікували вступні іспити,- це був хвилюючий час, так як я сильно хотів вступити у магістратуру. Я успішно склав іспит і тепер став магістром ДонНТУ. Моїм науковим керівником став професор кафедри систем штучного інтелекту Шелєпов Владислав Юрійович, з яким ми працюємо над кваліфікаційною магістерською роботою «Моделі та алгоритми відновлення знань експертних систем на основі онтологічного підходу». На сьогоднішній день тема моєї роботи дуже актуальна, тому що задача поновлення знань експертних систем на основі отологічні підходу ще не вирішена.

У мої найближчі плани входить написання магістерської роботи, і успішний захист дипломного проекту. Після закінчення університету, головною метою є пошук роботи, яка даси мені стабільний дохід, кар'єрний ріст, продовження моїх пізнань і навичок. Також в плани входить створення сім'ї, - заради якої я буду вдосконалюватися, досягаючи все більш нових вершин.