ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

Свідомість людини є багатомірним і динамічним явищем, яке відіграє важливу роль у формуванні і розвитку гармонійно розвиненої особистості. Особливий інтерес для релігієзнавства становить релігійна свідомість, оскільки в її основі лежить віра в надприродне, потойбічне, яке не підлягає перевірці та верифікації.

Релігійна свідомість формується наряду з іншими формами світської свідомості, тож важливими є питання про їх співіснування та можливість поступового домінування однієї з них, виокремлення із загального ланцюга.

1. Актуальність теми

Актуальність теми полягає в тому, що релігійна свідомість є однією з найстаріших форм суспільної свідомості, що протягом багатьох років відповідала об'єктивним потребам людини. Виникає багато питань стосовно долі релігії, щодо того, в якій формі може існувати релігійна свідомість на сучасному етапі, коли більшість країн є поліконфесійними. З’являються нові релігійні течії та рухи зі своїм баченням поняття релігії, релігійності тощо. Тому виникає потреба розглянути категорії «свідоме» , «несвідоме» в структурі сучасної релігійної свідомості, визначити її характеристики та межі функціонування.

Свідомість людини у філософії та релігієзнавстві завжди залишалася в центрі досліджень. Залежно від певних наукових тенденцій та поставлених питань, людина перебувала на тому чи іншому рівні реальності відповідно до онтологічних і гносеологічних рішень. Актуальність даної роботи викликана необхідністю переосмислити категорії «свідоме» та «несвідоме» в контексті релігійної свідомості, відповідно до його сучасного стану в релігієзнавстві та виявити фактори, які впливають на формування релігійності індивіда та суспільства в цілому.

2. Мета і задачі дослідження та заплановані результати

Метою дослідження є експлікація змісту категорій «свідоме» і «несвідоме», у тому числі і взаємозв'язку в історико-релігійному і теоретико-методологічному ракурсах.

Поставлена мета передбачає виконання наступних завдань:

  1. Проаналізувати філософські, психологічні та релігієзнавчі підходи у зарубіжній і вітчизняній літературі до проблеми релігійної свідомості та її аспектів.
  2. Розкрити зміст категорій «свідоме» і «несвідоме» в структурі релігійної свідомості.
  3. встановити окремі складові компоненти структури релігійної свідомості та їх функціональність.
  4. З’ясувати характер взаємовідносин між соціальною й індивідуальною стороною феномену релігійної свідомості.
  5. Встановити фактори, які впливають на розвиток релігійної свідомості.
  6. Проаналізувати вплив сучасного інформаційного простору, зокрема всесвітньої павутини – Інтернет, на трансформацію релігійної свідомості.

В ході магістерської роботи використовувалися загальні філософські методи індукції і дедукції, аналізу й синтезу. За допомогою історичного методу висвітлено співмірність зарубіжних і вітчизняних традицій та підходів до дослідження релігійної свідомості. Основним методом, який був використаний при написанні роботи, є системний підхід, суть якого полягає у встановленні взаємозв’язків і взаємовпливів між аспектами релігійної свідомості та факторами її формування. Також застосовувався метод компаративного аналізу для виявлення стійких положень в сфері релігійної свідомості в ході історичного розвитку й змін залежно від трансформаційних процесів, що відбуваються в суспільстві. Герменевтичний метод використовувався для виявлення спорідненості чи різниці в ідеях окремих авторів, а також у якості інтерпритації текстів. А також історичний, компоративний, герменевтичний методи.

Об’єктом дослідження є феномен релігійної свідомості в рамках світових релігій.

Предметом дослідженняє зміст категорій «свідоме» та «несвідоме» в структурі і динаміці релігійної свідомості.

3. Огляд досліджень та розробок

Проблемам релігійної свідомості присвячено достатньо багато зарубіжних та вітчизняних робіт та вони потребують систематичного переосмислення вже напрацьованих матеріалів, приведення їх у відповідність до вимог часу.

3.1 Огляд міжнародних джерел

В сучасних дослідженнях релігійної свідомості значне місце займає соціально-психологічний підхід.Психологічні пояснення, які виводять релігію з індивідуальної або групової психіки. Значний внесок у цьому напрямку був зроблений у роботах У. Джеймса [9],В. Дільтея [10], М. Еліаде, де пошуки підстав релігії зосереджені в емоційній сфері релігійного досвіду. У ХХ столітті соціальна психологія зробила цілком успішні спроби зазирнути у внутрішній світ людини з метою пояснити його поведінку. Було створено безліч теорій особистості в роботах З. Фрейда [28], К.Г. Юнга [31,32], Е. Фромма [29,30],К. Леві-Брюля [17], А. Адлера, Ж. Лакана [16]. Безперечною заслугою аналітичної психології є дослідження латентних сфер свідомості людини – несвідомого, які відкривають нові можливості в дослідженні концептуальних основ релігії.

Проблеми генези та еволюції релігійної свідомості, як історично першого способу мислення і концептуалізації знання розглянуті в роботах А. Швейцера, Е. Тайлора, Д. Фрезера, Р. Маретта, Е. Ленга.

Новітні дослідження свідомості спираються на концепції та практичні розробки представників трансперсональної психології С.К. Грофа [7], А.К. Мінделла та інших. Автори висвітлили проблематику змінених станів свідомості (ЗСС), які відігравали значну роль в житті не тільки архаїчних і традиційних товариств, але опинилася актуальною в дослідженнях релігійної свідомості сучасності. Такі дослідження дозволяють скласти уявлення про глибинні рівні свідомості.

3.2 Огляд вітчизняних джерел

Серед вітчизняних дослідників найбільш вагомий внесок в сфері релігійної свідомості мають напрацювання: В.І. Воловика [5], Є.О. Торчинова [26], П.В. Берснева [3], С.О. Токарева [25], А.М. Колодного [14], М.В. Попова, К.К. Платонова, Іванченко А.С., І.М. Яблокова [20], В.И. Гараджа [6] та інших. Вони також розглядали проблеми генези та еволюції релігійної свідомості, вивчали проблеми «свідомого» та «несвідомого» не тільки з релігієзнавчої позиції але і з позиції філософії релігії, психології релігії, соціології релігії з оглядом на розробки минулих років. В працях деяких авторів підіймаються питання, що стосуються взаємодії релігійної свідомості і соматичної системи, зміненої свідомості і містичного досвіду та їх взаємозв'язку.

3.3 Огляд локальних джерел

У Донецькому національному технічному університеті проблема релігійної свідомості знайшла відображення в публікаціях матеріалів міжнародних наукових конференцій кафедри філософії. Серед них можна виділити доповіді та статті: Кабаченко Л.С. та Мальковської Л.І. «Вплив релігії на соціально-психологічні особливості формування світогляду сучасної студентської молоді», Вологжаніної Ю.В. «Психологічна сторона релігійної віри» [21], Саковської Є.Г. «Соціальна політика релігійних конфесій як механізм впливу на релігійну свідомість суспільства» [21].

4.Категорії «свідоме» та «несвідоме» в релігієзнавчій та філософській літературі XIX-XX ст.

В «Філософському енциклопедичному словнику» релігійна свідомість визначається як «спосіб відносини віруючого до світу, зв'язків з ним через систему поглядів і почуттів, зміст і значення яких становить віра в надприродне».

У науковій літературі часто говорять про два рівня, на яких проявляється релігійна свідомість (втім, матеріалістична свідомість теж має ці два рівня):

  1. Буденний (природний);
  2. Теоретичний (концептуальний).

«На повсякденному рівні релігійна свідомість існує у вигляді образів, подань, установок, настроїв, почуттів, переживань, звичок, традицій. На цьому рівні присутній раціональний, емоційний і вольові елементи релігійної віри, але домінуюча роль належить емоційно-вольовому елементу. Зміст свідомості виконано в наочно-образні форми. За характером свого формування воно значною мірою носить індивідуально-особистісний характер. Тому цей рівень нерідко називають релігійної психологією.

Релігійна свідомість на концептуальному рівні існує у формі систематизованого і кодифікованого віровчення. Зміст віровчення сформульовано в віроучительних книгах (Біблію, Коран і т.п.), затверджено релігійними організаціями у вигляді незмінних, канонізованих формул (догматів), визнання яких, в їх раз і назавжди встановленому вигляді є неодмінною умовою правовір’я. Зміст віровчення розвивається і обгрунтовується в спеціальної галузі релігійного знання – богослів'ї або теології, яка являє собою цілий набір теоретичних і практичних дисциплін: апологетику, догматику, пастирське богослов'я і т.д.» [23]

Малюнок 1 – Людина як носій релігійної свідомості (анімація: 11 кадрів, 11 циклів повторення, 142 Кб).

В ході історичного процесу світоглядні орієнтації людей змінювалися в залежності від якості і змісту знання, яким володів той чи інший рівень суспільного розвитку. У традиційних суспільствах міф і релігія грали домінуючу роль в культурі і визначали світоглядні орієнтації людей. У модернізованому суспільстві, в якому відбуваються прискорені зміни соціального життя, наука, наукова раціональність перетворюються в одну з домінуючих цінностей.

Розглядаючи проблему еволюції релігійної філософії, слід сказати про протестантську філософію. Те, що релігійний досвід, досвід одкровення є основою релігії, було помічено ще Фрідріхом Шлейермахером, який вважав, що суть релігії – людське переживання нескінченності, або бога. Подібне переживання знаходить своє вираження в благоговінні, шанобливому здивуванні і глибокому відчутті абсолютної залежності, яка є суттю релігійного досвіду.

Здатність споглядати і відчувати нескінченність в кінцевому трактується Шлейермахером як корінь, основа свідомості. Почуття – сфера справжньої релігійності, в них є зв'язок між практичною і теоретичною стороною життя, між людиною та світом. Хоча «почуття» не тотожні теоретичноый свідомості, вони не є тільки суб'єктивним процесом: «відчуття» є процес розкриття душі, виявлення її внутрішнього зв'язку зі всесвітом. Будучи такими, «почуття» є «вищим веденням». Ототожнення релігії з почуттям у Шлейермахера характеризує релігію як життя свідомості, невіддільну від повноти переживання. З цих позицій Шлейермахер протиставляє релігію догматиці і релігійній практиці, які є результатом з'єднання релігії з теоретичним і практичним життям.

Важливо пам'ятати, що релігія є не тільки соціальне, але і психологічне явище. Вона є складовою частиною внутрішньої емоційно-вольової і духовної складової життя релігійної особистості. Саме на цю сторону релігії роблять акцент у своїх дослідженнях представники психології релігії – одного з розділів релігієзнавства, що знаходиться на стику філософії і психології. Основна передумова психології релігії полягає в тому, що її джерело знаходиться не в навколишньому світі людини, а в самій людині, в його внутрішньому світі, і не в інтелектуальній, а в емоційно-вольовій сфері. А найбільш яскравими представниками в цьому напрямку стали У. Джеймс, З. Фрейд і К.Г. Юнг.

Поняття релігійного досвіду розробив представник американського прагматизму У. Джеймс (Джемс), під яким розумів суб'єктивні релігійні феномени в різних формах – містичні явища, екстатичний стан людини, екзальтовані споглядання, галюцинації та ін., тож важливим є розгляд праці У. Джеймса «Різноманіття релігійного досвіду». Людська свідомість має центр і периферію, за Джеймсу звернення відбувається, коли релігійні думки з периферії займають центральне положення. Цей процес залежить від різних факторів, і далеко не завжди усвідомлюється самим об’єктом звернення.

Найчастіше цьому передує криза. Всього Джеймс виділяє три можливі причини кризи: почуття марності і суєтності всього земного, почуття гріховності всього земного і почуття страху перед усім земним, – «Наш природний оптимізм і наша самозадоволеність гинуть завжди на одному з цих трьох шляхів».

Джеймс вважав, що істинність релігії визначається її корисністю. Основна функція будь-якої релігії – перехід від душевного страждання до поступового звільнення від нього. Релігія має чудодійну силу, тому що здатна нестерпне страждання людської душі перетворювати в найглибше і найміцніше щастя. Корисність релігії Джеймс бачив в тому, що вона сприяє внутрішньому зростанню і більш інтенсивному духовному життю людини.

Інший підхід до пояснення природи релігії пропонує основоположник психоаналізу 3. Фрейд. Він відкидає існування надприродного джерела релігії. Релігія, на його думку, – це природний феномен, людський продукт, один з яскравих наслідків залежності людини від навколишнього світу. Він називав релігію великою ілюзією. Суспільство накладає заборону на прояв людських інстинктів, в результаті чого відбувається витіснення інстинктивних потягів, а це породжує неврози. Релігія є засобом захисту від неврозу, оскільки пропонує заміщення бажаного і, відповідно, ілюзію виконання бажань. Вона розглядається Фрейдом як один з різновидів неврозу – колективний невроз. Як відомо, невротичний стан – це хворобливий стан психіки людини. Перебуваючи в цьому стані, людина не здатна адекватно сприймати навколишній світ. Особа потрапляє у світ ілюзій. Релігія, по Фрейду, і є форма ілюзорної свідомості. І в цій своїй якості вона відіграє позитивну для індивіда роль, звільняє його від страждань. Фрейд вважав, що під впливом раціонального початку, у міру усвідомлення людиною своїх несвідомих потягів релігія як ілюзія буде знищена.

Учень 3. Фрейда, а згодом один з його критиків, швейцарський учений, лікар-психоаналітик. К.Г. Юнг в якості основи релігії також розглядає несвідоме, не індивідуальне, а колективне несвідоме. К.Г. Юнг проводить чітке розрізнення між індивідуальним і колективним несвідомим. Індивідуальне несвідоме відображає особистий досвід окремої людини і складається з переживань, які колись були свідомими, але втратили свій свідомий характер через забуття та ін. . Колективне несвідоме – це загальнолюдський досвід, характерний для всіх рас і народів. Воно являє собою приховані сліди пам'яті людського минулого, а також тваринного стану. Таким чином, колективне несвідоме, по Юнгу, неземне, над особистісне. Відмінності, наявні в релігійних культурах різних народів, пояснюються історично склавшимися особливостями звичаїв, традицій, ритуалів цих народів. Релігія, як вважав Юнг, виконує важливу функцію захисту свідомості від руйнівних чинників – таємних несвідомих сил людської душі. Юнг використовує психологію для обґрунтування надприродного джерела релігії. Своє основне завдання швейцарський мислитель бачить в тому, щоб довести думку, що душа людини релігійна від своєї природи.

Неофрейдісти і насамперед Еріх Фромм спробували очистити фрейдизм від «пансексуаляризму», стверджуючи, що релігійна віра корениться в незмінній природі людини і виконує соціально – терапевтичну функцію компенсації, пом'якшення внутрішнього розбрату і відчуження , пом'якшення внутрішнього стану самотності. Тип релігії визначається типом суспільства. Там, де керує могутня меншість, яка утримує маси в покорі, людина охоплена страхом, не здатна до сильного і незалежного почуття. Його релігійний досвід виявляється авторитарним. У вільному демократичному суспільстві людина сама відповідає за свою долю і розвиває гуманістичну релігійну свідомість. У абстрактно – гуманістичній релігії Фромм вбачав засіб створення «здорового суспільства».

Важливим також є розгляд концепції Леві-Брюля, тому що питання релігійної свідомості він розглядав під іншим кутом, ніж його попередники. Вивчаючи первісні міфи, вірування, звичаї, він прийшов до висновку про істотне розходження між первісною мисленням і свідомістю цивілізованої людини.

Одже, Леві-Брюль виділяв в еволюції свідомості два етапи – первісне і сучасне. Він вважав, що людська свідомість соціалізована і містить безліч традиційно сприйнятих колективних уявлень, а різним установам відповідають різні форми мислення. Так первісна свідомість відрізняється від свідомості людей сучасних цивілізованих популяцій як за змістом, так і за домінуючим розумовими стратегіями. Леві-Брюль вважає пралогічне мислення просто одним з ранніх етапів свідомості, що існували у древніх народів. Пралогічне і логічне – не змінюючі один одного, а співіснуючі типи мислення. З розвитком суспільства сектор логічного мислення збільшується, відтісняючи пралогічне, але при цьому колективні уявлення завжди будуть зберігатися. Вони виражаються в основному в релігії, моралі, обрядах та ін., тобто в так званих колективних уявленнях. На думку Леві-Брюля, свідомість первісної людини не відрізняється в чуттєво-моторній сфері від свідомості цивілізованої людини, але сприймає світ через призму «колективних уявлень».

Висновки

Таким чином, релігійна свідомість належить до сфери суспільної свідомості, є однією з її форм. Як така, вона характеризується всіма загальними ознаками, властивими суспільній свідомості. Вона, в кінцевому рахунку, обумовлюється громадським буттям і, перш за все, такою його складовою як релігійне буття. В той же час їй властивий ряд особливих ознак. Говорячи про які, кожен з дослідників виділяє свої відмінні риси, відстоюючи свою концепцію.

Те, що релігія базується, насамперед, на особливій формі свідомості людини, визнається майже всіма фахівцями незалежно від їх наукових і світоглядних установок. І протягом багатьох років вчені ставили питання про те, чим релігійна свідомість відрізняється від нерелігійної і яке місце в ній відводиться несвідомому. Адже у подальших етапах людської діяльності саме релігійна свідомість є тим критерієм, який коректує поведінку індивіда і дозволяє йому розвиватися як особистість і трансформувати навколишній простір через надання йому певних власних характеристик.

При написанні даного реферату магістерська робота ще не завершена. Остаточне завершення: січень 2014 року. Повний текст роботи та матеріали по темі можуть бути отримані у автора або його керівника після вказаної дати.

Перелік посилань

  1. Андренов Н.Б. Методология сознания – М.: Спутник+, 2003. – 124 с.
  2. Батай Ж. Внутренний опыт. – СПб., 1997. – С. 21.
  3. Берснев П.В. Мозг- ловушка для души? – СПб.: ООО Издательство «Северо-Запад»; Ростов н/Д.: Издательство «Феникс», 2005. – 336 с.
  4. Борунков Ю.Ф. Особенности религиозного сознания. – М., 1972. – 48 с.
  5. Воловик В.И. Философия религиозного сознания. Монография. – Запорожье: Просвіта, 2009. – 232 с. // [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://volovik.at.ua...
  6. Гараджа В.И. Социология религии. Учебное пособие для студентов и аспирантов гуманитарных специальностей. – М.: Наука, 1995. – 223 с.
  7. Гроф С., Ласло Э., Рассел П. Революция сознания. Трансатлантический диалог. М: ООО «Издательство ACT» и др. , 2004. – 248 с.
  8. Гуревич П.С. Бессознательное как фактор культурной динамики // Вопросы философии. – 2000. – № 10.
  9. Джемс В. Многообразие религиозного опыта. Пер. В.Г.Малахиевой–Мирович, М.В.Шик под ред. С.В.Лурье. – М.: Издание журнала «Русская мысль», 1910 // Репринтное воспроизведение. – СПб.: «Андреев и сыновья», 1992. – 418 с.
  10. Дильтей В. Описательная психология. – СПб.: Алетейя, 1996. – 160 с.
  11. Дмитренко Л. Духовна освіта в Україні: стан і проблеми//Людина і світ. – 2004.№ 4. – С. 31-37.
  12. Ерофеева К.Л. Религиозное сознание эпохи глобализации: некоторые противоречия //«Вестник ИГЭУ» Вып. 1 – 2009.// [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://vestnik.ispu.ru...
  13. Ильин И.А. Аксиомы религиозного опыта. – М.: ACT, 2004.– 586 с.
  14. Колодний А.М. Основи релігієзнавства. Курс лекцій. – К., 2006. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://generation.at.ua...
  15. Коплстон Ф. От Фихте до Ницше / Пер. с англ., вступ. ст. и примеч. д. ф. н. В. В. Васильева. – М.: Республика, 2004. – 542 с. // [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.gumer.info...
  16. Лакан Ж. Этика психоанализа (Семинары: Книга VII (1959-60)).Пер. с фр./ Перевод А. Черноглазова. – М.: Издательство «Гнозис», Издательство «Логос», 2006. – 416 с.
  17. Леви-Брюль Л. Психология мышления.– М: Изд–во МГУ, 1980.– С. 130–140.// [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.psychology.ru...
  18. Лобовик Б.А. Религиозное сознание и его особенности. – К.: Наукова думка, 1986. – 247 с.
  19. Мамардашвили М.К. Сознание как философская проблема // Вопросы философии. – 1990. – № 10.
  20. Основы религиоведения Учеб. / Ю.Ф. Борунков, И.Н. Яблоков, М.П. Новиков, и др.; Под ред. И.Н. Яблокова. – М. : Высш. шк. ,1994. – 368 с. // [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.gumer.info...
  21. Перспективи вирішення біотичних проблем та майбутнє цивілізації: наукові, філософські та релігійні візії // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості: матеріали ХХХІ Міжнародної науково-практичної конференції (Донецьк, 27 квітня 2012 року). – Донецьк: ІПІШІ „Наука і освіта”, 2012. – С. 170–172, 209–210.
  22. Предко О.І. Психологія релігії. – К.: Академвидав, 2008. – 343 с.
  23. Радугин А.А. Введение в религиоведение: теория, история и современные религии: курс лекций. – М.: Центр, 2000. – 240 с. // [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.gumer.info...
  24. Терентьева К.А. Интенциональное сознание // Философия века: школы и концепции. – СПб., 2001. – С. 261–264.
  25. Токарев С.А. Религия в истории народов мира. – М.: Политиздат, 1964 – 559 с. // [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://religion.historic.ru...
  26. Торчинов Е.А. Религии мира: опыт запредельного, психотехника и трансперсональные состояния. – СПб: Центp "Петербургское Востоковедение", 1998. – 384 с. // [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://do.gendocs.ru...
  27. Угринович Д.М. Введение в религиоведение. – М.: Мысль,1985. – 352 с.
  28. Фрейд З. Психоанализ. Религия. Культура/ Сост. И вступ. Ст. А.М. Руткевича. – М.: Ренессанс, 1992. – 296 с.
  29. Фромм Э. Психоанализ и религия. – М.: "Политиздат", 1990. – 125 с.
  30. Фромм Э. Психоанализ и этика.– М.: «Республик», 1993. – 415 с.
  31. Юнг К.Г. Психология бессознательного.– М., 1995. – С. 25–172.
  32. Юнг К.Г. Сознание, бессознательное и индивидуация // Юнг К.Г. Структура психики и процесс индивидуации. – М., 1966 . // [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://jungland.ru...