ДонНТУ   Портал магістрів

Біографія

Особистісне становлення

Я народилася 2 квітня 1991 в м. Донецьк. Своєю появою на світ зобов'язана улюбленим батькам Кузнєцовим Валентині й Володимиру. Моїм вихованням і дошкільною освітою займалася більше мама. Так само у мене є молодший брат – Віталік. Він молодший за мене на 10 років.

У дитячому садочку була непосидою, робити щось одне – це було не моє. А так само дуже важко було розлучатися з батьками, а ще й спати треба було, це було незвично для мене. Любила брати участь у сценках, які ставили перед святами. Це найулюбленіше справу, було для мене. Я намагалася брати участь у – всіх, які тільки були.

Після садка, увечері, я любила з дідусем ходити вигулювати нашу собаку. Вона була дуже уважна і добра до дітей. Вона від мене не відходила на прогулянках. Ще у мене були папуги, рибки, хом'ячки та кішка. Як говорили мамині знайомі, у нас був цілий зоопарк.

До школи я пішла 1 вересня 1998 р., в 7 років. Я навчалася в загальноосвітній школі № 124, поки її не перейменували в Донецький багатопрофільний ліцей (ДБПЛ) № 124. В цій школі вчився мій тато, а так само його сестра і брат. Зараз цю традицію продовжує мій брат. Школу я закінчила через 10 років. У нас був дуже дружний клас, навіть зараз ми іноді все зустрічаємося! З деякими однокласниками ходила разом в дитячий садок, тому проблем із знайомством не було. Ми з класом любили ходити в походи, їздити на екскурсії, як я вже згадувала: у мене був дуже дружний клас. За це треба сказати «Велике спасибі», нашому першому вчителю Марії Капітоновні. Вона завжди допомагала нам, була для нас прикладом. У старших класах у нас змінився класний керівник, вона виявилася не гірше нашої першої вчительки в початкових класах. І можна сказати, навіть доповнювала її.

Брала участь у багатьох шкільних заходи, наприклад, як «А ну, дівчата», ставили сценки, КВК і т.д. А також відвідувала позашкільні заходи, такі як: танці, заняття в музичній школі (піаніно).

У 2008 році здала зовнішнє тестування і закінчила школу. Це був перший рік для абітурієнтів, коли ввели обов'язкове зовнішнє тестування і по його підсумку зараховували до внз.

Професійне становлення

У 2008 році, після закінчення школи, вступила в Університет Інформатики і Штучного Інтелекту, який зараз приєднали до Донецького національного технічного університету (ДонНТУ). Хоча подавала ще документи і в інший університет, але якось не склалося з ним. І я про це не шкодую зараз.

На самому початку важко було звикнути до нового колективу, пристосуватися до студентського життя. Важко і незвично після школи. Інше ставлення до навчання – не викладач ходить за тобою, а ти за ним. Незрозуміла Болонська система освіти, постійний підрахунок зароблених балів. Так само я запам'ятала першу сесію, тоді я дуже сильно боялася, хоча зараз розумію, головне – знання, і все вийде. Хоча, все одно перед кожною сесією присутній страх, але вже не такий, як на першій сесії. Найголовніше, чого навчив мене інститут – вчитися, не здаватися, навіть коли зовсім важко, а часом було саме так, і йти до поставленої мети, навіть якщо це всього лише отримання стипендії на наступний семестр. Я дізналася багато нового в університеті за своєю спеціальністю і не шкодую за свій вибір. Хоча вона мені здавалася спочатку дивною, але потім я зрозуміла, що вона не настільки дивна як здається спершу. Ти дізнаєшся багато нового, особливо термінологію, якою всіх можеш здивувати.

Після закінчення бакалавра я поступила на магістра і продовжила своє навчання в магістратурі. Моїм науковим керівником став Додонов Роман Олександрович. Я вперше буду з ним працювати, так як раніше в мене був інший науковий керівник – Фесенко Андрій Миколайович. Але мене це не засмучує, адже Роман Олександрович – хороший і чуйний керівник, завжди готовий допомогти студентам. Тема моєї магістерської роботи стосується християнського екуменізму, його сучасних проблем та тенденцій.

Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації

В найближчому майбутньому планую успішно закінчити навчання в магістратурі, захистити дипломну роботу, влаштуватися на роботу, яка буде мені подобатися і приносити дохід. А далі вже видніше буде.