Магістр ДонНТУ Середа Олег Едуардович

Становлення особистості

  Я народився чудесним весіннім ранком 20 березня 1991 року в с. Новострельцівка Луганської області. Я виявився першим та єдиним малюком у родині. У зв’язку з різними життєвими обставинами, ми були змушені переїхати до Макіївки. Відвідуючи дитячий садок? я навчився рахувати та вивчив алфавіт.  Довгий час моїм вихованням займалася матуся. Завдяки її зусиллям, до школи, я навчився читати по складах, вирішувати прості задачі та рівняння.  Батьки намагалися привити мені любов до праці, тому кожного року, я на все літо їздив у рідне село до бабусі й дідуся та допомагав їм по господарству. Дідусь та бабуся працювали вчителями – літо в них було цілком вільне. Дідусь – вчитель вищої категорії, викладав математику, астрономію та фізику. Він відіграв важливу роль в побудові аналітичного складу ума. В кабінеті у дідуся був телескоп, і ми майже кожного дня дивилися та вивчали небо.
  Нажаль, безтурботне дитинство закінчилось у 7 років: я пішов до школи. Там у мене з’явилося багато друзів. Улюбленими предметами, як вже можно було здогадатися, стали математика, астрономія, фізика, географія, інформатика. Завдяки тому, що тато, працюючи на Ясинівському коксохімічному заводі за професією інженер - электронік, є знаючою людиною в області комп’ютерів, у мене раніше за всіх в школі з’явився комп’ютер. Можно сказати, що це зумовило моє майбутнє життя. Після цього, я серьозно почав займатися технікой. В десять років, я самостійно збирав й розбирав комп’ютер. У чотирнадцять, за схемами книги радіолюбителя, я спаяв свій перший прибор. Це була проста реалізація гральної кості: при натисканні кнопки загоралась випадкова кількість діодів від одного до шести.

Професійне становлення

  Коли прийшов час обирати університет, вибір було зроблено не дуже швидко. Крім техніки, я серйозно захоплювався біологією та хотів поступати до медичного вузу на хірургію. Проте любов до техніки взяла верх. Складаючи три рази вступні рейтинги в ДонНТУ, я був у п’ятірці кращих і гарантовано поступав. Мій вибір припав на факультет «Обчислювальної техніки та інформатики» (у наслідку був названий «Комп’ютерних наук і технологій») на спеціальність «Комп’ютерні системи та мережі».
  Так, 1 вересня 2008 року, я став студентом групи КС-08а. Перший курс пролетів на одному диханні: я ще не встиг взятися за розум та пристосуватися до системи навчання, тому кінець року був не дуже вдалим. Спочатку, я дуже не любив програмування, але на другому курсі  до мене потрапила книга Роберта Уінера «Язык ТУРБО СИ». Після того, як я прочитав її, програмування і все, що з ним пов’язано, почало мені дуже подобатися. Можна сказати, що ця книга відкрила мені очі на те, що я прийшов в університет вчитися та отримувати знання. Після цих подій, мої оцінки різко змінилися, я став відмінно вчитися та почав отримувати гарну стипендію. Останні три курси  пролетіли непомітно.
   За весь час навчання в мене з’явилося багато улюблених предметів, одним з яких на третьому курсі став СПЗ (системне програмне забезпечення), який читав Іванов Олександр Юрійович. Марно не гаючи часу, я із своїм другом і старостою групи Первусяком Олексієм підійшли до нього з запитанням, щоб Олександр Юрійович став нашим дипломним керівником. Під його керівництвом була написана робота на конкурс НІРС, яка посіла друге місце. На кінець четвертого курсу мій середній бал складав 4,72. Порадившись з керівником, я вирішив поступати до магістратури. У зв’язку із життєвими обставинами, я був змушений змінити керівника. Ним став доктор технічних наук, професор та завідуючий кафедрою комп’ютерної інженерії – Святний Володимир Андрійович, а консультантом – Іванов Олександр Юрійович. На даний момент, тема моєї дипломної работи:  «Дослідження динамічного об’єкту на багатопроцесорній системі».

Плани та цілі на ближчий час

  Після закінчення магістратури моя мета – аспірантура. А після, друга вища освіта за спеціальністю – проектування медичного обладнання,  тому що любов до біології ще не вгасла.