Управління інноваційною діяльністю
Актуальність теми дослідження. Житлово-комунальне господарство – один з найважливіших і найбільш проблемних секторів економіки. Воно визначає формування базових умов життя населення, які впливають на процес соціально-економічного розвитку країни в цілому. В Україні реформа житлово-комунального господарства здійснюється давно. Ринкові перетворення торкнулися багатьох аспектів його функціонування, однак не стали фактором зростання якості житлово-комунального обслуговування населення та поліпшення умов проживання.
Безліч проблем, пов’язаних з реформуванням житлово-комунального господарства, потребують більш глибокого наукового переосмислення концептуальних засад реалізації цього процесу з метою коригування курсу та спрямування його на забезпечення результативності та соціальної ефективності майбутніх реформ. Дослідження, пов’язані із зазначеною вище проблемою, знайшли відображення у численних наукових працях провідних науковців-сучасників, серед яких варто виділити: Адамова Б.І., Данилишина Б.М., Долгальову О.В., Дорофієнка В.В., Запатріну І.В., Куценко В.І., Легу Ю.Г., Осипенка І.М., Хобту В.М., Чечетову Н.Ф. та інші. Їхні розробки упродовж багатьох років стали основою для коригування курсу реформ в житлово-комунальній сфері. Водночас без внесення системних змін у реформування житлово-комунального господарства на законодавчому рівні забезпечити їх високу результативність не вдається.
Метою дослідження є поглиблення теоретико-методичних засад та розробка заходів з реформування житлово-комунального господарства. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
- проаналізувати стан та проблеми житлово-комунального господарства України;
- розглянути перспективи процесів реформування та розвитку житлово-комунального господарства;
- провести аналіз особливостей управління підприємствами житлово-комунального господарства;
- розробити методичні рекомендації щодо удосконалення розвитку та реформування житлово-комунального господарства.
Об’єктом дослідження є теоретико-методичні засади реформування та розвитку житлово-комунального господарства України.
Предметом роботи является теоретико-методические основы реформирования и развития жилищно-коммунального хозяйства Украины.
Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено фундаментальні положення і принципи розвитку та реформування житлово-комунального господарства, наукові праці та методичні розробки провідних вітчизняних і зарубіжних вчених в області житлово-комунального господарства. В процесі роботи були використані наступні методи: індукції і дедукції (при визначенні «житлово-комунальне господарство»), аналізу і синтезу, класифікації, графічний (для наглядного зображення результатів дослідження житлово-комунального господарства в Україні); підходи: інформаційний (аналіз джерел інформації), системний принцип взаємозв’язку з зовнішнім середовищем, дослідження житлово-комунального господарства як складної цілісно-економічної системи (в обгрунтуванні понять), процесний підхід.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці науково-прикладних положень, які дозволяють сформувати ефективні організаційно-економічні, інституційні та інноваційні механізми реформування житлово-комунального господарства в економіці України.
Апробація результатів роботи. Основні ідеї, положення, пропозиції пройшли апробацію на 3 міжнародних, всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях, серед яких: V Міжнародна наукова конференція студентів і молодих вчених «Економіка ХХІ сторіччя» (22 квітня 2011 року, м. Донецьк, ДонНТУ), Всеукраїнська науково-практична конференція студентів і молодих вчених «Сучасні проблеми управління інвестиційною та інноваційною діяльністю» (22-23 березня 2012 року, м. Донецьк, ДонНТУ), Всеукраїнська науково-практична конференція студентів і молодих вчених «Сучасні проблеми управління інвестиційною та інноваційною діяльністю» (28-29 березня 2013 року, м. Донецьк, ДонНТУ).
У першому розділі узагальнено теоретичні підходи до вивчення сутності житлово-комунального господарства, проведений аналіз стану та перспектив розвитку ЖКГ, розкрита сутність та особливості управління підприємствами житлово-комунального господарства, окреслена законодавча та нормативна база функціонування підприємств. Реформування і розвиток житлово-комунального господарства України вже впродовж десятиліть є об’єктом пильної уваги як зі сторони політиків, так і науковців. Проте житлово-комунальне господарство (ЖКГ) в Україні реформується вкрай повільно, проблеми в галузі не перестають бути гострими, галузь залишається у критичному стані, якість послуг, що надаються, незадовільна.
Можна зазначити фактори, що найбільш впливають на розвиток житлово-комунального господарства: збільшення інвестиційної привабливості комплексу; впровадження інноваційних технологій в процеси виробництва та надання послуг; підвищення рівня використання наявних ресурсів; модернізація об’єктів житлової та комунальної інфраструктури; регулювання тарифів на послуги ЖКГ і визначення порогів їх зростання; адресна підтримка малозабезпеченим верствам населення; підвищення рівня обслуговування населення. Дефіцит інвестицій в галузь призводить до високого рівня зносу об’єктів комунальної інфраструктури, наслідками цього є величезні втрати в комунальних мережах. Таку ситуацію може виправити Програма розвитку ЖКГ на 2011-2014 рр., згідно якої загальні обсяги інвестицій в ЖКГ складають 23,365 млрд. грн. Реалізація цієї програми дозволить провести комплексну модернізацію і переоснащення підприємств ЖКГ з метою зменшення ресурсоспоживання, забезпечити поступове виведення з експлуатації аварійних житлових будинків, завершити укомплектовування багатоквартирних будинків будинковими приладами обліку тепла, холодної і гарячої води, забезпечити прозорість у формуванні тарифної і цінової політики на житлово-комунальні послуги (рис. 1.1).
Другий розділ присвячено теоретичним положенням необхідності реформування житлово-комунального господарства та реформування на інноваційній основі. Реформа житлово-комунального господарства – це система збалансованих стосунків між постачальниками комунальних послуг та споживачами. Її мета - покращити якість послуг для населення згідно з відповідними економічними обґрунтуваннями сплати платежів, що обумовлені організацією та функціонуванням житлово-комунального господарства. Вирішенням усіх накопичених проблем у житлово-комунальному господарстві є повне реформування галузі. Напрями реформування:
розвиток державного регулювання діяльності природних монополій на ринку комунальних послуг;
формування державної житлової політики;
вдосконалення системи фінансування ЖКГ, оплати житла і комунальних послуг та системи соціального захисту населення, здійснення ефективної тарифної політики;
демонополізація житлово-комунального господарства, розвиток конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг;
створення розвинутого конкурентного середовища на ринку обслуговування житла, у тому числі впровадження комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду із залученням інвесторів-забудовників на конкурсній основі;
підвищення ефективності використання енергоносіїв та інших ресурсів, радикального зниження енергоємності виробництва, підвищення енергоефективності будинків, створення стимулів та умов для переходу економіки на раціональне використання та економне витрачання енергоресурсів;
вдосконалення організаційних структур управління в сфері ЖКГ;
технічне переоснащення житлово-комунального господарства, наближення до вимог Європейського Союзу показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів на виробництво житлово-комунальних послуг.
Враховуючи величезну соціальну значимість житлово-комунальних послуг у забезпеченні зростання рівня і якості життя населення, першочерговим завданням сьогодні стає реформування і стабілізація розвитку житлово-комунального господарства (ЖКГ) шляхом активізації як інноваційної діяльності житлово-комунальних підприємств, так і системи її фінансового забезпечення. Оновлення виробничої бази житлово-комунального господарства з урахуванням нових досягнень науково-технічного прогресу, впровадження інноваційної моделі розвитку галузі називається одним із пріоритетних напрямків реформування ЖКГ. Стимулювання технічної та технологічної модернізації житлово-комунального господарства є однією з цільових завдань Програми економічних реформ України на 2010-2014 рр.
У третьому розділі узагальнено забезпечення інвестиційної привабливості, обгрунтувані тарифи на житлово-комунальні послуги, сформульовані шляхи вирішення головних проблем житлово-комунального господарства. Проблема тарифної політики нині є предметом гострих публічних розглядів. В засобах масової інформації з’являється чимало публікацій щодо зростання тарифів на житлово-комунальні послуги, незадоволеність мешканців та неприпустимість їх подальшого збільшення.
Разом з тим, фахівці житлово-комунального господарства доводять, що діючі тарифи не покривають всіх витрат, необхідних для виробництва та надання населенню відповідних послуг. У покращенні інвестиційного клімату в сфері житлово-комунального господарства закономірним наслідком браку позитивних зрушень на базі обмеженості можливостей державного та місцевих бюджетів щодо фінансування розвитку цієї сфери є зношеність головних фондів суб'єктів господарювання житлово-комунального господарства, що унеможливлює безпечну роботу сфери та підштовхує до постійного виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру.
Проблема розробки економічно обґрунтованих тарифів на послуги житлово-комунальних підприємств є однією із ґрунтовних засад, яка обумовлює сталий та надійний розвиток галузі. Планом діяльності комісії на 2012 рік передбачено удосконалення нормативно-правової бази тарифоутворення у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, зокрема розробка відповідних пропозицій до методик. Окрім цього, розробляються концепції щодо впровадження блочних тарифів (диференційовані ставки тарифу в залежності від обсягу споживання води), стимулюючої моделі тарифоутворення на комунальні послуги тощо.
Також запланована розробка постанов комісії про затвердження правил здійснення централізованого водопостачання та водовідведення; правил підключення до мереж централізованого водопостачання та водовідведення; типового договору на постачання теплової енергії (між власниками та споживачами теплової енергії); порядку доступу постачальників теплової енергії до теплових мереж; правил приєднання до теплових мереж та багато інших нормативних документів.
Щодо населення, то комісія проводить підрахунки нових тарифів на економічно обгрунтованому рівні для цієї категорії споживачів і, до початку нового опалювального сезону буде мати всі необхідні розрахунки по основних підприємствах, які загалом надають до 80% води та тепла. Стан та перспективи розвитку галузі житлово-комунального господарства значною мірою впливають на розвиток інших галузей та економіки країни в цілому. Тому програми розвитку й реформування ЖКГ належать до числа пріоритетних в Україні на сучасному етапі.
Від успішного рішення означених проблем значною мірою залежитаме забезпечення інвестиційної привабливості галузі в найближчій перспективі. Питання організаційного забезпечення щодо удосконалення управління житлово-комунальним господарством при плануванні заходів набувають особливого значення. Це зумовлено специфікою галузі і дотриманням безперервності і ритмічності процесів виробництва. Задоволення потреб населення регіону в житлово-комунальних послугах необхідної кількості і видів можливе лише при забезпеченні необхідними виробничими потужностями відповідно до раціональних норм.
У роботі досліджено теоретико-методичні засади реформування та розвитку житлово-комунального господарства України, аналізу стану та перспектив інноваційної діяльності у комунальній сфері. В результаті зроблено наступні висновки. В роботі розкрита економічна сутність житлово-комунального господарства – важлива соціальна галузь, яка забезпечує населення необхідними комунальними послугами і істотно впливає на розвиток економічних стосунків в кожній територіальній громаді.
Також був проведений аналіз статистики даних стану оплати та погашення заборгованності населенням житлово-комунальних послуг, тарифів на квартплату, інноваційного розвитку у сфері ЖКГ. Отже, у цілому статистичні дані свідчать про недосконалість системи соціального захисту населення у сфері житлово-комунального господарства, неякісне надання житлово-комунальних послуг, низький рівень інформованості населення, неузгодженість норм законодавства і відсутність у ньому відповідних норм стосовно регулювання взаємовідносин споживачів і виробників житлово-комунальних послуг.
Вирішенням усіх накопичених проблем у житлово-комунальному господарстві є повне реформування галузі. Реформування системи управління і структури галузі повинно забезпечувати підвищення ролі органів місцевого самоврядування у забезпеченні населення та інших споживачів якісними послугами, а також підвищення відповідальності підприємств усіх форм власності, які працюють на ринку житлово-комунальних послуг.
Реалізація програми реформування житлово-комунального господарства дає змогу суттєво підвищити соціальну ефективність запланованих перетворень, забезпечити сучасний науково-технологічний рівень проектування й впровадження складних проектів і програм у окремих галузях ЖКГ, забезпечити на цій основі підвищення ефективності функціонування та відновлення житлово-комунальної інфраструктури, дати поштовх розвитку освіти та науки у цій сфері, залучити до реалізації реформ національні кадри.