ДонНТУ   Портал магістрів ІГГ Кафедра ГіГ

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Введение

Земля – першоджерело природних благ і є необхідною умовою життя і діяльності кожної людини в суспільстві. Земля є тим ресурсом, раціональне використання якого дозволить отримати конкурентні переваги в цивілізованому світі, дасть можливість вивести національну економіку на якісно новий рівень розвитку, тому земля є особливим об'єктом цивільно-правових відносин.

Земля та інші природні ресурси використовуються та охороняються як основа життя і діяльності народів. У порівнянні з іншими природними ресурсами земля виконує найбільш широкі і значущі функції в системі суспільних відносин. Порушення земельного правопорядку, невиконання або неналежне виконання правових вимог негативно позначаються на використанні та охороні земель. Найважливішим елементом забезпечення раціонального використання та охорони земель, захисту прав і законних інтересів власників землі, землекористувачів є застосування правових засобів впливу, спрямованих на усунення порушення земельного законодавства та припинення його подальшого розвитку, відновлення порушеного права та притягнення винних у порушенні до відповідальності.

1. Актуальність

Одним з можливих способів користування землею, що набирає останнім часом все більшої актуальності, є володіння земельною ділянкою на праві оренди. Інститут оренди має свої особливості для різних категорій земель. На практиці зустрічаються безліч проблем при оренді земельних ділянок різних категорій, що пов'язано з недосконалістю законодавства, дублюванням одних норм іншими, невизначеністю функцій різних органів влади з питань оренди земель. Всі проблеми охопити неможливо, тому мною було вибрано два напрямки – оренда земель водного фонду та оренда сільськогосподарських земель, тому що вони є найбільш актуальними.

На даний час механізм купівлі-продажу більшості земель сільськогосподарського призначення не працює, тому що в Україні діє мораторій на купівлю-продаж таких земель, тому оренда є найбільш доступним та зручним способом користування землею в сільському господарстві. Враховуючи особливу цінність сільськогосподарських земель, спостерігається підвищений інтерес до оренди землі з боку орендарів. Раціональне використання земель сільськогосподарського призначення при довгостроковій оренді передбачає серйозні відносини орендаря до землі, відновлюючи та розвиваючи сільське господарство в Україні тим самим допомагає орендарю розвивати свій бізнес.

Оренда також є однією з форм впровадження нової системи водогосподарських відносин. Використання земель водного фонду та водних об'єктів з метою отримання доходу є досить привабливим заняттям як для суб'єктів господарювання, так і для держави. Оренда земель водного фонду являє собою ефективну форму використання водних об'єктів, тому що несе в собі збереження даного активу у власності держави, але при цьому дає можливість ефективніше використовувати його з метою отримання максимального прибутку. Державі вигідно здавати в оренду водні об'єкти та землі водного фонду, так як в даному випадку орендарем виконується благоустрій територій водних об'єктів при належному контролі з боку держави, поліпшується санітарний стан водойм, а також до бюджету надходять кошти від податків та зборів, аукціонів з продажу прав оренди земельних ділянок.

2. Мета роботи та аналіз дослідження

Основною метою моєї роботи є розробка пропозицій щодо вдосконалення нормативно-правової бази оренди земель водного фонду та сільськогосподарського призначення.

Об'єкт дослідження : землі водного фонду: ставки, пляжі; сільськогосподарські землі.

Предмет дослідження: правові відносини при оренді земель водного фонду та земель сільськогосподарського призначення.

Наукова задача: виявлення та систематизація проблемних спірних питань оренди земель водного фонду та сільськогосподарських земель і пошук шляху їх подолання.

3. Законодавче регулювання орендних відносин

На данний час в Україні орендні відносини земель регулюють чотири основні документа: Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР [1];Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III [2]; Цивільний кодекс України від 16.01. 2003 № 435-IV [3];Закон України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 1211-IV[4] ] і ряд інших нормативно-правових документів: Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV [5]; Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI [6]; Водний кодекс України від 06.06.1995 № 213/95-ВР [7]; Кримінальний кодек України від 05.04.2001 № 2341-III [8]; Закон України "Про курорти" від 05.10.2000 № 2026-III [9]; Закон України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858 [10]; Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР [11]; Постанова ВР АРК "Про Правила пристрою, обладнання та використання пляжних зон в Автономній Республіці Крим" від 20.04.2011 № 334-6/11 [18].

4. Оренда земель водного фонду

Згідно ст.58 ЗКУ [2] до земель водного фонду належать землі, на яких знаходяться моря, річки, озера, болота, водосховищами, острова, що не зайняті лісами; прибережні захисні смуги уздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічні, інші водогосподарські споруди та канали, а також землі, виділені під смуги відведення для них; берегові смуги водних шляхів. Аналізуючи дану статтю кодексу, можна відзначити, що саме склад земель водного фонду визначає поняття земель водного фонду.

Надання земельних ділянок водного фонду в оренду регулюються ч.4 ст. 59 ЗКУ [2] и ч.1 ст.6 ВКУ [7]. Згідно даних статей, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосу, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Водні об'єкти загальнодержавного і місцевого значення визначені у ст.5 ВКУ[7], представлені на рисунку 1, 2.

Схема водних об'єктів загальнодержавного значення

Рисунок 1 – Схема водних об'єктів загальнодержавного значення

Схема об'єктів місцевого значення

Рисунок 2 – Схема об'єктів місцевого значення

Згідно зі ст. 87 ВКУ [7] для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколишніх рослин і тварин уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, в межах яких виділяються ділянки під прибережні захисні смуги з обмеженням певних видів господарської діяльності з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і збереження їх водності (ст.ст. 58-60 ЗКУ, ст.ст.88-91 ВКУ).

Згідно Порядку визначення розмірів та меж водоохоронних зон та режиму господарської діяльності в них [16]водоохоронна зона має внутрішню і зовнішню кордону. Внутрішня межа водоохоронної зони збігається з мінімальним рівнем води у водному об'єкті. Принцип встановлення зовнішньої межи водоохоронної зони представлен на рисунку 3.

Принцип встановлення зовнішнього кордону водоохоронної зони

Рисунок 3 – Принцип встановлення зовнішнього кордону водоохоронної зони ы

5. Типові випадки порушень при оренді земель водного фонду

В даний час існують порушення, пов'язані з регулюванням режиму використання водних об'єктів, наданих в оренду. У магістерській роботі були виявлені типові випадки, які найбільш зустрічаються на практиці – при оренді ставків і пляжів. Дані проблеми були розглянуті, проаналізовані та систематизовані в типові групи (Таблиця 1).

Таблиця 1 – Систематизація порушень при оренді земель водного фонду

Систематизація порушень при оренді земель водного фонду

Спроба обійти процедуру аукціону при отриманні водного об'єкта в оренду

Згідно ст.135 ЗКУ [2] процедура аукціону є обов'язковою, крім випадків передбачених ст.134 ЗКУ. Згідно земельного законодавства, незаконно орендований водний об'єкт без проведення аукціону має бути вилучений у судовому порядку.

Перевищення повноважень місцевими радами та держадміністраціями при оренді водних об'єктів

Багато водних об'єктів та земельних ділянок водного фонду надаються місцевими радами та державними адміністраціями з перевищенням їх компетенції, передбаченої ЗКУ, ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" та ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" [11]. У разі надання земельної ділянки за межами населеного пункту місцевим радам або держадміністрацією – у межах населеного пункту відповідний договір оренди та рішення підлягають визнанню недійсними, як укладені з порушенням вимог закону та з перевищенням повноважень.

Незаконна забудова на території водоохоронних зон та прибережних захисних смугах

Фермерам передаються у тимчасове користування земельні ділянки навколо водного об'єкта; вони у свою чергу без відповідних дозволів починають будівництво виробничих приміщень у водоохоронній зоні або прибережній захисній смузі, необхідних для зберігання кормів, знарядь вилову, ємностей для пересадки та дезінфекції рибопосадкового матеріалу, засобів перевезення риби та ставків для розведення риби.

Згідно ст.87 ВКУ [7], ст. 61 ЗКУ [2], п.13 Порядка, затвердженого Постановою КМУ № 486 від 08.05.1996 [16]и п.10.17 ДБН 360-92** [13]умовно дозволені види використання дозволені за спеціальною угодою з територіальними органами влади, використання і охорони водного фонду уповноважених державних органів щодо використання процедур публічних слухань. Згідно ст.ст. 87,89,90 ВКУ [7], ст.61, 62 ЗКУ [2], п.12 Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 486 від 08.05.1996 [16] і п.10.17 ДБН 360-92** [13] у прибережній захисній смузі та водоохоронній зоні встановлено обмежений режим господарської діяльності. У перелік заборонених дій відзначено заборона на будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Порушення, пов'язані з обмеженням вільного відвідування ставків та пляжів

На практиці існують випадки порушень обмеження безперешкодного доступу відвідування пляжів та ставків. Уздовж узбережжя Азовського і Чорного морів перебувають охоронювані пляжі, огороджені парканом.

Це є порушенням земельного та водного законодавства, згідно ст.88 ВКУ [7]до берегів морів, лиманів, морських заток в межах пляжної зони повинен бути забезпечений безперешкодний і безкоштовний доступ громадян до водокористування. У межах населених пунктів місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування мають виділятися і обладнуватися пляжні зони для безперешкодного та безоплатного користування. Конституція України [1], п.5 ст.313 ЦКУ[3]також вказують, що громадяни можуть відвідувати будь-яке вибране місце на пляжі, доступ на який не заборонений законом.

Ст.87 ВКУ [7]визначено відповідальність за порушення водного законодавства, яка тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства України. У ст. 211 ЗКУ [2] передбачена відповідальність за порушення земельного законодавства. Однак серед переліку порушень водного та земельного законодавства відсутня відповідальність за порушення безперешкодного доступу до водних об'єктів.

Порушення орендарями законодавства України щодо заборони громадянам спортивної та любительської ловлі риби

Оренда не повинна обмежувати права населення, так як водойма не є власністю орендаря. Згідно ст.47 ВКУ [7] ] органи місцевого самоврядування повинні зобов'язати орендаря визначити на водоймі місця для спортивної та любительської ловлі риби, закріпити їх відповідними знаками, організувати безпечний відпочинок біля водойми, підтримувати місця відпочинку в належному санітарному стані. Все це має бути відображено в договорі оренди. Спортивна і любительська ловля риби дозволена всім громадянам України, іноземцям, а також особам без громадянства у всіх водоймах України, але при дотриманні норм лову риби, зазначених у Правилах рибальства. Орендар зобов'язаний виділяти безкоштовні місця для любительської риболовлі.

6.Оренда сільськогосподарських земель

Згідно п.1 ст.22 ЗКУ [2] до земель сільськогосподарського призначення належать "землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей".

Аналізуючи ч.2 ст.22 ЗКУ [2] можна відзначити, що землі сільськогосподарського призначення поділяються на дві великі групи: сільськогосподарські угіддя та несільськогосподарські. До першої групи відносяться: рілля, пасовища, сіножаті, багаторічні насадження і поклади, до другої – полезахисні лісові смуги, господарські шляхи та інші захисні насадження, крім віднесених до земель лісогосподарського призначення, а також землі під господарськими будівлями та дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції.

Згідно п.3 ст.22 ЗКУ [2] сільськогосподарські землі надаються в оренду: громадянам; сільськогосподарським підприємствам; сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам; несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям та об'єднанням громадян; оптовим ринкам сільськогосподарської продукції.

Громадяни України можуть орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства (ст.33 ЗКУ); для ведення індивідуального або колективного садівництва (ст.35 ЗКУ); для городництва (ст.36 ЗКУ); сінокосіння та випасу худоби (ст.34 ЗКУ) ; ведення товарного сільськогосподарського виробництва – можливо як шляхом ведення фермерського господарства (див. ст. 31, 32 ЗКУ), яке є юридичною особою, для здійснення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем без статусу юридичної особи (ст.ст. 58,128 ЦКУ).

7. Порушення при оренді земель сільськогосподарського призначення

У магістерській роботі були виявлені випадки порушень, що зустрічаються на практиці при оренді земель сільськогосподарського призначення. Дані проблеми були розглянуті, проаналізовані та систематизовані в типові групи (Таблиця 2).

Таблиця 2 – Систематизація порушень при оренді земель сільськогосподарського призначення

Систематизація порушень при оренді земель

Недотримання сівозмін, повторні посіви високорентабельних культур

Україна має значний природно-ресурсний потенціал, особливо це стосується сільськогосподарських земель, які на 68% складаються із грунтів чорнозему. Ці землі відрізняються високою родючістю. В умовах формування нового типу власника та користувача с/г угідь загострюється проблема охорони та раціонального використання земельних ресурсів.

Враховуючи, що більше половини всієї сільськогосподарської землі обробляється на правах оренди – орендарі у свою чергу не виконують зобов'язань, що стосуються їх охорони. У боротьбі за прибутком вони вносять завищені норми мінеральних добрив, хімічні речовини для боротьби з бур'янами та шкідниками; не виконують сівозміни, виснажуючи грунти повторними посівами високорентабельних культур. Найкращі високоприбуткові культури на сьогодні – це технічні: ріпак та соняшник, які затребувані за кордоном для виробництва біодизеля та виробництва соняшникової олії. При вирощуванні ріпаку та соняшнику – прибуток в 2-3 рази більше ніж від продовольчої пшениці. При не дотриманні сівозміни, після закінчення терміну оренди земля залишається непридатною до подальшого використання. Орендар не має стійкої економічної мотивації до збереження грунту орендованої ділянки, так як вона не є його власністю.

Короткострокова оренда – споживацьке ставлення до використання земельної ділянки

Оренда строком до 5 років є негативним явищем, оскільки свідчить про перевагу споживацького підходу до використання земельних ресурсів, розрахованого на отримання прибутку без додаткових витрат на охорону земель та збереження родючості грунтів. Короткострокова оренда не дає можливості впровадження передових методів ведення сільського господарства через непостійність сільськогосподарських підприємств.

Короткострокова оренда с/г земель – це ознака неринкового характеру орендних земельних відносин у нашій державі, відсутність цивілізованого підходу до формування ринкових відносин, так як є перешкодою для капіталовкладень у довгострокове поліпшення земель.

Ці дві проблеми взаємопов'язані між собою. Для сучасного орендаря, який отримує земельну ділянку строком до 5 років, земля стає економічним ресурсом. За порівняно невеликий термін оренди він намагається максимізувати власний прибуток вирощуванням сільськогосподарських культур, ринкова ціна яких здатна забезпечити найвищу рентабельність виробництва, але при цьому порушуючи вимоги законодавства охорони земель.

Рантьєфікація

Земельні ділянки, які були виділені в натурі (на місцевості) як земельні частки (паї) так і не стали робочим місцем для середньостатистичного українського селянина. А ознак "ефективного власника" він так і не набув.

Сучасний власник земельної частки (паю) за своїм економічним статусом фактично перетворений на рантьє – одержувача доходу від здачі власного майна (сільськогосподарської нерухомості) у користування, яким не займається при цьому самостійним управлінням своїми активами або веденням господарської діяльності.

Рантьєфікація сільського жителя фактично призводить до відчуження від нього землі, оскільки земля перестає бути робочим місцем для нього та його сім'ї. А це в свою чергу призводить до поступового вимирання сільських територій. Причиною рантьєфікаціі є недостатність грошових коштів, відсутність досвіду, невміння володіти сучасною технікою. Це призводить до відсутності мотивації до праці, бідності, безробіття, занепаду соціальної інфраструктури на селі, демографічній кризі.

ЗЗаниження орендної плати, затримка її виплати, завищення цін на вироблену продукцію, розрахунок орендної плати у натуральній формі

Враховуючи те, що при оренді земельної ділянки сільськогосподарського призначення підвищується ефективність аграрного виробництва та росте економічний стан орендаря – розмір орендної плати повинен збільшитися, оскільки визначальним критерієм земельної власності є не наявність земельної ділянки, а дохід який з неї можна отримати. Однак орендна плата залишається порівняно заниженою за користування земельною ділянкою, що належить селянинові, оскільки не залежить від результату господарської діяльності та фінансового економічного стану орендаря. Вона становить для орендаря максимум 10% від отриманого прибутку.

Висновки

У даній роботі вивчена та проаналізована нормативно-правова база, що регулює орендні відносини. Були виявлені та систематизовані порушення оренди земель водного фонду та сільськогосподарських земель, що зустрічаються на практиці.

Шляхи вирішення даних проблем знаходяться у подальшій розробці. Надалі в магістерській роботі мною будуть запропоновані заходи і методи щодо удосконалення системи контролю за використання земель водного фонду та сільськогосподарського призначення.

Магістерська робота знаходиться в стадії розробки, тому стаття відображає стан дослідження на даний момент. Завершення роботи планується у грудні 2013 р. Повний текст роботи та матеріали по темі можуть бути отримані у автора або його керівника після зазначеної дати.

Список источников

  1. Конституция Украины от 28.06.1996 № 254к/96-ВР [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua...
  2. Земельный кодекс Украины от 25.10.2001 № 2768-III [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua...
  3. Гражданский кодекс Украины от 16.01.2003 № 435-IV [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua...
  4. Закон Украины «Об аренде земли» от 06.10.1998 № 1211-IV [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua...
  5. Хозяйственный кодекс Украины от 16.01.2003 № 436-IV [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua...
  6. Налоговый кодекс Украины от 02.12.2010 № 2755-VI [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua...
  7. Водный кодекс Украины от 06.06.1995 №213/95-ВР [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua...
  8. Уголовный кодек Украины от 05.04.2001 № 2341-III [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua...
  9. Закон Украины «О курортах» от 05.10.2000 № 2026-III [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua...
  10. Закон Украины «О землеустройстве» от 22.05.2003 № 858-IV [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua...
  11. Закон Украины «О местном самоуправлении в Украине» от 21.05.1997 № 280/97-ВР [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua...
  12. Методика упорядочения водоохранных зон рек Украины, утверждена Указом Государственного комитета по водному хозяйству № 46 от 29.04.1998, Министерством охраны окружающей природной среды Украины от 16.02.2004 №1173/20-8. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua...
  13. Государственные строительные нормы Украины. ДБН 360-92** [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.socmart.com.ua...
  14. Постановление КМУ «Об утверждении Порядка учета мест массового отдыха населения на водных объектах» от 06.03.2002 № 264 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua...
  15. Постановление КМУ «Об утвержде [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua...
  16. Постановление КМУ «Об утверждении порядок определения размеров и границ водоохранных зон и режима хозяйственной деятельности в них» от 08.05.1996 № 486 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua...
  17. Постановление КМУ «Об утверждении типового договора аренды земли» от 03.03.2004 № 220 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua...
  18. Постановление ВР АРК «О Правилах устройства, оборудования и использования пляжных зон в Автономной Республике Крым» от 20.04.2011 № 334-6/11 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua...