Біографія

ДИТИНСТВО

Я, Іван Сергійович Стогнєєв, народився 30 травня 1989 року від різдва Христового у невеликому місті на березі Сіверського Дінця, яке називається Лисичанськ. Це місто також називають «Колиска Донбасу» тому, що в ньому за вказівкою Петра I була побудована перша вугільна шахта в Донецькому вугільному басейні.

Мої батьки прості робітники. Батько - Сергій Сергійович Стогнєєв - пропрацював більшу частину життя водієм автобуса на міжміських рейсах. Мати - Валентина Володимирівна Стогнєєва - працювала медсестрою у 2-ій міській лікарні м. Лисичанська. Зараз обидва на пенсії. У віці двох років мене дивом вдалося врятувати (величезне спасибі Радянському Союзові за безкоштовну та якісну медичну допомогу). У садок батьки мене не віддали через моє здоров’я. Так що виховувала мене мати.

Приблизно з 5 років почав захоплюватися технікою. Моїми іграшками стали всі механічні годинники і будильники до яких міг дотягнутися, й батько по приїзду з рейсу сідав їх збирати (розбирати я міг, а зібрати ні). Як тільки хтось щось починав робити у гаражі, я вже був там, та намагався допомігти (але здебільшого шкодив).

ШКОЛА

У 7 років пішов у перший клас СШ № 2 м. Лисичанська. Вчитися спочатку подобалося, але незабаром вчитися терпіти не міг. Коли прийшов час переходити з молодших класів у середні в нас у школі вирішили зробити експеримент, і перевести успішних дітей в «А» клас, які відстають в «В», інших в «Б». За моїми оцінками мене могли перевести до успішних, або залишити у своєму класі (батьки повинні були вибрати). Мати підійшла до мене і запитала про те, у якому класі е я хочу навчатися. Я відповів, що хочу залишитися зі своїми однокласниками - це було моє перше серйозне рішення.

У 5 класі цікавість до точних наук, зокрема до математики, мені подарувала моя вчителька - Валентина Іванівна Птіцина. Допізна засиджувався на додаткових заняттях з математики. Також обожнював уроки праці і географію. Почав брати участь у шкільних та міських олімпіадах. Але прагнення до олімпіад в мене геть закінчилося коли вчителі мене почали докоряти за зайняте 9-е місце на міській олімпіаді, а не перше.

Загалом навчання давалося легко, с льоту схоплював усе, що тільки міг. Проблеми були тільки з біології та хімії (за причиною відсутності вчителів).

У кінці 9-го класу довелося робити вибір: або отримувати повну середню освіту, або куди-небудь поступати. Я вибрав поступати, але куди??? Або ПТУ, або технікум (більше з 9-ма класами нікуди не беруть). Вибір пав випадково по пораді сусіда. Він так барвисто описав свою спеціальність на яку навчався, що мені стало дуже цікаво. Так що навесні здав випускні іспити, і як тільки почався прийом - поніс документи в гірничий технікум.

ТЕХНІКУМ

Питання про вибір спеціальності у мене був відсутній, як клас. Буріння, нафта, газ, романтика (так я собі все уявляв).

Отже, у 2004 році надав документи в Лисичанський ордена Трудового Червоного Прапора гірничий технікум на спеціальність «Буріння нафтових і газових свердловин». Вступні іспити склав «з льоту».

Перший курс - прискорена програма 10 - 11 класів за винйятком хімії (віна була профілюючим предметом). А тому, що в школі цей предмет я не збагнув, то спочатку зрозуміти хоч що-небудь ніяк не виходило, і на першій же сесії ще трохи, і вилетів би зі свистом ... Але вчасно схаменувся, і величезне спасибі Євгенії Петрівні Кропотовій (викладачеві хімії), яка змогла навчити мене впоратися з цим практично не підлягаємому розумінню (на той момент) предмету.

Потім пішли предмети за фахом. Здебільшого викладачі були доками у своїй справі (всі мали великий досвід на виробництві). Крім того, що вони давали лекційний матеріал, вони також ділилися своїм досвідом (розповідали всілякі, іноді навіть неймовірні, історії зі свого досвіду роботи).

Величезний досвід і розуміння того, що з себе представляє буріння мені дали всілякі практики (навчальні, виробничі, ну і, звичайно ж, переддипломна).

Крім того, що технікум дав мені знання, досвід, він також дав безліч нових знайомих, друзів, навчив якісно виконувати поставлене завдання у строго відведений час, він також дав навички ділового спілкування.

Під час дипломування знову стало питання: куди далі? Або спробувати вступити до інституту, або йти працювати ... Але як відомо - навчання світло, а не навчання – ледве ранок, і на роботу ... Вирішив спробувати вступити до ВУЗу. Але на кого? Після недовгих роздумів, порадившись з друзями та викладачами, вирішив йти далі за фахом.

У 2008 році було введено обов’язкове незалежне тестування. І я, без відома рідних, подав заявку на тестування з української мови та математики. Коли прийшов лист про те, що мене зареєстрували з числами здачі тестів всі були в шоці (особливо мама). Вона почала навіщось метушитися, купила книги для самопідготовки, одну з яких (з математики), згодом, подарував своїй шкільній вчительці, так жодного разу не відкривши, а іншу відкрив і перегорнув особливо не читаючи за день до тестів.

Після захисту та отримання диплома почав чекати результати з тестування, яких, як потім виявилося, було більш ніж достатньо для вступу.

УНІВЕРСИТЕТ

Влітку 2008 року подав документи в ДонНТУ на спеціальність «Буріння свердловин», і став абітурієнтом цього ВУЗу. Коли прийшло офіційне повідомлення про те, що я поступив, радощам батьків не було меж. Так почалось моє справжнє самостійне студентське життя з усіма його перевагами та недоліками.

Навчання в університеті особливих труднощів не становило. Основна маса предметів у мене вже була в технікумі. Семестри пролітали дуже весело, швидко й непомітно, тільки сесії трохи затьмарювали це веселощі.

З першого курсу на кафедрі помітили в мені технічно підковану людину (вмів читати і складати технічну документацію, не боявся забруднитися у технічному бруді, з ключами і вимірювальною технікою був на «ти» тощо) і запропонували по можливості залишатися та допомагати в лабораторіях, на що я охоче погодився.

На четвертому курсі необхідно було вибирати керівника наукової роботи. Я вибрав д.т.н., проф. Олега Івановича Калініченко. З першого курсу мені подобалися його наукові праці, їх важливість і актуальність. Робота з цією людиною в наслідку вилилася в прийняття участі у міжнародній конференції, розробку і створення фізичної моделі свердловинного снаряда. Після отримання диплома бакалавра вступив до магістратури.

ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ

У майбутньому збираюсь закінчити магістратуру, поступити до аспірантури і захистити кандидатську дисертацію.

Іван Сергійович Стогнєєв

Гірничо-геологічний факультет

Кафедра Техніки та технології буріння свердловин

Спеціальність Буріння свердловин