ДонНТУ   Портал магістрів ІГГ Кафедра ГіГ

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

Земля належить до числа вкрай обмежених, невідновних ресурсів, тому прагнення зберегти її корисні властивості для майбутніх поколінь вимагає чіткої диференціації антропогенного навантаження на земельні ресурси, встановлення дозволених й недозволених способів експлуатації землі, мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище.

Одним з провідних інструментів правового захисту земель, а також забезпечення їх раціонального використання та охорони, є встановлення цільового призначення земельних ділянок.

Цільове призначення земельної ділянки – це встановлені законодавством порядок, умови, види експлуатації (використання) земель для конкретних цілей відповідно до категорій земель.

Раціональне використання земельної ділянки є похідним її цільового призначення, адже тільки оперуючи чітко встановленою метою експлуатації землі можна розробляти перелік конкретних методів її використання, визначати особливості розміщення продуктивних сил у межах ділянки, встановлювати склад земельних угідь, а також здійснювати контроль раціональності землекористування.

Всі землі України, залежно від цільового призначення, об'єднуються в певні категорії.

Категорія земель - це структурна одиниця земельного фонду України, яка характеризується основним цільовим призначенням та особливостями правового режиму.

Земельна ділянка, на відміну від інших об'єктів права власності, де власник має право здійснювати будь-які дії (знищувати, псувати, споживати і т.д.), повинна використовуватися виключно відповідно до її цільового призначення, причому навіть невикористання ділянки є правопорушенням.

Таким чином, цільове призначення слід визнати особливо важливою характеристикою земельної ділянки.

1. Актуальність

Проблема класифікації земель за цільовим призначенням належить до числа провідних завдань сучасної юридичної та землевпорядної науки на сучасному етапі землевпорядної реформи. Дослідженням цієї теми займалися такі наукові діячі як Мартін А.Г., Мірошниченко А.М., Дроваль О.М., Ніколайчук А.М. та інші.

Правильне поділ земель на категорії за їх цільовим призначенням є важливим чинником в економічному, раціональному використанні земель. Кожна категорія має окремий правовий режим, певну систему оподаткування. Компетенції органів державної влади в області земельних відносин так само багато в чому розрізняються в залежності від категорій земель.

На даний момент, незавершеність і недосконалість чинної нормативно-правової бази, що регулює поділ земель на категорії призводить до ряду проблем щодо забезпечення раціонального використання та охорони земель в Україні. У деяких випадках правовий режим земель, встановлений законодавством для певної категорії, може не відповідати передбаченому використанню земельної ділянки.

Це призводить до того, що цільове призначення земельної ділянки може не відповідати категорії земель, до якої воно відноситься, відповідно, будуть неправильно встановлені: правовий режим цієї ділянки, система оподаткування, земельна ділянка буде в компетенції інших органів державної влади в галузі земельних відносин.

Все це викликає необхідність розробки методики, яка дозволить вибрати категорію земель, найбільш відповідну фактичному використанню земельної ділянки.

2. Мета і завдання дослідження.

Метою дослідження є: визначення методики, що дозволяє вибрати категорію земель, найбільш відповідну фактичному використанню земельної ділянки.

Завдання дослідження:

  1. Визначення етапів становлення та розвитку існуючої системи категорій земель на основі історико-ретроспективного аналізу;
  2. Bиявлення основних, принципів встановлення цільового призначення земельної ділянки шляхом вивчення світового досвіду;
  3. Виявлення недоліків існуючої нормативної бази щодо вибору категорій земель та встановлення цільового призначення, на підставі вивчення нормативно-правової бази, що регулює поділ земель на категорії та встановлення цільового призначення земель;
  4. Объединение функционально различных направлений оптимизации автоматов Мура по аппаратурным затратам в унифицированный подход к синтезу и формирование рекомендаций по его использованию.

Об'єктом дослідження були обрані суспільні відносини, що виникають у процесі встановлення та зміни категорій земель та цільового призначення земельних ділянок.

Предмет дослідження складають норми законодавства, прийнятого для реалізації принципу поділу земель на категорії за цільовим призначенням.

3. Огляд загальних положень про розподіл земель України на категорії за цільовим призначенням.

3.1 1. Зв'язок понять «категорія земель» та «цільове призначення земельної ділянки»

З 01.01.2002 вступив у силу новий Земельний кодекс України Згідно зі статтею 19 якого землі України за основним цільовим призначенням поділяються на слідючі категорії [1]:

Категорії земель

Малюнок 1 – Категорії земель

На малюнку 2 показано поділ території України на категорії у відсотковому співвідношенні.

Поділ території України на категорії у відсотковому співвідношенні.

Малюнок 2 – Поділ території України на категорії у відсотковому співвідношенні.

В основу поділу земель за категоріями покладено їх основне цільове призначення [5].

В даний час існує Класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦНЗ)[2]. КВЦНЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів. Для цього кожна категорія земель, зазначена у статті 19 Земельного кодексу України в КВЦНЗ виділена в окрему секцію, кожна з яких далі деталізується на окремі види цільового призначення всередині категорії.

3.2 Принципи класифікації земель за цільовим призначенням

Виходячи з факторів, які визначають продуктивність земель, класифікація їх за цільовим призначенням повинна грунтуватися на таких основних принципах, як:

  1. Економічна доцільність при екологічній можливості;
  2. Територіальна диференціація видів використання залежно від характеру природних (природно-сільськогосподарських) регіонів;
  3. Облік регіональної структури земельних угідь і категорій земель за цільовим призначенням;
  4. Послідовність класифікації, яка полягає в першочерговому визначенні можливості самого інтенсивного використання земель з поступовим зниженням класу придатності до оптимального рівня, обумовленого існуючими обмеженнями та незадовільними показниками.

Класифікації повинні грунтуватися на сучасних методологічних засадах економічної науки, забезпечувати інформаційну єдність і цілісність зібраної інформації, можливість інтегрування у процес міжнародного інформаційних технологіях, забезпечувати їх актуальність і доступність.

Необхідним також є дотримання принципу законності, який передбачає, що класифікація повинна грунтуватися на нормах права, та принципу узгодженості, який передбачає узгодженість класифікації земель з іншими діючими державними класифікаційними системами.

3.3 Проблеми класифікації земель за категоріями та визначення цільового призначення

Проблема класифікації земель та окремих земельних ділянок є однією з традиційно складних і на сьогоднішній день остаточно невирішеною.

Правила про розділ земель на категорії перейшли до України від земельного права радянських часів. У той час земля перебувала у виключній державній власності і її використання здійснювалося в дозвільному порядку за правилом "дозволено тільки те, що прямо передбачено". В даний час накопичилося досить багато проблем, пов'язаних з розділом земель України на категорії, які змушують замислитися над доцільністю збереження поділу земель на категорії в його існуючому вигляді.

Цільове призначення не можна розглядати як "природну властивість" земель, адже його встановлення є, перш за все, вольовим актом держави, спрямованим на найбільш повну реалізацію земельно-ресурсного потенціалу належної їй території [4].

Численні приклади свідчать про низьку ефективність дії норм, які передбачають цільове використання земель відповідно до правового режиму категорії, до якої вони належать. Не можна вважати позитивом те, що в межах категорії земель можуть бути земельні ділянки з правовими режимами, які істотно відрізняються навіть у межах однієї категорії земель. Наприклад, землі сільськогосподарського призначення як категорія включають землі: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для ведення фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для ведення підсобного сільського господарства, для колективного або індивідуального садівництва, для сінокосіння і випасання худоби, для науково-дослідних і навчальних цілей, для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства та інші. Кожне з перерахованих цільових призначень характеризується власним правовим режимом, який відрізняється в межах однієї категорії. Наприклад, на землях особистого селянського господарства не передбачено зведення капітальних будівель, в той же час, на землях, припустимо, для садівництва чітко визначено, що ці землі призначені, крім усього іншого, і для зведення необхідних будинків, будівель і т.д. Що різного у садах на землях для садівництва і садах на землях для особистого селянського господарства [7].

Незважаючи на формулювання статті 19 Земельного кодексу України, що проголошує поділ земель на категорії саме за критерієм цільового призначення, це не завжди відповідає дійсності. У деяких випадках земельні ділянки належать до певної категорії не за їх цільовим призначенням, а, наприклад, за суб'єктами використання. Наприклад, відповідно до статті 77 Земельного кодексу України, до земель оборони належать землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Таким чином, до земель оборони відносяться, зокрема, і землі під "об'єктами житлового призначення" (така можливість прямо згадана в частині 3 статті 84 Земельного кодексу України). Але принципової різниці в режимі земель під житлом для сімей військовослужбовців та яким іншим житлом немає. І мало спільного у правовому режимі земель військового полігону та земель під "об'єктами житлового призначення". Але, тим не менш, обидві ділянки відносяться до земель оборони.

До земель транспорту, згідно статті 68 Земельного кодексу України та статті 23 Закону України "Про транспорт", ставляться як "землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном", так і землі під "культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами", тобто, наприклад, землі під будинками культури, клубами і т.д. Спільного між земельними ділянками під будинком культури та земельною ділянкою під залізничним полотном? Теж, практично, нічого.

Аналогічні питання можна задавати по відношенню до земель сільськогосподарського призначення. Де більше спільного: в правовому режимі земель під птицефабрикой і ріллею (відносяться до земель сільськогосподарського призначення згідно статті 22 Земельного кодексу України) або в правовому режимі земель під птицефабрикой і земельною ділянкою під м'ясокомбінатом?

На даний момент слід констатувати, що правові режими окремих категорій земель не наповнені реальним нормативним змістом. Законодавець, проголосивши правило, за яким землі використовуються тільки відповідно до їх цільового призначення (статті 91, 96 Земельного кодексу), тим самим взяв на себе обов'язок охопити переліком категорій земель весь земельний фонд України і детально врегулювати правовий режим кожної з категорій земель [6].

Крім того, існуюча система розподілу земель на категорії не охоплює всіх земель. Наприклад, взагалі поза існуючої класифікації земель залишаються землі культового (церковного) фонду, космічного забезпечення, водно-болотних угідь і торф'яного фонду, мисливського фонду та підвищеної екологічної небезпеки, та інші. Навряд чи можна вважати задовільним те, що всі ці землі відносяться до "землям іншого призначення" [4].

Недоліком сучасної класифікації категорій земель можна вважати і її "розімкнення", обумовлене назвою останньої, дев'ятої категорії земель - "землі промисловості, транспорту ... та іншого призначення ". Таке формулювання, на практиці, дає широке поле для зловживань органів державної влади та місцевого самоврядування при прийнятті рішень щодо встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок [3].

І це далеко не повний перелік проблем, що існують у земельному законодавстві на даний момент.

Створити всеосяжний поділ земель на категорії, який охопил би будь-які можливі види цільового призначення, дуже важко, і навряд чи доцільно. Навряд чи на практиці можливо задовільно врегулювати всі земельні відносини за принципом "дозволено тільки те, що передбачено законодавством" (тобто те, що визначено цільовим призначенням). Регулювання земельних відносин з таким підходом створює масу непорозумінь і незручностей, стримує раціональне і економічно ефективне використання земель. Правовий режим земель більш раціонально буде визначатися за іншим принципом: "дозволено те, що не заборонено, обов'язково те, що прямо передбачено". Законодавство має встановлювати перелік основних обмежень і приписів щодо використання найбільш типових земельних ділянок (категорій земель), причому законодавчо встановлений перелік категорій земель можна і потрібно залишити відкритим [8].

4. Висновок

Підсумовуючи, викладене робимо висновок, що в сучасних умовах правовий режим земель повинен визначатися таким чином: у законодавстві повинні фіксуватися основні обмеження і розпорядження щодо використання найбільш важливих і типових земель, які групуються в категорії земель.

Проблемною є ситуація, коли земельна ділянка може одночасно належати до кількох категорій земель. При цьому слід встановити правила вирішення колізій між правовими режимами в разі їх виникнення. Насамперед, це можливо шляхом встановлення пріоритетності одних категорій земель над іншими. Такі пріоритети повинні застосовуватися не тільки при колізії правових режимів, але і при необхідності зміни категорій земель.

Таким чином, існує доцільність перегляду принципів віднесення земель до категорій з тим, щоб підставою для віднесення земельної ділянки до певної категорії у всіх випадках було цільове призначення земельної ділянки, а не інші критерії (суб'єкт використання, територіальна приналежність земельної ділянки).

Існуюча система класифікації земель себе зжила. Але на даний момент, зусилля органів державної влади спрямовані не на розробку нової системи класифікації, а на удосконалення існуючої.

При написанні даного реферату магістерська робота ще не завершена. Остаточне завершення - січень 2013. Повний текст роботи та матеріали по темі можуть бути отримані у автора або його керівника після зазначеної дати.

Список источников

  1. Земельный кодекс Украины № 2768-III от 25.10.2001р.// Ведомости Верховной Рады Украины, 2002г., №3-4.
  2. Приказ Государственного комитета Украины по земельным ресурсам от 23.07.2010 № 548 «Об утверждении Классификации целевого назначения земель» // Офіційний вісник України від 15.11.2010 № 85, стор. 110.
  3. Мирошниченко А. М. Проблемные правовые вопросы разделения земель на категории. // Бюллетень Министерства юстиции Украины. – 2005. – № 12 (50). – С. 42-51.
  4. Ніколайчук А.М. Сучасний стан і проблеми класифікації земель в Україні. «Землеустрій і кадастр»
  5. Мартин А.Г. Сучасна класифікація земельних ділянок за цільовим призначенням [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zsu.org.ua/.
  6. Струц М. Про цільове призначення земельної ділянки: вчимося не помилятися // Правовий тиждень. №32(158) від 11 серпня 2009 р.
  7. Сидор В.Д. Правовий режим земель у земельному законодавстві України. // Адвокат № 8(119) 2010.
  8. Дроваль О.М. Проблеми класифікації земель України за цільовим призначенням // Перші кроки в науці, 2009/105, стр. 226-235.